Населення Мексики

Населення Мексики. Чисельність населення країни 2015 року становила 121,736 млн осіб (12-те місце у світі)[1]. За цим показником країна займає перше місце серед іспаномовних країн, друге в Латинській Америці, після португаломовної Бразилії, друге в Північній Америці, після США. Чисельність мексиканців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 18,78 ‰ (92-ге місце у світі), смертність — 5,26 ‰ (181-ше місце у світі), природний приріст — 1,18 % (102-ге місце у світі) .

Населення Мексики
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 121,736 млн осіб
Густота 65,3 особи/км²
Коефіцієнт міграції 1,68 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲1,18 %
Народжуваність 18,78 ‰
Фертильність 2,27 дітей на 1 жінку
Смертність 5,26 ‰
Смертність немовлят 12,23 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 27,59 %
 • 15–64 років 65,64 %
 • старіші за 65 років 6,77 %
Середня тривалість життя 75,65 року
 • чоловіків 72,88 року
 • жінок 78,55 року
Статева структура
загалом 0,96 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,05 чол./жін.
15–64 років 0,93 чол./жін.
після 65 років 0,82 чол./жін.
Етнічні групи
Нація мексиканці
Найбільший етнос мексиканці
Нацменшини індіанці
Мови
Офіційна іспанська
Також у побуті індіанські мови

Історія

За приблизними оцінками, протягом трьох століть колоніального правління до Мексики мігрувало 300 тис. іспанців. Вони укладали шлюби з індіанцями, і сьогодні метиси переважають у складі населення Мексики. Більшість негрів (близько 200 тис.), завезених у колоніальний період для роботи на шахтах і плантаціях, була асимільована місцевим населенням.

Після здобуття незалежності великомасштабної імміграції до Мексики не спостерігалося. Однак можна виділити два періоди — під час правління Діаса, коли у країну прибуло близько 11 тис. італійських іммігрантів, і безпосередньо після громадянської війни в Іспанії (1936—1939), коли у Мексику в пошуках політичного притулку приїхало близько 25 тис. біженців. Невелика кількість китайців, японців, німців, англійців, французів й інших європейців також іммігрували в Мексику. З середини XX століття найбільші міграції населення відбувалися між Мексикою і США.

Природний рух

Відтворення

Народжуваність у Мексиці, станом на 2015 рік, дорівнює 18,78 ‰ (92-ге місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,27 дитини на одну жінку (94-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 72,5 % (станом на 2009 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 21,3 року (оцінка на 2008 рік)[1].

Смертність у Мексиці 2015 року становила 5,26 ‰ (181-ше місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,18 % (102-ге місце у світі)[1].

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Мексики, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Мексики становить 28 років (131-ше місце у світі): для чоловіків — 26,9, для жінок — 29,1 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 75,65 року (95-те місце у світі), для чоловіків — 72,88 року, для жінок — 78,55 року[1].

Вікова структура населення Мексики, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 27,59 % (17 178 327 чоловіків, 16 412 337 жінок);
  • молодь віком 15-24 роки — 17,9 % (11 027 564 чоловіка, 10 759 446 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 40,55 % (23 785 345 чоловіків, 25 576 645 жінок);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 7,19 % (4 017 721 чоловік, 4 734 391 жінка);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 6,77 % (3 709 873 чоловіка, 4 535 160 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 5,2; коефіцієнт розлучуваності — 0,8; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 15 (дані за 2009 рік)[2][3]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 29 років, жінки — 26 років, загалом — 29 років (дані за 2011 рік)[4].

Розселення
Густота населення по штатах

Густота населення країни 2015 року становила 65,3 особи/км² (153-тє місце у світі)[1]. Найвища густота населення в місті Несауалькойотль у штаті Мехіко: 17537 осіб/км²[5].

Більшість населення держави сконцентровано в центральній частині, між штатами Халіско і Веракрус. Чверть усього населення мешкає в агломерації Мехіко. Приблизно 40 % населення Мексики проживають у 5 штатах: 14 млн в штаті Мехіко, 8,7 млн у Федеральному окрузі, 7,1 млн у штаті Веракрус, 6,6 млн в шататі Халіско і 5,4 млн в штаті Пуебла. Менше всього мексиканців живе в штаті Південна Нижня Каліфорнія — всього 0,5 млн чоловік.

