Львівський автобус

Омнібус — нерейковий громадський транспорт на кінній тязі — з'явився у Львові у 1835 році. Існувало три маршрути (подано сучасні назви вулиць):

• І: залізничний вокзал — вул. Чернівецька — вул. Городоцька — вул. Менцинського — вул. Гнатюка — проспект Свободи — площа Галицька — площа Соборна — площа Митна
• ІІ: площа Митна — вул. Личаківська — Верхній Личаків
• ІІІ (функціонував лише влітку): площа Галицька — проспект Шевченка — вул. Грушевського — вул. Франка — вул. Стрийська — Стрийський парк

В залежності від секції ціна проїзду коливалася від 3 до 12 центів. Омнібус припинив існування у 1900 році[4].

Маршрутний автобус у Львові (1936)

У перше післявоєнне десятиліття життя у Львові налагоджувалося: у 1920-х роках спостерігався ріст населення й території міста: відбувалося як зведення нових районів, так і приєднання до міста прилеглих сіл, що вилилося в масштабне розширення міських меж у 1931 році. Для сполучення з новими районами магістрат постановив запровадити в місті автобусне сполучення.

12 квітня 1928 року запрацював перший автобусний маршрут, «А», який сполучив площу Кропивницького з летовищем на Скнилові. Того ж року були відкриті маршрути «В» (Вулиця Стрийська — Персенківка) і «С» (Вулиця Стрийська — Новий Львів). У 1930 році відкрито маршрути «D» (Вулиця Замарстинівська — Голоско — Брюховичі) і «Е» (Костел святої Анни — Клепарів)[5]. Автобусне господарство входило до складу Міського управління електричними підприємствами і безпосередньо підпорядковувалося службі руху трамвая. Розклад руху автобусів чітко узгоджувався з рухом трамвайних вагонів.

Спочатку по кожному маршруту курсувало по одному автобусу, а восени 1931 року було придбано ще чотири польські автобуси «Зауер». У 1939 році автобусне господарство було відокремлене в самостійне підприємство. Тоді на його балансі перебувало 16 машин[6]. Маршрутна мережа становила 12,2 км[7].

Після приєднання Західної України до Радянського Союзу за Пактом Молотова-Ріббентропа у вересні 1939 року, нова влада намагалася всіляко демонструвати переваги життя в СРСР над життям за Польщі. Це відобразилося й у сфері транспортного сполучення у Львові. Вже в травні 1940 року до міста прибула перша партія радянських автобусів ЗІС-16, яка складалася з шести машин обтічної форми. Проте на подальшій заваді розвитку автобусного руху стала німецько-радянська війна.

По закінченню другої світової війни автобусне сполучення швидко відновилося і почало розвиватися прискореними темпами, особливо у 1960-х роках. Так, у 1961 році 15 автобусних маршрутів обслуговували 43 машини, у 1962 — 17 маршрутів 49 машин, у 1963 році — 87 машин, а вже у 1964 році 18 маршрутів обслуговували 110 автобусів, за цей рік було перевезено близько 23 мільйонів осіб.

Із кінця 1970-х років у Львові запровадили автобусні маршрути, які почали працювати у режимі «експрес» і «маршрутне таксі». Вартість проїзду у «експресах», маршрути яких були довшими за звичайні, становила 10 копійок. Роль «маршрутних таксі» у радянські часи відігравали мікроавтобуси РАФ-2203 «Латвія». Ці мікроавтобуси поступили на баланс АТП-14606 (нині ТОВ «Фіакр-Львів»), а вартість проїзду в них становила аж 15 копійок, тобто була вп'ятеро дорожчою, а ніж у трамваях.

Із середини 1970-х років у Львові почали експлуатуватися комфортабельні і місткі автобуси угорського виробництва Ikarus 260 із трьома ширмовими дверима.

Станом на 1986 рік у Львові було 32 автобусних маршрути. З них дев'ять — за межі міста: по одному в Винники, Дубляни, Лисиничі, Рудно, Рясне, Сокільники, Великі Кривчиці; два — в Брюховичі.[9]

Автобусний рух міста активно розвивалася й надалі: розширювалася маршрутна мережа, постійно оновлювався рухомий склад. Напередодні розпаду СРСР налічувалося близько 40 міських маршрутів: № 1—30 обслуговувалися автобусами великої місткості, а № 30—40 — середньої та малої (РАФ та ПАЗ)[6].

У середині 1990-х років всі три найбільших АТП Львова — № 14606, 14630 і 14631 були приватизовані. Міська влада фактично втратила важелі впливу на ці підприємства.

У листопаді 1995 року створено Львівське комунальне АТП № 1, для якого місто придбало 26 нових автобусів моделі ЛАЗ-42021. Ці автобуси почали обслуговувати найбільш навантажений сихівський напрямок і працювали на маршрутах № 2 «вул. Сихівська — Головний вокзал» та № 9 «Вул. Сихівська — площа Липнева». Трохи згодом ЛК АТП № 1 також почало обслуговувати автобусами ЛАЗ-42021 маршрут № 55 "Автостанція № 6 (вул. Личаківська) — завод «ЛОРТА»).

