Вербівчик

22 серпня 1947 року у Вербівчику дільничим Андрієнком за звинуваченнями у невиконанні державних обов'язків була затримана Анна Гетьман. Того ж дня були затримані дві вчительки — Галина Федоренко та Марія Гречана, у якій справі — невідомо. За два дні, 24 серпня, до села прибув прокурор, суддя Шевченко, дільничий Андрієнко та Іван Іванович, невідомо з яких причин, вилучили у селянина Матвія Биця молотарку, січкарню і свиноматку з поросятами та забрали із собою до району. Наступного дня, місцевий дільничий та загін стрибків, примусово зігнали селян через нездачу зерна на заготівельний пункт місцевого колгоспу, а також «великі» запаси зерна у селян. Під час «акції» більшовиків дільничий наніс тілесні ушкодження та заарештував Михайла Сагана за те, що його дружина називала їх грабіжниками, злодіями. Після тижневого ув'язнення Сагана відпустили. 28 серпня 1947 року місцевий дільничий та загін стрибків вилучили все збіжжя у Параньки Вільчинської через те, що вона не встигла вчасно здати контингенту, а її заарештували. Так само 31 серпня більшовики вчинили ще з одною селянкою — Марією Шлапак (мати загиблого повстанця), забрали її останню корову та збіжжя, а також заарештували Григорія Панькевича та Івана Сагана. 5 вересня 1947 року більшовики насильно вилучили вісім фір збіжжя та відправили його до району, а також через супротив «візитерам» заарештували Степана Різника, Антоновича та Анну Попович[12].

12 липня 1948 року до села приїхав прокурор з кількома бійцями МДБ, які за нездачу селянами збіжжя заарештували Андрея Орла, Олексу Букича, Івана Мартинюка та Івана Савича, яких було доправлено до району. 14 серпня начальник районного відділу МГБ заарештував Івана Луця, Василя Сарахмана, Василя Шлапака та ще декількох осіб, яких по триденних допитах відпустили[13].

13 серпня 1948 року в с. Вербівчик повстанці зробили засідку на групу «стрибків». Під час боєзіткнення були важко поранені один емґебіст і райуповноважений від міністерства заготівель СРСР. Обидва незабаром померли від отриманих ран[14].

11 вересня 1948 року до Вербівчика приїхали уповноважені по контингенті Лєбер та Контрибуц з групою большевиків, які цілий день «вилучали» у селян збіжжя, яке не вони не здали раніше, зокрема, у Івана Байсаревича (3 центнера жита), Івана Цінцірука (1 центнер жита), у Івана Дручка, Василя Яремчука та багатьох інших забрали останнє зерно, яке селяни приготували для посіву. Загалом «вилучили» близько 100 центнерів збіжжя. Зігнали фіри та, насильно вручивши селянам прапори, транспаранти, та портрети Лєніна і Сталіна, аби показати як організовано проходить «добровільна здача» хліба державі. У той самий час уповноважений по контингенті Рудь почав телефонувати по всіх сільських радах, які розташовані при дорозі на Броди, аби селяни виходили дивитися, як село Вербівчик «добровільно» та з ентузіазмом везе хліб державі [15].

За радянських часів в селі діяв колгосп «Україна», що спеціалізувався на рільництві. З допоміжних підприємств при колгоспі діяли пилорама, цегельня, столярна та ремонтна майстерні[2].

• Мартинюк Василь Григорович (псевдо — Туга»; нар. 1924) — вояк УПА. У липні 1944 року мобілізований до сотні УПА «Козака», що у 1945 році діяла на території Львівської та Станіславської областей. Засуджений 26 червня 1946 року. У реабілітації відмовлено 27 жовтня 1995 року[22].
• Писаревич Григорій (псевдо — «Степовий»; 1927 — 14 листопада 1949) — діяч ОУН, освіта — 7 класів народної школи. Член Юнацтва ОУН з 1942 року, з 1944 року в УПА на теренах Тернопільщини, провідник Черницького куща ОУН (весна-осінь 1949).