Шевченко Максим Леонардович
Макси́м Леона́рдович Шевче́нко (нар. 22 лютого 1966 року, Москва) — російський, журналіст, телеведучий, пропагандист, політик та громадський діяч.
Шевченко Максим Леонардович | |
---|---|
рос. Максим Леонардович Шевченко | |
Народився |
22 лютого 1966 (55 років) Москва, РСФСР, СРСР |
Країна |
СРСР Росія |
Діяльність | Журналист, редактор, телеведучий, політик, проагандист |
Alma mater | Московський авіаційний інститут (1990) і Moscow school number 1249d |
Знання мов | російська |
Членство | Рада при Президенті РФ з розвитку громадянського суспільства і прав людиниd, Ізборський клуб, second Civic Chamber of the Russian Federationd і third Public Chamber of the Russian Federationd |
Конфесія | православ'я |
У шлюбі з | Nadezhda Kevorkovad |
Нагороди |
«Срібна кнопка YouTube» «Золотое перо России» (2008) |
IMDb | ID 11761501 |
Депутат Законодавчого зібрання Владимирської області VII скликання з 9 вересня 2018 року. Член Ради при президенті Російської Федерації по розвитку цивільного громади і правам людини (2012—2018). Член Суспільної палати Російської Федерації другого і третього складів (2008—2012).
Біографія
Походження
Дід Шевченка по матері, Василь Фомич Юськович, походив з селян Західної Білорусі. Відсидів рік за шпигунство на користь Польщі по звинуваченню у тому, що він за завданням розвідки мав підірвати міст через Волгу[1]. Дід був професором і займався викладанням фізики в Ульянівському педагогічному інституті, володів п'ятьма мовами. За переконаннями — комуніст. Бабця по матері, Номоконова Нона Петрівна, — дочка революціонера Номоконова Петра Кузьмича, який був евенком за походженням (також є далеким родичем радянського снайпера Семена Номоконова).[2] Василь Фомич і Нона Петровна переїхали жити до Москви[3]. За одними даними, його тато — єврей, за іншими — українець[4][5], працював геофизиком у Туркменії, Сибиру, Печорському вугільному басейні[6] та на Мангишлаці.[7]
Мати (нар. 1932) — з Благовещенська[2][8].
Освіта
Закінчив 3-ю спеціальну школу з поглибленим вивченням німецького мови. Навчався у одній школі зі Станіславом Белковським[9][10][11].
У 1990 р. закінчив Московський авіаційний інститут ім. Серго Орджонікідзе за спеціальністю «Конструювання та технологія електронних обчислюваних засобів». Має незакінчену другу вищу освіту зі сходознавства — прослухав курс лекцій в Інституті країн Азії та Африки МГУ з історії культури та арабської мови[12][13].
Викладацька діяльність
З 1993 по 1995 рік викладав історію Росії та історію Західної Європи у православній класичній гімназії «Радонеж-Ясенево».[12]
Робота журналістом, теле- і радіоведучим
З 1989 по 1991 р. працював спеціальним кореспондентом газети «Вісник християнської демократії», яку видавав Християнсько-демократичний союз Росії.[12]
З 1994 по 1995 р. працював редактором у педагогічній газеті «Перше вересня».
З 1991 по 1996 рік керував відділом поезії літературного журналу «Твёрдый ЗнакЪ».
У виданні «Независимая газета» з січня 1996 року вів спеціалізовану шпальту, присвячену релігійним проблемам; з січня 1997 року — відповідальний редактор додатку «НГ-релігії».[12]
За пору роботи у «НГ» неодноразово виїжджав у спеціальні відрядження до «гарячих точок»: у 1996 та 1997 рр. — до Афганістану, у 1996—1998 рр. — неодноразово до Північного Кавказу: у Чечню та Дагестан[12].
Автор великої кількості публікацій, у яких він висловлює свої погляди на релігійну, культурну та воєнну тематику.[14] Керівник Центру стратегічних досліджень релігії та політики сучасного світу.
У 2002 р. вперше з'явився на телебаченні у кадрі в якості гостя ток-шоу Володимира Познера «Времена» на каналі ОРТ. Також багато виступав у програмі Світлани Сорокіної «Основний інстинкт».[15]
З жовтня 2005 по червень 2011 рр., прийнявши запрошення Костянтина Ернста, вів авторське суспільно-політичне ток-шоу «Судіть самі» на «Першому каналі». У 2007 та 2008 рр. — ведучий теледебатів кандидатів у депутати Держдуми та президента Росії на тому ж каналі. У 2008 р. за свою професійну діяльність у рамках телепередачі «Судіть самі» отримав премію Союзу журналістів Росії «Золоте перо Росії».[16][17][18][19][20]
Також Шевченко — частий гість ранкового шоу «Сергій Стіллавін та його друзі» радіостанції «Маяк» та передачі «Особлива думка» на станції «Эхо Москвы».
