Калитко Катерина Олександрівна

Катери́на Олекса́ндрівна Калитко́ (нар. 8 березня 1982, Вінниця) — українська поетеса, перекладачка, авторка поетичних збірок і прозових творів. Член НСПУ (2000)[2] та Українського ПЕН.

Калитко Катерина Олександрівна
Народилася 8 березня 1982(1982-03-08) (39 років) або 1982[1]
Вінниця, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність письменниця, поетеса, перекладачка
Alma mater Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Мова творів українська
Нагороди Премія Women In Arts (2019)
Сайт: kkateryna.wordpress.com
 Калитко Катерина Олександрівна у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

Народилася у м. Вінниця, де й закінчила середню школу — із золотою медаллю[3]. У 1999—2005 роках студіювала політологію та журналістику в Києво-Могилянський академії. Зараз живе і працює у Вінниці та в Сараєві[4].

Творчість
Катерина Калитко. 2017

Твори Катерини Калитко друкувалися в періодиці, зокрема у журналах «Світо-Вид», «Українські проблеми», «Молода Україна», «Кур'єр Кривбасу», «Radar», з'являлися в антологіях та альманахах: «Привітання життя», «Гранослов», «Початки. Антологія молодої поезії» (1998), «Молоде вино» (2000), «Колекція» (2001), «Українська поезія ХХ ст.» (2001), «Багатоголосся. Подільська поезія ХХ ст.» (2002), «Найкращі вірші про кохання. Чоловічий примірник» (2007), «Дві тонни» (2007), «Чорне і червоне: Сто українських поеток ХХ сторіччя» (2011), «М'якуш. Антологія української смакової поезії» (2012) та інших.

У 17-річному віці перемогла в поетичному конкурсі «Гранослов» (1999). Лавреатка конкурсів «Гранослов» та «Привітання життя» ім. Богдана-Ігоря Антонича, конкурсу читаної поезії «Молоде вино», конкурсу видавництва «Смолоскип» та літературної премії «Благовіст».

У 2017 році книжка Катерини Калитко «Земля Загублених, або Маленькі страшні казки», що вийшла у «Видавництві Старого Лева», була відзначена премією «Книга року Бі-Бі-Сі — 2017»[5].

Поетична збірка «Ніхто нас тут не знає, і ми — нікого» присвячена психології людини на тлі значних історичних подій. Частина віршів написана верлібром.[6] Збірка отримала премію «ЛітАкцент Року» (2019) у номінації «Поезія».[7]

Бібліографія

Авторка поетичних збірок

Прозова творчість

У 2007 році опублікувала книжку малої прози «М.істерія» у співпраці з київським видавництвом «Факт»[9].

У 2017 році у «Видавництві Старого Лева» вийшла збірка короткої прози «Земля Загублених, або Маленькі страшні казки»[10].

Переклади іншими мовами

Окремі твори Катерини Калитко перекладені англійською, німецькою, польською, вірменською, литовською, словенською, сербською, болгарською, італійською та на іврит. Збірка віршів «Золото, смирна і мед» вийшла 2014 року в Ізраїлі (переклад на іврит Антона Паперного).

Відзнаки

Стипендіатка письменницької програми Центральноєвропейської ініціативи Fellowship[12].

У вересні 2016 року отримала Кришталеву премію Вілениці[13] від міжнародного фестивалю Vilenica International Literary Festival.

У листопаді 2017 року отримала літературну премію імені Джозефа Конрада-Коженьовського від Польського інституту у Києві[14]. Премія присуджується українському письменникові/письменниці віком до 40 років, незалежно від місця його/її проживання, прижиттєво, за прозову україномовну творчість, що порушує актуальні теми, змушує до рефлексії, розширює знання про інші культури. Переможницю обрало польсько-українське журі у складі Катажини Вензовської, Богдана Задури, Віталія Сича, Євгенія Стасіневича та Ганни Улюри з-поміж 22 кандидатів, яких номінували українські та закордонні культурні інституції, видавництва та приватні особи. Окрім нагороди в 3000 євро від Польського Інституту, переможниця отримала можливість піврічного стажування в Польщі в рамках стипендіальної програми Міністра культури і національної спадщини Республіки Польща «GAUDE POLONIA».

У 2019 році нагороджена незалежною Премією Women in Arts від UN Women та Українського інституту в рамках HeForShe Arts Week 2019.

