Z4 Richard Beitzen

З початком Другої світової війни Z4 «Ріхард Бітцен» виконував завдання в західній частині Балтії, залучаючись до посилення блокади Польщі, але незабаром його перевели в Каттегат для перевірки нейтральних суден на предмет контрабандних товарів. У ніч з 12 на 13 грудня німецькі есмінці здійснили бойовий похід, поставивши мінні поля біля узбережжя Великої Британії. Під командуванням комодора Фрідріха Бонте на флагмані Z19 «Герман Кунне», Z4 «Ріхард Бітцен», Z8 «Бруно Гайнеман», Z14 «Фрідріх Ін» і Z15 «Ерік Штайнбрінк» встановили 240 мін у гирлі річки Тайн. Не знаючи про постановку мінного поля, британці втратили на ньому 11 суден загальною тоннажністю 18 979 брутто-реєстрових тонн. По дорозі додому есмінцям було наказано супроводити покалічені легкі крейсери «Лейпциг» і «Нюрнберг», торпедовані підводним човном «Салмон». Незважаючи на їхню охорону, британський підводний човен «Урсула» зумів пробратися всередину похідного ордеру і в естуарії Ельби здійснити залп із шести торпед по «Лейпцигу». Дві торпеди вразили допоміжний корабель ескорту F9, який за три хвилини затонув із серйозними втратами особового складу, але інші торпеди промахнулися.

В ніч на 10/11 січня 1940 року Бонте на чолі групи німецьких есмінців Z14 «Фрідріх Ін», Z21 «Вільгельм Гайдкам», Z16 «Фрідріх Еккольдт», Z22 «Антон Шмітт», Z4 «Ріхард Бітцен» і Z20 «Карл Гальстер» здійснив чергову постановку мінного поля в районі Ньюкасла. На цьому мінному полі затонув лише один риболовецький траулер вагою 251 тонну. 9/10 лютого 1940 року Z3 «Макс Шультц», Z4 «Ріхард Бітцен» і Z16 «Фрідріх Еккольдт» встановили 110 магнітних мін у районі біля міста Гарідж, де затонуло шість суден (28 496 GRT) та ще одне дістало пошкоджень.

22 лютого Z4 «Ріхард Бітцен» та есмінці Z3 «Макс Шультц», Z-1 «Леберехт Маасс», Z6 «Теодор Рідель», Z13 «Еріх Келлнер» і Z16 «Фрідріх Еккольдт» вирушили до Доггер-банки для перехоплення британських риболовецьких суден в операції «Вікінгер». По дорозі флотилія була помилково атакована бомбардувальником Heinkel He 111 з 26-ї бомбардувальної ескадри. Z-1 «Леберехт Маасс» був уражений принаймні однією бомбою, втратив рульове управління і переламався навпіл, потонувши, втративши 280 людей екіпажу. Під час рятувальних зусиль Z3 «Макс Шультц» натрапив на міну і затонув з втратою всього свого екіпажу у 308 чоловіків. Гітлер наказав провести розслідування причин катастрофи, комісія дійшла висновку, що обидва кораблі були затоплені бомбами He 111. Командування Крігсмаріне не попередило свої есмінці про те, що Люфтваффе в той час проводить протикорабельне патрулювання, а також не повідомив Люфтваффе про те, що його есмінці перебуватимуть у морі в цьому районі. Післявоєнні дослідження довели, що один або обидва німецькі есмінці підірвалися на британських мінах, встановлених есмінцями «Айвенго» та «Інтрепід».

На момент початку операції «Везербюнг» Z4 «Ріхард Бітцен» перебував у резерві флоту. 11 квітня він супроводжував легкий крейсер «Кельн» до Вільгельмсгафена. З 28 квітня по 20 травня він залучався до постановки мінного поля в Каттегаті, а потім встав на ремонт, який тривав до вересня. У жовтні есмінець перевели до окупованого Бреста. У ніч з 24 на 25 листопада Z4 «Ріхард Бітцен», Z10 «Ганс Лоді» та Z20 «Карл Гальстер» вийшли в бойовий похід з Бреста, прямуючи до району Лендс-Енд. У ході походу вони натрапили на кілька англійських риболовецьких суден поблизу маяка Волф-Рок і обстріляли їх з гармат. Пізніше німецькі кораблі помітили невеликий конвой і потопили одне з трьох суден та пошкодили ще одне. П'ять есмінців британської 5-ї флотилії не змогли перехопити німецькі есмінці до світанку. Через три ночі німецькі есмінці знову атакували британські цивільні судна, але цього разу близько 06:30 29 листопада 5-та флотилія есмінців Королівського флоту змогла перехопити ворожі кораблі. Німці відкрили вогонь першими, кожен есмінець випустив по чотири торпеди, з яких лише дві з Z10 «Ганс Лоді» вразили свою ціль — британський есмінець «Джавелін». Вибухами торпед були відірвані ніс та корма, але британці змогли відбуксирувати пошкоджений корабель додому.

Протягом січня 1941 року корабель поставив мінне поле біля узбережжя південно-східної Англії. Наступного місяця Z4 «Ріхард Бітцен» супроводжував важкий крейсер «Адмірал Гіппер» при виході та поверненні до Бреста. Невдовзі Z4 «Ріхард Бітцен» пройшов ремонту у в доках Кіля, після чого у липні 1941 року приєднався до 6-ї флотилії есмінців, що базувалася в окупованому норвезькому Кіркенесі. 12–13 липня при проведення бойової операції 6-та флотилія потопила два невеликі радянські кораблі, втративши при цьому 80 % боєприпасів флотилії.

