Тинне

Селом протікають річки Случ та Полична.

Тинненська ЗОШ І-ІІІ ступенів. Будівництво 2007—2017 рр.

У Рівненській області є два населених пункти з назвою «Тинне». Одне з них знаходиться під обласним центром — Рівне, — інше в Сарненському районі з населенням станом на сьогодні (2020 р.) понад 5 тисяч (точна цифра буде відомою після перепису). Про те, що поселення людей тут були ще у сиву давнину свідчать крем'яні знаряддя праці, знайдені місцевими жителями поблизу р. Случ. З покоління в покоління переказують розповідь про те, що люди, які тут жили в часи монголо-татарських набігів, рятуючись від нападників, періодично переховувались в болотистій місцевості — урочищі «Брище», оскільки кочівники не знали орієнтування у лісистій місцевості. Саме там перебували деякий час: ловили рибу, збирали ягоди і плели собі вбрання зі стебел кропиви. Але, за правилом архівістики, роком заснування населеного пункту вважається той рік, який вперше зафіксований у писемних джерелах. Отож, за даними одного з томів «Архіву Південно-Західної Росії» (кін ХІХ століття) Тинне, що в Сарненському районі вперше згадується під 1649 роком. Цей факт підтвердив і голова Рівненського обласного краєзнавчого товариства — Іван Пащук[1].

