Залізничний транспорт Туреччини

Залізничний транспорт Туреччині (тур. Türkiye'de demiryolu ulaşımı) залізничний вид транспорту, який охоплює перевезення всередині країни та за її межами. Основним залізничним підприємством є державна компанія Турецька залізниця. Вона відповідає за всі пасажирські та вантажні залізничні перевезення. Проте, існує і ряд інших залізничних компаній які займаються перевезеннями. Весь транспорт на території Турецької Республіки включаючи залізничний знаходиться в управлінні Міністерства транспорту та інфраструктури Туреччини.[1]

Залізничний транспорт Туреччини
Türkiye'de demiryolu ulaşımı
Оператори
Приналежність  Туреччина
Основні оператори Турецька залізниця
Статистика
Пасажиропотік 81 млн/рік (2012)
Вантажні перевезення 21 Тонна/рік (2012)
Протяжність залізничної лінії
Загальна 12 803 км
Електрифікована 5 530 км
Високошвидкісна 1213 км
Колія
Основна колія Європейська колія
1435 мм
Електрифікація
Загальна 25 кВ, 50 Гц ЗМ
Особливості
Тунелів 804
Довжина тунелів 200 000 км
Найдовший тунель Мармарайський тунель
Експлуатаційна швидкість 120 км/год
Карта

Туреччина володіє великою промисловою залізничною галуззю, і займається виробництвом власних локомотивів, поїздів, пасажирських і вантажних вагонів, а також деяких моделей автомобілів. В основному виробництво відбувається по ліцензіях, або у партнерстві з американськими, французькими, японськими й німецькими компаніями, однак, присутнє і повністю незалежне виробництво.

Туреччина є членом Міжнародного залізничного союзу (UIC). Персональний номер республіки в союзі — 75.[2]

Історія

Історія залізничного транспорту Туреччини почалася 22 вересня 1856 року, коли компанія ORC з Великої Британії отримавши дозвіл від уряду Османської імперії побудувала першу залізничну лінію між містами Ізмір та Айдин протяжністю 130 км.

Згодом французькі й німецькі компанії також почали вкладати в розвиток залізничної галузі Османської імперії. Крім безпосередньої економічної вигоди розвиток цієї галузі, в тому числі, відкривав європейцям доступ до торгового шляху з Азією.

Як і в інших країнах, невдовзі відбувся бурхливий розвиток галузі й до завершення розвалу Османської імперії було побудовано понад 8500 км залізничних ліній, однак, новоствореної Турецькій Республіці відійшов лише відрізок довжиною 4559 км. Але при цьому, з цих 4500 км залізничної лінії 2282 км європейської колії та 70 км залізничної лінії з вузькою колії належали компаніям з іноземним капіталом, тобто лише 2207 км залізничної лінії з європейською колією належало уряду Турецької Республіки. Проте, лінії, що належали іноземним компаніям, були експропрійовані та націоналізовані урядом вже в 1927 році.[3]

Після цього, за сприянням національного уряду Туреччини галузь продовжила активно розвиватися і розширюватися, до 1940 року було побудовано понад 3000 км нових залізничних ліній. За допомогою залізничного сполучення вдалося значно поліпшити обслуговування шахт, об'єктів сільського господарства, міст, сіл і поселень, а також людей і портів. В цілому залізнична галузь сприяла розвитку як самої Туреччини, так і її торгової промисловості.

Після початку Другої світової війни промисловий ухил змістився, і замість залізничної галузі упор став робитися на будівництво асфальтованих доріг і шосе. Лише в 1960-х роках залізнична галузь знову стала активно розвиватися. А з 2003 року на території Турецької Республіки почалося будівництво першої швидкісної залізничної лінії.[4]

Залізнична мережа

Всі залізничні лінії знаходиться під управлінням Міністерства транспорту та інфраструктури Турецької Республіки. Основною колією на території республіки є європейська колія, або колія розміру 1435 мм. Також, у планах міністерства до 2023 року побудувати 4000 км звичайних і 10000 км швидкісних залізничних ліній.

