36-та гвардійська стрілецька дивізія (СРСР)

Дивізія сформована на базі 9-го повітряно-десантного корпусу в серпні 1942 року в Івановській області, головно з курсантів військових училищ Московського ВО. Командиром дивізії призначено полковника М. І. Денисенка.

Бойове хрещення дивізія отримала вже в серпні 1942 року, коли в складі 57-ї армії генерала Ф. І. Толбухіна вела бої в містечку Сарепта під Сталінградом.

У вересні дивізія воювала в складі 64-ї армії генерала М. С. Шумілова в районі Бекетівка — Купоросний, за що отримала подяку Верховного Головнокомандувача.

У листопаді 1942 року виведена в резерв.

10 січня 1943 року, діючи на лівому фланзі 64-ї армії, дивізія розпочала наступ проти оточеного в Сталінграді ворожого угруповання. Прорвавши оборону, за три тижні боїв просунулась до центра міста.

По цьому виведена в резерв.

В березні 1943 року дивізія, діючи в складі 7-ї гвардійської армії зайняла оборону по східному березі річки Сіверський Донець в районі міста Вовчанська Харківської області. Згодом дивізія брала участь в Бєлгородсько-Харківській операції, з боями пройшла Лівобережну Україну й 25 вересня 1943 року вийшла на лівий берег Дніпра.

В ніч з 25 на 26 вересня передовий загін дивізії під командуванням гвардії капітана А. Д. Семенова форсував Дніпро й захопив плацдарм на правому березі в районі села Сошинівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Бої на плацдармі тривали протягом місяця. За цю операцію 8 воїнів дивізії, серед яких і командир дивізії генерал-майор М. І. Денисенко, удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

22 жовтня 1943 року дивізія перейшла в наступ і, прорвавши оборону ворога, 23 жовтня звільнила місто Верхньодніпровськ.

В ході проведення Кіровоградської операції дивізія діяла в другому ешелоні 7-ї гвардійської армії.

В ході проведення Умансько-Ботошанської операції 36-а гвардійська стрілецька дивізія з важкими боями визволила від фашистів міста Новоукраїнка та Помічна, а 23 березня 1944 року вийшла на лівий берег ріки Південний Буг південно-східніше міста Первомайськ Миколаївської області. В ніч з 32 на 24 березня штурмова група дивізії в складі 30 чоловік під командуванням старшого лейтенанта Д. П. Золотова форсувала Південний Буг і захопила плацдарм на правому березі. Протягом двох діб бійці утримували плацдарм, а 25 березня основні сили 36-ї гвардійської та 53-ї стрілецьких дивізій форсували ріку.

В подальшому дивізія наступала на Одесу, проте поблизу села Ляхи була виведена в резерв.

В ході проведення Яссько-Кишинівської операції дивізія брала участь у взятті міста Ясси. Потім пройшла всю Румунію й 21 жовтня 1944 року зосередилась в районі Дьєма. В ніч на 24 жовтня полки дивізії форсували річку Тиса, захопивши плацдарм.

В ході нового наступу дивізія успішно просувалась територією Угорщини й 25 листопада 1944 року оволоділа містом Хатван.

На території Угорщини дивізія брала участь в Дебреценській, Будапештській та Балатонській операціях.

5 квітня 1945 року дивізія в ході Віденської операції дивізія розпочала наступ на території Австрії. 10 травня 1945 року на річкі Мур в районі міста Юденбург воїни дивізії зустрілись з передовими частинами союзних англо-американських військ.

У червні 1945 року дивізія була переформована в 24-й гвардійську механізовану дивізію. Бойовий Прапор 36-ї гвардійської стрілецької дивізії передано на довічне зберігання до Центрального музею Збройних Сил СРСР.