Черепашинці

Що до походження назви села народний переказ доводить, що в давнину селище називалось Вишенька, а нове поселення було розташоване поміж боліт-трясовин, які боронили селян від раптових наскоків татар. У цих болотах колись водилось багато панцерних черепах, від чого і пішла назва села Черепашинці.

Згідно з першим архівним записом село Черепашинці було засновано у XVI столітті та знаходилося на території, яка тепер зайнята лісом. Жителі селища для оборони від орд татар створили оборонний рубіж — фортецю обнесену валами, глибоким ровом, наповненим водою.

Черепашинецьке укріплення побудоване на крутому схилі лівого берега річки Постолова, в його верхній рівнинній частині. Це постійне окреме, замкнуте, бастіонне укріплення довжиною 90 метрів, шириною 65 метрів, без урахування фасок бастіонів. Висота фортечних валів з внутрішньої сторони 3 метри, а з зовнішньої північної та західної сторін 25-30 метрів де вони краще збереглися. Південну стіну розібрано при будівництві стадіону. Збереглися бастіонні споруди західної частини. Верхня частина валу була обнесена палісадом. На бастіонах стояли башти одна з яких була сторожовою. З неї приймали сигнали небезпеки степових постів спостереження. Інші прикривали захисників від ураження.

Укріплення було обнесене оборонним валом шириною 30 метрів глибиною 10 метрів. Краще зберігся рів із північної та західної сторін, східна частина ледь проглядається.

В'їзні брами фортеці, ймовірно, були розташовані з північної та південної сторін. Навпроти них були дерев'яні розбірні мости через рів. Біля воріт міст був підйомний. У північному валі, вірогідно був таємний хід, який ішов у підземелля (у другій половині XIX століття пани Здзеховські використовували його частину як льох).

На території фортеці було декілька будівель, що були розташовані між валом та шляхом, серед них могли бути казарми фортеці, які вміщували невеликий гарнізон вояків, склад зі зброєю та адміністрацією.

Обслуговували замок війська місцевої старостинської команди, у складі яких була шляхта, привілейовані слуги магната, що були його руками й очима. В старостинській команді були козаки, які наймались за гроші, несли польову сторожову службу, використовувались в придушені опору селян, виконання екзекуцій та збору податків. Також, у приватновласницьких старостинських маєтках були ще такі категорії населення, як «стрільці», «побережники», «гайдуки», обов'язком яких була охорона маєтків.

Військово-оборонну систему в замку та у всій магнатській волості очолював замковий урядник. Він стежив за порядком у волості, відповідав за справність замкових укріплень, контролював несення служби залогою замку. Таким чином Черепашенецький замок на певний час став оборонним та адміністративним центром володінь Калиновських у північно-східній частині Вінницького повіту. У військовому відношенні ця фортеця була невеликим дерев'яно-земляним укріпленням, але зі значним оборонним потенціалом. Могутні п'ятикутні бастіони давали можливість контролювати усі підступи до фортеці та давати відсіч ворогам, що сприяло подальшому заселенню села.

Під час проведеного радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 274 жителі села[3].

У 1990-х роках в межах села видобували граніт і білу глину, але після призупинення розробки кар'єру його затопили підземні джерела, і утворилась водойма — Черепашинецький кар'єр, яка стала місцем бюджетного відпочинку як місцевих жителів, так і приїжджих з обласного центру, сусідніх міст і Києва, особливо завдяки серії сюжетів на телебаченні[4].

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Калинівської волості Вінницького повіту Подільської губернії мешкало 2190 осіб, налічувалось 322 дворових господарства, існували православна церква Покрови Пресвятої Богородиці, католицька каплиця, 2 постоялих будинки, 2 лавки та винокурний завод.[5]

1892 року в селі було 361 дворове господарство, мешкало 3030 осіб.[6]

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3495 осіб (1697 чоловічої статі та 1798 — жіночої), з яких 3212 — православної віри[7].

Нині чисельність населення становить 1571 осіб.

Економічну частину села складає група різногалузевих виробництв, де працює левова частка населення села. Зокрема, на території населеного пункту діють наступні підприємства, які займаються:

• вирощуванням зернових, бобових та насіння олійних культур — СТОВ «Промінь»;
• виготовленням соняшникової олії — СПД «Черепашинецька олійня»;
• виробництвом фруктових та овочевих соків — ВАТ «Вінніфрут».

У селі немало зберігається об'єктів нерухомих пам'яток культурної спадщини різних періодів існування цього давнього поселення. Безумовно, за станом збереження, автентичністю, наукового та історичного значення вони не можуть претендувати на національне визнання, але деякі з них мають бути кандидатами на включення до реєстру пам'яток місцевого значення.

У центрі села, поруч із сільською радою, колись були земляні фортифікаційні укріплення, стояла тепер неіснуюча в'їзна брама. Нині ще збереглися залишки давніх валів, а також засипані рови. На місці колишнього замку збудовано стадіон.

У 1990-х роках знищено залишки південних валу та рову, а разом з ними і старовинний палац.

У лісі, поблизу села знаходиться покинута ставка Герінга «Штайнбрух».

• Черепа́шинці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.297

• Czerepaszyńce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 801. (пол.)