Влітку 2009 р. спільно з окружною державною ТРК «Ямал-Регіон» підготувив ток-шоу «Цивілізація-Північ».[21]
Автор проектів «НГ-Релігії», політико-філософського тижневика «Смысл», прес-клубу «Східна політика»; експерт з проблем етнокультурної та релігійної тематики.[22]
Разом з медіа-ідеологом Мариною Леско модерував проєкт «Астана у віртуальному просторі Second Life».[23]
2 вересня 2009 року Шевченкові було відмовлено в отриманні візи для подорожі до Грузії у складі делегації «суспільної комісії з врегулювання гуманітарних наслідків грузино-російського конфлікту»[24].
В 2012 р. вів програму «У контексті» на «Першому каналі». Через 6 років після звільнення з каналу визнав: «Працюючи ведучим на „Першому каналі“, я повинен був говорити не те, що думаю, а те, чого вимагає редакційна політика».[25][26]
З 2013 року — гість програми «Позиція» на радіостанції «Російська служба новин». З березня 2015 року — колумніст радіостанції Коммерсантъ FM у програмі «Точка зору».[27] Також працював редактором інтернет-видання «Кавказська політика».[28]
У вересні 2015 р. перейшов на НТВ[29]. З 6 вересня по 27 грудня 2015 р. був ведучим інформаційно—аналітичної програми «Точка», з 22 січня по 18 березня 2016 р. разом з Сергієм Мінаєвим вів ток-шоу «Більшість».[30][31]
З 7 грудня 2016 року вів нічну авторську програму «Один» на радіостанції «Эхо Москвы».
Суспільна та політична діяльність
- Під час президентських виборів на Україні 2004 року працював у штабі Віктора Януковича[32].
- У 2008 та 2010 роках — Член Суспільної палати РФ:[33][34]
- керівник робочої групи з розвитку суспільного діалогу та інститутів цивільного громади на Кавказі (2010 рік);
- член комісії Суспільної палати з межнаціональних відносин та свободи совісті (2008 та 2010 рр.).
- Член Опікунської Ради Федерального порталу «Проект-Закону.ru».[35]
- Член «Антипомаранчового комітету». У лютому 2012 року під час протестів проти фальсифікацій на парламентських виборів виступав на мітингу на Поклонній горі.[36][37]
- На виборах до Держдуми 2016 року балотувався як самовисуванець у південному окрузі Дагестану[38], куди входять 25 районів, частина Цунтинського району, а також міста Буйнакськ і Хасав'юрт. У серпні надав у ЦВК для перевірки та подальшої реєстрації 17 500 підписів (3 % від числа виборців). 13 серпня регіональний ЦВК не зареєстрував Шевченко по результатам експертизи підписів, сам кандидат пов'язував подібне рішення з конфліктом між ним та головою регіонального МВД.[39][40][28].
- З 2012 по 2018 рр. був членом Ради при Президенті Російської Федерації з розвитку цивільного суспільства і правам людини.
- З 2012 по 2018 рр. входив до складу Ради при Президенті Російський Федерації з міжнациональних відносин.[41][42]
- Постійний член Ізборського клубу.
- Є фундатором та директором «Фонду незалежних інформаційних досліджень», Фонду «Кавказський Цивільний Форум», «Фонда содействия развитию культурного многообразия народов» (разом з Олександром Бородаєм), Фонду підтримки історичних традицій «Повернення» (разом з Петром Мультатулі), Видавництва «Незалежний Релігійний Огляд» (разом з Віталієм Третьяковим), Видавничого Дому «Контент» (разом з ЗАО «Росбалт»), ТОВ «Кавказська Медіагруппа», та ін.[43]
Участь у лівому русі
З жовтня 2017 р. — член правління Лівого фронту[44][45].
На початку 2018 р. Шевченко став довіреною особою кандидата від КПРФ Павла Грудініна[46], підтримував його на президентський виборах[47][48].
У червні 2018 року став одним з керівників виборчого штабу кандидата від КПРФ Вадима Кумина на виборах мера Москви[49].
16 червня 2018 року був выдвинут КПРФ кандидатом у губернатори Владимирської області. Сам Шевченко позначив, що це пов'вязано, зокрема, з тим, що він дуже добре знає цей регіон. Також він очолив список КПРФ на виборах у региональный парламент[50].
3 серпня виборчком Владимирської області відмовив Максиму Шевченко у реєстрації, посилаючись на те, що він не подолав «муніципальний фільтр», представивши недостатню кількість підписів муніципальних депутатів, 6 серпня був зареєстрований список на вибори у Законодавче зібрання на чолі з Шевченко .[51][52] Виборча кампанія була побудована на жорсткій критиці діючої губернаторки Світланы Орловой[53][54].
