Населення Чилі

Населення Чилі. Чисельність населення країни 2015 року становила 17,508 млн осіб (64-те місце у світі)[1]. Чисельність чилійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 13,83 ‰ (141-ше місце у світі), смертність — 6 ‰ (165-те місце у світі), природний приріст — 0,82 % (137-ме місце у світі) .

Населення Чилі
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 17,508 млн осіб
Густота 24,1 особи/км²
Коефіцієнт міграції 0,34 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲0,82 %
Народжуваність 13,83 ‰
Фертильність 1,82 дітей на 1 жінку
Смертність 6 ‰
Смертність немовлят 6,86 ‰
Вікова структура
Середня тривалість життя 78,61 року
 • чоловіків 75,58 року
 • жінок 81,76 року
Статева структура
загалом 0,97 чол./жін.
при народженні 1,04 чол./жін.
до 15 років 1,04 чол./жін.
після 65 років 0,72 чол./жін.
Етнічні групи
Нація чилійці
Найбільший етнос метиси
Нацменшини мапуче
Мови
Офіційна іспанська
Також у побуті англійська

Природний рух

Відтворення

Народжуваність в Чилі, станом на 2015 рік, дорівнює 13,83 ‰ (141-ше місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,82 дитини на одну жінку (149-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 64,2 % (станом на 2006 рік)[1].

Смертність в Чилі 2015 року становила 6 ‰ (165-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,82 % (137-ме місце у світі)[1].

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Чилі, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Чилі становить 34 роки (84-те місце у світі): для чоловіків — 32,9, для жінок — 35,2 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 78,61 року (52-ге місце у світі), для чоловіків — 75,58 року, для жінок — 81,76 року[1].

Вікова структура населення Чилі, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 20,46 % (1 827 374 чоловіка, 1 754 283 жінки);
  • молодь віком 15—24 роки — 15,88 % (1 418 938 чоловіків, 1 361 307 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 43,21 % (3 771 003 чоловіка, 3 793 655 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 10,24 % (842 346 чоловіків, 950 574 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 10,22 % (747 930 чоловіків, 1 040 850 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 3,3; коефіцієнт розлучуваності — 0,1; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 3 (дані за 2009 рік)[2][3]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 35,39 року, жінки — 32,65 року, загалом — 34,02 року (дані за 2014 рік)[4].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 24,1 особи/км² (193-тє місце у світі)[1]. 90 % населення країни концентрується в центральній третині країни, переважно навколо Сантьяго. Крайня північ (пустеля Атакама) і крайній південь (архіпелаг Вогняна Земля) майже ненаселені.

Урбанізація

Чилі надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 89,5 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,09 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Сантьяго (столиця) — 6,507 млн осіб, Вальпараїсо — 907 тис. осіб, Консепсьйон — 816 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції

Річний рівень імміграції 2015 року становив 0,34 ‰ (75-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Чилі є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[5].

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2012 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
неіндіанці
  
 88.9%
мапуче
  
 9.1%
аймара
  
 0.7%
інші індіанці
  
 1%
інші
  
 0.3%

Головні етноси країни: білі і неіндіанці — 88,9 %, мапуче — 9,1 %, аймара — 0,7 %, інші індіанці (рапануйці, ліканці, кечуа, чола, діагвіта, кавескар, ямана) — 1 %, інші — 0,3 % населення (оціночні дані за 2012 рік)[1]. За даними перепису 2002 року: європейці — 52,7 %, метиси — 44,1 %, індіанці — 3,2 %[6].

Різні хвилі іммігрантів до Чилі складались з іспанців, італійців, ірландців, французів, греків, німців, англійців, шотландців, хорватів та палестинців.

Українська діаспора

Мови
Мови Чилі (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
іспанська
  
 99.5%
англійська
  
 10.2%
індіанські мови
  
 1%
інші
  
 2.5%

Офіційна мова[7]: іспанська — розмовляє 99,5 % населення країни. Інші поширені мови: англійська — 10,2 %, індіанські мови (мапуче, кечуа, аймара, рапануйська) — 1 %, інші мови — 2,5 % (оцінка 2012 року).

Релігії
Релігії в Чилі (2012 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
 66.7%
протестанти
  
 16.4%
свідки Єгови
  
 1%
інші
  
 3.4%
атеїсти
  
 11.5%
агностики
  
 1.1%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 66,7 %, євангелізм  і протестантизм — 16,4 %, Свідки Єгови — 1 %, інші — 3,4 %, не сповідують жодної — 11,5 %, не визначились — 1,1 % (станом на 2012 рік)[1].

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 97,5 % дорослого населення (віком від 15 років): 97,6 % — серед чоловіків, 97,4 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 4,6 % ВВП країни, станом на 2013 рік (90-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 16 років, для хлопців — до 16 років, для дівчат — до 17 років (станом на 2014 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 1,02 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2009 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2,1 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 7,8 % ВВП країни (76-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 6,86 ‰ (160-те місце у світі); хлопчиків — 7,34 ‰, дівчаток — 6,36 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 22 випадків на 100 тис. народжень (131-ше місце у світі)[1].

Чилі входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

2014 року було зареєстровано 39,3 тис. хворих на СНІД (61-ше місце в світі), це 0,29 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (84-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 700 осіб (76-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 28,5 % (30-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 0,5 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 99,7 % населення в містах і 93,3 % в сільській місцевості; загалом 99 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 100 %, в сільській місцевості — 90,9 %, загалом по країні — 99,1 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2007 рік, дорівнює 26,67 км³ на рік, або 1,603 тонни на одного мешканця на рік: з яких 4 % припадає на побутові, 10 % — на промислові, 86 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 45,2 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 29,3 %; частка осіб похилого віку — 16 %, або 6,3 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2013 року перебувало 14,4 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні має такий вигляд: нижній дециль — 1,5 %, верхній дециль — 42,8 % (станом на 2009 рік)[1].

Станом на 2012 рік, в країні 70,6 тис. осіб не має доступу до електромереж; 99,6 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 100 %, у сільській місцевості — 98 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 11,256 млн унікальних інтернет-користувачів (43-тє місце у світі), що становило 64,3 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 8,68 млн осіб (58-ме місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 13,2 %; промисловість і будівництво — 23 %; сфера послуг — 63,9 % (станом на 2005 рік)[1]. 82,88 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (3 % загальної кількості) 2003 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 6,4 % працездатного населення, 2014 року — 6,3 % (74-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 16,1 %, серед юнаків — 13,9 %, серед дівчат — 19,2 % (73-тє місце у світі)[1].

Кримінал

Наркотики
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Транзитна країна для наркотрафіку до Європи; незначне відмивання грошей у вільній економічній зоні Ікіке (ісп. Zona Franca de Iquique); імпорт прекурсорів з Болівії; зростаюче внутрішнє споживання кокаїну (оцінка ситуації 2008 року)[1].

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Чилі докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[8][9].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,89 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,72 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,97 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Див. також

Примітки
  1. Chile : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Marriages and crude marriage rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 23 January. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. Divorces and crude divorce rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 23 January. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  4. Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 23 January. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  5. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  6. (ісп.) Composición Étnica de las Tres Áreas Culturales del Continente Americano al Comienzo del Siglo XXI (PDF).
  7. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  8. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  9. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Кузик С. П., Книш М. М. Економічна і соціальна географія країн Америки : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 1999. — 299 с. — ISBN 966-613-026-2.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.