Якщо на початках в режимі «маршрутне таксі» працювали лише мікроавтобуси РАФ-2203, які експлуатувало АТП-14606, і малі автобуси ПАЗ-672 і ПАЗ-3205, які перебували на балансі у АТП-14630, то із середини 1990-х у режимі «маршрутки» почали працювати і ЛАЗ-695Н.

Зі здобуттям Україною незалежності на фоні загальних кризових тенденцій комунальні автобусні підприємства відчули різку нестачу фінансування, через що втратили можливість оновлювати рухомий склад. Їхня частка на ринку стрімко скоротилася. На заміну прийшли приватні перевізники.

У 1995—1997 роках на міських автобусних маршрутах з'являються нові на той час мікроавтобуси приватних перевізників Peugeot J9, Iveco Daily та ін. Ці транспортні засоби мали малу пасажиромісткість, в той же час вартість проїзду була доволі висока (і значно вища ніж в електротранспорті чи автобусах), а споживання пального значно менше ніж в ЛАЗах та Ікарусах.

Наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років розповсюдження набули машини, перероблені з вантажних мікроавтобусів Mercedes-Benz T1 та Mercedes-Benz T2. Такі засоби громадського транспорту виявилися вкрай некомфортними. Вони мали малий салон, низьку стелю й одні двері без автоматичного відкривання; салон не вентилювався і не обігрівався; сидіння були некомфортними. Водії визначалися низькою культурою обслуговування й часто порушували Правила дорожнього руху[10]. Проте, менш ніж за 10 років вони забрали на себе значну частину пасажирів.

Богдан А092 на проспекті Шевченка (2010)

На початку 2000-х років залишилося лише кілька маршрутів, які обслуговувалися великими автобусами (зокрема, № 1, 7, 22, 25, 27, 55). Втім, інтервали руху були надзвичайно великими, а рухомий склад застарілим та, відповідно, незручним. Протягом кількох наступних років і ці великі автобуси зникли з вулиць. У 2006-му з міських маршрутів остаточно зник останній великий автобус ЛАЗ-695.

Паралельно з цим громадський автотранспорт, замість роботи в звичайному режимі рейсових автобусів, який передбачає фіксовані обов'язкові зупинки, став працювати в режимі «маршрутного таксі», який передбачає зупинку лише на вимогу пасажирів. Згодом ця назва розповсюдилася, і, трансформувавшись у народній мові в слово «маршрутка», поступово витіснила з широкого вжитку термін «автобус».

Впродовж 2000—2008 на маршрутах «приватників» з'являлись різноманітні мікроавтобуси та вантажні фургони, переобладнанні під пасажирські (переважно Mercedes-Benz T1). Це були найгірші роки за рівнем комфортності міських автобусних перевезень. Напис «Дверима не гримати» та «Насіння їсти зі шкарлупою» надовго закарбуються у пам'яті львів'ян. Останні перероблені вантажні Mercedes офіційно зникли з міських маршрутів аж з 1 січня 2012 року, хоча деякі перевізники ще продовжували їх використовувати всупереч забороні.

Починаючи з 2005 року перероблені з вантажівок мікроавтобуси почали змінюватися комфортабельнішими моделями українського виробництва — БАЗ А079 Еталон, Богдан А092, БАЗ 2215 Дельфін та подібними. Однак і вони мають малу місткість і були сконструйовані на базі вантажних автомобілів.

Впродовж 2004—2010 років перевізниками було закуплено велику кількість таких автобусів. Це стало найбільшим до цього моменту оновленням автобусного парку міста. Цьому сприяла велика кількість легкодоступних кредитів у 2005—2008 роках, і відносно висока вартість проїзду порівняно до рівня мінімальної заробітної плати та вартості пального.

В цей час працювало 24 приватних перевізники та комунальне АТП-1, яке володіло ~10 % ринку перевезень, і виконувало, так звані «соціальні перевезення».

У 2007 році міська рада заборонила маршрутним таксі зупинятися на вимогу пасажирів будь-де, окрім фіксованих зупинок громадського транспорту.

Зовнішні зображення
	ЛіАЗ 5256 на вулиці Городоцькій
	ЛіАЗ 5256 на вулиці Шевченка

ЛАЗ 5252 на проспекті Червоної Калини (2009)

CityLAZ-20LF на маршруті № 5 на площі Соборній (2009)

ЛАЗ А183 на вулиці Снопківській (2010)

MAN NL 202 на вулиці Підвальній (2011)

Наприкінці 2000-х років розпочався процес відновлення руху великих та надвеликих автобусів у Львові. У 2008 році один з приватних перевізників почав експлуатацію автобусів великої пасажиромісткості ЛіАЗ 5256 на маршруті № 3[11][12], однак менш ніж за рік відмовився обслуговувати маршрут.

У 2009 році комунальне АТП № 1 відкрило маршрут № 5, який обслуговували автобуси ЛАЗ 5252. Згодом воно почало експлуатацію на цьому маршруті 4 сучасних надвеликих автобусів ЛАЗ А292, два з яких місто придбало[13]. На початку 2010 року ЛАЗ передав Львову один автобус А183 як плату за борги перед Львівтеплоенерго[14]. У 2010 році приватне ЛАТП 14630 придбало 10 сучасних напівнизькопідлогових автобусів Богдан А09280 і Богдан А601[15].

