Рига-Пасажирська

Будівництво вокзалу почалося у 1858 році після того, як був затверджений проєкт першої залізниці Рига—Динабург; проєкт був профінансований британськими підприємцями, а вели його британські інженери. 8 травня 1858 року був закладений перший камінь у будівлю майбутнього Дінабурзького вокзалу. Після молебну та водосвячення це зробив тодішній генерал-губернатор Риги (1848—1861), князь Олександр Суворов. Залізницю було офіційно відкрито 25 вересня 1861 року,[5] а освячення Дінабурзького вокзалу відбулося 12 жовтня того ж року[6]. Цей вокзал стояв на тому ж місці, де і зараз стоїть головна будівля сучасного вокзалу. Після побудови станції Торнякалнс у 1858 році Дінабурзький вокзал, спроєктований для лінії на Юрмалу, отримав назву Рига-І.

Потяги відправлялися на Дінабург (217 км) і далі на Санкт-Петербург та Варшаву. Сам вокзал являв собою невелику двоповерхову будівлю авторства архітектора Йоганна Даніеля Фельско, до якої перпендикулярно фасаду підходили лінії колії. Спочатку там були лише два криті перони та чотири колії; біля них також розташовувалися телеграфне відділення, пошта та поліцейське управління. У 1868 році було завершено спорудження лінії від Риги до Мітави, згодом — відрізку від Риги до Мюльграбена (нині район Вецмілґравіс), а у 1873 році — від Риги до Болдераї. Її кінцева точка, вокзал Рига-ІІ для лінії на Даугавпілс знаходився біля будівлі сучасного вокзалу. Шляхи цього вокзалу були вищі за шляхи лінії Рига—Даугавпілс. Пізніше цей вокзал став обслуговувати також шляхи лінії до Тукумса. У 1914 році споруду цього вокзала ліквідували, і станцію об'єднали із центральним вокзалом Рига-І[7].

У 1885 році невелику двоповерхову будівлю перебудували та розширили за проєктом архітектора Генріха Карла Шееля: до неї були прибудовані два триповерхові крила. У 1889 році на привокзальній площі було завершене спорудження православної каплиці Олександра Невського у нововізантійському стилі, збудованої на честь порятунку родини імператора Олександра ІІІ у залізничній аварії під Бірками, коли імператорська родина поверталася з Кавказу до Санкт-Петербурга. Каплиця простояла до 20 липня 1925 року, коли рішенням Ризької міської управи її знесли «як згадку про часи царизму та за бажанням громади».

Наступне розширення було у 1892 році у зв'язку з початком руху спорудженою у 1889 році залізничною лінією Рига—Псков. У 1896 році, коли було відкрите швидкісне залізничне сполучення потягом «Норд-Експрес» з Парижа до Санкт-Петербурга через Ганновер, Берлін, Кенігсберг та Даугавпілс, він до 1914 року мав спеціальний вагон на Ригу, який відчеплювали на Даугавпілському вокзалі. У 1897 році відбулося розділення товарного та пасажирського сполучень: у 1903 році з'явився новий товарний вокзал, а у 1907 році — пасажирський. У 1913 році з цього вокзалу, що мав назву Двинський, можна було поїхати до Санкт-Петербурга, Москви, Царицина, Севастополя, Ростова-на-Дону, Ревеля, Одеси та інших міст Російської імперії. З сусіднього вокзалу Рига-ІІ, що розташовувався на місці сучасного автовокзалу, ходили потяги до міст Курляндії (Мітави, Лібави, Віндави) та сучасної Литви, до прикордонної з Німеччиною станції Вержболово.