• 1649 — перша писемна документальна згадка про село Тинне. У документах Визвольної війни українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького у 1648—1654 рр. проти польських поневолювачів написано, що тут діяли селянські повстанські загони
• 1660, 26 червня — козацькі загони розгромили під Тинним коронні польські війська і відігнали їх аж до Олицького замку. Селяни з покоління в покоління переказували, що поле, де проходила битва було укрите тілами загиблих козаків та поляків. З того часу і до сьогодні місце бою називається «Урочище Криваха»
• 1754 — за кошти парафіян побудовано першу дерев'яну церкву св. мучениці Параскеви. У селі налічувалося 86 будинків, проживало 715 мешканців православної і 26 — католицької віри, 6 — євангелістів і 50 євреїв
• 1928 — 1935 настоятелем православного храму в Тинному був Олександр Білецький,  – в минулому — старшина — хорунжий 4-го кінного полку 4-ї Київської дивізії Армії УНР, у роки війни член УПА-Північ на Волині.
• На Волині освятили пам'ятник хорунжого УНР
• До 1942 року в Тинному священиком був Геннадій (Григорій) Шиприкевич
• 1797 — російська цариця Катерина ІІ подарувала село із його околицями у володіння генерала Капонічина
• 1889 — не маючи вигоди, селяни продали землі поміщику Яновському, а той перепродав Давидовському. Зафіксовані хутори Ставки, Заріка, Забара, Мокриця, фільварок Бердуха. З села щорічно відправлялися по річці Случ до 100 суден і плотів з різними товарами
• 1897 — в селі проживало 1136 чоловік, з них 1026 православних
• 1904-1905 — розповсюджувалися листівки і відозви Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП), які привозилися із Сарненського залізничного вузла і підприємств
• У 1906 році село Немовицької волості Рівненського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 90 верст, від волості 15. Дворів 163, мешканців 1213[2].
• 1914-1918 — село перебувало у вирі Першої світової війни
• 1917-1920 — у селі кілька разів змінювалась влада під час Визвольних змагань.
• 1921 березень — польсько-радянська війна закінчилася Ризьким мирним договором Ризький мир (1921), за яким наш край був окупований Польщею. Тинне було під владою Польщі до вересня 1939 року.
• 1921 - у 260 будинках проживало 1542 людей
• 1923 — селянський загін із 40 чоловік розгромив поміщицький маєток
• 1928 — заснована община церкви Церква Християн Віри Євангельської-п'ятидесятників
• 1930, серпень — 18 селян, серед яких були брати Денис і Степан Самойлики, Степан Гудима, Панас Онисковець, подали заяву в суд на місцевого поміщика Іполита Младзяновського, який забрав у них із клунь усі снопи, залишивши їх без шматка хліба. Суд не підтримав їх і дії власника визнав правомірними
• 1930 — у Тинному розпочинається будівництво військової оборонної лінії. Адже після Першої світової війни, щоб відгородитися від «комуністичної лихоманки» Польща з допомогою країн Малої Антанти розпочала у 1930 році градіозне оборонне будівництво вартістю 1 млрд доларів. Будівництво мали здійснювати послідовно на відрізках армій  «Полісся» Тинне належало до укріпрайону «Сарни», що дорівнювало протяжності  170 км (358 укріплень). На ділянці «Тинне» по проекту нараховувалося 29 споруд, з 6 гарматами, 61 станковими кулеметами і 27 ручними протяжністю14 км та укріплених 26 бастіонів.
• 1939 — у селі було 7955 гектарів поміщицьких земель на чотири двори, а селянських — 3557 гектарів на 410 дворів і 16 гектарів церковних
• 1939, вересень — Тинне зазнало ІІ світової війни на самому її початку. В рамках таємного протоколу Пакту Молотова-Рібентропа 1939 р. про IV поділ Польщі  17 вересня радянські війська без оголошення війни перейшли польський кордон. У сторону Сарн рухалася 60-та стрілецька дивізія у складі 3 піхотних полків, 2 артилерійських, батальйону з 28 легких танків та саперного батальйону. Лише невелика ділянка біля села Тинне (Сарненського району) була знову зайнята 4 ротою фортечного батальйону «Сарни».
• 1939, 19-21 вересня — Тинне і «Bastion Polesie» — Володимир-Волинський укріпрайон «Лінії Молотова»
• 1939, 19 вересня — після флангових атак 60 стрілецької дивізії 15 корпусу, які тривали протягом трьох годин, та донесень розвідки стало зрозуміло, що Червона армія має намір взяти в кільце полк КОП 138 «Сарни». Близько 14 год 00 хв підполковник Н. Сулік наказав усім підрозділам у районі Сарни — Немовичі — Малинськ розпочати відхід у район Перекалє — Кухоцька-Воля. Четверта фортечна рота капітана Е. Маркевича у Тинному отримала завдання прикрити відступ, а потім відірватися від противника і з'єднатися з групою КОП генерала В. Орліка-Рюкераман та полком КОП «Сарни».
• 1939, 19 вересня — розпочалися польсько-радянська війна за західноукраїнські землі.  Оборонна лінія була подолана за 5 годин. Основні сили 60-ї дивізії рушили далі на Сарни, а для ліквідації окремих місць опору був залишений один стрілецький полк і кілька танків. У боях застосовувалися танкові вогнемети, спротив продовжувався до 21 вересня.
• 1939, 21 вересня — Тинне було окуповане військами Червоної армії.
• 1939 — запрацювала початкова школа
• 1941, травень — засновано колгосп ім. XVIII партконференції до якого увійшло 53 сім'ї із 219 гектарами землі
• 1941, 6 липня — Тинне було окуповане німецько-нацистськими військами. У нещодавно покинутому панському маєтку оселився німецький майор, якого знищив місцевий загін повстанців.
• 1942, жовтень — 1943, січень — діяв перший вишкільний табір старшин, для боївок ОУН(б), під назвою «Холодний Яр»в батьківському обійсті Степана Сидоровича Бакунця (Олександра Шмалюха), вояка УПА, псевдо «Грушка», «Качан».
• 1942, серпень — в село, в маєток повернулася дочка поміщика з чоловіком, яка вийшла заміж за німця. Пробули вони там лише одну ніч, оскільки їм спокою не давали місцеві повстанці. Наступного дня вони повернулися в окуповану фашистами Польщу.
• 1941-1945 — в селі діяли сотні УПА «Коробочки», «Хмари», «Рубайла» під загальним командуванням «Яреми» — Никона Юхимовича Жука, уродженця села Немовичі, — відомого тисячника УПА, який керував штабом у 1943—1945 роках у Тинному. Також у загонах «Поліської Січі» під загальним командуванням Тараса Бульби-Боровця.
• повстанці не мирилися з розвідувально-диверсійним загоном НКДБ СРСР «Переможці» Д. Мєдвєдєва, що в в березні 1943 року отаборився поблизу села Рудня — Бобруйська, що не далеко від Тинного