У рамках державної програми підготовки до Євро-2012 у 2010 році Львівська міська рада почала закупівлю великих і надвеликих автобусів Львівського автобусного заводу за пільговим кредитом Ощадбанку. Планувалося, що загалом за цією програмою АТП № 1 отримає 92 автобуси[16][17]. До кінця березня 2011 року було придбано 15 автобусів А191, 11 А183, 3 А292, 1 автобус А152; і на цьому виконання програми зупинилося. Було відкрито маршрути №1[18], 3[19] та 11[20]. З 2011 року приватні перевізники почали закуповувати в країнах ЄС вживані автобуси великої місткості.

До літа 2011 року автобусні маршрути № 1, 3 та 5 курсували в звичайному режимі, тобто були «соціальними» — вартість проїзду становила 1 гривню (а не 2), був безкоштовний проїзд для пенсіонерів та інших пільгових категорій громадян; однак з 1 червня через нерентабельність вони стали курсувати в режимі маршрутного таксі, що практично звелося лише до підняття тарифу[21].

Трансферний квиток у Львові в 2012 році

Центр керування дорожнім рухом м. Львова

З квітня 2010 по червень 2011 року на замовлення Львівської міської ради було проведене дослідження транспортної системи міста під назвою «Проект у сфері громадського транспорту м. Львів: Удосконалення регулятивного середовища для міської транспортної системи». Дослідження було профінансоване Європейським банком реконструкції і розвитку та Канадським фондом технічного співробітництва (кошти міського бюджету не залучали). Відповідно до процедур ЄБРР вони обрали консультанта на тендері, яким стала компанія «Луї Бергер» (фр. Louis Berger SAS). До проекту також були залучені транспортні планувальники з Національного університету «Львівська політехніка» в роботі над детальним планом мережі автобусних маршрутів.

Заключний звіт мав наступні цілі:

1. Представити надбання та результати, отримані протягом виконання Проекту, та

2. Надати рекомендації щодо майбутніх заходів.

Проєкт передбачав п'ять напрямків роботи, які між собою є сильно взаємопов'язаними.

Загальна ціль Проекту — підсилити систему громадського транспорту міста Львів, виходячи з двох пріоритетів:

(i) Надання переваги електричному транспорту задля забезпечення захисту інвестицій в інфраструктуру та екологічної безпеки в місті;

та

(ii) Розробка вдосконаленого та життєздатного регулятивного середовища, на підставі якого міська влада зможе визначати транспортну політику та політику паркування, а перевізники — надавати якісні послуги користувачам.

Вони запропонували скоротити кількість автобусних маршрутів з 78 до 46, і водночас поступово (впродовж 5 років) перейти до автобусів великого класу (на той час ЛАЗів), розвантажити центральну частину міста та скасувати маршрути, які дублюються. 6 автобусних маршрутів пропонувалося зробити радіальними: вони напряму мали би з'єднувати кільце проспект Свободи — площа Галицька — вулиця Підвальна з околицями міста: Галицьким перехрестям, кінцем вулиці Городоцької, торговим центром «King Cross Leopolis», Санта-Барбарою, Винниками і Рясне-2; інші 40 маршрутів мали бути хордовими — частково оминати центральне кільце, головно проспект Свободи. Нову мережу міських автобусних маршрутів пропонувалося впровадити разом з системою контролю руху громадського транспорту через GPS та єдиним електронним квитком на всі види транспорту, який мав би полегшити пересадки, здійснення яких передбачено новою системою.

У серпні 2011 запрацював перший радіальний маршрут — 1А, а також були введені тимчасові трансферні квитки, які давали можливість здійснювати пересадки між ним і маршрутами 3, 5 та 11 (це сучасні № 6А, 4А і 3А)[22]. У вересні Виконком Львівської міської ради затвердив нову мережу[23] та порядок проведення конкурсу між перевізниками на обслуговування маршрутів за новою схемою. У листопаді міська рада скасувала постанову про порядок проведення конкурсу, а також подолала вето, яке міський голова Садовий наклав на це скасування[24]. Також в листопаді запрацював новий радіальний маршрут 5А[25].

25 листопада міське Управління транспорту все ж оголосило про проведення конкурсу[26]. Однією з його умов була мінімальна місткість автобусів у 35 пасажирів, що усунуло з маршрутів перероблені «Мерседеси» та малі автобуси на кшталт БАЗ 2215 Дельфін. За результатами конкурсу 46 маршрутів було розділено між чотирма перевізниками[27]. До цього часу конкурси не проводилися, а договори з перевізниками укладали напряму і в різний час (не одночасно). 4 приватні перевізники, які виграли конкурс — це по суті два десятки приватних перевізників, які об'єдналися, адже раніше їх було 24, тобто, фактично на ринку пасажирських перевезень у Львові нічого не змінилося, бо дрібні перевізники стали субпідрядниками більших перевізників.

Восени 2011 року було проведено конкурс на визначення компанії, яка його впроваджуватиме електронний квиток. В ньому перемогло ТзОВ «Ригас Карте», яке обслуговує електронний квиток у Ризі. Передбачалося, що комунальне АТП № 1 і Ригас Карте створять спільне підприємство «Леокард» для впровадження е-квитка у Львові. Це питання потребує затвердження Львівською міською радою, однак депутати двічі голосували проти[28][29].

