П'ятихатський район

П'ятиха́тський райо́н колишній район України, що був розташований у північно-західній частині Дніпропетровської області. Районний центр — місто П'ятихатки розташоване за 90 км на захід від міста Дніпра. Населення на 1 лютого 2012 року становило 46 231 осіб.

П'ятихатський район
ліквідована адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Район на карті регіону
Основні дані
Країна: СРСР ( УСРР),
 Україна
Область: Дніпропетровська область
Код КОАТУУ: 1224500000
Утворений: 1923 рік
Ліквідований: 17 липня 2020 року[1]
Населення: 44 737 (на 1.04.2016)
Площа: 1683 км²
Густота: 27.6 осіб/км²
Тел. код: +380-5651
Поштові індекси: 52100—52180
Населені пункти та ради
Районний центр: П'ятихатки
Міські ради: 1
Селищні ради: 2
Сільські ради: 16
Міста: 1
Смт: 2
Села: 80
Селища: 5
Мапа району
Районна влада
Голова ради: Галаган Раїса Григорівна (з 2015 року)
Голова РДА: Глазирін Євген Миколайович (з 2019 року)[2]
Вебсторінка: П'ятихатська РДА
Адреса: 52100, Дніпропетровська обл., П'ятихатський р-н, м. П'ятихатки, вул. Садова, 104
Мапа

П'ятихатський район у Вікісховищі

Географія

Межує із Кіровоградською областю, із Софіївським, Криничанським та Верхньодніпровським районами.

П'ятихатський район розташований в межах Придніпровської височини. Поверхня полого-хвиляста. Лісова рівнина розділена ярами та балками. Протікають річки: Жовта, Саксагань, Омельник. З корисних копалин є вогнетривкі глини (П'ятихатське родовище вогнетривких глин) та графіт.

Історія

Виникнення П'ятихаток пов'язане з будівництвом Катерининської залізниці, зокрема її Саксаганської дільниці, яка потім відіграла значну роль у транспортуванні руди з Кривбасу на металургійні комбінати Півдня Росії.

У 1886 році на території Саксаганської волості Верхньодніпровського повіту розпочалося будівництво вузлової станції, поблизу якої було побудовано перші п'ять хат, звідки й виникла назва населеного пункту та залізничної станції. З 1923 року селище — центр новоствореного П'ятихатського району Криворізької округи. У 1938 році селище П'ятихатки стало містом районного підпорядкування.

1944 року створено Лихівський район, між 1952 та 1961 роками район було скасовано[3].

Адміністративний устрій

Район адміністративно-територіально поділяється на 1 міську раду, 2 селищні ради та 16 сільських рад, які об'єднують 88 населених пунктів та підпорядковані П'ятихатській районній раді. Адміністративний центр — місто П'ятихатки[4].

У 1987 р. з обліку зняте село Тихе.

Населення

Населення району станом на січень 2015 року налічувало 45 196 осіб, з них міського — 23 240, сільського — 21 956 осіб[5].

За переписом 2001 року розподіл мешканців району за рідною мовою був наступним[6]:

Економіка

Найважливішою галуззю економіки району є сільське господарство. 46 сільгосппідприємств вирощують зернобобові, технічні, овоче-баштанні та кормові культури. Напрямок тваринництва — м'ясо-молочний. У районі створено 2 племінні ферми з вирощування свиней та птиці.

Велику роль науки в сучасних умовах розвитку сільського господарства вносять вчені Ерастівської дослідної станції. Колективом станції досягнуто найвищий врожай озимої пшениці в Україні — 73 ц/га. Це дало змогу повністю забезпечити господарства області й району насінням районованих сортів та гібридів, що в 2-3 рази дешевше від продукції, яку пропонують закордонні фірми. Дослідна станція має базовий науковий потенціал новітніх технологій, сортів та гібридів сільськогосподарських культур, придатних для вирощування в нових умовах господарювання й отримання ефективних результатів.

Всього сільськогосподарських угідь у районі 141,6 тис. га, із них ріллі — 121,5 тис. га, посівних площ — 67,1 тис. га.

У районі працюють промислові підприємства: КП «П'ятихатський маслозавод», ВАТ «Хлібозавод», ВАТ «Ремонтно-механічний завод», ДП «П'ятихатський кар'єр». Стабільно працюють підприємства залізничного вузла — колективи станції П'ятихатки, локомотивного й вагонного депо, дистанції колії, дистанції сигналізації та зв'язку, колійної машинної станції.

Розвивається в районі переробна галузь. Працюють 11 олійниць, 6 млинів, 4 крупорушки, 6 хлібопекарень, 2 цехи з виготовлення макаронних виробів.

Транспорт

Центральною автомобільною артерією району, яка перетинає його із заходу на схід, є автошлях E50М04. Також наявні Р74, Т 0415, Т 0419 та Т 0423.

Одним із найважливіших залізничних вузлів Придніпровської залізниці та південного Придніпров'я є залізничний вузол по станціях П'ятихатки-Стикова П'ятихатки. Також є шість залізничних станцій: Ерастівка, Жовті Води I, Зелена, Савро, Саксагань та Яковлівка.

Зупинні пункти: 6 км, 77 км, 79 км, 88 км, Жовта та Касинівка.

Соціальна сфера

За даними Головного управління статистики в Дніпропетровській області кількість населення в районі на 1 лютого 2011 року становила 46 455 осіб[7].

У районі працюють 34 загальноосвітні школи, допоміжна школа-інтернат, 33 дитячих дошкільних заклади, професійно-технічне училище, Ерастівський державний аграрний технікум,29 публічних бібліотек Пятихатської ЦБС

Особистості

Політика

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах П'ятихатського району було створено 40 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 54,44 % (проголосували 18 265 із 33 551 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 44,94 % (8 209 виборців); Юлія Тимошенко — 12,48 % (2 280 виборців), Сергій Тігіпко — 8,09 % (1 478 виборців), Олег Ляшко — 7,68 % (1 402 виборців), Анатолій Гриценко — 5,83 % (1 065 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,79 %.[8]

Примітки

Література

П'ятихатський район // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.676-724, 685-687

Джерела

Посилання


Кіровоградська область
(Олександрійський район)
Кіровоградська область
(Онуфріївський район)
Верхньодніпровський район
Жовті Води,
Кіровоградська область
(Петрівський район)
Верхньодніпровський район
Криворізький район Софіївський район Криничанський район
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.