У 1902 році у Ризі був розроблений план реконструкції залізничного вузла, що передбачав одну центральну станцію для всіх потягів, що приходять до Риги: виникла необхідність перемістити головний корпус пасажирської будівлі вокзалу трохи далі від центральної частини міста, ніж існуюча станція, на території тодішньої станції Рига-Пречу I. Цей план виник через близькість Ризького центрального вокзалу до центру міста та товарної станції неподалік, що уможливило використання центрального вокзалу як єдиної пасажирської станції, та був частково реалізований станом на 1914 рік; дві станції, що обслуговували Даугавпілський та Юрмальський напрямок, об'єдналися, і станція Рига І стала головним вокзалом Риги (латис. Rīgas Galvenā stacija). Залізниця тепер проходила над центральними вулицями Риги, — до того потяги приходили на рівні землі до станції, що тоді мала назву Рига-І, — був збудований новий залізничний міст. Також були споруджені нові частини станції з перонами на вищому та сучасному рівні. Разом ці станції отримали назву Ризький пасажирський вокзал (латис. Rīgas Pasažieru stacija). Проте перебудову вокзалу не вдалося завершити через початок Першої світової війни.[8]

Після здобуття Латвією незалежності були відкриті міжнародні залізничні маршрути. 15 лютого 1921 року відкрито маршрут Рига—Каунас, 26 лютого маршрут на Кенігсберг був продовжений до Берліна; для нього використовували вагони І та ІІ класу Міжнародного товариства спальних вагонів. Пізніше через ризький вокзал був відновлений маршрут потягу «Норд-Експрес» Таллінн — Рига — Каунас — Варшава — Берлін. Потяг відправлявся з Риги о 23:07 та прибував до головного вокзалу Берліна наступного дня о 19:42. Зазвичай у його складі був вагон-ресторан та вагони до Берліна та Парижа. У 1937 році був прийнятий проєкт нового залізничного вокзалу, який не вдалося реалізувати через того, що влітку 1940 року Латвія була окупована СРСР, а також через початок війни. Цей план мав почати здійснюватися у 1940 році та завершитися у 1945.

Під час німецької окупації Латвії у 1942 році вокзали офіційно називалися Riga Pbf (нім. Riga Personenbahnhof) та Riga Hbf (нім. Riga Hauptbahnhof). За часів Другої світової обидві будівлі вокзалу, колії та обладнання зазнали пошкоджень. У 1947 році вони були відновлені.

У 1950-х роках була проведена електрифікація колій. У 1954 році реконструкція вокзалу знову продовжилась, були розроблені декілька проєктів. Авторами нового проєкту центрального вокзалу В. Кузнєцов та В. Ципулін. У період з 1959 по 1967 роки вокзал було перебудовано зі скла та бетону. У 1960 році відкрилися пасажирські, службові та технічні приміщення, а у 1965 році було збудовано поштову будівлю та зал з міжнародними касами. У 1964 році біля входу до центрального вокзалу запрацював головний міський годинник на вежі у північній стороні будівлі, яка також слугувала для вокзалу водонапірною вежею. Механізм годинника приводився у дію електрикою, а у темну пору доби його циферблат підсвічувався неоном. Її відкриття відбулося 21 липня 1961 року.

Будівлю старого вокзалу, споруджену ще у 1861 році та розширену у 1889 році, знесли у 1965 році, а на початку червня 1967 року в експлуатацію була введена вже нова будівля. Це була остання споруда, що завершувала весь комплекс центрального вокзалу. На першому поверсі знаходилися каси попереднього продажу квитків, а на другому — ресторан.

Наприкінці 1970 року циферблат вокзального годинника був замінений електронним табло, що складалося із 1600 лампочок.[9]