На 2019 рік державна компанія Турецька залізниця має мережу залізниць на території Турецької Республіки та за її межами загальною протяжністю 12 803 км. З них 1213 км високошвидкісної лінії, 5809 км лінії обладнаної спеціальним залізничним сигналом і 5530 км електрифікованої залізничної лінії.[5]

Пасажирські операції

Всього існує п'ять типів пасажирських залізничних перевезень:

  • Високошвидкісна лінія (Yüksek Hızlı Tren) — є основною і головною частиною залізничного сполучення.
  • Головна лінія (Anahat) — міжміське пасажирське залізничне сполучення.
  • Регіональна лінія (Bölgesel) — регіональний залізничний транспорт, який поєднує великі міста з прилеглими містечками, селами та селищами.
  • Приміська лінія (Banliyö) — внутрішньоміське залізничне сполучення.
  • Міжнародна лінія (Uluslararası) — закордонна залізнична лінія, що з'єднує Туреччину з країнами сусідами.
Залізнична мережа Османської імперії на початку 20-го століття

Високошвидкісна лінія

Високошвидкісна залізниця Турецької Республіки запрацювала 13 березня 2009 року, а першим рейсом став маршрут між Анкарою та Ескішехіром.

Високошвидкісне залізничне сполучення — головне залізничне сполучення, нині вона експлуатує чотири маршрути між містами Стамбул, Анкара, Ескішехір і Конья, уздовж швидкісних залізниць Анкара-Стамбул і Полатли-Конья.[6]

Всі високошвидкісні поїзди компанії маркуються «Yüksek Hızlı Tren» або просто «YHT» і в середньому пересуваються зі швидкістю до 300 км/год.[7]

Основним хабом, або логістичним центром високошвидкісних поїздів YHT є залізничний вокзал Анкари. Одночасно там можуть знаходитися до 12 високошвидкісних потягів.

Головна лінія (міжміська)

Міжміські залізничні перевезення — мережа міжміських залізничних магістралей, які курсують між великими містами Турецької Республіки. До недавнього часу вони були основним типом залізничних поїздів, проте, їх місце поступово займають сучасні високошвидкісні поїзди. Вони також працюють на більш високих швидкостях, ніж регіональні та приміські поїзди, на певних ділянках міжміські поїзди можуть розвивати швидкість до 140 км/год.

Міжміські поїзди зазвичай оснащуються вагонами з кондиціонером TVS2000, які, до того ж, є найпоширенішими вагонами у Туреччині. Нічні магістральні поїзди складаються зі спальних вагонів і вагонів-ресторанів, в той час як в деяких потягах на додаток встановлюються ще й вагони-купе.

Регіональна лінія

Високошвидкісний поїзд в Анкарі.

Регіональне залізничне сполучення — пов'язує великі міста з сусідніми містечками, селами, селищами та іншими містами Турецької Республіки. Ці поїзди є найбільш повільними у залізничній транспортної системи Туреччини, через те, що роблять часті зупинки на своєму шляху. Всі регіональні залізничні потяги працюють в межах свого регіонального центру.

Найбільш частий регіональний залізничний маршрут пролягає між Аданою і Мерсіном і включає 27 щоденних поїздів в кожному напрямку.[8]

Потяги регіональної лінії в основному пересуваються за допомогою дизельних або електричних двигунів, однак, деякі поїзди до сих пір пересуваються за допомогою локомотивів. Потяги з локомотивом складаються з вагонів TVS2000 або застарілих вагонів Pullman. Регіональні поїзди відчувають нестачу в будь-яких бортових послугах, за винятком бортового харчування на більшості поїздів.

Вагони DMU000 і DM30000 є стандартними для багатьох регіональних маршрутів, в основному вони курсують на південь від Ізміру.

Приміська лінія

Регіональний поїзд проходить через сільську провінцію Афьон.

Приміське залізничне сполучення — об'єднує різні райони та регіони великих міст. В цей час в основному представлені в Стамбулі, Анкарі, Газіантепі та Гебзі. Крім того, присутня також залізнична мережа Мармарай в Стамбулі, яка забезпечує транскордонне залізничне сполучення між Босфором. Всього мережа приміьских залізниць має протяжність 76.6 км. Повністю введена в експлуатацію у 2019 році.

Всі приміські залізничні перевезення працюють за своїм власним маршрутом, аналогічного деяким системам швидкісної залізниці в деяких європейських країнах, і повністю інтегровані з системою мережі громадського транспортну своїх міст, завдяки чому істотно зменшують навантаження на транспортну інфраструктуру.