Разовий квиток для проїзду в міському автобусі Львова

Нова система маршрутів впроваджена з 1 січня 2012 року[26][30] з деякими змінами. Зокрема, додано радіальний маршрут на Пасічну, який дещо дублює два інших радіальних маршрути, і ще 4 хордових маршрути — тимчасові угоди на їх обслуговування було укладено з компанією, яка програла конкурс[31]. Впродовж перших місяців роботи схема маршрутів суттєва коригувалася кілька разів. Наприкінці квітня запрацював хордовий маршрут 54, який проходить проспектом Свободи і повністю дублює два радіальні маршрути[32][33]; влітку проспектом Свободи пустили ще кілька хордових маршрутів, а радіальний 2А, навпаки, перестав курсувати центральним кільцем і змінив маршрут[34]. Нову схему руху львів'яни сприйняли неоднозначно, зокрема, біля ратуші було проведено кілька мітингів[35][36], а міська рада кілька разів зі скандалами розглядала це питання на сесії[37]. Через значні коригування маршрутів, які, до великої міри, повернули схему до передреформового стану, невпровадженість електронного квитка та системи контролю за рухом через GPS, деякі ЗМІ назвали реформу провальною, зазначивши, що єдина її користь полягала у впровадженні руху автобусів великої місткості[38].

Мережа міських автобусних маршрутів вже давно потребувала реформування, і дослідження транспортної системи та розробка плану були правильним кроком, однак сама реформа не була належно впроваджена посадовцями ЛМР.

У звіті «Louis Berger SAS» було зазначено, що під час зміни маршрутної мережі, яка передбачала зменшення дублювання маршрутів електричного транспорту (трамваїв та тролейбусів) автобусами, пасажирів має перевозити достатня кількість одиниць рухомого складу, а саме:

* Кількість автобусів, які мали обслуговувати лише 6 радіальних маршрутів.

** КП Львівелектротранс не могло забезпечити більший випуск рухомого складу.

Незважаючи на значний брак рухомого складу, зміни до автобусної маршрутної мережі таки впровадили.

Однією з переваг реформи автобусних маршрутів мало бути щорічне оновлення рухомого складу всіма перевізниками на 20 % впродовж 5 років (у 2018 році мало бути вже 100 % оновленого парку). Закуплені автобуси (могли бути вживаними) мали бути лише низькопідлоговими та більшої місткості порівняно з Еталонами / Богданами. Однак цього не сталося, і понад третину автобусів (60 зі 150), які були закуплені приватними фірмами перед ЄВРО-2012, розпродали впродовж 2013—2014 років. В комунального АТП-1 не було достатньої кількості власних автобусів, як і фінансового ресурсу на значні закупівлі, а придбання автобусів ЛАЗ для АТП-1 зірвалося через конфлікт мерії з керівництвом заводу. Було отримано лише 31 із 92 запланованих автобусів, і 1 з 60 тролейбусів.

Істотною перевагою від проведення реформи стало те, що з міських маршрутів зникли автобуси малої місткості (менше 35 місць) та без 2 автоматичних дверей: Дельфін, Рута, Shaolin, Mercedes-Benz T2 тощо. Тим не менше, кількості автобусів (як і перевізної здатності, тобто місткості) бракувало, як до реформи так і після неї, адже на значній кількості маршрутів завантаженість автобусів у години пік становила 100—130 %, і навіть 150 %, коли комфорт перевезень можна забезпечити при завантаженості до 80 % від номінальної місткості.

Наприкінці жовтня 2012 р. відкрито Центр управління дорожнім рухом, з якого буде здійснюватися контроль за курсуванням автобусів в режимі реального часу. Для цього у 2012—2013 роках всі транспортні засоби було обладнано пристроями GPS-навігації[39].

Більшість маршрутів (понад 70 %) повернулися до своїх «дореформових» схем, тобто поїхали тими ж вулицями, що й «старі» маршрути.

Електронний квиток так і не було впроваджено. Кількість автобусів великого класу на маршрутах скоротилася до 80 одиниць в будні. Приватні перевізники почали розпродувати чи списувати вживані автобуси, які вони закупили у країнах ЄС.

Проведено закупівлю 18 автобусів середнього класу БАЗ-А081.11 «Волошка». Загальна вартість закупівлі склала 7 млн грн. Автобуси обладнані двигуном стандарту Євро-3, місткість 43 пасажири. Серед пасажирів ці автобуси вважаються вкрай некомфортними.

Цього ж року вартість проїзду зросла з 2 до 3 грн.

Закуплено перші 10 автобусів великого класу Електрон А18501. Вартість закупівлі склала 36 млн грн — це кошти міського бюджету. Автобуси повністю низькопідлогові і пристосовані для перевезення людей з інвалідністю. Стандарт двигуна Євро-5, автоматична КПП. Станом на грудень 2015 року на міські маршрути в будні виходило понад 600 автобусів. Мережа складалася з 54 маршрутів, і вони всі працювали принаймні в будні, в тому числі маршрути № 12, 30, 35, 36, 54. Однак, чергове падіння гривні далося в знаки і кількість автобусів приватних перевізників почала скорочуватися. Автобуси великого класу обслуговували маршрути № 1а, 2а, 3а, 4а, 16 (комунальні), а також № 31, 47а, 49, 53 (приватні перевізники).

