Оникій Остафійович Горностай

У 1517 р. підписок руської канцелярії, у 1518–1528 рр. господарський дворянин та довірена особа королеви Бони, у 1529 р. державця дубицький (1533—1542 рр.) та канівський, ключник віленський у 1533–1542 р.р. по смерті його тестя на цій посаді Григорія Ісайовича Громико (на цьому уряді фіксується ще у 1537 p.), писар Великого князівства Литовського «з руських справ» короля Сигізмунда I у 1539 р. (1536–1541 рр.), староста черкаський й канівський 1544–1547 р. (намісник тих замків), у 1544 р. державця волковиський, державця любошанський 1546–1555 рр. (до 1560 р.), староста берестейський (1526–1544 рр.), староста гомельський у 1547–1552 рр. (замість державця гомельського замку Яна Хрщоновича) і староста річицький у 1555–1563[1] рр., у 1551 р. після свого брата Івана Горностая[2] — маршалок надворний, у 1567 р. — стає ротмістром ВКЛ. Він підтримував тісні контакти з козаками, котрі постачали коней, зброю, провіант. За покровительство над козаками отримував частину здобичі, захопленої під час походів. Зміцнення зв'язку між представником місцевої влади і козаками відбувалося в процесі служби останніх у конвойних командах, які використовувались для охорони воєводських чи старостинських осіб під час поїздок або ж відсічі нападів татар на замок[3][4].

• 21 липня 1541 року пан Оникій Горностай був послом великого князя до Орди (Кафи)[5].

• 29 вересня 1544 року старостою черкаським і канівським став Оникій Горностай. Але було судове рішення короля Сигізмунда І Старого від 6 травня 1546 р. з приводу позову міщан на старосту Оникія Горностая[6]. Не минуло й двох років, як черкаські бояри, слуги й міщани примушені були скаржитися королеві на пана Оникія Горностая за те, що він «не виконує попередніх уставних грамот та королівських листів». Вислухавши скаргу, король Сигізмунд I Старий послав цьому старості листа:

«абы въ бояръ, слугь и мѣщанъ черкаскихъ надъ уставу ихъ: ничого большъ не вымагалъ»

.

Суперечки із черкасцями примусили Оникія Горностая 1547 р. «добровольно» покинути Черкаси[7][8][9].

• 6 вересня 1547 р. король прийняв від Оникія Горностая Черкаси і Канів, і дав йому у «держанье» Гомельський замок, де старостував до того часу пан Ян Хрщонович[10][11].

• 23 вересня 1554 року черкаський і канівський староста Оникій Горностай дав на користь Київського Пустинно-Миколаївського монастиря «вводний запис» на володіння урочищами й угіддями з бобровими гонами й рибною ловлею по Дніпру від Вереміївки до с. Недогарки[12]:

Я, Аникій Горностай, «при тых всех угодьях с урочища Быстрица аж до Ердани, Игумена Алексея и всю братию заставил»[lower-alpha 1].

• 26 жовтня 1565 р. було відправлено офіційного листа від пана маршалка дворного Василія Фурса з метою «збирання сейму» й участі (серед інших запрошених) пана Оникія Горностая у Трабському сеймі 1565 р. та Віленському сеймі 1565—1566 рр.[13].

Його батько — Остафій Романович Горностай, а його матір — Марія Семенівна Скіпорівна. Згідно ревізії житомирського замку у 1545 р. брати Іван та Оникій Горностаї були власниками Тулині, Соснова в Житомирському повіті. Оникій тримав дубицьке й конявське староства. Відповідно актів у 1555 р. передав будинок у м. Вільно, що отримав у посаг від своєї дружини Анастасії Григорівни Громико, своєму зятеві князю Івану Крошинському, котрий був одружений з його дочкою Богданною. У 1558 р. після смерті свого брата Івана Остафієвича Горностая зайняв його земельні володіння в Київському повіті (через що мав судові позови від племінників Івана та Гаврила у 1565–1566 рр.). У 1528 р. Оникій Горностай виставив лише 4 вершники для оборони земської. Мешкав Оникій переважно у маєтку Дудаковичі в Оршанському повіті. До своїх київських володінь він рідко навідувався. За ревізією овруцького замку 1545 р. Оникій володів двором у замку, за яким були записані 2 підданих. Тестаментом від 1562 р. він заповів своєму синові Фридерику (Фредеріку, Фрідріхові) Горностаю половину сіл Рохтичі й Дитятки. Друга ж їх половина відійшла до синів його померлого брата Івана Горностая[4][14].

Перша його дружина була Анастасія Григорівна Громико (донька Григорія Ісайовича Громико). Від другої дружини Богдани Богданівни Хрептович (доньки Богдана Хрептовича) він отримав посаг: частку маєтку Гори та Дудаковичі в Оршанському повіті (від його тещі Овдотьї княжни роду Друцькі-Горські). З другого шлюбу він мав одного сина Фридерика (Фредеріка, Фрідріха) Горностая, котрий не лишив по собі нащадків, і тому маєтки перейшли до стрийкових братів.

Оникій Остафійович Горностай належав до роду Горностаїв, котрі користувалися гербом «Вага», а після отриманого «привілею» від Сигізмунда II Августа — гербом Гіпоцентавра.

• Горностай
• Горностаї

• В. Щербак, «Історія українського козацтва» (нариси у 2 т.), редкол. Смолій та інші, м. Київ, вид. «Києво-Могилянська академія», 2006 р., том 1, 800 с.
• Энцыклапедыя гісторыі Беларусі : у 6 тамах / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), М. В. Біч, Б. І. Сачанка і інш.; мастак Э. Э. Жакевіч — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1993—2003. — ISBN 5-85700-073-4. (біл.) — Т. 2. — С. 487—488.
• стар. 513, «Вялікае княства Літоўскае (энцыклапедыя)», Том 1 (Абаленскі — Кадэнцыя), г. Мінск, від. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруя Броўкі», 2005 г. ISBN 985-11-0314-4 (біл.)
• «Архив Юго-Западной России», Ч. 7, том 1, С. 84. (рос.)
• Матвей Любавский. «Литовско-русcкий Сейм». — Москва, 1900—1901. — С. 153. (рос.)