Дрімлюга звичайний

Чисельність в Європі оцінено в 470—1000 тис. пар, в Україні — 16—23 тис. пар[12].

Статева зрілість настає на другому році життя, хоча зазвичай дрімлюги приступають до розмноження лише через рік після цього. Гніздяться парами, які на гніздовій ділянці нерідко возз'єднуються після попереднього сезону. Самці прибувають днів на 10 раніше самок, займають відповідну ділянку та приступають до токування: подовгу співають, голосно ляскають крилами над головою та виконують хитромудрі демонстративні польоти. Під час залицяння дрімлюга повільно пурхає, як метелик, і часто зависає на одному місці, при цьому тримає тулуб майже вертикально, а крила у вигляді латинської літери V, так, що добре помітні сигнальні білі плями.

На гнізді

Caprimulgus europaeus

Самець демонструє самці кілька потенційних майданчиків для розміщення майбутньої кладки яєць, на кожному з них приземляючись та подаючи монотонну трель. Підлетівши, самка також подає подібні звуки. Пізніше самка самостійно вибирає місце для відкладання яєць, біля якого і відбувається спарювання. Гніздо як таке відсутнє, яйця птахи відкладають безпосередньо на землю, зазвичай на лісову підстилку з торішнього листя, хвої або деревної потерті, де самка буде залишатися непомітною. Найчастіше гніздо прикрите кущем, папороттю або опалими гілками, проте самка має хороший огляд навколо та можливість у разі небезпеки швидко і безшумно злетіти.[2][9]

Кладки, зазвичай, трапляються наприкінці травня або на початку червня, частіше вони містять 2 яйця подовженої еліпсоїдної форми, розміром 27—37 × 20—25 мм.[2] Зрідка у гнізді трапляються ще одне або два яйця, які, ймовірно, є підкидьками.[9] Шкаралупа блискуча, має білий або сіруватий тон і мармуровий малюнок із сірих та бурих плям. Насиджування триває приблизно 17 — 18 днів.[2] Більшу частину часу на гнізді проводить самка, і лише іноді ввечері або вранці її підміняє самець. У разі наближення хижака або людини птах зачаюється і примружує око, звернене до прибульця, а якщо небезпека продовжує наближатись, то намагається відвести подалі від гнізда, прикинувшись пораненим.[6] Захоплений зненацька або не маючи змоги злетіти, дрімлюга шипить, широко роззявивши рота, і робить випади у бік ворога.

Пташенята вилуплюються з інтервалом у добу, вони майже повністю (за винятком невеликих ділянок на потилиці та спині) покриті пухом — бурувато-сірим зверху та вохристим знизу. Вони швидко стають достатньо активними, і на відміну від дорослих птахів непогано ходять, оскільки у них ще не виросли крила і хвіст. Перші 4 дні потомство вигодовує лише самка, а потім обоє батьків. За ніч дорослі приблизно 10 разів повертаються до гнізда зі здобиччю, щоразу приносячи у волі до 150 комах. У віці двох тижнів пташенята роблять перші спроби злетіти, а ще через тиждень вже літають на невеликі відстані. Через 5 тижнів після вилуплення виводок стає повністю самостійним і розсіюється у найближчій околиці, перш ніж відправиться в першу тривалу подорож на зимівлю.[9]

Живляться дрімлюги літаючими комахами, на яких полюють у темряві. У раціоні превалюють нічні метелики та жуки, але птахи також регулярно ловлять двокрилих (комарів, мошок), одноденок, клопів та перетинчастокрилих (бджіл та ос). Крім того, у шлунках птахів нерідко знаходять пісок та дрібні камінчики, а іноді також рештки рослин. Неперетравлені залишки їжі відригуються у вигляді грудочок, так званих погадок — особливість, яка об'єднує різні види дрімлюг з багатьма совами та соколами.[11]

Дрімлюги активні з настанням темряви і до світанку, полюють як на кормових територіях, так і далеко за їх межами. Якщо корму вдосталь, вночі роблять перерви та відпочивають, сидячи на гілці або землі. Комах зазвичай ловлять у польоті, іноді попередньо чатують на здобич із засідки — гілки дерева на краю галявини або біля іншого відкритого місця. Крім того, судячи з усього, скльовують корм з гілок або землі.[2] Після нічного полювання дрімлюги вдень відпочивають, але не ховаються у дуплах або печерках, як сови, а влаштовуються відкрито — серед опалого листя або на гілці дерева, в останньому випадку частіше розташовуються уздовж гілки, а не впоперек, як більшість птахів. Під час відпочинку дрімлюгу можна виявити лише випадково, наполохавши з близької відстані — строкате оперення, примружені очі і малорухливість ховають його в навколишньому середовищі.

