Саво Милошевич

Народився 2 вересня 1973 року в місті Бієліна, СФРЮ (нині — Республіка Сербська, Боснія і Герцеговина).

Вихованець футбольної школи клубу «Партизан». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1992 року в основній команді того ж клубу, в якій провів три сезони, взявши участь у 98 матчах чемпіонату, забивши в них 64 голи. За цей час Саво допоміг клубу стати володарем Кубка СР Югославії (1994) і виграти два перших чемпіонати Союзної Республіки Югославія. Крім того у 1994 і 1995 роках Милошевич ставав найкращим бомбардиром чемпіонату (з 21 і 30 голами відповідно).

Своєю грою привернув увагу представників тренерського штабу англійського клубу «Астон Вілла», до складу якого приєднався влітку 1995 року за 3,5 млн фунтів. Відіграв за команду з Бірмінгема наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Астон Вілли», був основним гравцем атакувальної ланки команди. Всього за клуб провів 117 офіційних матчів, в яких забив 34 голи, включаючи гол у фіналі кубка англійської ліги проти «Лідс Юнайтед», який допоміг «вілланам» святкувати перемогу в цьому турнірі[1].

Саво Милошевич під час виступів за «Рубін». 2008 рік

Влітку 1998 року уклав контракт з іспанським клубом «Реал Сарагоса», у складі якого провів наступні два роки своєї кар'єри гравця. Граючи у складі сарагоського «Реала» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди. У складі сарагоського «Реала» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,53 голу за гру першості. Найвдалішим сезоном для Милошевича в Іспанії став сезон 1999/00, в якому він став одним з найкращих форвардів Ла Ліги, забивши 23 м'ячі та допоміг своїй команді зайняти четверте місце, яке давало право на участь у Лізі Чемпіонів. У тому сезоні він зробив кілька хет-триків та отримав прізвисько «людина-гол» за свою високу результативність.

Проте вже влітку того ж року Милошевич перейшов в італійську «Парму» за 25 млн євро[2], яка продала свого основного нападаючого Ернана Креспо і шукала йому заміну[3]. Проте повноцінно замінити аргентинця Саво не зміг: в першому сезоні на Апеннінах він відзначився лише 8 разів, виходячи на поле в 21 матчі, а в наступному взагалі за півроку забив лише один гол в чемпіонаті. Через це в січні 2002 року балканця було віддано назад в оренду в «Реал Сарагоса»[4], після чого він ще по сезону також на правах оренди провів в іспанських клубах «Еспаньйол»[5] та «Сельта Віго»[6].

В середині липня 2004 року Милошевич підписав трирічний контракт з іспанською «Осасуною»[7], який повністю відпрацював, зігравши за цей час у 82 матчах чемпіонату.

Після відходу з «Осасуни» влітку 2007 та короткочасного перебування в канадському «Торонто» був вільним агентом.

На початку 2008 року перейшов у російський клуб «Рубін» з Казані[8]. Вперше забив за «Рубін» в 24-му турі чемпіонату, відзначившись дублем. У матчі 27-го туру проти раменського «Сатурна» 2 листопада 2008 року Мілошевич на 89-ій хвилині матчу забив «золотий» гол, який дозволив його команді здобути перемогу в матчі та офіційно оформити перший у своїй історії чемпіонський титул за 3 тури до закінчення турніру.

Після закінчення сезону 2008 року Мілошевич завершив свою ігрову кар'єру[9].

23 грудня 1994 року дебютував у товариському матчі проти збірної Бразилії (0:2) в офіційних матчах у складі національної збірної Союзної Республіки Югославії, яка з 2003 року стала називатись збірною Сербії і Чорногорії.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1998 року у Франції, де зіграв у двох матчах[10].

Через два роки на чемпіонаті Європи 2000 року у Бельгії та Нідерландах Милошевич став однією з головних зірок, забивши у ворота супротивників 5 м'ячів у 4 матчах. Він зробив дубль у ворота збірної Словенії, забив переможний гол збірній Норвегії та відзначився у грі проти збірної Іспанії. У підсумку збірна Югославії вийшла зі своєї групи, але в 1/4 фіналу крупно програла команді Нідерландів 1-6, єдиний гол у балканців тоді забив Саво, ставши разом з Патріком Клюйвертом найкращим бомбардиром турніру.

2006 року взяв участь у чемпіонаті світу у Німеччині, де зіграв свій останній матч за національну збірну Сербії і Чорногорії проти збірної Кот-д'Івуару. Ця гра стала останньою і в історії самої збірної, через що Милошевич назавжди залишився абсолютним рекордсменом збірної Сербії та Чорногорії за кількістю ігор (101) і забитих м'ячів (35).

19 листопада 2008 року зіграв свій єдиний матч за збірну Сербії, що став заключним у його кар'єрі футболіста. У товариській грі зі збірної Болгарії, що завершилася перемогою сербів 6:1, Милошевич став автором двох забитих м'ячів. Також він не забив два пенальті в тому матчі[9].

Всього за кар'єру в національних командах СР Югославії, Сербії та Чорногорії та Сербії провів 102 матчі та забив 37 м'ячів[11].

Протягом 2011—2012 років був асистентом Бранко Брновича у тренерському штабі збірної Чорногорії, а перший досвід самостійної роботи здобув лише 2019 року, очоливши тренерський штаб белградського «Партизана», в якому пропрацював до 2020 року.

16 червня 2021 року очолив тренерський штаб словенської команди «Олімпія» (Любляна).