Українці Парагваю

Перша велика група українських переселенців прибула до Парагваю з сусідньої Аргентини на початку 1930-х під час економічної кризи в Аргентині. Наприкінці 1930-х в цьому регіоні також поселилися українські переселенці з Полісся, Волині, Галичини та Закарпатської області. Після Другої світової війни сюди прибуло кілька сотень українських біженців з таборів для переміщених осіб в Європі, а також члени української еміграції в Китаї та Маньчжурії, які вимушені були тікати звідти після встановлення комуністичного ладу. Характерною рисою більшості українських поселенців в Парагваї є приналежність до православної церкви, а не до греко-католицької, як в більшості інших діаспор поза межами колишнього СРСР. На новому місці українські переселенці дали українські назви багатьом поселенням, такі як Нова Волинь або Тарасівка, але вимушені були згодом змінити їх на іспанські назви під тиском парагвайського уряду. На кінець 1940-х в країні нараховувалося близько 10 000 українців.

З часом багато українців Парагваю, особливо представників інтелігенції, переселилися до Аргентини, Канади або США. Ті хто залишився в Парагваї, належать до парафій українських православних церков, але переважно асимілювалися в парагвайське суспільство. Багато українських фермерів Парагваю досягли певних успіхів, володіють великими фермами зі значною кількістю землі.[1]

В місті Енкарнасьйон, яке є центром українського суспільного життя в Парагваї, розташований Український громадський центр, православні та греко-католицькі церкви. Наприкінці 1930-х років Просвіта організовувала читальні зали, бібліотеки української літератури та громадські центри. Українські молодіжні організації діяли тут до 1955. В місті також був споруджений пам'ятник Тарасу Шевченку, на церемонії відкриття котрого був присутній тодішній парагвайський диктатор Альфредо Стресснер та інші урядовці. У зв'язку з еміграцією значної частини української інтелігенції до Аргентини та Північної Америки культурне життя української спільноти, за винятком церковної сфери, погіршилося.

Більше половини українців Парагваю належать до Української автокефальної православної церкви. Близько 30% є віруючими Української греко-католицької церкви, а решта належать до баптистських, менонітських та інших церков. На початку 21 століття в Парагваї функціонує 6 православних парафій.

Степан Високолян — офіцер Російської армії, учасник Білого руху и білоемігрант, дивізіонний генерал збройних сил Парагваю, учасник Чакської війни.[2][3]

• Mykhailo Rubinec and Ann Lencyk Pawliczko. (1994). "Ukrainians in Paraguay." In Ann Lencyk Pawliczko (Ed.) Ukraine and Ukrainians Throughout the World. Toronto: University of Toronto Press. pp. 455-458. ISBN 0-8020-0595-0