Миколаївка (Генічеський район)

Село розташоване у північно-східній частині півострова Чонгар. Поблизу населеного пункту проходить автошлях E105. Відстань від села до центральної садиби села Чонгара — 11 км[2].

Уздовж західної околиці села проходить автошлях М18 (E105) Харків—Сімферополь. Зі східної околиці села ґрунтова дорога веде до дачного селища «Горіховий Гай».

На автошляху біля села зупиняються автобуси напрямків Генічеськ—Чонгар, а в самому селі зупиняється лише автобус Генічеськ—Сиваш[3], який курсує раз на добу[4].

На захід від села (по інший бік автошляху) розташований зупинний пункт Джимбулук на залізниці Новоолексіївка — Джанкой, на якому зупиняються електропоїзди маршруту Запоріжжя — Новоолексіївка — Сиваш, забезпечуючи, зокрема, сполучення з центром сільради — селом Чонгар (10 км).

Сусідні населені пункти:

		Чернігівка
	оз. Сиваш	𝒩	оз. Сиваш
		𝒲    Миколаївка    ℰ
		𝒮
	Новий Труд	Чонгар

У селі 8 вулиць із житловою забудовою — Степова, Приморська, Незалежності, Нова, Першотравнева, Поштова, Чайна та Шкільна.

На східній околиці села на березі Сивашу розташоване дачне селище «Горіховий Гай», де мають дачі переважно мешканці Новоолексіївки. У цьому селищі в кінці 1990-тих на Водохреща безпосередньо на березі Сивашу почало бити джерело прісної води[5].

Першими поселенцями на місці сучасної Миколаївки були цигани, які оселилися навколо колодязя на місці сучасного села в другій половині XIX століття[6].

Наприкінці XIX століття до села переселилися хуторяни Левашови, Віляєви і Рязанови. Село було перейменоване на Миколаївку — на честь власника земель генерала Миколи Мошколова[7].

Зростання Миколаївки почалося з 1926 року, коли до села переселилися малоземельні селяни з Полтавської та Чернігівської губерній України та Курської та Орловської губерній Росії. Село було досить великим, мало три вулиці[7].

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 16 жителів села[8].

У Другу світову війну значна частина села була зруйнована[7]. У 1945—1947 роках село розвивалося нестабільно, у цей період змінилося три голови сільської ради та шість голів колгоспу. До 1950 року вдалося відновити господарство[9].

Найбільший розвиток Миколаївки припав на 1950-ті роки. У той час село було садибою колгоспу імені Андреєва, який очолював Герой Соціалістичної Праці Григорій Легунов, якому вдалося вивести колгосп до провідних у СРСР та зробити мешканців села заможними[10].

У 1947 році, одразу після призначення головою колгоспу, Легунов зміг урятувати голодних мешканців села від Голодомору 1946—1947 років. Легунов розпорядився використати посівне зерно (єдине, що залишалося в колгоспі), використання якого каралося ув'язненням, перемолоти його та роздати родинам по 2—3 кг борошна[10].

Піком процвітання Миколаївки стали 1954—1958 роки. Колгосп у ці роки брав участь у ВДНГ, де отримав диплом першого ступеня та два автомобілі — легковий та вантажний. У селі було збудовано 110 нових житлових будинків, до яких селяни переселялися з землянок, відбудовано дві старі та прокладено дві нові вулиці. За ці чотири роки також було збудовано школу, клуб із літнім кінотеатром, електростанцію, радіовузол, прокладено 3,5 км водогону, посаджено багато декоративних і фруктових дерев. Миколаївка першою на півострові отримала водопостачання та електроенергію як для колгоспу, так і для будинків селян[7][10].

У 1958 році в рамках укрупнення колгоспів садибу колгоспу було перенесено до Чонгара, і більшість подальших планів з розвитку Миколаївки залишилися нереалізованими[10].

На початку 2010-х районна адміністрація підготувала інвестиційні пропозиції щодо розвитку села, зокрема, будівництва в Миколаївці тепличного господарства або логістичного центру торгівлі сільськогосподарською продукцією[11]

За даними перепису 2001 року населення села становило 578 осіб, з них 52,25 % зазначили рідною мову українську, 39,62 % — російську, 5,71 % — вірменську, а 2,42 % — іншу[12].

Станом на 2013 рік[2] населення села становило 620 осіб (у 2012 році в селі проживало 604 особи). Структура жителів села за віком така:

• дітей дошкільного віку — 53;
• дітей шкільного віку — 73;
• громадян пенсійного віку — 138.

У 2012 році зафіксовано 11 народжень і 7 смертей[2], показник природного приросту становить +6,6.

На території села діють три підприємства, всі у сфері сільського господарства (вирощування зернових і технічних культур)[13]:

• Дочірнє підприємство «Агрофірма „Земля-плюс“»;
• Багатогалузеві фермерські господарства «Ксюша» та «Юлідан».

В селі працює кафе-бар, поблизу села на трасі Харків—Сімферополь діє кафе-бар «Ані»[14]. Працює магазин Приватного підприємства «Спітак»[13].

У селі діють загальноосвітня школа І ступеня, розрахована на 50 місць (навчається 25 дітей), дитячий садок «Калинка», фельдшерсько-акушерський пункт, пункт книговидачі, є клуб на 100 місць[14].

