Танагра-потрост темнощока

Птах є середнього розміру з тілом 18 або 18,5 см завдовжки. Статевий диморфізм виражений слабо. У самців підвиду Mitrospingus cassinii cassinii довжина крила становить 80,0–87,0 мм, хвоста — 68,4–81,1 мм, дзьоба — 18,7–20,5 мм, заплесна — 22,8–25,3 мм; у самиць — 78,0–86,0 мм, 66,8–78,1 мм, 19,3–22,1 мм, 24,0–25,8 мм відповідно. Маса птахів різниться від 32 до 41 г[3].

Темнощока танагра-потрост в Панамі

Оперення тьмяне. Зверху голубувато-сіре, крила і хвіст є того ж забарвлення, хоча надхвістя має оливковий відтінок[4]. Голова зверху і потилиця — гірчично-жовті[4][5]. Пляма на потилиці, за описом Лоуренса, трикутної форми, вона починається з вузького кінця над очима і поступово розширюється на всю ширину голови[5]. На обличчі має коротке і жорстке пір'я. Відмінною рисою є велика чорна маска на обличчі, що включає вуздечку, вузьку область над очима та боки голови. Підборіддя має чорний відтінок, а горло світло-сіре. Поступово знизу колір переходить у брудний оливково-жовтий на грудях і боках, пір'я брюха і підхвістя, що криють, — темно-сірі і оливково-жовті. Оперення крила знизу сіре[4]. Першорядних махових пер дев'ять[6], найдовше — четверте, перше і дев'яте — рівної довжини[5]. Крила округліші, ніж у представників роду Eucometis, з якими темнощоку танагру-потрост порівнював дослідник Роберт Ріджвей[7]. Хвіст довгий[8] Відомості про линьку відсутні[4].

Номінативний підвид M. с. cassinii відрізняється тьмянішим підхвістям і темнішим, майже блакитним оперенням зверху. Підвид Mitrospingus cassinii costaricensis має яскраве і червоне підхвістя[9][10]. Горло забарвлене майже у той самий колір, як і боки голови, а оперення знизу швидше зелене, ніж жовте[11]. У молодих птахів жовта пляма на маківці та потилиці помітно менша, а оперення знизу має жовтіший відтінок[4]. Темнощоку танагру-потрост досить легко переплутати з самцем Tachyphonus delatrii[4].

Дзьоб довгий і тонкий, конічної форми[4], згідно з описом Александра Френка Скатча, злегка загнутий вниз. Надзьобок чорний[4][8], з синьо-сірою кромкою; підзьобок — сірий з чорним кінчиком[4], або жовтуватий[8]. За описом Роберта Ріджвея, який виділив танагр-потрост в окремий рід, ці птахи мають досить довгий дзьоб, його довжина майже досягає розмірів голови[7]. Райдужка ока забарвлена в блідо-сірий або сірувато-білий кольори[4]. Скатч виділяв блідо-жовтий колір райдужної оболонки, стверджуючи, що він «так рідко зустрічається у саякових, що його можна було б використовувати як ідентифікацію виду» (англ. «so rare in the tanager family that it almost serves for the identification of this species»)[8]. Лапи свинцево-сірі[4], із сильними пазурами[7].

Темнощокі танагри-потрост — досить галасливі птахи. Вони постійно видають різкі та гучні кличі «chet» або «chet-ut». Багатоголосність нагадує «серію маленьких хлопушок, що швидко і безладно вибухають» (англ. «strings of small firecrackers going off rapidly in an erratic pattern»). Серед інших звукових сигналів є високі «wsss» або «sszeet?», безладні «spssnks» або «sptzks», які іноді перемежовуються швидкими слабкими «swiss». На світанку птахи зазвичай співають «seety, seety, seety, seety, seety»[12]. За словами американської орнітологині Бі Ветмор, співочого птаха спостерігали на верхівці реліктового дерева, хоча зазвичай вони не показуються з підліску[13].

Ареал поширення темнощокої танагри-потрост

Темнощока танагра-потрост мешкає на Карибському узбережжі у південній частині Центральної Америки та на північному заході Південної Америки, у передгір'ях Анд. Ареал тягнеться на схід до пониззя долини річки Каука в північній частині Колумбії, на південь — до південних районів провінції Пічинча і північно-західних районів провінції Асуай в Еквадорі[14]. Площа ареалу становить 858 000 км²[15]. Ареал спорідненої оливкової танагри-потрост (Mitrospingus oleagineus) не перетинається з ареалом темнощокої танагри-потрост, вона населяє вологі зрілі вторинні ліси та їхні околиці на схилах гір або тепуй на землях Венесуели, Ґаяни і Бразилії[4].

