Владислав Желенський (композитор)

Владислав Желенський походив від шляхетського польського роду Желенських (пол. Żeleńskich) герба Цьолек, що оселилися 1680 року в маєтку Ґродковіце біля Кракова. Батько, Маркіян Желенський (1804—1846), захоплювався музикою, грав на фортепіано, писав власні композиції. Він брав участь у Листопадовому повстанні й 1833 року одружився з Камілою Руссоцькою, матір′ю майбутнього композитора. У подружжя народилось п′ятеро дітей, Владислав — друга дитина[3]. 23 лютого 1846 року під час Галицького повстання на родинний маєток Желенських було скоєно озброєний напад селян, будинок пограбували, а батька вбили[3][5]. Мати з дітьми змушена була переїхати до Кракова[3].

1850—1857 рр. Владислав Желенський навчався в Краківській гімназії святої Анни (відомий як Колеґіум Новодворського, нині Перший загальноосвітній ліцей імені Бартоломея Новодворського в Кракові). Також вчився грати на фортепіано в майстра Казимира Войцеховського, а від 1854 року займався у відомого польського педагога Яна Ґермаша. Музичну композицію вивчав у польського композитора Францішека Мірецького. У двадцять років Владислав Желенський створив твори для двох струнних квартетів, написав фортепіанне тріо й увертюру для оркестру, яку особисто виконував на концерті 29 липня 1857 року в Кракові[3].

1857 року за вказівкою матері, Владислав вступив на філософський факультет Ягеллонського університету[3][6], згодом продовжив навчання в Карлів університеті в Празі й 1862 року отримав звання доктора філософії[3].

У Празі Владислав Желенський продовжував займатися музикою, а саме брав уроки гри на фортепіано в німецького піаніста-вітруоза Олександра Дрейшка (1859). Згодом розпочав навчання контрапункту й захопився грою на органі під керівництвом чеського композитора Джозефа Крейчі[3].

Від кінця 1866 року навчався в Паризькій Консерваторії у Наполеона Анрі Ребера[3][6], працював над оперою «Dziwożona»[3]. 1868—1870 років закінчив приватний курс у композитора Бертольда Дамського[3][6].

1870 року Владислав Желенський повернувся до Польщі. 30 січня 1871 року відбувся його концерт у Кракові. Згодом він переїхав до Варшави, де після смерті Станіслава Монюшка очолив клас гармонії та контрапункту Варшавської консерваторії. Від 1878 року до 1882 рр. — директор Варшавського музичного товариства. 1880 року повернувся до Кракова. За сприяння Владислава Желенського було засновано Консерваторію музичного товариства при Музичній школі музики в Кракові, яку він очолив. Одним із відомих учнів Владислава Желенського був польський піаніст і композитор Зиґмуд Стойовський[3].

1913 року з нагоди 75 річниці від дня народження Владислав Желенський став Почесним громадянином міста Кракова[3][7].

23 лютого 1921 року Владислав Желенський помер у Кракові. Похований на Раковицькому цвинтарі в родинній усипальні[8].

1872 року Владислав Желенський одружився з Вандою Грабовською (1841—1904), з якою мав трьох синів:

• Станіслав Желенський — архітектор;
• Тадеуш Бой-Желенський — перекладач, письменник, лікар за фахом
• Едвард Желенський — співробітник банку[3].

Після смерті першої дружини одружився 1907 року з Tеклою Симонович (1838-1935)[3].

Владислав Желенський — один із представників неоромантизму польської музики, після Станіслава Монюшка[9][4]. Автор оркестрової та камерної музики[3][4].

На його творчий стиль вплинула музика Мендельсона й Шумана, а згодом твори Монюшка й Сметани. Владислав Желенський високо оцінював творчість Глюка йШопена. У 1880-і роки ідеальною стала для нього музика Брамса, захоплювався композиціями Дворжака, Чайковського й Вагнера. Вагомий вплив на творчість композитора мала народна музика[3].

Владислав Желенський автор чотирьох опер:

• «Конрад Валленрод» (пол. Konrad Wallenrod) — за однойменним твором Адама Міцкевича,1885
• «Балладина» (пол. Goplana) — драматичний твір Юліуша Словацького, 1886—1891
• «Янек» (пол. Janek) — опера у двох діях, 1891—1900
• «Стара Казка» (пол. Stara baśń) — опера в 4 актах (1905—1906).

Написав дві оркестрові увертюри: «У Татрах» (пол. W Tatrach, 1868—1870) і «Відлуння лісове» (пол. Echa leśne). Автор двох симфоній, двох струнних квартетів E-dur й F-dur, романсу для скрипки й фортепіано та багато інших.

На жаль, більшість музичних композицій Владислава Желенського не збереглись[3][4].

• Кавалер Ордена Франца Йосифа – Австро-Угорщина (1898)[10]

• Художник Яцек Мальчевський за життя композитора 1901 року написав картину «Портрет Владислава Желенського з музою» (1901). Зберігається в Національному музеї Варшави.
• Відбудовано будинок сім′ї Желенських у Ґродковіце[11], на території маєтку розміщено родинний склеп.
• 25 жовтня 1997 року встановлено пам′ятну дошку до 160-річчя від дня народження композитора на будинку в Ґродковіце.

• Музична енциклопедія (Польща). / Encyklopedia muzyczna PWM — Краків, 2012. —Том 12. — С.392—401. — ISBN 978-83-224-0935-0 (пол.)
• Мацей Негрей. Владислав Желенський. / Maciej Negrey. Władysław Żeleński 1888-1921. — Академія музики в Кракові (пол.)
• Енциклопедія музики. За ред. Анджея Ходковського. / Encyklopedia muzyki. Andrzej Chodkowski (red.). — Варшава: PWN, 1995. С. 987—988. — ISBN 83-01-11390-1 (пол.)
• Софія Хехлінська. Желенський Владислав. / Zofia Chechlińska: Żeleński, Władysław. // The New Grove Dictionary of Music and Musicians, vol. Z. Oxford University Press, 2004. — ISBN 978-0-19-517067-2 (aнгл.)
• Зджіслав Яхімецький. Владислав Желенський. / Zdzisław Jachimecki: Władysław Żeleński. — Краків: Polskie Wydawnictwo Muzyczne, 1987. Серія: Biblioteka Słuchacza. ISBN 83-224-0370-4 (пол.).

• Желенський Владислав // Українська музична енциклопедія. Т. 2: [Е – К] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 81.
• Владислав Желенський на сайті Culture.pl
• Владислав Желенський на сайті AllMusic
• Почесний ректор
• Владислав Желенський (ноти) на сайті International Music Score Library Project
• Владислав Желенський на сайті Discogs
• Владислав Желенський (дискографія) на сайті MusicBrainz