Ataman А092H6

Проведено закупівлю автобусів середнього класу Ataman А092H6 пристосованих для перевезення осіб з інвалідністю. Вартість закупівлі ₴37 млн за кошти міського бюджету. Автобуси розраховані на 52 пасажирів, обладнані двигуном стандарту Євро-5 та механічною КПП. Оголошено тендер на закупівлю 55 автобусів великого класу, в якому переможцем стало СП «ЕлектронТранс» (Львів). Вартість угоди склала ₴265 млн.

Це також автобуси Електрон А18501: євро-5, АКПП, пристосовані для перевезення людей з інвалідністю.   В листопаді 2016 року остаточно припинено експлуатацію автобусів CityLAZ-20 (A291), які курсували на маршруті № 4а Площа Різні — Санта-Барбара (Сихів).

Весь цей час 4 з 5 автобусів перебувають просто неба на території АТП-1 на вул. Авіаційній. Під час візиту міських депутатів у березні 2019 року, з'явилася інформація про намір продати автобуси-гармошки, оскільки їхня експлуатація «нерентабельна». Згодом інформацію про продаж спростували.[40]

Електрон А18501 біля Оперного театру

У червні завершено постачання всіх 55 автобусів Електрон А18501 для комунального АТП-1.

Делегація Львівської міської ради відвідала заводи/склади турецьких виробників автобусів з метою оцінки можливості подальшої закупівлі.[41][42]

Після запуску трамвайної лінії на Сихів, перевізники різко скоротили кількість автобусів на маршрутах № 7, 26, 30, 35. Маршрут № 4а припинив роботу майже на рік, дещо зменшився випуск автобусів на маршруті № 53.

Порівняння випусків на маршрутах, які курсували на Сихів до та після запуску трамвайного сполучення:[43]

Впродовж кількох місяців перевізники на маршрутах № 30, 35, 54 припинили роботу. Раніше припинив роботу № 12, а наприкінці року № 36.

Станом на грудень 2017 випуск автобусів в будні становив близько 470 одиниць. Автобуси великого класу курсували на маршрутах:  № 1а, 2а, 3а, 5а, 6а, 16, 46 (комунальні), № 31 і 53 (приватні перевізники). Маршрут № 49 припинив роботу (Успіх-БМ), а на маршруті № 47а (АТП-1) працювали автобуси середнього класу замість автобусів великого класу.

Електрон А18501 на пл. Данила Галицького

Квиток на проїзд в автобусі (2018)

Цього року відбулася закупівля автобусів Електрон та МАЗ для комунального АТП-1 в лізинг від «УкрГазБанку». Лізинг виплачується з коштів міського бюджету. Загалом було придбано 50 автобусів Електрон А18501 та 100 одиниць МАЗ 203.069. Відсоткова ставка за користування лізингом — не більше 18 % річних у гривнях.

Водночас ЛМР оголосила про наміри закупити ще 100 автобусів великого класу для комунального АТП-1 за кредитні кошти від Європейського інвестиційного банку.[44]

Наприкінці жовтня 2018 року у Львові провели конкурс перевізників на міські автобусні маршрути загального користування, які у наступні 5 років мають курсувати у режимі «Звичайний». За умовами договору, для перевізників вперше запровадили штрафи за невипуск автобусів на маршрути та зобов'язали оновлювати рухомий склад. Зокрема до кінця 2019 року перевізники мають оновити 35 % автопарку.

Після конкурсу більшість перевізників отримали ті ж маршрути, які обслуговували й до цього, тож окрім оновлення автобусів  комунального АТП-1 та випуск автобусів великого класу на низку маршрутів, конкурс не приніс очікуваних змін у якості перевезень. А частина маршрутів перестали курсувати взагалі (№ 19, 36, 40).

Упродовж року відновили роботу кількох маршрутів, а нові автобуси МАЗ та Електрон випустили на маршрути № 1а, 2а, 5а, 8а, 9, 16, 29, 45, 47а.

МАЗ 203 на пл. Криничній (ст. Підзамче)

Квиток на проїзд в автобусі (2019)

Згідно з конкурсом 2018 року на міські маршрути в будні мали б виходити 578 (586) автобусів, із яких не менше 150 автобусів великого класу (12 м), і не менше 428 середнього класу (8 м) місткістю не менше 35 пасажирів. Недостача автобусів на маршрутах станом на січень 2020 — не менше 110 одиниць. В комунальному АТП-1 незалученими залишається 22 ЛАЗи, і не менше 25-ти Електронів / МАЗів. Бракує щонайменше ще 100 водіїв на всіх перевізників.

Відновлено роботу маршруту № 4а (6 12-метрових автобусів Електрон/МАЗ), 49 (5 автобусів Електрон/МАЗ), 19 (12 автобусів Атаман), які обслуговує комунальне АТП.

Запущено маршрут № 8а — на ньому курсуються 2 автобуси великого класу комунального АТП-1. Цей маршрут повністю дублює маршрут № 8 «Зернова — Брюховичі», де курсують автобуси Богдан/Еталон приватного перевізника, адже на маршрут були постійні скарги пасажирів.