• 1943, в ніч з 6 на 7 березня — повстанці взяли участь у бою проти радянських партизанів, який відбувся в околицях с. Богуші Березнівського сусіднього району. За даними Петра Мірчука («УПА 1942—1952рр») — втрати УПА 65 повстанців, у такій самій кількості більшовицький відділ. Із зізнань полонених більшовиків, по ворожій стороні було 16 вбитих і 8 ранених. Наші втрати: 2 вбитих і 4 ранених". В даному бою був тяжко ранений 17-річний повстанець родом з Немович — на псевдо «Синок». Його виходжували у сім'ї місцевих жителів, але, на жаль, він не вижив, захоронений в Тинному.
• повстанці, що діяли на теренах нашого села та його жителі взяли участь у боях в складі групи «УПА-Північ»:
• 1943, 14 червня — бій повстанців з сильним загоном більшовицьких партизан-парашутистів між селами Карпилівка і Ленчин. Більшовицький загін в запеклому бою розгромлено, на полі бою залишили більшовики 6 вбитих і 36 ранених своїх бійців. Повстанці здобули у ворожому таборі канцелярію, багато зброї, муніції та награбоване в довколишніх селян майно. В канцелярії було багато цінних документів про плани більшовицьких парашутистів щодо боротьби проти визвольних змагань українського народу.
• 1943 в ніч з 23 на 24 червня — бій між Немовичами й Малинськом; на залізничному шляху Рівне-Сарни звели дві сотні УПА — сотня Дороша і сотня Яреми з каральним відділом німецького гестапо силою 150 чоловік, що дало змогу здержати гестапівський відділ, який їхав палити села, і знищили його дощенту. Трофеями повстанців була велика кількість німецької автоматичної зброї та амуніції. В бою були ранені обидва командири УПА Дорош і Ярема.
• 1943, 18 липня — бій юнаків між Вількою і Яполоттю.
• 1941-1945 — 70 жителів села загинули у лавах Червоної армії, які пропали безвісти, захоронені на території країн Східної та Центральної Європи
• 1941-1944 — загинуло 67 осіб цивільного населення в селі
• 1941-1951 — 90 вояків- жителів села, членів націоналістичного руху діяли на території краю
• 1944, 19 січня — дата визволення Тинного від німецько-фашистських загарбників. Тривалі і особливо кровопролитні бої йшли за визволення Сарн, як важливого залізнодорожного вузлу та стратегічного об'єкту та населених пунктів району. 11 січня 143-я та 397-а стрілецькі дивізії штурмом оволоділи Сарнами. Вони захопили значні трофеї — після чого 397-й стрілецькій дивізії було присвоєно почесне найменування «Сарненська». Відступаючи озвірілі фашисти розбилися на групи, щоб знищити дощенту окружні села. Група мотоциклістів направилася в Тинне, щоб його спалити разом з місцевими жителями. У лісі поблизу хутора Ставки їм завадили це зробити місцеві партизани-націоналісти, які відбили атаку окупантів. Фашисти переправилися через лід р. Случ у сусіднє село Кам'яне. Отож, саме ця дата вважається звільненням від гітлерівських загарбників
• 1945 — створена первинна сільська комсомольська організація, першими членами якої стали Ніна Бакунець, Іван Ковальчук і Степан Корінець
• 1947, жовтень - усі діти почали навчатися у відбудованому панському маєтку до січня 2010 року
• 1947, жовтень — пройшли репресії проти «куркулів» та «підкуркульників». Сотні жителів села цілими сям'ями були засуджені та вивезені в ГУЛАГи.
• 1947 — запрацювала первинна комуністична партійна організація, створено два колгоспи — ім. XVIII партконференції (голова Григорій Омельковець) та ім. Тараса Шевченка — голова Максим Євтушин
• 1949, 15 лютого — була завершена повна колективізація селянських земель
• 1958, грудень — обидва колгоспи об'єдналися в одне господарство, яке дістало назву ім. XXI з'їзду КПРС. Його очолив колишній директор Сарненської машинно-тракторної станції Герой соціалістичної праці Сергій Осокор
• 1960 — до Тинненської сільської ради віднесено сусіднє село Зносичі
• 1961 — відбувся судовий процес над віруючими-п'ятидесятниками. Вісім осіб — жителів села засудили до 10-15 років ув'язнення за «антирадянську агітацію та пропаганду». Ув'язнення відбували у північно-східних областях Росії: Воркута.
• 1965 — відкриття пам'ятника загиблим у роки Великої Вітчизняної війни у 1941—1945 рр. Реконструйований у 1975 році
• 1968 — об'єдналися колгоспи ім. XXI з'їзду КПРС і Перемога, діставши назву ім. 50-річчя Жовтня (голова Іван Павловський), у володіння якого було 11,789 гектарів угідь, з них — 6340 гектарів орної землі
• 1969 — жителі села передплачували 4120 примірників газет і журналів
• 1970 — за переписом у селі проживало у 1323 дворах 3276 людей, було збудовано 300 нових будинків, воно було повністю радіо- і електризоване. Діяли денні середня і початкова, вечірня і заочна школи, у яких 32 вчителі навчали 729 учнів, двоє дитячих ясел, лікарня, пологовий будинок, медичний пункт і аптека, двоповерховий будинок культури і клуб, три бібліотеки із фондом понад 10 тисяч книг, шість магазинів, комбінат побутового обслуговування, поштове відділення, хлібопекарня. У селі проживало п'ять матерів-героїнь: Христина Омельковець, Олександра Захарчук, Галина Лазарець, Олександра Омельковець і Ганна Царук
• 1987, 9 лютого — в Афганістані загинув призовник із Тинного, воїн-інтернаціоналіст Юрій Гречан
• 2000, жовтень — у загальноосвітній школі відкрито музейну історико-етнографічну кімнату «Берегиня»
• 2004, серпень — відбулося освячення могили вояків УПА за участю голови Рівненської ОДА Василя Червонія
• 2005  — Тинне побило рекорди з народжуваності в Україні: за рік тут народилося 168 дітей, померло — 39 осіб
• 2007, травень — було видано книгу «Тинне над Случем» — автор Світлана Коток, рецензент голова Рівненського обласного краєзнавчого товариства — Іван Пащук. http://ogo.ua/hot_news/12120
• 2008, 19 листопада - початок будівництва нової школи
• 2010, 19 січня — урочисте відкриття І черги нового приміщення ЗОШ І-ІІІ ст., за участю представників районної та обласної влади, народних депутатів України
• 2009, 2010 жовтень — в урочищі Лиса гора пройшли з'їзди гарцерів, церемонії вшанування воїнів, полеглих у перші дні ІІ світової війни (19-21 вересня 1939 року)за участю Консула Генерального Консульства Республіки Польща в Луцьку Томаша Яніка, представників Сарненської РДА, районної та сільської рад, учнів Тинненської ЗОШ І-ІІІ ст.
• 2017, 2 лютого - відбулося відкриття другої черги школи, на якому були присутні представники обласної та районної влади, батьки, вчителі.
• 2017, жовтень — до 75 річниці УПА встановлено пам'ятний знак, який присвятили воїнам УПА, які проходили вишкіл в першій школі для підготовки старшин ОУН «Холодний яр» (Тинне)

