Край (Росія)
Ця стаття є частиною серії статей про державний лад і устрій Росії |
---|
|
Глава держави |
|
|
Судова влада
|
|
|
Категорія • Інші країни |
Краї в 1830-ті — 1910-ті роки
Краї або окраїни Російської імперії — в період з XVIII століття по початок XX століття назви окраїнних територій Російської імперії, що включали в себе губернії, або колишні генерал-губернаторства або просто території.
- Привіслинський край — частина Польщі у складі Російської імперії; найзахідніша область європейської Росії.
- Остзейський, або Прибалтійський край з 3 губерніями: Курляндською, Ліфляндською і Естляндською.
- Західний край — з 9 губерній в західній частині європейської Росії:
- Північно-Західний край — з 6 білоруських і литовських губерній;
- Південно-Західний край — з трьох українських губерній, приєднаних наприкінці XVIII століття від Речі Посполитої: Волинської, Подільської і Київської.
- Прикаспійський край — був створений в 1847 р.; з 1855 р. складався з двох частин: Дербентської губернії і земель Північного і Нагірного Дагестану[1].
- Кавказький край.
- Закавказький край, якому належали: 1) Грузинська губернія, 2) Імеретія з Мінгрелією, Гурією і Абхазією, 3) Мусульманські провінції, а саме: а) Карабаська, Ширванська і Шекінська, б) Дербентська, Бакинська і Кубинська; в) Талишське ханство, 4) Вірменська область[2].
- Степовий край — генерал-губернаторство на території північно-східного Казахстану.
- Заїлійський край — ця гірська країна становила південну частину Семиреченської області Російської імперії[3].
- Туркестанський край — генерал-губернаторство на території Західного Туркестану.
- Приамурський край — території басейну річки Амур.
- Уссурійський край — приєднаний до Росії в 1858, на підставі Айгунского трактату[4]; територія між річками Уссурі, Сунгача, озером Ханка з одного боку і берегом Татарської протоки і Японського моря з іншого.
Краї Російської Федерації
Російська Федерація складається з 83 суб'єктів, 9 з них називаються краями:
- Алтайський край (Барнаул)
- Камчатський край (Петропавловськ-Камчатський)
- Хабаровський край (Хабаровськ)
- Краснодарський край (Краснодар)
- Красноярський край (Красноярськ)
- Пермський край (Перм)
- Приморський край (Владивосток)
- Ставропольський край (Ставрополь)
- Забайкальський край (Чита)
Станом на 2020 рік юридична відмінність між краєм і областю відсутня. В Радянському Союзі (відповідно до Конституції СРСР 1977 р., гл. 11) така відмінність існувала: автономна область могла входити до складу союзної республіки або краю, але не області. Цікаво, що практично всі краї (виключаючи Пермський і Ставропольський) межують з іншими державами або з морем.
Укрупнення регіонів і перетворення областей в краї
Новий Пермський край утворений 1 грудня 2005 на підставі Федерального конституційного закону від 25 березня 2004 № 1-ФКЗ в результаті злиття Пермської області з Комі-Перм'яцьким автономним округом.
Красноярський край як новий суб'єкт РФ утворений 1 січня 2007 на підставі Федерального конституційного закону від 14 жовтня 2005 № 6 -ФКЗ в результаті злиття Красноярського краю з Таймирським (Долгано-Ненецьким) і Евенкійським автономними округами.
Новий Камчатський край утворений 1 липня 2007 на підставі Федерального конституційного закону від 12 липня 2006 № 2-ФКЗ в результаті злиття Камчатської області з Коряцьким автономним округом.
Новий Забайкальський край утворений 1 березня 2008 на підставі Федерального конституційного закону від 21 липня 2007 № 5-ФКЗ в результаті злиття Читинської області з Агінським Бурятським автономним округом.
Останнім часом в Росії є тенденція до укрупнення регіонів, наприклад з області та автономного округу найчастіше утворюється єдиний край.
Примітки
- Б. Г. Алієв, «Традиційні інститути управління і влади Дагестану XVIII-перша половина XIX ст.» Інститут історії, археології та етнографії (Російська академія наук. Дагестанський науковий центр)
- Цитата зі «Зводу законів Російської Імперії», 1833
- Заилийский край // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 4 т. — СПб., 1907—1909.
- Уссурийский край // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.