Ярова Слобідка

Щит скошений зліва срібним хвилястим пеерв’язом. У першій лазуровій частині золоте усміхнене сонце з шістнадцятьма променями, прямими і хвилястими поперемінно, у другій зеленій три трипалі гілочки в лівий перев’яз, крайні золоті дубові, середня срібна соснова. Щит вписаний в декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «ЯРОВА СЛОБІДКА» і дата «1615». Автор - Олег Мельник.

Герб не затверджений сесією міської ради.

Квадратне полотнище поділене від верхнього древкового кута нисхідною білою діагональною смугою шириною в 1/6 від ширини прапора. На верхній синій частині жовте усміхнене сонце з шістнадцятьма променями, прямими і хвилястими поперемінно, на другій зеленій три трипалі гілочки, розташовані по нисхідній діагонала, крайні жовті дубові, середня біла соснова.

Прапор не затверджений сесією міської ради.

Сонце – символ Поділля. Хвилястий перев’яз символізує річку Ушку, що протікає через село. Гілочки символізують широколистяні та хвойні ліси, серед яких розкинулася Ярова Слобідка. Зелений колір символізує чистоту природи села. Корона означає статус населеного пункту.

На прапорі повторюються кольори герба.

Ярова Слобідка. Вулиця Нагірна

Територія сільських земель Ярової Слобідки є невеликою і розташована досить компактно. Її протяжність із заходу на схід становить близько 3,5 кілометрів, з півночі на південь – 2,5 кілометри.

Площа Ярової Слобідки складає 74,1 гектари, в тому числі 26,5 гектарів – це землі у власності громадян, 20,2 гектарів – землі загального користування та 27,4 гектарів – резервні території. Площа сільських земель Ярової Слобідки становить 377,6 гектарів (включаючи 91,0 гектарів земель лісів Кам’янець-Подільського лісгоспзагу), з них 135,6 га – орні землі, 50,9 га – сільські ліси, 12,2 га – луки та пасовища і 8,9 га – інші землі.

В Яровій Слобідці є лише 2 вулиці загальною довжиною 7,5 кілометрів, зокрема:

• вулиця Набережна - 2,4 кілометри;
• вулиця Нагірна - 1,9 кілометри.

Автошлях О-230623

Село Ярова Слобідка розташована на заході України, на півдні Хмельницької області, в північно-східній частині Дунаєвецького району. Землі Ярової Слобідки межують: на півночі, сході та південному сході – із землями Гути-Морозівської, на півдні та південному заході – із землями Синяківців, на заході та північному заході – із землями Сприсівки.

Село знаходиться за 12 кілометрів на північ від автомобільної дороги Т-23-08 Гуків – Дунаївці – Могилів-Подільський та за 5 кілометрів на південь від автомобільної дороги О-230607 Міцівці – Морозів. Ярова Слобідка є кінцевим пунктом автомобільної дороги О-230623 Сивороги - Ярова Слобідка.

Відстань від Ярової Слобідки до найближчих сіл така: до Гути-Морозівської – 1 кілометр; до Сприсівки – 2 кілометри; до Синяківців – 3 кілометри; Малої Кужелівки – 5 кілометрів; до Морозова – 5 кілометрів; до Руди-Гірчичнянської – 8 кілометрів; до Маліївців – 10 кілометрів. До районного центру – міста Дунаївці з Ярової Слобідки 24 кілометри, до обласного центру – міста Хмельницький 92 кілометри (через Дунаївці, через Сприсівку та Маліївці – 71 кілометр), до Києва – 476 кілометрів (через Дунаївці та Хмельницький, через Нову Ушицю, Бар, Вінницю – 406 кілометрів). Найближча залізнична станція Дунаївці на лінії Гречани – Кам’янець-Подільський розташована за 23 кілометри (через Сприсівку та Маліївці, через Дунаївці – 41 кілометр).

Гірський краєвид Ярової Слобідки

Село розташоване в центральній частині Подільської височини (Придністровська височина), у нижній течії річки Ушки (правої притоки Ушиці, басейн Дністра). Територія села – річкова долина, порізана ярами та балками. Пересічні висоти становлять 200 – 280 метрів над рівнем моря.

Абсолютна висота – 294 метри над рівнем моря (поле на південний захід від Ярової Слобідки). Амплітуда висот становить 116 метрів.

До несприятливих природних процесів, що проявляються на території сільських земель належать площинний змив, карстоутворення та лінійна ерозія (утворення ярів та балок).