Перекладацька діяльність

Досліджує та перекладає сучасну літературу Боснії і Герцеговини. Цикли оповідань Міленка Єрговича, Сніжани Мулич, Семездина Мехмедіновича, Ламії Бегагич та інших друкувалися в часописі «Кур'єр Кривбасу» в рамках авторської перекладної рубрики «Контурна карта». Добірки віршів Міленка Єрговича та Стевана Тонтича з'явилися в електронному часописі «Alarum»[15][16].

Окремими книжками виходили переклади:

  • Меліна Камерич «Туфлі до вручення „Оскара“» (Фоліо, 2013)
  • Міленко Єргович «Історії про людей і тварин» (Темпора, 2013)
  • Міленко Єргович «Срда співає в сутінках, на Трійцю» (Темпора, 2014)
  • Емір Кустуріца «Смерть — неперевірена чутка» (Темпора, 2014)
  • Ненад Величкович «Сагіб» (Темпора, 2014)
  • Мілета Проданович «Аркадія» (Темпора, 2015)
  • Михайло Пантич «Прогулянка хмарами» (Темпора, 2015)
  • Углєша Шайтінац «Дуже скромні дари» (Темпора, 2016)
  • Озрен Кебо «Сараєво для початківців» (Discursus, 2017)
  • Меша Селімович «Дервіш і смерть» (Круговерть, 2017)

За свої переклади відзначена премією часопису «Кур'єр Кривбасу» та перекладацькою премією METAPHORA.[17]

У грудні 2017 року незалежне видавництво «Круговерть» видало культовий роман письменника боснійського походження Меші Селімовича «Дервіш і смерть» у перекладі Катерини Калитко[18].

У травні 2018 року у «Видавництві Старого Лева» вийшов черговий переклад боснійського і хорватського письменника Міленка Єрговича, виконаний Катериною Калитко — збірка із 16 оповідань «Іншалла, Мадонно, іншалла»[19].

Аудіозаписи творів

Примітки
  1. Czech National Authority Database
  2. Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6. — С. 187.
  3. Катерина Калитко: «Я саме після подій Революції гідності зрозуміла, що ніколи не зможу поїхати з України». Лівий берег. 24 серпня 2019. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
  4. Катерина Калитко на мистецько-літературному порталі «Захід — Схід»
  5. «Земля загублених» Катерини Калитко – переможець премії «Книга року ВВС-2017». Видавництво Старого Лева. Процитовано 30 грудня 2017.
  6. Коцарев, Олег (26 вересня 2019). Людина «в тіні» великої історії. Процитовано 11 лютого 2020.
  7. «ЛітАкцент року» оголосив переможців. www.chytomo.com (укр.). 21 січня 2020. Процитовано 12 лютого 2020.
  8. Автура, сайт. Сезон штормів.
  9. Катерині Калитко довіряєш із першого разу.
  10. Земля Загублених, або Маленькі страшні казки. Видавництво Старого Лева. Процитовано 18 квітня 2017.
  11. У Львові вдруге вручили премію Міста літератури ЮНЕСКО — 150 тис грн отримав Андрій Содомора — Львівська міська рада. city-adm.lviv.ua (uk-ua). 31 жовтня 2019. Процитовано 3 грудня 2019.
  12. The CEI Fellowship Winner for 2015. Vilenica (амер.). Процитовано 8 січня 2018.
  13. The 2016 Crystal Vilenica Award Winner is Kateryna Kalytko. Vilenica (амер.). Процитовано 8 січня 2018.
  14. Катерина Калитко — лауреатка премії Конрада 2017. ЛітАкцент - світ сучасної літератури (uk-UA). 15 листопада 2017. Процитовано 3 грудня 2017.
  15. Архівовано 13 березня 2014 у Wayback Machine. Єргович, Міленко. П'ять віршів. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 12 березня 2014.
  16. Архівовано 13 березня 2014 у Wayback Machine. Тонтич, Стеван. Сараєвський рукопис. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 12 березня 2014.
  17. Вересень | 2014 | Metaphora. www.metaphora.in.ua (укр.). Процитовано 8 січня 2018.
  18. Дервіш і смерть - незалежне видавництво Круговерть. www.kruhovert.com (укр.). Процитовано 3 грудня 2017.
  19. 10 найцікавіших перекладів до Книжкового Арсеналу. bukvoid.com.ua. Процитовано 1 червня 2018.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.