Міжнародна лінія

Міжнародне залізничне сполучення — об'єднує великі міста Туреччини з великими містами сусідніх країн. Зараз з території Туреччини курсує три міжнародними залізничними лініями — поїздами зі Стамбула в Софію і Бухарест і поїздом з Карса в Баку. Раніше, також існував поїзд курсує за маршрутом Стамбул-Салоніки, проте, через економічну кризу 2011 року в Греції він, разом із всіма закордонними поїздами Греції був скасований.[9]

Раніше планувалася спорудження міжнародної залізничної лінії на Близький Схід, однак через нестабільну ситуацію на території Іраку і Сирії ці плани були згорнуті на невизначений термін.

Високошвидкісний поїзд Мармарай прибуває на станцію

Закордонні залізничні лінії

Компанії

У поєднанні з усіма своїми дочірніми компаніями й філіями державна компанія Турецька залізниця має фактичну монополію на пасажирські та вантажні залізничні перевезення, а також на виробництво залізничної техніки, обслуговування і будівництво залізничних ліній. Компанія також управляє 7 портами та 5 заводами по виробництву техніки. Філії Турецької залізниці находяться в 8 регіональних центрах Турецької Республіки. Всього компанія має 981 залізничною станцією по всій країні.[5]

Дочірні компанії

  • TCDD Taşımacılık — З 2016 року, після відділення від Турецької залізниці стала основною залізничною компанією Турецької Республіки. Займається пасажирськими та вантажними. перевезеннями, в той час як її материнська компанія займатися ремонтом і обслуговуванням залізничних ліній.[11]
  • TÜLOMSAŞ (тур. Türkiye Lokomotif ve Motor Sanayi) — Основна промислова компанія Турецької залізниці, займається виробництвом локомотивів, поїздів і вагонів у співпраці з іноземними. компаніями.[12]
  • TÜVASAŞ (тур. Türkiye Vagon Sanayi) — Друга за розміром компанія в країні, займається виробництвом локомотивів, поїздів і вагонів у співпраці з іноземними компаніями.[13]
  • TÜDEMSAŞ (тур. Türkiye Demiryolu Makinaları Sanayii) — Компанія, яка займається ремонтом і обслуговуванням залізничної техніки.[14]

Рухомий склад

Локомотиви

Модель Зображення Номер Побудований Побудовано Тип Потужність Виробник
DE24000 24001-24418 19701984 418 Тепловоз 2160 к.с (1600 кВт) TÜLOMSAŞ
DE18100 18101-18120 1978 20 Тепловоз 1800 к.с (1320 кВт) MTE
DE22000 22001-22086 19851989 86 Тепловоз 2000 к.с (1470 кВт) TÜLOMSAŞ
E43000 43001-43045 1987 45 Електровоз 4260 к.с (3180 кВт) TÜLOMSAŞ


Toshiba

DE33000 33001-33089 20032004 89 Тепловоз 3000 к.с (2220 кВт) TÜLOMSAŞ
E68000 68001-68080 2013 80 Електровоз 6800 к.с (5000 кВт) Hyundai Rotem


TÜLOMSAŞ

DE36000 36001-36020 2013 20 Електровоз 3600 к.с (2680 кВт) TÜLOMSAŞ
HSL700 N/A 2018 80 Електротепловоз 710 к.с (522 кВт) TÜLOMSAŞ
DE11000 11001-11085 1985 85 Тепловоз 1065 к.с (780 кВт) Krauss-Maffei


TÜLOMSAŞ

DH7000 7001–7020 1994 20 Електротепловоз 710 к.с (522 кВт) TÜLOMSAŞ
DH9500 9501–9526 1999 26 Електротепловоз 950 к.с (700 кВт) TÜLOMSAŞ
E1000 1000 2015 1 Електровоз 1360 к.с (1000 кВт) TÜBİTAK MAM


TÜLOMSAŞ

Поїзди

Модель Зображення Номер Побудований Побудовано Тип Потужність Виробник
DM15000 15001-15012 2008 12 Дизель-поїзд 883 к.с (650 кВт) Hyundai Rotem