Довкола Ярової Слобідки є поклади корисних копалин осадового походження. Вони представлені в основному нерудними корисними копалинами, які використовують у будівництві. Це зокрема глини, піски, пісковики, будівельний камінь. В долині річки Ушки є поклади фосфоритів - корисних копалини осадового походження, котрі сформовані головним чином з фосфату кальцію (Ca3(PO4)2). Ще на початку ХХ століття у Яровій Слобідці видобувалася фосфоритна сировина, однак сьогодні видобуток її не проводиться.

В долині річки Ушки є багато джерел мінеральних вод.

Клімат у Яровій Слобідці помірно континентальний. Пересічна температура січня — ‒5,6˚, липня — +18,9˚. Радіаційний баланс 40-45 ккал/см², сумарна сонячна радіація 100-105 ккал/см², кількість сонячного сяйва 1900-2000 годин в рік. Сума активних температур (вищих 10°C) - 2600°. Чило днів з температурою повітря вище 15°C - 110, число днів з температурою повітря від 5°C до 15°C - 95. Середня тривалість безморозного періоду становить 170 днів на рік. Опадів випадає близько 560 міліметрів на рік.

Село належить до вологої, помірно теплої агрокліматичної зони (Передкарпатський вологий, теплий район). Пересічна температура січня – ‒5,8˚, липня – +18,2˚. Опадів випадає близько 566 міліметрів на рік. Ґрунтові та агрокліматичні ресурси сприяють розвитку у селі сільського господарства, рекреаційної діяльності та відпочинку.

Вся територія Ярової Слобідки та сільських земель належить до річкового басейну Ушки, яка є правою притокою річки Ушиця, що належить до басейну Дністра.

Через Ярову Слобідку із північного заходу на південний схід протікає річка Ушка, загальна довжина якої становить 34 км. Ярова Слобідка розташована у нижній течії річки по обидва її береги. Ушка протікає сільськими землями Ярової Слобідки близько 2,5 кілометри. Тут вона приймає дві ліві притоки довжиною 1,5 км та 0,55 км.

В долині Ушки є мінеральні джерела.

На території Ярової Слобідки та її земель переважають ясно-сірі та сірі опідзолені, глеюваті середньо та слабо змиті, середньосуглинкові ґрунти (височинна частина села та сільських земель). В долині річки Ушки та її приток переважають дерново-карбонатні, слабо розвиті, легкосуглинкові ґрунти, а також – лучно-болотні та делювіально-балкові ґрунти.

Безмежне поле анемони

Рослинний світ Ярової Слобідки представлений лісостеповими видами рослинності. Тут переважають грабово-дубові та соснові ліси, в яких чітко виділяється ярусність. Верхній ярус утворюють дерева, середній ярус (підлісок) — кущі, нижній ярус — трав'янисті рослини, гриби. Основні лісоутворюючі породи дерев — граб і дуб, ростуть також клен, ясень, липа, сосна, ялина, береза, вільха, берест, осика. Серед підліску росте ожина, шипшина, барбарис, ліщина, малина, бузина. Навесні в лісах першими зацвітають підсніжники, печіночниця, ряст, медунка, анемони. Пізніше — конвалія, фіалки, купина, любка. Влітку під деревами вегетують лише вологолюбні, тіньовитривалі рослини — папороті, мохи, копитняк. Інші трав'янисті рослини ростуть на галявинах і узліссях. Серед них: звіробій, деревій, валеріана, ромашка, іван-чай. У лісах багато грибів.

Загалом лісами вкрито 142,0 гектари сільських земель. Лісистість території становить 37,61%.

Майже всі ділянки колишнього степу розорані й зайняті різноманітними сільськогосподарськими культурами. Природна степова рослинність (різнотрав'я) у Яровій Слобідці збереглася лише на схилах ярів та балок.

Тваринний світ сільських земель представлений лісовими та степовими видами. Представники тваринниго світу лісу - лисиця, кабан, козуля, лісова куниця, їжак, білка, вуж тощо. Представники тваринного світу степу - заєць, ящірка, тхір, полівка, мідянка. Багато видів птахів - дятли, синиці, сойки, дрозди, зяблики, ворони, граки, круки, горобці, жайворонки, ластівки, лелеки.

Поблизу водойм зустрічаються ондатра, видра.

