Клаудіо Браво

У футбол Клаудіо Браво привів батько, записавши в школу «Коло-Коло». У професійному футболі дебютував в 2002 року. Дебютував в основній команді завдяки травмі Едуардо Лобоса. 2003 року Браво сам отримав травму, проте згодом став ключовим воротарем своєї команди, а Лобос покинув «вождів».

Після перемоги в Апертурі 2006 року Браво перейшов в іспанський «Реал Сосьєдад», підписавши п'ятирічний контракт і став наймолодшим воротарем Ла Ліги. Проте в першому ж сезоні команда зайняла передостаннє 19 місце в чемпіонаті і вилетіла до Сегунди, де виступала протягом трьох років.

Клаудіо Браво у складі збірної Чилі. 10 вересня 2013

14 лютого 2010 року Браво забив перший гол в своєї кар'єри, зі штрафного удару, у грі проти «Хімнастіка». Однак незабаром після цього він переніс важку травму коліна, яка зробила його недоступним для залишилася частини сезону, що став переможним для басків і дозволив клубу повернутись назад в еліту.

Протягом двох наступних сезонів команда була середняком Ла Ліги, а у сезоні 2012/13 Клаудіо Браво допоміг своїй команді зайняти 4 місце в Чемпіонаті, що дало право йому і його команді зіграти в Лізі Чемпіонів на наступний сезон. Пробившись до групового етапу, команда зайняла останнє місце у групі, а Браво відстояв в усіх матчах. Загалом протягом восьми сезонів в команді відіграв за клуб із Сан-Себастьяна 229 матчів у національному чемпіонаті.

Був серед найкращих гравців збірної Чилі на чемпіонаті світу 2014 року, зокрема не пропустивши жодного гола у грі групового етапу проти збірної Іспанії, яку чилійці виграли 2:0. Ще до завершення турніру, 25 червня 2014 року, домовився про перехід до іншого іспанського клубу, «Барселони», що шукав заміну травмованому Віктору Вальдесу і сплатив за трансфер чилійця орієнтовні 12 мільйонів євро.

Від самого початку сезону 2014/15 став основним голкіпером «Барси» і провів на полі усі матчі сезону, крім гри останнього туру Ла-Ліги. Висока надійність нового голкіпера допомогла каталонцям здобути черговий чемпіонський титул, а сам Браво з 19-ма пропущеними у 37 іграх чемпіонату голами став володарем Трофею Самори найнадійнішому воротарю Ла-Ліги. Його результат того сезону, 0,51 гола за матч, став другим найкращим в історії трофею, поступившись лише досягненню Франсіско Ліаньйо сезону 1993/94 (0,47 гола за гру).

Наступного сезону 2015/16 продовжував бути основним воротарем у «Барселоні» і вдруге став чемпіоном Іспанії. Наприкінці сезону дедалі більше довіри тренерьского штаби команди став отримувати значно молодший німецький воротар Марк-Андре тер Штеґен, який прийшов до «Барселони» одночасно з Браво і використовувався спочатку виключно в іграх на Кубок Іспанії і в єврокубках.

За наявності двох практично рівноцінних воротарів керівництво «Барселони» у серпні 2016 року прийняло пропозицію від англійського «Манчестер Сіті» щодо трансферу Браво за орієнтовні 17 мільйонів фунтів. У новій команді розглядався як основний воротар, проте у першій половині сезону 2016/17 регулярно припускався результативних помилок, викликаючи багато критики. Врешті-решт у лютому 2017 року основним воротарем «містян» став дублер Браво Віллі Кабальєро, а сам чилієць, який у двох останніх на той час матчах пропустив усі шість ударів у створ його воріт, опинився на лаві для запасних. За результатами того сезону мав найгірший показник відбитих ударів (лише 54,1%) серед усіх воротарів Прем'єр-ліги.

Влітку 2017 року Кабальєро залишив Манчестер, перейшовши до «Челсі»., натомість «Сіті» запросив до своїх лав бразильця Едерсона, який і став основним воротарем клубу, а Браво задовільнявся здебільшого виступами у кубкових змаганнях.

У серпні 2018 року у переможній для його команди грі за Суперкубок Англії 2018 травмував ахіллове сухожилля і залишився поза граю на решту сезону 2018/19. Відновившись від травми, протягом сезону 2019/20 був дублером Едерсона, а по завершенні контракту у серпні 2020 року залишив Манчестер.

Влітку 2020 року повернувся до Іспанії, де на правах вільного агента 30 серпня уклав однорічний контракт з «Реал Бетісом», пізніше угоду було подовжено ще на рік.

Станом на 14 серпня 2021

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
2003	«Коло-Коло»	ПД	25	-31	-	-	-	КЛ	1	-2	-	-	-	26	-33
2004		ПД	40	-47	-	-	-	КЛ	5	-10	-	-	-	45	-57
2005		ПД	39	-39	-	-	-	КЛ	2	-2	-	-	-	41	-41
2006		ПД	19	-21	-	-	-	КЛ	2	-8	-	-	-	21	-29
Усього за «Коло-Коло»			123	-138		-	-		10	-22		-	-	133	-160
2006–07	«Реал Сосьєдад»	ПД	29	-29	КІ	1	-4	-	-	-	-	-	-	30	-33
2007–08		СД	0	0	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	0	0
2008–09		СД	32	-28	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	32	-28
2009–10		СД	25	-22; 1	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	25	-22; 1
2010–11		ПД	38	-66	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	38	-66
2011–12		ПД	37	-51	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	37	-51
2012–13		ПД	31	-40	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	31	-40
2013–14		ПД	37	-52	КІ	0	0	ЛЧ	7[4]	-9	-	-	-	44	-61
Усього за «Реал Сосьєдад»			229	-288; 1		1	-4		7	-9		-	-	237	-301; 1
2014–15	«Барселона»	ПД	37	-19	КІ	0	0	ЛЧ	0	0	-	-	-	37	–
2015–16		ПД	32	-22	КІ	0	0	ЛЧ	0	0	СУ+СІ+КЧС	0+1+2	0 + - 1 + 0	35	-23
серп. 2016		ПД	1	-2	КІ	0	0	ЛЧ	0	0	СІ	2	0	3	-2
Усього за «Барселону»			70	-43		0	0		0	0		5	-1	75	-44
2016–17	«Манчестер Сіті»	ПЛ	22	-26	КА+КЛ	4+0	-3 + 0	ЛЧ	4	-5	-	-	-	30	-34
2017–18		ПЛ	3	-1	КА+КЛ	3+6	-2 + -5	ЛЧ	1	-2	-	-	-	13	-10
2018–19		ПЛ	0	0	КА+КЛ	0+0	0	ЛЧ	0	0	СА	1	0	1	0
2019–20		ПЛ	4	-7	КА+КЛ	4+6	-1 + -5	ЛЧ	2	-2	СА	1	-1	17	-16
Усього за «Манчестер Сіті»			29	-34		23	-16		7	-9		2	-1	61	-60
2020–21	«Реал Бетіс»	ПД	20	-25	КІ	1	0	-	-	-	-	-	-	21	-25
Усього за кар'єру			471	-528;1		25	–		24	-40		7	-2	527	-590;1

Станом на 17 листопада 2021