У період між 2000 та 2003 роками Центральний вокзал та Привокзальна площа зазнали чергової реконструкції, яку проводила компанія «Linstow Varner». У рамках здійснення цієї реконструкції були укріплені несучі конструкції споруди, відремонтований дах, замінені двері, вікна та вітрини. Також були встановлені ліфти та ескалатори. Також були з'єднані зали приміського та дальнього сполучення, адже до цього наскрізного переходу між цими залами не було. Також було додано дві будівлі, у яких розміщений торговий центр «Origo», відкритий у 2003 році. Стару вежу з годинником знесли, а замість неї збудували нову, 43 м заввишки (разом із написом RĪGA — 46 метрів) із діаметром циферблату годинника у 4,2 м. Окрім годинникової вежі вона стала також рестораном, що розташований нагорі вежі, звідки відкривається вид і на саму привокзальну площу, так і на Старе місто. На вежі відновили початковий вигляд годинника зі стрілками замість колишнього цифрового. Торговий центр відкрився 8 травня 2003 року, а вежа з годинником та рестораном у ній — 4 вересня того ж року.[10] Сам новий вокзал був відкритий 16 серпня 2001 року. Поруч із вокзалом зараз також знаходиться супермаркет Stockmann.

У 2019 році було передбачено початок розробки проєкту залізничного мосту і насипу лінії Rail Baltica та спорудження нового комплексу Ризького центрального пасажирського вокзалу; у березні 2017 року був затверджений план данських архітектурних компаній PLH Architects та COWI A/S.[11] Будівельні роботи млали початися у 2021—2022 роках. Згідно із розрахунками, витрати на цей проект складають приблизно 200 млн євро.[12]

Наразі вокзал утворює комплекс, що включає в себе декілька корпусів. По всьому комплексу будівель є магазини, кіоски та заклади громадського харчування.

Колійний розвиток вокзалу складається із 12 колій та 5 перонів. Усі колії електрифіковані. Колії та перони розташовані на насипу. Для виходу на перони з будівлі вокзалу є три тунелі; також є тунель для виходу на платформу з вулиці Дзірнаву, проте вночі він зачиняється.

• 
  Вид на Центральний вокзал Риги з перонів
• 
  Будівля пасажирського терміналу вночі, 2018 рік
• 
  Інтер'єр вокзалу, 2019 рік
• 
  Вежа з годинником
• 
  Привокзальна площа (Площа Стаціяс)
• 
  Потяг DR1А-2913
• 
  Тестовий контейнерний потяг з Китаю, що прибуває на Ризький вокзал, 2016 рік
• 
  Потяг Рига-Москва/Санкт-Петербург
• 
  Пасажирський потяг, що курсує до Єлгави, збудований на РВЗ

• Латвійська залізниця

• Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР. Справочник. — М. : Транспорт, 1981. — Т. 2. — С. 90. — 100 000 прим.
• T. Altbergs, K. Augustāne, I. Pētersone. Dzelzceļi Latvijā = Железные дороги Латвии. — Riga : Jumava, 2009. — P. 56.
• RĪGAS CENTRĀLĀ STACIJA: VAIRĀK NEKĀ 150 GADI FOTOGRĀFIJĀS на порталі www.delfi.lv від 28.01.2015

• Тарифное руководство N 4 (ред. от 25.01.2016). Книга 2. Часть 1. Алфавитный список железнодорожных станций" (утв. Советом по железнодорожному транспорту государств - участников Содружества) (действующая редакция). Законы, кодексы, нормативные и судебные акты (рос.). Legalacts.ru. 2018. Процитовано 3 грудня 2018.
• ст. Рига-Пасажиеру: 090100 (2018). Справочник станций (рос.). ОАО РЖД. Процитовано 3 грудня 2018.
• История рижского центрального вокзала на сайте Riga CV. 2010-07-02
• MixNews: Чемоданное настроение. 2011-04-11
• Rīgas Pasažieru stacija. Ziema. Latvijas dzelzceļš (video)
• Rīga Pasažieru
• Dzelzceļa stāsti. Rīgas Centrālā dzelzceļa stacija (video)
• Карта залізничних шляхів країн Балтії (англ.)
• Карта латвійської залізниці та інтерактивна галерея (railwayz.info) (рос.)
• Інформація про вокзал та фотогалерея на сайті railwayz.info (рос.)
• Рига на сайті tokatema (рос.)