Село розташоване в межах Західноукраїнської лісостепової фізико-географічної провінції, Середньо-Подільської фізико-географічної області, Верхньоушицького фізико-географічного району. Тут переважають луко-широколистянолісові височинні розчленовані та терасові рівнинні східноєвропейські ландшафти. В долині річки Ушки переважають заплавні лучно-болотні ландшафти. Вони розташовані на денудаційно-акумулятивних лесових рівнинах. До несприятливих природних процесів, що проявляються на території Ярової Слобідки належать карстоутворення, лінійна ерозія (утворення ярів та балок) та зсувні процеси.

Вперше Ярова Слобідка разом із сусіднім селом Сприсівкою згадується у люстраціях Барського староства Подільського воєводства Речі Посполитої в 1615 та 1629 роках. Власне Ярова Слобідка у західній частині зливається зі Сприсівкою і є ніби її присілком. Також між Сприсівкою та Яровою Слобідкою існувало невелике поселення — Слобідка-Сприсовецька (або Сприсовецький Яр, як його називали місцеві мешканці).

Ярова Слобідка на адміністративній карті Миньковецького району. 1946 рік

До 1793 р. — у складі Подільського воєводства Речі Посполитої.

1665-1793 рр. - у складі Мукарівського староства Подільського воєводства Речі Посполитої.

1672—1699 рр. — у складі Османської імперії, в межах Зіньківської нахії Барського санджаку Подільського еялету.

1793—1917 рр. — у складі Російської імперії.

1795-1796 рр. - у складі Подільського намісництва.

1796-1923 р. - у складі Мукарівської волості Ушицького повіту Подільської губернії.

1918—1920 рр. — у складі Української Народної республіки.

1922–1991 рр. — у складі УРСР СРСР.

З 7.03.1923 р. — Малокужелівська сельрада Новоушицький район Кам'янецької округи Подільської губернії.

З.06.1925 р. — Малокужелівська сельрада Миньковецький район Кам'янецької округи.

З 13.06.1930 р. — Малокужелівська сельрада Миньковецький район Проскурівської округи.

З 2.10.1930 р. — Малокужелівська сельрада Миньковецький район УСРР.

Протягом 3.02.1931-26.02.1935 рр. - у складі Малокужелівська сельрада Новоушицького району.

З 9.02.1932 р. — Малокужелівська сельрада Новоушицький район Вінницької області.

З 4.05.1935 р. — Малокужелівська сельрада Миньковецький район Кам'янецького прикордонного округу Вінницької області.

З 22.10.1937 р. — Гуто-Морозівська сільська рада Миньковецький район Кам'янець-Подільської (з 4.02.1954 р. Хмельницької) області.

Липень 1941 — березень 1944 рр. — Миньковецька управа, Дунаєвецький ґебітскомісаріат, генеральна округа «Волинь-Поділля», Райхскомісаріат Україна.

З 27.01.1959 р. — Малокужелівська сільська рада Дунаєвецький район Хмельницької області УРСР.

З 24.08.1991 р. — Малокужелівська сільська рада Дунаєвецький район, Хмельницька область, Україна.

З 15.08.2015 р. - Малокужелівський старостинський округ Дунаєвецької міської ОТГ Хмельницької області, Україна.

З 21.07.2020 р. - Малокужелівський старостинський округ Дунаєвецької міської ОТГ Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, Україна.

Ярова Слобідка на карті Атласу Речі Посполитої XVI-XVII століття

З 1616 року Ярову Слобідку, як і Мукарів Польовий та Мукарів Підлісний орендував каштелян галицький Андрій Гурський. Історія Ярової Слобідки тісно переплетена з історією сусідніх сіл — Сприсівки, Польового та Підлісного Мукарева.

У 1629 році такими селами, як Сприсівка, Ярова Слобідка, Мукарів Польовий та Мукарів Підлісний володіли польські шляхтичі Казановські, які пізніше продали Ярову Слобідку зі Сприсівкою барському старості шляхтичу Конєцпольському. Вже у 1638 році ці два села переходять від барського старости Конєцпольського до шляхтича Верховського. У 60-х роках XVII століття нащадки Казановських продали Ярову Слобідку Олександру Гумецькому, котрий передав село своїй дочці— Вероніці, яка вийшла заміж за каштеляна краківського Яна Фонреля. Саме за нього у 1665 році було утворене особливе Мукарівське староство, до складу якого увійшли Сприсівка, Сприсовецький Яр та Ярова Слобідка.