• 
  День вишиванки в Тинненській школі
• 
  Знак тризуба у 2019 році
• 
  Як тинненські козаки листа писали…
• 
  Тинненські козаки
• 
  Тинне з висоти пташиного польоту

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 4 282 особи[3].

• Бакунець Степан Сидорович (ім'я при народженні — Олександр Шмалюх) — учасник національно-визвольної боротьби, боєць УПА, політичний в'язень, нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (2019).[5][6][7] Проживав у селі Кураш Дубровицького району.[5]
• Горбатюк Дем'ян Лаврентійович — український науковець, хірург-трансплантолог, лікар-морфолог-андролог, педагог, громадський діяч.
• Гречан Іван Маркіянович — лицар Золотого хреста бойової заслуги УПА 2 класу.
• Мичак Тимофій Семенович — український радянський діяч.
• Чекмановський Антін — письменник, журналіст, чоловік Галини Журби
• Царук В'ячеслав Іванович — хірург, м. Хмельницький

• 
  Бункер Яна Болбота в Тинному
• 
  Поховання вояків УПА в Тинному
• 
  Могила вояків-останніх із штабу УПА. Загинули від рук НКВД 23 серпня 1945 року.
• 
  Братська могила вояків УПА, які загинули у бою з фашистами у 1942 році. с. Тинне

• Коток С. І. Тинне над Случем: історико-краєзнавчий нарис. Сарни: Сонях, 2007. — 56 с: фото + 4 л. фото.
• Історія Тинного
• «Холодний Яр» — вишкіл УПА в селі Тинне
• Вони боролись за Незалежну Україну
• Перша сотня українців повстанців діяла в Тинному
• Електронний архів українського визвольного руху
• Тинне в україно-польській історії
• Тинне в літописі УПА
• Записки повстанця
• Міжнародні експедиції
• Археологи в Тинному
• Петро Коток — спортсмен греко-римської боротьби
• Несуть воду спраглим
• Вчителька з Тинного пройшла концентраційні табори
• Місіонери з Тинного
• Чемпіон Європи з карате
• Тинне — відео
• Водне хрещення в Тинному
• Служіння в с. Тинне
• Облікова картка с. Тинне. Верховна Рада України.
• Реабілітовані історією. Колективізація