Бабин (Рівненський район)

Згідно запису від 25 січня 1465 року в Острозі вперше згадується волинський зем'янин, луцький повітник Івашко Бабинський[1]. Його син Митко Іванович Бабинський отримував «6 коп з мита луцького» в записі від 24 червня 1486 року[2]. Семен Миткович Бабинський згадується в листі до князя Федора Сангушка від 4 травня 1540 (1544) року.[3] Богдана Семенівна Бабинська, дружина Єсифа Немирича. Він є протопластом роду Немиричів. Волинський рід Бабинських, володів Бабином до 1735 року. Відомо, що під час одного з наймасштабніших татарських набігів, між 1577 та 1578 р., Бабин був спустошений та спалений загонами кримського хана Мехмеда ІІ Гірея. В 1588 році в документі про розмежування маєтностей з Ганною Гостською згадується Андрій Семенович Бабинський, що володів землями в трьох воєводствах - Берестейському, Волинському та Київському. В той час Бабинські володіння межували з селами Крупи, Рясники, Дорогобуж, Бугрин, Іллін та Підліски. За переписом 1629 року село мало 56 димів[4]. Під час Хмельниччини, у вересні 1648 року Бабин був спустошений татарами та козаками звягельського полковника Михайла Тиші. У вересні 1649 року село знову спустошують татари.

Під 1677 роком згадується архімандрит дорогобузький Йосип Бабинський. Згодом він настоятель Польцького Софійського монастиря. В серпні 1735 року Бабин перестає бути володінням шляхтичів Бабинських після трьохсотлітнього тут їх панування. Маєтком та землями починає володіти київський каштелян Казимир Стецький.

Відомо, що в Бабині існувала дерев'яна церква Івана Богослова (1771—1815) яка згоріла під час пожежі, вцілілою залишилась лише дерев'яна дзвіниця.

З 1795 року Бабин у складі Бугринської волості, Острозького повіту, Волинської губернії, Російської імперії.

З 1816 року село переходить у власність Радзивілів, закріплюється за князем Міхалом Ґедеоном Радзивілом та його дружиною Олександрою Карлівною Радзивіл (Стецька).

У 1839 році княгиня Олександра збудувала нову церкву Івана Богослова, на місці згорівшої дерев'яної, яка стоїть в Бабині понині. Її будівництво почалося у 1820 році, стиль неокласицизм.

В 1853 році маршал волинського дворянства Граціан Іпогорський-Ленкевич купує Бабин (з Антополем) у княгині Олександри.

У 1913 році Піхном Д.І. була збудована Бабинська цукроварня.

З початком Першої світової війни багато мешканців села було мобілізовано до царської армії. В 1918 році Бабин входив до Погоринської землі, Української Народної Республіки.

З 1921 року в складі Польської республіки, відносився до Рівненської ґміни, Рівненського повіту, Волинського воєводства. 12 грудня 1933 року Бабин разом з Чорними Лозами передано до Бугринської ґміни.

4 січня 1934 року було створено бабинську «Просвітянську хату». Хор був відомим на всю округу, також виступав у Рівному. До його складу входили місцеві мешканці: Аврамчук Олексій, Данило та Радіон Кирилюки, Павло Талащук, Макар Кубай, Демид Новосад, Нечипір Замогильний та ін.

З 1921 року Бабин став прихистком для еміґрантів з окупованої більшовиками території України. Зокрема, при цукровому заводі оселилося чимало старшини та козаків Армії УНР. Багато з них осіли тут і взяли шлюби з місцевими мешканками. Їхні нащадки проживають у селі понині. У міжвоєнний період одним із співвласників цукрозаводу був Роман-Антоній граф Потоцький.

У вересні 1939 року з приходом більшовиків, Бабин увійшов до складу Гощанського району, Рівненської області, УРСР. Як і в багатьох селах почалися репресії, розкулачення, депортації, тощо.

З початком Німецько-радянської війни в червні 1941 року Бабин став свідком однієї з найбільших танкових битв на лінії Луцьк-Дубно-Броди епізод якої відбувся між сучасними селами Бабин, Рясники, Чорні Лози та Дмитрівка. З відступом радянських військ у 1941 році було понищене обладнання цукрозаводу. Під час артилерійського обстрілу відступаючими частинами Червоної армії зі сторони Гощі було збито димар заводу. В часи німецької окупації завод було відновлено під керівництвом директора Пивоваренка Андрія.