Урбанізація

Мексика високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 79,2 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,57 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Мехіко (столиця) — 20,999 млн осіб, Гвадалахара — 4,843 млн осіб, Монтеррей — 4,513 млн осіб, Пуебла — 2,984 млн осіб, Толука-де-Лердо — 2,164 млн осіб, Тіхуана — 1,987 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 1,68 ‰ (160-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

Станом на 2015 рік, в країні 287 тис. внутрішньо переміщених осіб через повстання сапатистів 1994 року в східній частині штату Чіапас, війни наркокортелів з 2007 року, збройні сутички з індіанським населенням[1].

У країні мешкає 13 осіб без громадянства[1].

Мексика є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[6].

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2012 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
метиси
  
 61%
індіанці
  
 29%
європейці
  
 10%

Головні етноси країни: метиси — 62 %, індіанці — 21 %, індіанці — 7 %, інші (переважно європейці) — 10 % населення (лише оціночні дані за 2012 рік, бо федеральний уряд не збирає дані про етнічну приналежність громадян)[1].

10-14 % населення Мексики належать до америндської групи індіанських племен, проте лише половина з них (5,4 % всього населення) досі використовують америндські мови, а десята частина (1,2 % всього населення) взагалі не знають іспанської[7][8]. За культурними особливостями етнологи ділять індіанців на 62 етнічні групи, причому приблизно 30 з них мають свою мову. Найбільша за чисельністю група — науатль в Центральній Мексиці (приблизно 1,3 млн чоловік), а також нащадки майя в штатах Чіапасі, Табаско та на півострові Юкатан (800 тис. чоловік). Численні також сапотеки, міштеки, тараумара і отомі. Найбільший відсоток людей, котрі ідентифікують себе індіанцями, або розмовляють америндськими мовами налічується в таких штатах: Юкатан (56 % місцевого населення), Оахака (48 %), Кінтана-Роо (39 %), Чіапас (28 %), Кампече (27 %), Ідальго (24 %), Пуебла (19 %), Ґерреро (17 %), Сан-Луїс-Потосі (15 %) і Веракрус (15 %)[9].

Досить невелику групу складають афромексиканці, які, на відміну від Північної Америки, не живуть окремо і постійно змішуються з іншим населенням. Не існує чіткого розрізнення поміж афромексиканцями та метисами; часто це залежить від самоідентицікації більше, аніж від реального відсотку африканської генетичної спадщини.

Українська діаспора

Мови
Мови Мексики (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
іспанська
  
 92.7%
індіанські мови
  
 7.3%

Офіційна мова[10]: іспанська, якою користуються 92,7 % населення країни. Сумішшю іспанської та різноманітних індіанських мов (майянська, нахуатль) розмовляють 5,7 % населення, лише власне індіанською в побуті користується не більше 0,8 % населення країни (оцінка 2005 року).

  • Поширення індіанських мов (більше 100 тис. носіїв)

Релігії
Релігії в Мексиці (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
 82.7%
протестанти
  
 5.6%
свідки Єгови
  
 1.4%
інші
  
 1.9%
атеїсти
  
 4.7%
агностики
  
 2.7%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 82,7 %, п'ятидесятництво — 1,6 %, Свідки Єгови — 1,4 %, інші євангелістичні церкви — 5 %, інші — 1,9 %, не сповідують жодної — 4,7 %, не визначились — 2,7 % (станом на 2010 рік)[1].

Освіта

Рівень письменності 2012 року становив 95,1 % дорослого населення (віком від 15 років): 96,2 % — серед чоловіків, 94,2 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 5,2 % ВВП країни, станом на 2011 рік (72-ге місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 13 років, для хлопців — до 13 років, для дівчат — до 13 років (станом на 2014 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,1 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,5 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року склали 6,3 % від ВВП країни (108-ме місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 12,23 ‰ (122-ге місце у світі); хлопчиків — 13,64 ‰, дівчаток — 10,74 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 38 випадків на 100 тис. народжень (108-ме місце у світі)[1].

Мексика входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні середній. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, гарячка денге. Станом на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1].