EUROTEM

HT65000 65001-65012 2007-2010 12 Електропоїзд 6526 к.с (4800 кВт) CAF
E23000 23001-23033 2009 33 Електропоїзд 3127 к.с (2300 кВт) Hyundai Rotem
E32000 32001-32054 2011 88 Електропоїзд 3260 к.с (2400 кВт) Hyundai Rotem


TÜVASAŞ

HT80000 80001 & 80101-80106 20132016 16 Електропоїзд 10876 к.с (8000 кВт) Siemens

Дрезини

Модель Зображення Серійний номер Побудований Кількість

побудованих (2016)

Потужність Тип Виробник
MT5700 5701-5730 1993 30 571 к.с (420 кВт) Дрезина Fiat

Вагони

Модель Зображення Побудований Призначення Виробник
Regional Fleet 1972 Пасажирський вагон TÜVASAŞ
Pullman Fleet 19801990 Пасажирський вагон, вагон-ресторан TÜVASAŞ
TVS2000 1992 Пасажирський вагон, вагон-ресторан TÜVASAŞ

Локомотиви

Модель Зображення Номер Побудований Використання Тип Потужність Виробник
E4000 4001–4003 1955 1955 Електровоз 2170 к.с (1620 кВт) Alsthom
DE20000 20001-20005 19571958 19571958 Тепловоз 1800 к.с (1320 кВт) General Electric
E2000 2000 1955 1961 Електровоз 2346 к.с (1750 кВт) MTE
DH27000 27001-27003 1961 1961 Електротепловоз Krauss-Maffei
DE21500 21501-21540 19641965 1965 Тепловоз 1580 к.с (2150 кВт) General Electric
E40000 40001-40015 1969 19711973 Електровоз 4004 к.с (2945 кВт) Alsthom


TÜVASAŞ

E52500 52501-52520 1967 19982005 Електровоз 5180 к.с (3860 кВт) Končar (ASEA)
DH33100 33101-33105 1953 1953 Електротепловоз 350 к.с (260 кВт) MaK
DH44100 44101-44106 1955 1955 Електротепловоз 800 к.с (590 кВт) MaK
DH6000 6001 1959 1959 Електротепловоз 610 к.с (445 кВт) Jenbacher
DH4100 4101 1960 1960 Електротепловоз 410 к.с (300 кВт) Jenbacher
DH6500 6501–6540 1960 1960 Електротепловоз 650 к.с (480 кВт) Krupp
DH3600 3601–3624 1968 1968 Електротепловоз 350 к.с (260 кВт) MaK
DH11500 11501-11511 1960 1982 Електротепловоз 1100 к.с (810 кВт) MaK

Trainsets

Модель Зображення Номер Побудований Тип Потужність Виробник
MT5200 5201–5202 1944 Дизель-поїзд 840 к.с (617 кВт) MAN
MT5300 5301–5516 1951 Дизель-поїзд 1100 к.с (809 кВт) MAN
E8000 8001–8030 1955 Електропоїзд 1386 к.с (1020 кВт) Alsthom
MT5500 5501–5511 1968 Дизель-поїзд 580 к.с ( кВт) Fiat
E14000 14001-14075 1979 Електропоїзд 1414 к.с (1040 кВт) TÜVASAŞ

Дрезини

Модель Зображення Номер Побудований Тип Потужність Виробник
1-6 5401–5420 1934 Дрезина 85 к.с (62 кВт) Škoda
21-25 5401–5420 1935 Дрезина 130 к.с (99 кВт) MAN
MV5100 5401–5420 1942 Дрезина 210 к.с (154 кВт) Uerdingen
MT5400 5401–5420 1954 Дрезина 300 к.с (220 кВт) MAN
RM3000 5401–5420 1960 Дрезина 340 к.с (250 кВт) SCF Verney
MT5600 1990 Дрезина 550 к.с (404 кВт) TÜVASAŞ

Бібліографія

  • Benno Bickel: Time table Baghdadbahn, in: Jürgen Franzke (ed.): Baghdadbahn and Hedjazbahn. German railway history in the Middle East, Nuremberg 2003, pp. 160–162.
  • Johannes Müller: Syria and the Hedschasbahn. Steam and Travel / Overseas Railways 1/1989.
  • Erika Preissig, Günther Klebes: Railway construction and railway projects in the Orient and their economic and political goals, in: Yearbook for Railway History 21 (1989), pp. 43-102.

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.