Пінчуки

Пінчуки[1], або пинчуки[2][3] (біл. пінчукі) — жителі Пінщини (пінського Полісся), пінські поліщуки. Проживаючи у важкодоступних районах українського та білоруського Полісся, пінчуки зберегли свою говірку та етнографічні особливості. Говірка пінчуків являє собою щось проміжне між українською та білоруською мовами, але також має свої особливості. Наприклад: панування звуку «у» (рудний — рідний, свуй — свій, зульє — зілля та ін.) і звуку ю (прінюс, дрюбний, юміраті та ін.), а також опущення звуків (твею — твоєю, еробей — горобець, Ладико — владика, озьми — візьми та ін.). У пінчуків, що займають проміжне положення між українцями та білорусами, крім самобутніх пісень, є безліч пісень українських та білоруських, які зазнали деякої зміни в мовному відношенні.

Генрік Узембло. Поліщук.

Культура

Зберігся багатий фольклор пінчуків, наприкінці XIX століття зібраний етнографами та виданий в декількох збірках.

	Ой мороз, мороз, не зморозь мэне Ой не так мэне, як коне мого; Ой помэрзли ручки, коне ведучи, Ой коне ведучи, сброю несучи. Хороша сброя государская, Ой тяжола бо служба солдатская. Ой, доленька моя, дай несчастная. Жена мужа зненавидила, Повела в вышнев сад дай повисыла На высоком древы дай на яблоны; Пришшови до дому, сила за столом, Ой сила за столом дай пыше пэром: Цепер же мни дай погуршало Щой дзилонька дай побульшола. Ой пойдуж я у сад по милого назад: День добры, милы, чи жив, чи здоров, Чи жив, чи здоров, чи нависивса, Вышиевых яблочок дай накушивса, Солдатских песен дай наслушився.
— Одна з пісень зі збірки Дмитра Булгаковського 1890 року[4]

Див. також

Примітки

ЕІУ, 2011, с. 260.
Пинчуки // Українська Загальна Енциклопедія: Книга Знання. В 3-х т / Під гол. ред. І. Раковського. — Львів; Станіславів; Коломия : Рідна школа, 1930—1933. — Т. 2: З – Р. — С. 1047.
Пинчуки // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1957. — Т. Кн. 2, [т. 2] : Голинський — Зернов. — С. 2047.
Булгаковский Д. Г. Пинчуки. Этнографический сборник. — СПб., 1890. — С. 130—131.

Джерела та література

Пінчуки // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 260. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
Пинчуки // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1957. — Т. Кн. 2, [т. 2] : Голинський — Зернов. — С. 2047.
Булгаковский Д.Г // «Пинчуки». Этнографический сборник. Песни, загадки, пословицы, обряды, приметы и предрассудки, поверья, суеверия и местный словарь. (Записки Императорского русского географического общества по отделению этнографии. Том XIII, вып. III), г. СПб, 1890 г. (рос.)
Булгаковский Д. Г. Пинчуки, этнографический сборник. — СПб., 1890 г. (рос.)
Белорусское Полесье. Сборник этнографических материалов, собранных М. Довнаром-Запольским. — Вып. I. Песни пинчуков. — К., 1895 г. (рос.)
Историческая этнография (Малые этнические и этнографические группы), Санкт-Петербургский государственный университет, вып. 3, отв. ред. В. А. Козьмин, рец. канд. истор. наук Седых В. Н., изд. Новая алтернативная полиграфия, г. Санкт-Петербург, 2008 г., 356 с., ISSN 1812-3325 (рос.)
Пинчуки // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Россия/Население/Россия в этнографическом отношении // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[FOOTNOTEЕІУ2011260-1] ЕІУ, 2011, с. 260.

[УЗЕ-2] Пинчуки // Українська Загальна Енциклопедія: Книга Знання. В 3-х т / Під гол. ред. І. Раковського. — Львів; Станіславів; Коломия : Рідна школа, 1930—1933. — Т. 2: З – Р. — С. 1047.

[ЕУ-3] Пинчуки // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1957. — Т. Кн. 2, [т. 2] : Голинський — Зернов. — С. 2047.

[4] Булгаковский Д. Г. Пинчуки. Этнографический сборник. — СПб., 1890. — С. 130—131.