У 1944 році з наступом Червоної армії на радянсько-німецькому фронті, в селі розпочалося нове протистояння. Багато мешканців села вступали до лав УПА. Також був розвинений волонтерський рух по допомозі повстанцям продуктами, одягом, тощо. Для запобігання збільшення кількості повстанців, підрозділами НКВС більшу частину чоловічого населення було насильно відправлено на радянсько-німецький фронт у Білорусі де розпочалася "Операція Багратіон" та Угорщині (на 1944 рік) де проходила "Дебреценська наступальна операція". Збройний спротив УПА тривав на околицях Бабина до кінця 1940-х років.

В часи радянської доби було збудовано дитячий садочок, нову школу, колгосп, дві ферми, відновлено роботу цуркозаводу, збільшено площу технічного ставу.

В 1990-2000-х роках в селі відкрито українську православну церкву та два молитовні будинки. У 2012 році припинив своє функціонування цукровий завод.

Починаючи із січня 2021 року село Бабин — центр Бабинської Об'єднаної Територіальної Громади в Рівненському районі Рівненської області.

Станом на 1925 рік 966 осіб.

Станом на жовтень 1936 року 1400 осіб

Станом на 1973 рік 798 дворів та 2510 осіб.[5]

Згідно з переписом 1989 року чисельність наявного населення села становила 2525 осіб, з яких 1167 чоловіків та 1358 жінок.[6]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2367 осіб.[7]

Нині населення складає — 2 394 осіб.

В селі функціонує дитячий садок, ліцей, будинок культури, стадіон, 4 храми, ковбасний цех, пекарня, рибний цех, декілька магазинів.

• Бабинський Семен Миткович (кін. XVст. - до 1568) — луцький повітник, власник села Бабин, намісник вінницький, староста Житомира, королівський дворянин, ротмістр у війську князя і великого гетьмана литовського Костянтина Івановича Острозького та маршалка землі Волинської князя Василя Костянтина Острозького. Учасник багатьох переможних битв.
• Бабинський Андрій Семенович (бл. 1530 - бл. 1589) — власник села Бабин, ротмістр у війську воєводи київського князя Василя Костянтина Острозького. Серед інших волинських дворян підписав Люблінську унію.
• Радивил Олександра Каролівна зі Стецьких (1796 - 1864) — княгиня, власниця села Бабин. Збудувала муровану церкву Івана Богослова у 1839 році.
• Піхно Дмитро Іванович (? — 1913) — збудував цукрозавод.
• Пащевський Павло (1874 - 1944) — капелан Армії УНР, настоятель церкви Івана Богослова у 1924-26 рр.
• Годун Микола Петрович (1953 - 2016) — український художник-живописець. Член НСХУ. Лауреат Мистецької Премії імені Георгія Косміаді та Почесної грамоти Адміністрації Президента України.
• Левчук Сергій Віталійович (1976 - 2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни (з 2014 року).

• Альбрехт Станіслав Радивил. "Мемуари".
• Тадеуш-Єжи Стецький "З бору до степу. Образи й пам'ятки" 1888/
• Улас Самчук. "На коні вороному". Торонто 1971 -1974.

• 
  Церква Івана Богослова. 1839р. УПЦ(МП)
• 
  Панорама Бабина. 1970-ті
• 
  Бабин з висоти. 2010р.
• 
  Панорама Бабина 1970-ті. Вид на село Іллін.
• 
  Братська могила загиблим під час Другої світової війни.

• Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. — T. I: 1366—1506 / Pod kierownictwem Z. L. Radzimińskiego. — Lwów, 1887. — 57, 60-61 s.
• Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. — T. IV: 1535—1547 / Wydane przez Bronisława Gorczaka. — Lwów, 1890. — 686 s. S-245-246.
• Литовська метрика: Kн.4, ст. 119—120 (1479—1491) 2004 ISBN 9986-34-127-2
• Литовська метрика: Kн.4, ст. 34 (1479—1491) 2004 ISBN 9986-34-127-2
• Литовська метрика Том / Випуск: Книга 561: Ревізії українських замків 1545 року. С. 352. Рік видання: 2005 ISBN 966-02-3711-1
• Stecki T.J. «Z boru i stepu. Obrazy i pamiątki». — Kraków, 1888. — S. 118—121.
• Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — С. 62.
• Залюднення України перед Хмельниччиною: Волинське воєводство / Ол. Баранович; ВУАН; соц.-екон. від.; комісія іст.-географ. — Київ: Укрполіграфоб'єднання ім. Леніна, 1930. Ч. 1 : Залюднення Волинського воєводства в першій половині XVII ст. / ВУАН; ВУАН. — 1930. ст 66
• Імена самостійної України. Білецький Євген Миколайович.
• Історія міст і сіл УРСР Ровенська область. 1973. Ст. 197.