У Коста-Риці птахи зазвичай зустрічаються на висоті до 300 м над рівнем моря, але можуть підніматися до 600 м, у Панамі — до 1200 м, у Колумбії — до 1100 м, в Еквадорі — до 800 м[16]. Окрім цих країн, птахів також відзначали у Венесуелі[15]. Населяє густі чагарники і зарості на узліссях лісу, вздовж лісових струмків і болот, а також на границі з лісом[17][8].

Номінативний підвид M. с. cassinii зустрічається в Панамі на березі Карибського моря від провінції Вераґуас і лагуни Чирікуї до провінції Дар'єн і невеликої ділянки тихоокеанського узбережжя, у західній частині Колумбії на північному схилі Західних Анд від річки Нечі до гірського масиву Серранья-де-Сан-Лукас і на південному схилі Східних Анд у департаменті Кальдас, і навіть на узбережжі моря, й у західній частині Еквадору на південь від провінції Ґуаяс[18]. До 1990-их років околиці річки Нечі були найостаннішою західною точкою ареалу темнощокої танагри-потрост. Пізніше птахів відзначали у долині річки Маґдалена[19]. Геллмайр зазначав, що вивчені ним представники з Колумбії, західного Еквадору й околиць Панамського каналу не мають істотних відмінностей[11]. Підвид M. с. costaricensis зустрічається в провінції Ередія на карибському узбережжі Коста-Рики та в околицях Альміранте на крайньому північному заході Панами[18][11].

Міжнародний союз охорони природи відносить темнощоку танагру-потрост до видів у найменшій загрозі (LC)[15]. Вид досить поширений на більшій частині свого ареала[20]. Птахи зустрічаються, зокрема, у національному парку Брауліо-Каррільо і заповіднику Ітой-Серере (ісп. Reserva Biológica Hitoy Cerere) у Коста-Риці, у національних парках Соберанія, Чаґрес, Дар'єн у Панамі, у національних парках Лос-Катіос, Енсенада-де-Утрія, Фаральонес-де-Калі й у природному заповіднику Тамбіто (ісп. Tambito Nature Reserve) у Колумбії[21].

Темнощока танагра-потрост на годівниці у Панамі

Основну частину раціону темнощокої танагри-потрост становлять фрукти, але птахи також споживають у їжу безхребетних. Особливо воліють плоди представників родин меластомові (Melastomataceae), маренові (Rubiaceae) і пасльонові (Solanaceae); насіння злаків роду Lasiacis або плодових роду Alchornea[22][8]. У шлунку птахів було знайдено просо (Panicum), зантоксилум (Xanthoxylum), паслін (Solanum). Також, згідно з вмістом шлунка, темнощокі танагри-потрост харчуються жуками (Carabidae, Cerambycidae, Scarabaeidae), гусеницями, павуками; можуть з'їсти і коників[23].

Корм добувають у нижньому і середньому ярусах лісу, лише іноді піднімаючись вище за плодовими деревами. Задля збирання ягід можуть сідати на гілки і черешки, часто риються у листі та клюють гілки, збирають комах з листя геліконії (Heliconia) і пальмових гілок. Іноді їх можна зустріти коло роя мурах. Ці неспокійні птахи часто змахують крилами і хвостом та швидко пересуваються лісом, залишаючись часто прихованими в підліску[24].

Птахи збираються у зграї розміром до 15 особин[24]. За спостереженнями дослідника Скатча, зграї найчастіше включають до 8 особин[8]. Зазвичай вони складаються виключно з темнощоких танагр-потрост, але в долині річки Маґдалена в Колумбії птахів один раз спостерігали у змішаній зграї[24].

Дані стосовно розмноження темнощокої танагри-потрост дуже мізерні. У Коста-Риці повідомлення про розмноження припадають на березень – квітень, у Панамі дані про кладку птахів було зібрано в березні, на північному заході Колумбії про птахів, готових до розмноження, повідомлялося в лютому – травні, у червні гніздо було виявлено в долині річки Маґдалена, а у вересні молодих птахів відзначали на південному заході Колумбії[25]. Скатч спостерігав гніздо з двома пташенятами з квітня по травень. Ці спостереження були опубліковані 1972 року[8].

Чашоподібне гніздо птахи будують у чагарнику коло струмка на висоті 1,5–3 м над землею. Гніздо може бути як крихким, так і громіздким[26]. За описом Скатча, гніздо було збудовано з довгих ниткоподібних суцвіть рослин роду Myriocarpa і корінців, вистелено волокнами грибів і підвішене, як кошик, між вертикальними гілками. Поперечник гнізда становив 12,7–14 см, глибина — 8 см[26][8]. За описами дослідника Окампо з долини річки Маґдалена, товщина стінок гнізда дорівнювала 29,1 мм, внутрішні розміри гнізда становили 87,2–94,7 мм, зовнішні — 132,7–150,4 мм, висота — 110,9 мм, а глибина — 48,1 мм[26].