В період турецького володарювання на Поділлі 1672–1699 років староство занепало, більша частина мешканців змушена була покидати обжиті місця і тікати від турецького поневолення на Волинь та Галичину. Ярова Слобідка тоді обезлюдніла. Після того, як турки залишили Поділля, Мукарівське староство відновило своє існування, повернулося населення і в Ярову Слобідку.

Близько 1728 року старостою Мукарівського староства, як і володарем Ярової Слобідки, став шляхтич Йосип Калиновський, син Валентія Калиновського, жонатого на Анні Лянцкорунській — вдові Андрія Фонреля. Однак вже з 1730 року Яровою Слобідкою володіє маршал литовський До-Кашпо Сципіон. Близько 1744 року село перейшло до Бернарда Гоздського — кавалера ордену Святого Апостола Андрія Первозванного. Саме за цього господаря дещо піднялася прибутковість Ярової Слобідки.

Ярова Слобідка на російській мапі 1901 року

Після смерті Бернарда Гоздського Ярова Слобідка перейшла у власність його дочки Кароліни Нассау-Зіген. По її смерті у 1804 році це помістя перейшло до чоловіка — принца Шарля де Нассау-Зігена — німецького князя, іспанського гранда, російського адмірала. Через чотири роки, по смерті принца у 1808 році Ярова Слобідка стала власністю його прийомної дочки Єлизавети, яка вийшла заміж за Степана Бутякіна. У 1818 році син Бутякіна — Павло Бутякін закріпив за собою це помістя.

З 2 січня 1820 року Ярова Слобідка перейшла до Камʼянецького біскупства, а з 1842 року — до казни.

У 1843 році Ярову Слобідку орендує шляхтич Свідерський, а наступні три роки — Левицький. Після ліквідації Мукарівського староства Ярова Слобідка ввійшла до складу Мукарівської волості Ушицького повіту Подільської губернії. У 1905 році у Яровій Слобідці нараховувалося 46 дворів, в яких мешкало 239 селян, у 1909 році — 249 мешканців (236 осіб — православні, 13 — римо-католики).

Із середини ХІХ століття у Яровій Слобідці діяла шахта по видобуванню подільських фосфоритів, на якій працювали місцеві селяни. Добуті у Яровій Слобідці фосфорити продавалися на експорт. На початку ХХ століття, в період нестабільності в державі видобуток фосфоритів у Яровій Слобідці пішов на спад, а згодом і зовсім занепав.

В роки Першої Світової війни 1914-1918 років чоловіків із Ярової Слобідки також було мобілізовано до російської армії. Вони приймали участь у багатьох битвах, отримували поранення і гинули. За спогадами мешканців села та згідно військових архівів відомо імена восьми мешканців Ярової Слобідки, котрі воювали у складі російських військ. Пятеро солдат в боях отримали поранення та контузії, а Демков Андрій Андрійович загинув в бою 01.08.1916 року. Відомо, що Демков Андрій Андрійович за бій під фортецею Перемишль (Галичина) був нагороджений Георгіївським Хрестом IV ступеня (солдатським).

Грудень 1917 року Ярова Слобідка під владою військ Центральної Ради. Січень 1918 року — зайнята військами більшовицької армії. Лютому 1918 року захоплена австро-німецькими військами. Друга половина листопада 1918 року війська Директорії. Квітень 1919 року — війська більшовиків Червень 1919 року — війська Симона Петлюри. Липень 1919 року — війська Української Галицької Армії. Грудень 1919 року — польські війська. Листопад 1920 року — Червона армія.

Ярова Слобідка на польській мапі 1930 року

1923 року Ярова слобідка входить до складу Мало-Кужелівської сельради. Протягом 1923–1925 та 1931-1935 років село у складі Новоушицького) району, протягом 1925-1931 та 1931-1944 років - у складі Миньковецького району, протягом 1944–1959 — Солобковецького, а з 1959 року — Дунаєвецького району.

На початку 30-х років утворено колгосп «Червона Зірка», спеціалізація якого була спрямована на вирощуванні тютюну, зернових культур та цукрового буряка у рослинництві та розведення коней і великої рогатої худоби у тваринництві.

У серпні — вересні 1938 року поблизу Ярової Слобідки знімалися епізоди художнього фільму «Кармелюк» режисера Г. Тасіна.

На початку 40-х років ХХ століття населення Ярової Слобідки складало 295 мешканців.