2014 року було зареєстровано 194,1 тис. хворих на СНІД (30-те місце в світі), це 0,23 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (95-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 6,0 тис. осіб (28-ме місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 27,6 % (23-тє місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 2,8 % (оцінка на 2012 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 97,2 % населення в містах і 92,1 % в сільській місцевості; загалом 96,1 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 88 %, в сільській місцевості — 74,5 %, загалом по країні — 85,2 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2009 рік, дорівнює 80,4 км³ на рік, або 700,4 тонни на одного мешканця на рік: з яких 14 % припадає на побутові, 9 % — на промислові, 77 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення

Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 51,7 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 41,9 %; частка осіб похилого віку — 9,8 %, або 10,2 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 52,3 % населення країни населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає таким чином: нижній дециль — 2 %, верхній дециль — 37,5 % (станом на 2010 рік)[1].

Станом на 2012 рік, в країні 1,231 млн осіб не має доступу до електромереж; 99 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 100 %, у сільській місцевості — 97 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 69,915 млн унікальних інтернет-користувачів (12-те місце у світі), що становило 57,4 % від загальної кількості населення країни[1].

1994 року Мексику прийняли до клубу багатих країн (OECD). За кількістю багатих сімей мексиканці стоять на четвертому місці (після США, Німеччини, Японії), але при цьому 60 % населення проживають у бідності, а 27 % нижче порогу бідності. 84 % мексиканців проживають у власних домівках та окремих квартирах, 19,6 % мають вдома комп'ютер.

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 52,81 млн осіб (13-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення, станом на 2011 рік, у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 13,4 % (наприкінці 1990-х років 22 %); промисловість і будівництво — 24,1 % (наприкінці 1990-х років 26 %); сфера послуг — 61,9 % (наприкінці 1990-х років 52 %)[1]. 1,11 млн дітей у віці від 5 до 14 років (5 % від загальної кількості) 2009 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 4,5 % працездатного населення, 2013 року — 4,8 % (44-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 9,6 %, серед юнаків — 9,2 %, серед дівчат — 10,3 % (104-те місце у світі)[1]. Реальний рівень безробіття може дорівнювати 25 % працездатного населення.

У Мексиці практично нема іноземних працівників, за винятком штату Чіапас, де в сільському господарстві працюють сезонні робітники з Гватемали, де у 1970-х та 1980-х роках біженці з країн Центральної Америки, де проходили громадянські війни, шукали постійну роботу.

Кримінал

Наркотики
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Великий світовий виробник і транзитер наркотиків. Друге місце в світі з вирощування опійного маку, що зросло 2009 року на 31 % у порівнянні з попереднім роком, до 19,5 тис. га (потенційно 50 тонн чистого героїну на рік, або 125 тонн «сирцю», що поширений в Мексиці й США)[1]. 2009 року вирощування марихуани зросло на 45 % у порівнянні з попереднім роком, до 17,5 тис. га[1]. Всередині країни виробляється екстазі. Уряд Мексики проводить другу найбільшу кампанію боротьби з наркокартелями (після кампанії уряду Колумбії). Мексика слугує основним транзитним пунктом наркотрафіку з Південної Америки (95 % кокаїну, що прямує до США, заарештовується в Мексиці). Найбільший постачальник марихуани й амфетамінів на американський ринок. Важливий центр відмивання грошей[1].

Торгівля людьми

Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Мексики докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[11][12].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 0,93 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,85 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,82 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження
Населення Мексики
Рік Населення Зміна
1950 28 296 000 —
1955 33 401 000 +18.0%
1960 38 677 000 +15.8%
1965 45 339 000 +17.2%
1970 52 988 000 +16.9%
1975 61 708 000 +16.5%
1980 70 353 000 +14.0%
1985 77 859 000 +10.7%
1990 86 077 000 +10.6%
1995 95 393 000 +10.8%
2000 103 874 000 +8.9%
2005 110 732 000 +6.6%
2010 117 886 000 +6.5%
2015 127 017 000 +7.7%
2020 134 837 000 +6.2%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[13].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Див. також

Примітки
  1. Mexico : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Marriages and crude marriage rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. Divorces and crude divorce rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  4. Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  5. (рос.) Население Мексики.
  6. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  7. (ісп.) Población de 5 años y más por entidad federativa, sexo y grupos lengua indígena quinquenales de edad, y su distribución según condición de habla indígena y habla española (PDF). INEGI, México. Архів оригіналу за 2 січня 2008. Процитовано 12 грудня 2007 року.
  8. (англ.) Mexico // Населення Мексики в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». (англ.)
  9. (англ.) Official statistics of the CDI.
  10. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  11. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  12. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  13. World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Кузик С. П., Книш М. М. Економічна і соціальна географія країн Америки : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 1999. — 299 с. — ISBN 966-613-026-2.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.