Альбрехт Гаштольд
А́льбрехт Гашто́льд (також Альберт, О́льбрахт; варіант прізвища — Гошто́вт, вересень 1455 — грудень 1539) — державний діяч Великого князівства Литовського, один з найвпливовіших людей свого часу. Представник роду Гаштовтів гербу Абданк.
| Альбрехт Гаштольд | |
|---|---|
 | |
| Псевдо | Ольбрахт (Альберт) Гоштовт |
| Народився |
1455 Вільнюс, Велике князівство Литовське |
| Помер |
1539 Вільнюс, Велике князівство Литовське |
| Поховання | Собор святих Станіслава і Владислава (Вільнюс) |
| Країна |
 Велике князівство Литовське |
| Діяльність | політик |
| Титул | граф |
| Посада | маршал, великий канцлер литовський, віленський воєвода |
| Військове звання | генерал |
| Термін | 1477-1489, 1517. |
| Рід | Гаштольди |
| Батько | Мартин Гаштовт |
| Мати | Марина Трабська |
| Родичі | Барбара Радзивілл (невістка) |
| Брати, сестри | Elžbieta Goštautaitėd |
| У шлюбі з | Софія Верейська |
| Діти | Станіслав |
 Герб варіація гербу «Абданк» | |
В 1501 році дворянин великого литовського князя Александра, намісник новогрудський (1503—1506), підчаший великий литовський (1505—1509), воєвода новогрудський (1508—1513), полоцький (1513—1519), троцький (1519—1522) и віленський (с 1522), великий канцлер литовський з (p 1522). З 1513 староста більський, 1514 — мозирський, до 1533 — гродненський,[1] прибл. з 1522 — остерський.[2]
Біографія
.jpg.webp)
Рано втратив батьків. Близько 1492 р. вчився у Краківському університеті. 1503 р. брав участь в успішному поході на кримських татар. У 1505 році обороняв від татар Новогрудок. В 1507 р. під час війни з Великим князівством Московським, очолив оборону Смоленська, брав участь в боях під Оршою[1].
Не підтримав заколот Глинських, але опинився за ґратами в лютому 1509[3] через інтриги Миколи Радзивілла «amor Poloniae». Був випущений в 1511 році. Супроводжував короля Сигізмунда І Старого на Віденський конгрес (1515). Брав участь в війні проти Московії 1512—1522, 29 липня 1518 р. полоцьке військо под його командуванням розбило воєвод великого князя московського Васілія III біля Полоцька[1].
З початку 1520-х рр. займав вищі державні посади, що поянюється смертю його ворога Миколи Радзивилла. Виступав проти унії Великого князівства Литовського з Королівством Польським, в 1522 р. підтримав план королеви і великої княгині Бони Сфорци коронації Сигізмунда Августа за життя його батька. Потім ворогував з Боною, яка хотіла забрати його помістя, гетьманом Констянтином Острозьким — прибічником унії з Польщею[1]. В 1525 р. у листі до королеви оскаржував позиції Костянтина Острозького, що не зіпсуло взаємин останнього з Боною.[4]
Підтримував добрі стосунки з герцогом Прусії Альбрехтом Гогенцоллерном, переписувався з ним про Франциска Скорину. В 1529 р. одержав від папи римського графський титул, у 1530 р. — титул «графа на Мурованих Гераненах» від імператора Карла V[1].
Брав участь в створенні Першого литовського статуту 1529 р., зокрема, вніс в текст документу положення, за яким іноземцям заборонялось одержувати посади і купувати землі у Великому князівстві Литовському[5]. Зібрав велику бібліотеку, в якій, крім кириличних рукописів, зберігались книги польською, латиною та чеською мовами. Як Остерський староста сприяв будівництву в місті замку у 1538 р.
Одружився із Софією — єдиною дочкою князя Василя Верейського. В них з'явився син Станіслав[1] — перший чоловік майбутньої королеви Польщі Барбари Радзивілл.[6]
Від бабусі (по-матері) — княгині Марини, вдови князя Гольшанського-Трабського і дочки князя Дмитрія Друцького-Зубровицького, до 1495 года одержав землі останнього: Бихів і Тойманов на Дніпрі, Добосню в Бобруйському старостві (у волості бобруйській), маєтки на Київщині, можливо також Шклов[5]. Шлюб приніс йому замок Любеч, Воложин в Ошмянському повіті, Койданов, Радошковичі і Усу в Мінському повіті. Альбрехт купив, і одержав ще багато інших маєтків[1][5].
Примітки
- Пазднякоў В. Гаштольд Албрэхт // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн. : Беларуская Энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — С. 517. — ISBN 985-11-0314-4.
- Ostr // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 667. (пол.). — S. 668
- Ostr // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 667. (пол.). — S. 669
- Zbysław Wojtkowiak. Ostrogski Konstanty Iwanowicz książę (ok. 1460—1530) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979. — Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/3, zeszyt 102. — S. 488. (пол.)
- Нарбут А. М. Гаштольды // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. — Т. 2: Беліцк — Гімн / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Б. І. Сачанка (гал. рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — БелЭн, 1994. — С. 500.
- Gasztołdowie (01) Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
Джерела
- Kuźmińska M. Olbracht Marcinowicz Gasztołd // Ateneum wilenskie. — 1928. — R. V. — S. 120—174. (пол.)
- Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш. ; мастак З. Э. Герасімович. — 2-е выданне. — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі, 2005—2010. — Т. 1—3. — ISBN 978-985-11-0392-4. (біл.)