Пінчуки

Пінчуки[1], або пинчуки[2][3] (біл. пінчукі) — жителі Пінщини (пінського Полісся), пінські поліщуки. Проживаючи у важкодоступних районах українського та білоруського Полісся, пінчуки зберегли свою говірку та етнографічні особливості. Говірка пінчуків являє собою щось проміжне між українською та білоруською мовами, але також має свої особливості. Наприклад: панування звуку «у» (рудний — рідний, свуй — свій, зульє — зілля та ін.) і звуку ю (прінюс, дрюбний, юміраті та ін.), а також опущення звуків (твею — твоєю, еробей — горобець, Ладико — владика, озьми — візьми та ін.). У пінчуків, що займають проміжне положення між українцями та білорусами, крім самобутніх пісень, є безліч пісень українських та білоруських, які зазнали деякої зміни в мовному відношенні.

Генрік Узембло. Поліщук.

Культура

Зберігся багатий фольклор пінчуків, наприкінці XIX століття зібраний етнографами та виданий в декількох збірках.

Ой мороз, мороз, не зморозь мэне
Ой не так мэне, як коне мого;
Ой помэрзли ручки, коне ведучи,

Ой коне ведучи, сброю несучи.
Хороша сброя государская,
Ой тяжола бо служба солдатская.

Ой, доленька моя, дай несчастная.
Жена мужа зненавидила,
Повела в вышнев сад дай повисыла

На высоком древы дай на яблоны;
Пришшови до дому, сила за столом,
Ой сила за столом дай пыше пэром:

Цепер же мни дай погуршало
Щой дзилонька дай побульшола.
Ой пойдуж я у сад по милого назад:

День добры, милы, чи жив, чи здоров,
Чи жив, чи здоров, чи нависивса,
Вышиевых яблочок дай накушивса,

Солдатских песен дай наслушився.

— Одна з пісень зі збірки Дмитра Булгаковського 1890 року[4]

Див. також

Примітки

  1. ЕІУ, 2011, с. 260.
  2. Пинчуки // Українська Загальна Енциклопедія: Книга Знання. В 3-х т / Під гол. ред. І. Раковського. — Львів; Станіславів; Коломия : Рідна школа, 1930—1933. — Т. 2: З – Р. — С. 1047.
  3. Пинчуки // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1957. — Т. Кн. 2, [т. 2] : Голинський — Зернов. — С. 2047.
  4. Булгаковский Д. Г. Пинчуки. Этнографический сборник. — СПб., 1890. — С. 130—131.

Джерела та література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.