У середині січня 1942 року есмінець входив до сил ескорту лінкора «Тірпіц», коли той здійснював перехід з Балтики до Тронгейму. 24 січня Z4 «Ріхард Бітцен» у складі 5-ї флотилії есмінців відплив з Кіля до Франції в рамках підготовки до операції «Цербер». Увечері 25 січня Z8 «Бруно Гайнеман» підігравався на закладених британським загороджувачем «Пловер» мінах біля бельгійського узбережжя і затонув. Z4 «Ріхард Бітцен» врятував 200 вцілілих і вирушив до Гавра, щоб висадити їх на берег. 11 лютого німецькі кораблі почали ризикований прорив своїх лінкорів «Шарнгорст» і «Гнейзенау» та важкого крейсера «Принц Ойген», під загальним командуванням адмірала Отто Ціліакса з Бреста, що стало несподіванкою для англійців. Z4 «Ріхард Бітцен» допоміг відбити атаку п'яти британських есмінців і був пошкоджений близьким розривом бомби бомбардувальника «Брістоль Бленгейм», який екіпаж німецького корабля збив за допомогою 20-мм зенітної установки. Незабаром після цього корабель приєднався до чотирьох інших есмінців, які супроводжували «Принца Ойген» та «Адмірала Шеера» до Тронгейму. Погані погодні умови змусили Z4 «Ріхард Бітцен» та два інших есмінці повернутися до порту, не діставшись Тронгейму, але 23 лютого «Принц Ойген» був сильно пошкоджений атакою британського підводного човна «Трайдент» після їхнього відходу, і був виведений зі строю до жовтня. 14 березня есмінець встав на капітальний ремонт у Бремені, після завершення якого увійшов до сил супроводження важкого крейсера «Лютцов», який прямував до затоки Буген.

Z4 «Ріхард Бітцен» брав участь у підготовчих заходах операції «Рессельшпрунг», спробі перехопити арктичний конвой PQ 17 у липні 1942 року. «Адмірал Шеер» та «Лютцов» створили одну групу, тоді як «Тірпіц» та «Адмірал Гіппер» створили іншу групу. На шляху до місця зустрічі в Алта-фіорді «Лютцов» та три есмінці наразилися на мілину, змусивши всю групу відмовитись від операції. 2–3 липня Z4 «Ріхард Бітцен» супроводжував два нафтові танкери до Альта-фьорду.

У серпні під час операції «Вундерленд» есмінець разом з Z16 «Фрідріх Еккольдт» та Z15 «Ерік Штайнбрінк» супроводжували «Адмірала Шеєра» на початку та в кінці його місії для нападу на радянські маршрути судноплавства в Карському морі. У середині серпня кораблі також супроводжували мінний загороджувач «Ульм» для постановки мінного поля біля мису Желанія.

13–15 жовтня есмінці Z4 «Ріхард Бітцен», Z16 «Фрідріх Еккольдт», Z27 та Z30 поставили мінне поле біля півострова Канін у гирлі Білого моря, на якому підірвався радянський криголам «Мікоян». Через три тижні, на початку листопада, ті ж чотири есмінці проводжали «Адмірал Гіппер», коли він намагалася перехопити торгові кораблі союзників, які самостійно прямували до радянських портів.

30 грудня 1942 року важкі крейсери «Лютцов» та «Адмірал Гіппер» у супроводі шести есмінців, у тому числі «Ріхард Бітцен», вийшли з Нарвіка для проведення операції «Регенбоген» — напад на конвой JW 51B[Прим. 1], який, за даними німецької розвідки йшов з Лох Ю до радянського Мурманськ й мав лише легкі сили ескорту. Для проведення операції виділялося оперативна група німецького флоту у складі важкого крейсера «Адмірал Гіппер», «кишенькового» лінкора «Лютцов» і шести есмінців[Прим. 2]. За планом віцеадмірала Оскара Кумметца німецькі сили ділилися навпіл: одне угруповання з крейсером «Адмірал Гіппер», есмінцями Z4 «Ріхард Бейтцен», Z16 «Фрідріх Еккольдт» та Z29 мало атакувати конвой з півночі, відволікаючи головні сили ескорту на себе. Потім друге угруповання — крейсер «Лютцов» та три есмінці — Z30, Z6 «Теодор Рідель» та Z31 — атакували б незахищені транспортні судна конвою з півдня.

Британський есмінець «Обд'юрет», виконуючи бойове завдання з супроводження, першим наразився на німецькі бойові кораблі. Незважаючи на довгий і наполегливий обстріл конвою, британці, не втративши жодного транспортного судна конвою, зуміли відбити атаку німців. У морському бою з боку британського флоту загинули ескадрений міноносець «Акейтіз» та тральщик «Бремблі». Німецький флот втратив есмінець Z16 «Фрідріх Еккольдт», який вогнем корабельних гармат знищили британські крейсери «Шеффілд» і «Джамайка», котрих німці в сутінках помилково прийняли за власні крейсери. Перш ніж німецькі капітани зрозуміли свою помилку, британці відкрили по ним щільний вогонь. «Фрідріх Еккольдт», що йшов першим, отримав влучення у центр корпусу і затонув менш, ніж за дві хвилини; на ньому загинув весь екіпаж у 340 або 341 особу. Z4 «Ріхард Бейтцен» вислизнув без пошкоджень[1]. Ця сутичка відвернула британські крейсери і вони втратили контакт з крейсером «Адмірал Гіппер», який повним ходом йшов на схід.