Географія Гватемали

Гватемала північноамериканська країна, що знаходиться півдні континенту . Загальна площа країни 108 889 км² (107-ме місце у світі), з яких на суходіл припадає 107 159 км², а на поверхню внутрішніх вод — 1 730 км²[1]. Площа країни у 3 рази більша за площу Січеславської області України.

Географія Гватемали
Географічне положення Гватемали
Географічне положення
Континент Північна Америка
Регіон Центральна Америка
Координати 15°30′ пн. ш. 90°15′ зх. д.
Територія
Площа 108 889 км² (107-ме)
Морське узбережжя 400 км
Державний кордон 1667 км
Рельєф
Найвища точка вулкан Тахумулько (4211 м)
Найнижча точка Тихий океан (0 м)
Клімат
Тип тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка Мотагуа (486 км)
Найбільше озеро Ісабаль (589 км²)
Інше
Природні ресурси вуглеводні, руди кольорових металів, деревина, риба, гума, гідроенергія
Стихійні лиха активний вулканізм, тропічні циклони
Екологічні проблеми знеліснення, ерозія ґрунтів, забруднення вод

Назва

Офіційна назва Республіка Гватемала, Гватемала (ісп. Republica de Guatemala, Guatemala)[2]. Назва країни походить від ацтекського слова гуаутемаллан — місце багатьох дерев, переклад з мови кіче — багато дерев, ліс[3]. Коли конкістадори вперше прибули до Гватемали, вони побачили, гниле дерево з великою кількістю інших дерев навколо палацу. Іспанці вирішили, що це центр королівства майя. Від тубільців вони довідалися про назву цієї місцевості.

Географічне положення

Гватемала — північноамериканська країна, що межує з чотирма іншими країнами: на заході й півночі — з Мексикою (спільний кордон — 958 км), на північному сході — з Белізом (266 км), на сході — з Сальвадором (199 км), на південному сході — з Гондурасом (244 км). Загальна довжина державного кордону — 1667 км[1]. Гватемала на півдні омивається водами Тихого океану; на північному сході має вихід до вод Гондураської затоки Карибського моря Атлантичного океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 400 км[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — до глибин 200 м[6][1].

Крайні пункти

Час

Час у Гватемалі: UTC-6 (-8 годин різниці часу з Києвом)[7].

Геологія

Корисні копалини

Надра Гватемали багаті на ряд корисних копалин: нафту, нікель[8].

Сейсмічність

Вулканізм

Вулкан Санта-Марія був включений у 1990-х роках до «Десятиліття вулканів», міжнародної дослідницької програми впливу вулканічної діяльності на людство Міжнародної асоціації вулканології і хімії надр Землі (IAVCEI), як частини програми ООН зі зменшення небезпеки від стихійних лих[1].

Рельєф

Середні висоти — 759 м; найнижча точка — рівень вод Тихого океану (0 м); найвища точка — вулкан Тахумулько (4211 м), найвища точка Центральної Америки.

Острови

Клімат

Територія Гватемали лежить у тропічному кліматичному поясі[9]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[10]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується[10]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)[10]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони[10].

Гватемала є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].

Внутрішні води

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 111,3 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 3375 км² зрошуваних земель[1].

Річки

Річки країни належать басейнам Тихого (захід) і Атлантичного (схід) океанів.

Озера

Болота

Ґрунти

Рослинність

Земельні ресурси Гватемали (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 41,2 %,
    • орні землі — 14,2 %,
    • багаторічні насадження — 8,8 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 18,2 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 33,6 %;
  • інше — 25,2 %[1].

Тваринний світ

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Центральноамериканської провінції Гвіано-Бразильської підобласті Неотропічної області[10].

Охорона природи

Гватемала є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Стихійні лиха та екологічні проблеми

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: численні вулкани у горах, найактивніший вулкан Санта-Марія (3772 м), виверження вулкану Пакая (2552 м) у травні 2010 року засипало вулканічним попілом столицю країни і спричинило масову евакуацію населення; землетруси; узбережжя Карибського моря в зоні ураження ураганів і тропічних штормів[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районування

У фізико-географічному відношенні територію Гватемали можна розділити на 3 райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом:

  • Низовина тихоокеанського узбережжя. Сягає ширини близько 50 км біля кордону з Мексикою і поступово вужчає на південний схід, до кордону з Сальвадором.
  • Нагір'я південної і центральної частини. Займає більшу половину території країни і продовжується на північний захід, в межі Мексики, і на південний схід, на територію Сальвадору і Гондурасу. Висота поверхні над рівнем моря переважно становить 1000—2400 м, з окремими вулканічними піками висотою понад 3700 м. Північну частину нагір'я утворюють складчасто-брилові масиви висотою до 4000 м, розділені глибокими тектонічними западинами. В останніх розташовані долини річок та озера.
  • Рівнина Петен на півночі. Займає приблизно третину території країни. Ця область складається з рівнин і невеликих пагорбів, складених переважно вапняками. Більшу частину регіону покриває густий вологий ліс, що слугує житлом для різних тварин, зокрема ягуарів. У Петені дуже мало річок, майже вся дощова йде під землю. Транспортна мережа розвинена слабко, хоча головне місто регіону — Флорес — пов'язане з іншими частинами країни дорогою і повітряною лінією.

Див. також

Примітки

  1. Guatemala, Geography. Factbook.
  2. Котляков В. М., 2006.
  3. Поспелов Е. М., 2005.
  4. Атлас світу, 2005.
  5. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 15 November. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. Гватемала // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  9. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  10. ФГАМ, 1964.
  11. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  12. Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література

Українською

Англійською

  • (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

Російською

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.