Орв'яниця

Назва поселення є одним із свідчень про розвиток сільського господарства на території Рівненщини, оскільки слово орива означає «виоране поле», «землю яку можна обробляти».[5] Польською мовою згадується як Orwianica,[6] російською — як Орвяница.[7]

Розташоване над річкою Горинь[4] (на її лівому березі), на півдні Дубровицької міської громади,[5] за 130 км від Рівного.[4]

Площа села — 2,19 км².[1] Поблизу села — річка Горинь.[1] Станом на 2017 рік згідно з дослідженням антропогенної трансформації лісових ландшафтів Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину екологічна ситуація в селі характеризувалася як «передкризова».[8]

Орв'яниця на мапах

Село Орв'яниця[ком. 1] на російській спеціальній мапі Шуберта 1826—1840 років (рос. дореф.)

Орв'яниця[ком. 2] на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)

Орв'яниця[ком. 3] на німецькій карті 1917 року (нім.)

Орв'яниця[ком. 4] на російській топографічній карті 1915 року (рос.)

Засноване в 1769 році.[1] До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1906 році село входило до складу Домбровицької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії.[7] У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки.[9][10]

У 1921—1939 роки входило до складу Польщі.[11] У 1921 році село входило до складу гміни Домбровиця Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[6] 1930 року Сарненський повіт приєднаний до складу Волинського воєводства.[12] У 1936 році входило до однойменної громади.[13]

З 1939 року — у складі Дубровицького району Рівненської області УРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби.[14] У 1947 році село Орвяниця підпорядковувалося Орвяницькій сільській раді Дубровицького району Ровенської області УРСР.[15]

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[16] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 5][18] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 2,15 Кі/км² (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), молока — 3,59 мКі/л (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), картоплі — 0,37 мКі/кг (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), сумарна доза опромінення — 122 мбер, з якої: зовнішнього — 28 мбер, загальна від радіонуклідів — 94 мбер (з них Cs — 83 мбер).[19]

Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 1945 осіб.[2] Густота населення — 914,16 особи/км².[1]

Наприкінці XIX століття в селі налічувалося 138 домів та 726 жителів.[4]

За переписом населення Російської імперії 1897 року в селі мешкало 1016 осіб, з них: 495 чоловіків та 521 жінка; 983 православні.[20] Станом на 1906 рік у селі було 220 дворів та мешкало 1167 осіб.[7]

Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 248 будинків та 1457 мешканців, з них: 730 чоловіків та 727 жінок; 1413 православних, 34 юдеї та 10 римо-католиків; 1419 українців (русинів), 28 євреїв та 10 поляків.[6]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2041 особа, з яких 967 чоловіків та 1074 жінки.[21] На кінець 1993 року в селі мешкало 2030 жителів, з них 667 — дітей.[19]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1996 осіб.[22]

У селі працює Орв'яницький сільський будинок культури на 130 місць.[30] Діє Орв'яницька публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 24 577 книг та яка має 30 місць для читання, 2 особи персоналу, кількість читачів — 830 осіб.[31]

В Орв'яниці серед низки інших сіл було поширеним виготовлення серпанкових тканин.[32][33]

У селі зафіксована унікальний термін «заігрини» як назви дошлюбної традиції. Саме слово «заігрини» означає початок шлюбного дійства.[34]

Для Орв'яниці, як і для багатьох інших сіл Правобережного Полісся, характерні особливі народні уявлення про лелеку (буська), які досліджувалися науковцями.[35]

У селі діє православна Свято-Троїцька церква.[36][37] 17 лютого 2019 року громада села на парафіяльних зборах одноголосно прийняла рішення про перехід з Української православної церкви Московського патріархату до Православної церкви України (у попередньму опитуванні за перехід до ПЦУ проголосували 866 жителів села, 6 — проти).[37][38]

Список конфесійних громад станом на 2011 рік:

У першій половині XIX століття село належало до греко-католицької парафії церкви Святого Миколая містечка Домбровиця Ровенського повіту,[40] а в 1840-х роках та другій половині XIX століття — до православної парафії церкви Святого Миколая містечка Домбровиця Домбровицької волості.[41]

У селі діє Орв'яницька загальноосвітня школа І-ІІІ ступені.[42] У 2011 році в ній навчалося 335 учнів (із 625 розрахованих) та викладало 36 учителів.[42]

Дошкільна освіта представлена дитячим садком "Орв"яницький дошкільний навчальний заклад «Казка»", у якому станом на 2011 рік навчалося 62 дитини і працювало 8 учителів та вихователів.[43]

У селі наявний сквер площею 500 м².[44] Наявне відділення поштового зв'язку.[45]

• Цинкаловський О. Орвяниця // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — С. 183.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Орв'яниця

• с. Орв'яниця // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Сайт села Орв'яниця
• Сайт с. Орв'яниця — Наш Футбол