На маршрути № 10 і 18 запустили комунальні автобуси Електрон та МАЗ.

З 22 квітня на маршрут № 40 (обслуговує АТП-1 на тимчасовому договорі) випустили 10 автобусів (у будні) МАЗ і Електрон . Маршрут з'єднує Винники через вулиці Пасічну, Вашингтона, Зелену, Сихівську, Червоної Калини, Хуторівку, Стрийську з ТРЦ «Кінг Кросс Леополіс».

У травні маршрут № 47а[45] продовжили у Рясне-2, і він замінив маршрут № 50, який на тимчасовому договорі обслуговував приватний перевізник «Успіх-БМ», і який відмовився від цього маршруту. На маршруті № 47а анонсували роботу 21 автобуса (у будні) хоча найбільша зафіксована кількість рухомого складу становила 17 одиниць.

З 1 вересня маршрут № 52 продовжено[46] від площі Різні на вул. Варшавську (Чорновола). Випуск у будні становить до 11 автобусів МАЗ / Електрон. Впродовж 2019 року було кілька спроб продовжити цей маршрут у Рудне, проте з різних причин це не вдавалось зробити аж до 25.11.2019, коли автобуси офіційно[47] почали курсувати до смт. Випуск у будні дні становить 14 автобусів МАЗ / Електрон.

Маршрут № 4а закінчив курсувати через низький пасажиропотік (січень).

У березні, у зв'язку з карантином, перестали курсувати більшість приватних і декілька комунальних маршрутів. У травні № 52 червні і в наступні місяці більшість з них відновили роботу, але не всі (наприклад, № 5А та 57 так і не відновилися).

З 14 листопада маршрут № 52 змінено, він почав курсувати через Старе Рудно[48]. Шлях маршруту № 28 став повністю "покритим" маршрутом № 52, тому маршрут № 28 перестав курсувати[49].

У січні з'явилися 5 нових маршрутів №№ 58 - 62 до населених пунктів Львівської ОТГ, які вже курсують[50]. Маршрут № 1А продовжили до Дублян[51]. Для маршрутів № 55 і № 56 - продовжена схема по Львову ближче до центру міста (по факту № 55 і раніше курсував до центру Львова, а от № 56 наразі курсує за старою схемою - до вул. Грінченка[52]).

У березні офіційно створили маршрут № 63 «вул. Під Дубом — с. Воля Гамулецька»[53], який запустився у вересні[54].

Інформаційний вказівник на зупинці громадського транспорту у Львові (взірця 2012 року)

Міські маршрути (мають двозначні номери), належать до підпорядкування Львівської міської ради, запроваджені в сучасному вигляді з 1 січня 2012 року в рамках введення в дію нової транспортної системи, розробленої французькою компанією «Луї Бергер» (фр. Louis Berger) спільно з Львівською політехнікою. На початку це були 6 радіальних маршрутів (1—6, в номері яких присутня літера «А») та 40 хордових маршрутів (7—46). За результатами тендеру, проведеного в грудні 2011 року, маршрути обслуговували 4 перевізники: комунальне «АТП № 1» і приватні «АТП 14360», ТзОВ «Міра і К», ТзОВ «Фіакр-Львів»[27]. 30 грудня 2011 року, напередодні впровадження нової схеми руху, було оголошено про впровадження п'ятьох додаткових маршрутів: 1 радіального (47А), 4 хордових (48—51)[55]. Тимчасові угоди на їх обслуговування терміном на три місяці були укладені з приватним ТзОВ «Успіх БМ», яке програло конкурс, що проводився раніше у грудні[31]. Наприкінці квітня відкрито маршрут 54, тимчасову угоду на обслуговування якого укладено з «АТП 14360»[32]. В жовтні 2012 року відбувся тендер на визначення перевізника на маршрути № 47—51, 53 (колишній 54), переможцем якого щодо більшості маршрутів стало «Успіх БМ»[56][57]; а на маршруті № 47 не визначили переможця (щодо нього було оголошено новий конкурс[58], але потім скасовано[59]; маршрут обслуговувався за тимчасовим договором).

У 2012 році діяли трансферні квитки, які давали змогу здійснювати одну безкоштовну пересадку з одного радіального маршруту на інший (1А—6А, 47А). Проте, невдовзі їх скасували — спочатку начебто тимчасово, але потім відмовились повертати взагалі.[60]

Нова система була розроблена з розрахунком на безкоштовні пересадки, а по факту звичні для людей прямі безпересадкові маршрути перестали існувати, і за кожну пересадку доводилося платити. Тому маршрутна мережа в новому вигляді виявилась нежиттєздатною, протягом наступних декількох років схеми маршрутів були змінені та на 85 % повернулись до того вигляду, який вони мали до 2012 року.

На цьому зміни не припинились. Рік за роком, включно по 2019 рік, відбуваються постійні внесення змін до схеми руху міських автобусних маршрутів. Частина змін періодично виявляється невдалою і зміни знову скасовують та повертають маршрут до останньої задовільної версії.[61] У рішення виконкому ЛМР № 809 від 09.02.2011 зміни до початку 2019 року вносились 30 разів[62], щоразу мінялось по декілька маршрутів.