Дрімлюга був науково описаний Карлом Ліннеєм у 10-му виданні його Системи природи 1758 року.[13] Родова назва Caprimulgus у перекладі з латинської буквально означає «козодой» або «дояр кіз» (від латинських слів caper — коза, і mulgeō — доїти), її було запозичено з «Природничої історії» (Liber X 26 Ivi 115) Плінія Старшого; цей відомий римський історик та письменник вважав, що птахи ночами п'ють козяче молоко, присмоктавшись до вимені тварин, які згодом сліпнуть та гинуть. Дійсно, птахів нерідко бачили майже біля самих ніг худоби, що пасеться. Однак це пов'язано з великою кількістю комах, які були потривожені тваринами або злітаються на запах козиних кізяків. На цих комах дрімлюга і влаштовував полювання. Назва, заснована на помилковій думці, збереглася не лише в науці, а й перекочувала у кілька європейських мов. Видове прикметникове означення europaeus («європейський») прямо вказує на регіон, де вид було описано вперше.

Виділяють 6 підвидів дрімлюги, у яких мінливість виражається в загальних розмірах та варіюванні загального забарвлення оперення:[11]

• C. e. europaeus Linnaeus, 1758 — північна та центральна Європа на схід до Байкалу, на південь приблизно до 60° п. ш.
• C. e. meridionalis Hartert, 1896 — північно-західна Африка, Піренейський півострів, північне Середземномор'я, Кавказ, Україна, північно-західний Іран та прибережні райони Каспійського моря.
• C. e. sarudnyi Hartert, 1912 — Центральна Азія від Казахстану та східного узбережжя Каспію на схід до Киргизстану, Тарбагатая та Алтайських гір.
• C. e. unwini Hume, 1871 — Азія від Іраку та Ірану на схід до західних схилів Тянь-Шаню та китайського міста Кашгар, а також Туркменістан та Узбекистан.
• C. e. plumipes Przewalski, 1876 — північно-західний Китай, західна та північно-західна Монголія.
• C. e. dementievi Stegmann, 1949 — південне Забайкалля, північно-східна Монголія.

• N. Cleere. 1999. Family Caprimulgidae (Nightjars). In del Hoyo J., Elliott A., Christie D., eds. Vol. 5. // Путівник по птахам світу = Handbook of the birds of the world. — Barcelona : Lynx Edicions, 1999. — 759 с. — ISBN 8487334253.(англ.)
• David T. Holyoak, Martin Woodcock. Nightjars and their Allies. — United States : Oxford University Press, 2001. — С. 488-502. — ISBN 0-19-854987-3.(англ.)
• Carlous Linnaeus. Systema naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis. Tomus I. Editio decima, reformata. — Holmiae. (Laurentii Salvii), 1758.(швед.)
• Killian Mullarney, Lars Svensson, Dan Zetterström, Peter J. Grant. Птахи Європи = Birds of Europe. — United States : Princeton University Press, 2000. — С. 216. — ISBN 978-0-691-05054-6.(англ.)
• С. А. Бутурлин, В. Г. Гептнер, Г. П. Дементьєв, Б. М. Житков, С. И. Огнев, А. Н. Промптов, С. С. Туров, А. Н. Формозов, Л. М. Шульпин. Птицы. Животный мир СССР. — М.-Л. : Детиздав, 1940. — 398 с.
• Ф. Зауер. Птицы - обитатели лугов, полей и лесов. — Москва : Астрель, 2002. — 286 с. — ISBN 5-271-03191-8.
• А. С. Мальчевський, Ю. Б. Пукинский. Птицы Ленинградской области и сопредельных территорий. — Ленинград : Изд-во Ленинградского университета, 1983.
• Л. А. Портенко. II // Птицы СССР. — М.-Л. : Издательство Академии наук СССР, 1954. — С. 289-290.
• В. К. Рябцев. Птицы Урала, Приуралья и Западной Сибири: Урал. ун-т. — 2001. — С. 328-329. — ISBN 5-7525-0825-8.
• Л. С. Степанян. Конспект орнитологической фауны России и сопредельных территорий. — Москва : Академкнига, 2003. — 808 с. — ISBN 5-94628-093-7.

• Дрімлюга // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Дрімлюга мала на http://www.zoolog.com.ua
• Академічний тлумачний словник (1970–1980)
• Species text in The Atlas of Southern African Birds.
• Song at xeno-canto