Святловський Володимир Володимирович

Походив зі стародавнього дворянського роду Київської губернії, який в ХVІ столітті поріднився з польськими князями Сапєгами-Лісовськими. Народився в сім'ї одного з перших окружних фабричних інспекторів, доктора медицини В. В. Святловського-старшого. Його мати Р. С. Знам'янська (Святловська) була випускницею Бернського університету, одна з перших в Росії жінок-лікарів.

Брав участь у революційному русі, входив до марксистської групи Брусньова. Був у числі організаторів першого в Росії святкування 1 травня в 1890 році. Під загрозою суду в 1892 році емігрував, навчався в Мюнхенському університеті, з 1897 року — доктор державного господарства.

У 1898 році учений повернувся до Петербурга, брав участь в соціал-демократичному русі, був прихильником «економізму», пізніше примкнув до меншовиків. Служив у статистичному відділенні Міністерства землеробства, потім завідував особливим статистичним діловодством при Міністерстві фінансів, обирався секретарем Вільного економічного товариства, редагував і випускав міністерські праці по економіці сільського господарства.

Після здачі в 1900 році магістерського іспиту з політекономії з 1901 року обирається приват-доцентом в Петербурзькому університеті, в якому викладав з перервами до 1924 року. За його ініціативи при університеті засновується економічний кабінет, а при ньому — студентський гурток, де особлива увага приділялася економічним ученням Карла Маркса.

Святловський вів заняття у кількох вузах Петербурга. Одним з перших в країні почав читати курс історії соціалізму. З листопада 1905 року — член Центрального бюро Петербурзьких профспілок, редагував його друкований орган. Згодом відійшов від активної революційної діяльності. Досліджував проблеми профспілково горуху і робітниче питання. На початку ХХ століття став одним з найбільших російських фахівців з історії та теорії профспілкового руху.

При своїй симпатії до марксизму співпрацював з усіма чотирма складами Держдуми, в перших двох був головою бюро друку. Після революційних подій 1917 року він їде до Новгородської губернії, де займався просвітницькою роботою і організував сільськогосподарське училище. З 1919 року вчений повертається до Петрограду і відновлює викладання в університеті, зокрема, читає курс «Історія соціалізму». Крім того, він веде активну пропагандистську роботу, читає лекції робітникам і солдатам, знову викладає в багатьох петроградських вузах. У цей період він мав репутацію одного з найбільших істориків соціалізму. З 1919 року неодноразово залучався для роботи в Народному секретаріаті фінансів РРФСР, був авторитетним експертом з фінансових питань.

Похований у Москві на Новодівичому кладовищі.

Святловський був перекладачем на російську і редактором більше десятка класичних праць юристів, економістів і соціологів. Його дослідження по питанню походження грошей і на даний час не втратило своєї наукової цінності. Крім того, вчений був автором великої кількості нарисів про відомих революціонерів і політиків, з житлового питання і т. ін. Близько десяти власних робіт опублікував на французькій та німецькій мовах. Загальна кількість його публікацій перевищила 160.

В 1907 році за пропозицією Петербурзького університету і Академії наук вирушив до етнографічної експедиції. Відвідав Австралію, Нову Зеландію, Гавайські острови, острів Самоа і острів Пасхи, Нову Гвінею і Меланезію, зібрав багату етнографічну колекцію, передану Музею антропології та етнографії. По результатах поїздки опублікував ряд наукових праць, буво браний членом-кореспондентом Академії наук і професором кафедри політекономії і статистики Петербурзького психоневрологічного інституту.

При надзвичайній науковій завантаженості Святловський випустив дві збірки віршів.

Соціальні утопії — один з наскрізних наукових інтересів Святловського. Вчений тривалий час збирав відомості про світові та російські утопії від античності до ХХ століття. Результатом цього захоплення стали три опубліковані праці — «Каталог утопій», «Російський утопічний роман» та «Комуністична держава єзуїтів у Парагваї в ХVІІ і ХVІІІ століттях». Бібліографічний покажчик «Каталог утопій» нині є безцінним джерелом для вивчення та пошуку архаїчної соціальної фантастики та утопічної думки минулого. У «Російському утопічному романі» подані вичерпні рецензії на маловідомі і рідкісні видання літературних творів російських авторів XVIII — початку ХХ століть. В даній роботі є також розділ, присвячений перекладеним на російську мову утопіям даного періоду. В третій розвідці детально описується законсервований общинно-феодальний етатизм, який був нав'язаний кліриками індіанцям гуарані в лісах Парагваю[5].

• Мелиоративный кредит в Германии // Русская мысль. — 1894, октябрь. — С. 127—153.
• Государственное страхование рабочих в Германии: Историко-статистический очерк. — М., 1895.
• Л. Брентано, его воззрения и школа. — СПб., 1896.
• Примитивные деньги и эволюция древнерусских денежных систем. — СПб, 1900 — (оттиск из журнала «Народное хозяйство»).
• Очерки экономической истории древней Руси // Всемирный вестник. — 1903. — № 3-5, 11
• Положение вопроса о рабочих организациях в иностранных государствах. — СПб., 1905.
• К истории политической экономии и статистики в России. — СПб., 1906.
• Николай Тургенев и Н. С. Мордвинов. — СПб., 1905. — (оттиск из «Всемирного вестника». — 1905. — № 1).
• Профессиональные рабочие союзы. Вып. 1 — 2. — СПб., 1906—1908.
• Современное законодательство о профессиональных рабочих союзах. Франция, Бельгия, Англия, Австралия, Германия, Россия. — СПб., 1907.
• Профессиональное движение в России. — СПб., 1907.
• К вопросу о международных платежах. — СПб., 1910. — (оттиск из «Вестника Центрального банка»)
• Очерки по истории политической экономии. — СПб., 1913.
• Примитивно- торговое государство как форма быта. — СПб., 1914.
• Примирительные камеры. — Пг., 1917.
• История экономических идей в связи с историей экономического быта. — Пг., 1923.
• Происхождение денег и денежных знаков. — М.; Пг., 1923.
• История профессионального движения в России. От возникновения рабочего класса до конца 1917 года. — Л., 1924.

• Святловский Владимир Владимирович // Биографика
• Святловский Владимир Владимирович // Некрополь Санкт-Петербурга и окрестностей

1. Грушевський М. С. [Рец. на:] Замечательная эпоха древнерусской жизни, очерк д-ра политической экономии B. В. Святловского (Всемирный вестник, 1904, IV, с. 14-41) / М. С. Грушевський // Грушевський, Михайло Сергійович. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань (голов. ред.), І. Гирич та ін. — Львів: Видавництво «Світ». — 2012. Т.16. — C. 41.
2. Лесниченко Ив. Проф. В. В. Святловский. К 35-летию научно-литературной деятельности. — Артемовск, 1925.
3. Лушников А. М., Лушникова М. В. Российская школа трудового права и права социального обеспечения: портреты на фоне времени. В 2 т. Т. 1. — Ярославль, 2010. — С. 349—350.
4. Чебаненко Е. Н. Владимир Владимирович Святловский // Очерки по истории финансовой науки. — М., 2009. — С. 350—355.
5. Святловский Владимир Владимирович // Большая советская энциклопедия. — 3-е изд. — Т. 23. — М.: Советская энциклопедия, 1976. — С. 95.
6. Святловський Володимир Володимирович // Енциклопедія українознавства: Словникова частина / Ред. В. Кубійович; Науковетовариствоім. Т. Шевченка у Львові. — Т. 7: Перевидання в Україні. — Львів, 1998. — ISBN 966-7155-02-1. — С. 2731.