Станом на вересень 2021 року в місті нараховується 65 міських автобусних маршрутів, з яких працює лише 51, з них 10 на тимчасових договорах. 14 маршрутів взагалі не обслуговуються — або перевізників не визначено (№ 12, 30, 35, 36, 48, 50, 54), або не обслуговують при чинних договорах (№ 2А, 4А, 24, 26, 28, 42 і 49, зокрема № 2А та № 49 — тимчасово через ремонти доріг, № 4А та № 28 — АТП-1 офіційно закрило).[63] На маршрути № 12, 30, 35, 48, 50, 54 не подався жоден перевізник.

Загальний випуск становив близько 470 автобусів, з яких до 184 великого класу (12 м), і до 280 середнього класу (Богдан / Еталон).

Львівське комунальне АТП-1 обслуговує 26 маршрутів (7 на тимчасовому договорі). Чотири приватні перевізники обслуговують 25 маршрутів (3 на тимчасовому договорі).

Всі автобусні маршрути Львова працюють в режимі «Звичайний» (крім експресу в Аеропорт). Вартість проїзду — 10 грн (з 27.05.2021 року). Право на безкоштовний проїзд мають усі пільгові категорії, яким це гарантує закон, а також пенсіонери за віком, особи з інвалідністю 3-ї групи[64] та школярі у час навчального року[65].

Безкоштовний автобус в Ашан Сіті

З 2016 року торгова мережа «Ашан-Україна» почала впроваджувати безкоштовні експрес-автобуси[66] до торгових центрів в яких розташовані їхні супермаркети. Перевізником на цих маршрутах є ТзОВ «Успіх-БМ». Першими розпочали курсувати автобуси до ТРЦ King Cross Leopolis за такими маршрутами:

1. Просп. Червоної Калини (Санта-Барбара) — ТРЦ King Cross Leopolis (без проміжних зупинок). Розклад: щопівгодини з 9:00 до 23:00.
2. Вул. Сихівська (ТЦ «Іскра») — ТРЦ King Cross Leopolis (без проміжних зупинок). Розклад: щогодини з 9:15 до 21:45.
3. Вул. Шевченка (Рясне-1) — ТРЦ King Cross Leopolis (з однією зупинкою в Рясне-2). Розклад: кожні 2 години з 9:00 до 20:00 (скасовано 31 травня 2019 року)

Маршрут з Рясне-1 було скасовано 31 травня 2019 року, натомість впровадили новий:

• Вул. Медової Печери — Майорівка — вул. Лисенецька — Пирогівка — вул. Кибальчича — ТРЦ King Cross Leopolis

Аналогічні автобуси курсують до «Ашану» на вул. Володимира Великого:

1. Смт. Рудно (центр) — «Ашан Сіті» (згодом скасовано)
2. Вул. Широка (Левандівка) — «Ашан Сіті»
3. Пл. Кропивницького — «Ашан Сіті»
4. Вул. Ряшівська — вул. Патона (ТЦ «Сріблястий») — вул. Петлюри (навпроти буд. 2А) — «Ашан Сіті» (скасовано 1 січня 2020 року)
5. Кільцевий маршрут «Ашан Сіті» — вул. Наукова (Симоненка) — вул. Наукова (Пулюя) — Аквапарк — універмаг «Океан» — «Ашан Сіті»

Нічний маршрут 1Н

З 1 липня 2015 року у Львові запроваджено 7 нічних маршрутів з інтервалом руху в 1 годину 20 хвилин.[67]

• 1Н (Залізничний вокзал — вул. Б. Хмельницького, «Галицьке перехрестя»)
• 2Н (Залізничний вокзал — вул. Городоцька, ТЦ «Метро»)
• 3Н (Залізничний вокзал — вул. Стрийська, ТРЦ King Cross Leopolis)
• 4Н (Залізничний вокзал — проспект Червоної Калини, Санта-Барбара)
• 5Н (Залізничний вокзал — вул. Дністерська)
• 6Н (пл. Різні — Залізничний вокзал — Рясне-2)
• 7Н (пл. Різні — Залізничний вокзал — вул. Наукова)

Вартість проїзду в нічних автобусах — 14 гривень (з 19.04.2019).

Містом також курсує близько 40 приміських маршрутів, які перебувають у віданні обласної державної адміністрації (ЛОДА), і мають тризначні номери; а також 3 приміські маршрути у віданні міської ради з чотиризначними номерами (1001, 1003, 1004). Їх обслуговують автобуси різної місткості, в тому числі малої, на кшталт БАЗ 2215 Дельфін. Нумерація приміських маршрутів в діапазоні № 100—900.

Сполучення із містами та селами Львівщини, а також сусідніми областями та зарубіжними країнами здійснюється через мережу автостанцій, кожна з яких забезпечує певний напрям, а три з них підтримують міжобласні та міжнародні сполучення.

