Інститут культури (платформа)

Інститу́т Культу́ри (біл. Інстыту́т культу́ры) — пасажирський залізничний зупинний пункт Мінського відділення Білоруської залізниці. Розташований в столиці Білорусі Мінську, за ~1 км від станції Мінськ-Пасажирський у Московському та Жовтневому районах міста, між вулицями Суражською та Могильовською, поруч з однойменною станцією метро і Московською вулицею, територіально знаходиться поруч зі станцією Мінськ-Сортувальний[1][2].

Інститут Культури
Мінське відділення
Білоруська залізниця

залізнична станція, зупинний пункт
ЕР9Т на зупинному пункті «Інститут Культури», (2010)
Розташування
Розташування  Білорусь
Адреса Мінськ, між вул. Суражською та Могильовською
Координати 53°53′04″ пн. ш. 27°32′16″ сх. д.
Структура
Платформ 3
Тип платформ бічна та острівні
Послуги
Транспортні
Супутні Пересадка на станцію метро
 1 «Інститут культури»
: 6, 10, 32, 40, 45, 47, 53, 82, 101, 103, 117
Тб: 8, 11, 19, 23, 27, 64, 65
Історія
Електрифіковано 1970
Колишні назви Мінськ (Берестейський вокзал)
Інша інформація
Власник Білоруська залізниця
Оператор Білоруська залізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 140013
Код Експрес-3 2100002
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Мінськ-Пасажирський ~1 км
Осиповичі I 108 км
Орша-Центральна 213 км
Мапа
Інститут Культури на Вікісховищі

Схема руху електропоїздів ЕПг

Історія

28 листопада 1871 року відкрита ділянка Мінськ Берестя.

Перша будівля Олександрівського (Берестейського) вокзалу Московсько-Берестейської залізниці на Суражський вулиці побудований 1871 року. Будівля вокзалу була дерев'яною. 1920 року, разом з іншими станційними будівлями був спалений польськими окупантами. Після відновлення пропрацював до 23 вересня 1928 року. Будівля знищена внаслідок пожежі у червні 1941 року, на початку Другої світової війни.

22 жовтня 1914 року губернське місто вперше відвідав російський імператор Микола II, транзитом, об'їжджаючи передові позиції російської армії. З нагоди цієї події місто прикрасили. Будинки, балкони, вітрини, перехрестя вулиць прикрасили національними прапорами, гірляндами зелені, транспарантами, кольоровими тканинами, килимами, портретами імператора і царського будинку. З особливою старанністю було прикрашено зовні і всередині будівлю Олександрівського (Берестейського) вокзалу.

Зал 1-го класу, в якому повинні були зібратися депутації для зустрічі імператора Миколи ІІ, встелена булакилимами і заставлена тропічними рослинами та живими квітами. Наприкінці залу висів портрет Миколи ІІ у повний зріст. Портрет був оповитий матерією національних кольорів і гірляндами зелені. Від портрета півколом були розставлені тропічні рослини, біля підніжжя портрета — живі квіти. О 10-й годині ранку підійшов імператорський потяг, яким прибув Микола ІІ.

Впродовж 19121922 років Московсько-Берестейська залізниця мала назву — Олександрівська залізниця. Таке перейменування відбулося з нагоди 100-річчям французько-російської війни 1812 року та на честь імператора Олександра I[3].

Нині на цьому місці розташована перша дистанція сигналізації та зв'язку Білоруської залізниці, поруч була автостанція «Товарна» (зараз на її місці АЗС). З 1930-х років використовується, як зупинний пункт для приміських потягів.

31 грудня 1970 року завершена електрифікація дільниці Мінськ Пуховичі, в складі якої електрифікований і зупинний пункт.

24 червня 1984 року в складі першої черги відкрита станція  1  Московської лінії Мінського метрополітену «Інститут культури»[4]. Виходи станції метро ведуть до однойменного залізничного зупинного пункту, до приміських електропоїздів Оршанського, Берестейського і Осиповицького напрямку Білоруської залізниці, головного корпусу Академії управління при Президентові Республіки Білорусь і Білоруського державного університету культури та мистецтв.

2011 року прийнято рішення про капітальну реконструкцію зупинного пункту[5], який розпочався 20 серпня 2013 року. Побудовані додатково дві пасажирських платформи та критий павільйон. Щоб зовсім не порушувати рух електропоїздів зупинний пункт модернізували в два етапи. На першому етапі модернізації піддлягала західна сторона платформи. При цьому електропоїзди з боку станції Барановичі замість Інституту Культури перенаправили на станції Мінськ-Пасажирський та Мінськ-Північний[6]. Другий етап реконструкції почався приблизно 6-7 грудня 2013 року, коли всю техніку з вже відбудованої західної частини платформи перекинули на східну частину. 29 березня 2014 року завершена реконструкція зупинного пункту, а вже на наступний день, 30 березня 2014 року, відкрито регулярний рух приміських потягів оновленним зупинним пунктом[7].

Також розглядається проєкт зі створення монорельсової дороги, яка б з'єднала зупинний пункт «Інститут Культури» зі станцією Мінськ-Пасажирський.

Пасажирське сполучення

Пасажирські поїзди регіональних ліній економкласу від зупинного пункту «Інститут Культури» прмямують до станцій Орша-Центральна, Барановичі-Поліські, Борисов, Стовбці, Осиповичі I.

Найближчі станції та зупинний пункт приміських електропоїздів: Мінськ-Південний, Мінськ-Східний та Столичний. При плануванні поїздки варто звернути увагу на те, що найчастіше поїзди різних напрямків на зупинному пункті «Інститут Культури» відправляються або прибувають вранці, такі як «Стовбці — Інститут Культури», «Інститут Культури — Стовбці», «Барановичі-Поліські  — Інститут Культури».

Див. також

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.