Імовірно, кладка складається із двох яєць. Яйця білі, з коричневими та червонувато-коричневими плямами. За спостереженнями Скатча, птахи годують пташенят виключно комахами[26]. Своїм пташенятам птахи зазвичай приносять «коників й інших комах [і], зрідка, зелених гусеней чи павуків» (англ. «grasshoppers and other insects [and] an occasional green caterpillar or a spider»)[23][8]. Дорослі птахи не сідають на гніздо, а на гілля вище його, і сильно нахиляють голову, аби укласти корм до рота пташенят, по одній комасі за раз[8]. Із семи птахів біля гнізда його відвідувало три або більше особин[26][8]. Кооперативне розмноження темнощокої танагри-потрост представляє особливу зацікавленість для вчених[27], воно часто зустрічається у птахів, що традиційно належать до саякових, — справжніх (Tangara), чорновухих (Neothraupis) і рудогорлих (Cypsnagra) танагр, габій (Habia)[28].

Відомості про тривалість життя, вік статевого дозрівання або виживання темнощокої танагри-потрост наразі є відсутніми[29]. На дорослих птахів зазвичай не полюють, але в долині річки Маґдалена у Колумбії було відзначено викрадення яйця з гнізда[24].

Eucometis cassinnii у роботі Склейтера і Сельвіна 1864 року

Вид було описано 1861 року американським орнітологом-любителем Джорджем Ньюболдом Лоуренсом на основі представника, отриманого на околицях Панамської залізниці[18]. Перший птах з'явився у колекції Міклера роком раніше. Лоуренс вирішив виділити його в окремий вид Tachyphonus cassinnii після того, як отримав додаткові екземпляри цього птаха, що належать до обох статей. Видову назву він дав на честь свого друга Джона Кессіна[5]. Вже 1864 року британські зоологи Філіп Склейтер й Осберт Селвін засумнівалися в такій класифікації і віднесли темнощоку танагру-потрост до сіроголових танагр (Eucometis), відзначаючи в першу чергу відсутність статевого диморфізму у темнощокої танагри-потрост та помітні відмінності в забарвленні оперення самців і самок в усіх представників родів Tachyphonus і Lanio[30].

1898 року американський орнітолог Роберт Ріджвей виділив рід танагри-потрост (Mitrospingus). За його словами, новий рід слід віднести до родини в'юркових (Fringillidae), хоча це й викликало у вченого деякі сумніви[7]. Ріджвей вважав рід монотиповим[31], але пізніше до нього було включено оливкову танагру-потрост (Mitrospingus oleagineus). 1936 року австрійський орнітолог Карл Едуард Геллмайр припустив, що ці два види синонімічні[4][11]. Ці птахи разом з тим помітно відрізняються вокалізацією і поведінкою[4].

Міжнародна спілка орнітологів виділяє два підвиди[32]:

• Mitrospingus cassinii costaricensis Todd, 1922 — Коста-Рика і північний захід Панами. Американський орнітолог Волтер Едмонд Клайд Тодд виділив новий підвид, вивчивши велику кількість добре підготовлених представників із різних регіонів у музеї Карнеґі[10].
• Mitrospingus cassinii cassinii (Lawrence, 1861) — центральна частина Панами та землі від Колумбії до заходу Еквадору.

Роди танагра-потрост, зелена танагра (Orthogonys) і червонодзьоба танагра (Lamprospiza) вчені традиційно включали до родини саякових (Thraupidae)[33]. Кіт Баркер (F. Keith Barker) та інші 2013 року опублікували висліди молекулярних досліджень близько 200 видів горобцеподібних птахів з дев'ятьма маховими перами. Побудоване ними філогенетичне дерево показало кілька нових клад або відокремлених груп, багато з котрих було запропоновано виділити в окремі родини. Зокрема, автори праці запропонували виділити роди Mitrospingus, Orthogonys і Lamprospiza, представники яких мешкають переважно у Південній Америці, у родину Mitrospingidae[32][6][18]. Дослідники вважають, що представники цієї родини походять від загального предка темнощокої танагри-потрост та червонодзьобої танагри (Lamprospiza melanoleuca). У роботі було також показано сестринське відношення цієї родини до клад саякових і кардиналових (Cardinalidae)[6].

• (англ.) Winkler D. W., Billerman S. M., Lovette I. J. (4 березня 2020). Mitrospingidae. Birds of the World. doi:10.2173/bow.mitros1.01. Процитовано 26 жовтня 2020.
• (англ.) Ocampo D., Montoya A. (11 квітня 2014). Dusky-faced Tanager (Mitrospingus cassinii). Birds of the World. doi:10.2173/bow.duftan1.01. Процитовано 26 жовтня 2020.