• Автовокзал "Північний" (місцеві та міжобласні перевезення північного напрямку, міжнародні рейси), вул. Б. Хмельницького, 225

• Автовокзал "Львів" (міжобласні та міжнародні перевезення), вул. Стрийська, 109

• Автостанція "Західна" (місцеві перевезення, Мостиський та Самбірський напрям), вул. Городоцька, 359

• Автостанція N3 (місцеві перевезення), вул. Петлюри, 11

• Автостанція N5 (місцеві перевезення, Перемишлянський напрям), вул. Луганська, 2

• Автостанція N8 "Двірцевий" (міжобласні та міжнародні перевезення), пл. Двірцева, 1

Розмови про «електронний квиток» у Львові ведуться щонайменше з 2010 року.[73] Тоді в ЛМР його називали «єдиним квитком» і озвучували термін впровадження 1—1,5 року, однак не називали необхідної суми для впровадження такої системи.

У 2011 році створений любительський сайт з метою популяризації ідеї електронного квитка: http://ekvytok.lviv.ua/. На сайті можна знайти інформацію про АСОП, інтерв'ю з посадовцями, відео та публікації з прикладами роботи «е-квитка» з різних країн світу.

У березні 2013 в приміщенні Личаківської районної адміністрації м. Львова були проведені громадські слухання щодо впровадження е-квитка (АСОП), які ініціювали львів'яни Дем'ян Данилюк[74] та Мирослав Голяк[75]. Організатори провели презентацію щодо стану пасажирських перевезень, рішень та можливої моделі впровадження е-квитка. Проте деякі депутати ідею не підтримали. На цих слуханнях депутат міської ради від ВО «Свобода» Андрій Карбовник порівняв введення е-квитка у Львові з встановленням кришталевої люстри в сараї: «Отже, введення нині електронного квитка у Львові — це те саме, що встановлювати кришталеву люстру в сараї».[76]

В 2010—2012 роках Львів придбав для «Львівського комунального АТП-1» 5 зічленованих низькопідлогових автобусів ЛАЗ A292D1, 12 тридверних низькопідлогових автобусів ЛАЗ A183D1, а також 13 дводверних частково низькопідлогових автобусів ЛАЗ A191F0.

В 2014 році місто закупило 18 автобусів середнього класу БАЗ-А081 «Волошка».

В 2016 році було закуплено 20 автобусів Ataman А092H6 з низьким рівнем підлоги заднього майданчика. Цього ж року надійшли 10 автобусів Електрон А185, які були придбані на тендері ще в 2015 році.

До середини 2017 року надійшло ще 55 автобусів Електрон А185, що були придбані за тендером 2016 року.

В 2018 році Львів придбав у лізинг найбільшу партію комунальних автобусів за часи незалежності України — 150 низькопідлогових автобусів: 50 автобусів Електрон А185 та 100 автобусів МАЗ 203.

Комунальне АТП-1 має у власності 320 автобусів: 115 Електронів, 100 МАЗів, 33+5 ЛАЗів, 18 БАЗів (Волошка), 20 Атаманів. Також є кількадесят вживаних автобусів з країн Європи (MAN, Neoplan, Mersedes, та ін.). Випуск на маршрути АТП-1 в будні: ~190 Електронів / МАЗів, 14 Атаманів, до 12 БАЗів, кілька ЛАЗів А183 CityLAZ. Ще 3 маршрути (№ 20, 32, 37) обслуговують приватні субпідрядники АТП-1 на Богданах / Еталонах.

В 2020 році запланована закупівля ще 100 низькопідлогових автобусів пасажиромісткістю 95 осіб, в кредит в рамках проекту «Міський громадський транспорт України», фінансування якого погодив Європейський інвестиційний банк[88].

За субпідрядом маршрути АТП-1 також обслуговують близько 60 приватних автобусів БАЗ-А079 «Еталон», Богдан А092 і под.

На маршрути приватні перевізники випускають переважно автобуси малого класу БАЗ-А079 «Еталон», Богдан А092, середнього класу, 10-метрові Богдан А601, а також вживані автобуси великого класу з Європи.

У листопаді 2020 року "Концерн ЕкоПасТранс" (троє приватних перевізників) закупили в Норвегії 8 вживаних автобусів SOLARIS Urbino III LE CNG (стиснений газ) 2010 року випуску. Місткість одного такого автобуса — 37 сидячих місць і 55 стоячих, тобто загально 92 пасажири може перевозити такий автобус. Також ці автобуси низькопідлогові і можуть перевозити людей з інвалідністю, чи дітей у візочках. Автобуси почергово працюють на маршрутах 14, 25, 31.

Перевізник "Успіх-БМ" у грудні 2020 року також закупив[89] кілька вживаних автобусів Mercedes-Benz O503 Citaro O503 (дизельні Euro-5) 1-го покоління 2006-2007 року випуску. Вони працюють на маршруті №53.

Згідно з конкурсом, який був проведений в жовтні 2018 року, на міські маршрути в будні мало б виходити 578 (586) автобусів, з яких не менше 150 автобусів великого класу (12 м), і не менше 428 середнього класу (8 м) місткістю не менше 35 пасажирів.

Недостача автобусів на всіх міських маршрутах станом на січень 2020 року — не менше 110 одиниць.

У комунальному АТП-1 незалученими залишається 22 автобуси ЛАЗ, не менше 20 автобусів Електрон, МАЗ (на 01.2020).

* Автобуси з частково низькою підлогою, але не пристосовані для перевезення пасажирів з інвалідністю/дитячих візків через відсутність майданчика;

** Орендовані автобуси у приватних перевізників (субпідрядники АТП-1);