Напередодні Другої світової війни Ярова Слобідка входила до складу Гутоморозівської сільської ради Миньковецького району Камʼянець-Подільської області. Тут проживало близько 300 мешканців, які займалися сільським господарством. Місцевий колгосп «Червона Зірка», який був створений на початку 30-х років, спеціалізувався на вирощуванні тютюну, зернових культур, цукрового буряка та городництва, розведенням великої рогатої худоби, коней та свиней. Площа орних земель колгоспу становила понад 220 гектарів, сіножатей – 15 гектарів, пасовищ – близько 20 гектарів. У довоєнному селі з’явився продовольчий магазин, фельдшерський пункт, сільський клуб, на колгоспному подвірʼї стояли збудовані конюшня, корівник, зернотік.

У 30-тих роках ХХ століття Ярову Слобідку не оминуло страшне лихо сталінського терору, зокрема – колективізація сільського господарства, розкуркулення та репресії радянського режиму проти населення 1937 – 1938 року. Тоді жертвами таких репресій та режиму тоталітарної системи стали троє мешканців Ярової Слобідки. Їм висували взагалі безглузді та безпідставні звинувачення, що призвели до смерті двох селян з Ярової Слобідки.

У червні 1941 року на фронт було мобілізовано 20 мешканців Ярової Слобідки.

Село окуповане угорськими військами 11 липня 1941 року. За час окупації 22 мешканці було насильно вивезено на каторжні роботи до Німеччини.

З села вигнано нацистських окупантів частинами 161-ї (569-й стрілецький полк, 1036-й артилерійський полк, 413 ОВПТД) стрілецької дивізії 18-ї армії 1-го Українського фронту 28 березня 1944 року.

Після вигнання нацистських окупантів у квітні 1944 року на фронт знову було мобілізовано ще 55 чоловіків. Загалом на фронтах боролися з ворогом 76 мешканців Ярової Слобідки, 32 з них загинули в боях, померли від ран чи пропали безвісти.

За проявлену хоробрість у боротьбі з ворогом на фронтах німецько-радянської війни більше 56 уродженців села Ярова Слобідка нагороджені 75 бойовими орденами та медалями, зокрема медаллю "За відвагу" нагороджено 13 осіб, "За бойові заслуги" - 3, орденом Червоного Прапора - 1, орденом Червоної Зірки - 2, орденом Слави ІІІ ступеня - 3.

Ярова Слобідка на карті генштабу 1977 року

Наприкінці 40-х років Миньковецьким райкомом партії приймається рішення про переселення до Криму колгоспу «Червона зірка» та мешканців села Ярова Слобідка. Згідно з цим рішенням, до Кримської області перевезли усю колгоспну худобу та коней. Будівельна бригада колгоспу у складі Бабія Івана, Мельника Василя, Паразінського Адольфа, Романова Степана та інших виїхали до Сімферопольського району Кримської області для спорудження будинків для колгоспників із Ярової Слобідки, що мали сюди переселитися. Село зводилося на місці розташування кримськотатарського поселення за 12 кілометрів від міста Сімферополя, мешканців якого депортували із Криму у травні 1944 року. І хоча будівництво завершилося, однак мешканці Ярової Слобідки навідріз відмовилися переселятися, хоча вся колгоспна худоба та коні залишилися там.

У 1950 році в Яровій Слобідці мешкало 278 осіб.

1951 року колгосп «Червона Зірка» Ярової Слобідки об'єднано із колгоспом «Червоний клич» села Синяківці.

1955 року Ярова Слобідка переходить до складу Малокужелівської сільської ради.

В 50-х роках ХХ століття Ярова Слобідка отримало радіо. В середині 60-х років ХХ століття в селі з'явилася електрика. Тут були відкриті сільський клуб, дитячі ясла-садок, продовольчий магазин. На річці Ушка працював водяний млин.

В кінці 60-років ХХ століття через Ярову Слобідку планувалося прокласти автомобільну дорогу Дунаївці – Зіньків, для чого необхідно було знести деякі селянські садиби, котрі мішали будівництву траси, однак цей задум не був здійснений.

Більшість мешканців Ярової Слобідки працювали на бригаді № 3 села Синяківці та на тваринницькій фермі, що розташовувалася на Озері. З 80-х років ХХ століття село отримало приміське автобусне сполучення із містом Дунаївці.

На початку ХХІ століття у селі мешкало 96 осіб, станом на 01.01.2015 року — 34 мешканці.