У Миколаївці діє Об'єднана церква християн віри Євангельської, центр «Світло Надії» (п'ятидесятники). Громада налічує 15—20 парафіян, керівник — Байда Григорій Павлович, служби правляться у пристосованому приміщенні[14].

Село входить до складу Чонгарської сільської ради (голова — Білецька Тетяна Олександрівна, висунута Комуністичною партією України)[2].

До складу Чонгарської сільської ради входить 20 депутатів, серед яких четверо обрані від Миколаївки (всі висунуті Партією регіонів)[15].

У селі діють місцеві осередки таких партій: ВО «Батьківщина», «Єдиний центр», Народна партія, Партія регіонів, Республіканська партія України, Соціал-демократична партія України (об'єднана) та Соціалістична партія України[16].

Село Миколаївка спільно з Чернігівкою утворює постійну виборчу дільницю № 650228, яка розташована в приміщенні їдальні ПОП «Чонгар» на вулиці Незалежності, 40[17] (до запровадження в 2012 році постійних виборчих дільниць сільська дільниця також розміщувалася в сільському клубі). Результати виборів:

• Парламентські вибори 2002: зареєстровано 471 виборця, явка 78,98 %, найбільше голосів віддано за Комуністичну партію України — 37,63 %, за Соціалістичну партію України — 16,40 %, за Соціал-демократичну партію України (об'єднану) — 12,90 %. В одномандатному окрузі результати виборів невідомі[18].
• Вибори Президента України 2004 (третій тур): зареєстровано 420 виборців, явка 80,24 %, з них за Віктора Януковича — 83,38 %, за Віктора Ющенка — 12,76 %[19].
• Парламентські вибори 2006: зареєстровано 435 виборців, явка 69,89 %, найбільше голосів віддано за Партію регіонів — 67,76 %, за Блок Юлії Тимошенко — 6,25 %, за Народний блок Литвина — 5,26 %[20].
• Парламентські вибори 2007: зареєстровано 432 виборці, явка 65,28 %, найбільше голосів віддано за Партію регіонів — 69,50 %, за Блок Юлії Тимошенко — 7,80 %, за блок «Наша Україна — Народна самооборона» — 3,90 %[21].
• Вибори Президента України 2010 (перший тур): зареєстровано 424 виборці, явка 64,15 %, найбільше голосів віддано за Віктора Януковича — 69,49 %, за Юлію Тимошенко — 8,09 %, за Сергія Тігіпка — 6,99 %[22].
• Вибори Президента України 2010 (другий тур): зареєстровано 426 виборців, явка 69,25 %, з них за Віктора Януковича — 80,34 %, за Юлію Тимошенко — 12,20 %[23].
• Парламентські вибори 2012: зареєстровано 420 виборців, явка 59,52 %, найбільше голосів віддано за Партію регіонів — 40,24 %, за Комуністичну партія України — 34,55 %, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 7,72 %[24]. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Хлань Сергій Володимирович («Україна — Вперед!») — 37,60 %, за Опанащенка Михайла Володимировича (ПР) — 20,80 %, за Пінаєва Олександра Вікторовича (самовисування) — 12,80 %[25].
• Вибори Президента України 2014: зареєстровано 424 виборці, явка 44,10 %, найбільше голосів віддано за Петра Порошенка — 36,90 %, за Сергія Тігіпка — 25,14 %, за Олега Ляшка та Юлію Тимошенко — по 8,56 %[26].
• Парламентські вибори 2014: зареєстровано 427 виборців, явка 39,58 %, найбільше голосів віддано за «Блок Петра Порошенка» — 15,38 %, за Партію Сергія Тігіпка «Сильна Україна» — 14,20 %, за Радикальну партію Олега Ляшка та Всеукраїнське аграрне об'єднання «Заступ» — по 13,02 %[27]. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Хлань Сергій Володимирович (БПП) — 44,38 %, за Кістечка Олександра Дмитровича (самовисування) — 23,67 %, за Збаровського Петра Миколайовича («Сильна Україна») — 8,28 %[28].

У Миколаївці зареєстровані такі пам'ятки:

• комплекс братської могили воїнів Радянської Армії, загиблих в боях за звільнення села та пам'ятника на честь воїнів-односельчан — бетонна скульптура заввишки 5,5 м роботи Запорізьких художніх майстерень, встановлена у 1946 році. Розташована біля школи та фельдшерсько-акушерського пункту на вулиці Шкільній[29]. Пам'ятка історії місцевого значення з 1983 року (охоронний номер 485)[30];
• курган III тисячоліття до н. е. — II тисячоліття н. е. заввишки 1,7 м. Досліджувався у 1950, 1986 і 2002 роках дослідниками Билковою Валерією Павлівною та Оленковським Миколою Петровичем, мають статус пам'ятки археології місцевого значення з 1983 року (охоронний номер 1609).

У Миколаївці народилися архівіст Телиш Юлія Іванівна (*1940) та лікар, депутат Херсонської міської ради Остапчук Юрій Михайлович (*1952).

Сільським головою та головою колгоспу в 1940-ві—1950-ті роки працював Герой Соціалістичної Праці Григорій Андрійович Легунов.

• Буковский, К. И. На полуострове Чонгар // Из прошлого и настоящего: очерки. — М. : Сов. писатель, 1975. — С. 206—270. (рос.)¨

• Паспорт територіальної громади Чонгарської сільської ради
• Погода в селі Миколаївка