9 вересня 2018 року обраний депутатом Законодавчого зібрання Владимирської області, де зайняв пост керівника фракції КПРФ, а також увійшов у склад комітету обласного парламента з аграрної політиці, природокористування та екології, а також став членом Комітета з питань промислової політиці, інвестицій, малого і середньому бізнеса, стратегічного планування і власності.[55]
Особове життя
Одружений на Любові Шевченко (Цветковій), колишній журналістці телеканала «Перший ярославський». Тато двох дітей.[56] Перша дружина — журналістка російського державного телеканалу «Russia Today» Надія Кеворкова[57][58][59].
У квітні 2020 р. Максима Шевченка госпіталізували із двосторонньою пневмонією тільки після того, як він сам звернувся у приватну клініку, де зробили комп'ютерну томографію і біохімічний аналіз крові, після чого підтвердили діагноз запалення легенів. Про це він розповів 8 квітня в ефірі радіостанції «Эхо Москвы». За словами журналіста, у нього протягом 10 днів була висока температура, але російські лікарі відмовляли його робити тест на коронавірус і намагалися переконати в діагнозі ГРВІ. Дільничний лікар і зовсім сказав журналісту, що у нього ГРЗ.[60] «Здати тест на коронавірус складніше, ніж поставити запитання Путіну на „Прямій лінії“ (щорічний прямий ефір, під час якого президнт РФ відповідає на запитання громадян)», — каже він. Наразі Шевченко у лікарні, де лікарі також не знають, де результати його тесту на коронавірус.[61]
Заявив, що офіційна статистика захворюваності знижується. Незважаючи на результати тестів, Шевченко впевнений, що захворів на COVID-19. «Я перехворів на коронавірус, як і величезна кількість інших людей. Статистика знижується, а лікарні переповнені хворими з пневмонією. Лікарі — святі люди, які тут працюють, кажуть, що немає різниці і двостороння пневмонія одне і те ж, що і COVID-19. Вони навіть діагноз вже стали ставити COVID-пневмонія. Ви навіть не уявляєте, яка кількість реально хворих людей», — наголосив Шевченко. Він впевнений в наявності корупційної схеми навколо тестів на коронавірус. «Ці тести просто хтось отримав контракт, величезні гроші, і тепер вся країна змушена сидіти і залежати від чиїхось злочинних дій. Тести — це абсолютна розводка і комерційне шахрайство! Вони нічого не показують і, спираючись тільки на тести, можна довести людину до смерті», вважає журналіст.[62]
Погляди
Шевченко називає себе інтернаціоналістом[63], вважає себе безумовним державником, але не є імперіалістом. Говорить, що ніколи не сприйме розпад СРСР, виступає за розрив співпраці Росії з НАТО[64].[65] Щодо своїх релігійний поглядів у інтерв'ю интернет-виданню «Релігія та ЗМІ» позначив наступне: «Я був і лишаюся православним християнином, членом Руської Православної Церкви Московського патриархата. У мене є добрі знайомі серед мусульман і серед православних, серед протестантів і серед атеїстів, серед комуністів і серед демократів».
У 2013 р. Шевченко називав геноцид росіян у Чечні «легендою, що не має достатньо внятного підтвердження», оскільки масштабне вбивство росіян «відбулося після початку масових бомбардувань Грозного».[66]
У 2014 р. Шевченко висловився з приводу підсумків царювання Романовых: «Династія Романовых, починаючи з Олексія Михайловича, та Петра, — це, швидше, династія окупантів на руській землі».[67]
У грудні 2014 року виступав за війну з Україною: «Воювати слід по-справжньому. Цей закон — закон війни. Я за війну… Ті російські військові, що там [в Україні] перебувають… туді відправлені у спеціальне відрядження. І ще раз підкреслю, дивно було би, якщо б їх там не було. Чесно кажучи, тоді можна було б здивовано подивитися на наш уряд… Грош ціна була би такому уряду». Вважав, що «слід було брати Мариуполь», і що «війна не повинна обмежуватися ось цим простором двох анклавів (ДНР і ЛНР)».[68][69]
У 2015 р. схвалив Міжнародний руський консервативний форум за участі фашистських партій у Петербурзі: «Росія бореться не з фашизмом, а з ліберал-фашизмом, тому участь представників фашистський партій у „Міжнародному руському консервативному форумі“ — це нормально». За його словами, те, що Росія дає майданчик для виступу всіх політичних сил — це добрий знак. Росія дає висловитися тим політикам, яких виключили з політичного діалогу у Європі. «Це значить, у Росії більше демократії, ніж у Європі».[70]
У жовтні 2015 р. член Ради з прав людини при президентові Росії Максим Шевченко попросив Володимира Путіна створити на федеральному рівні спеціальну групу з розслідування вбивств журналістів у Дагестані, а також запропонував законодавчо прирівняти замах на життя журналіста до замаху на життя суспільно значущої особи.[71]
В економіці Шевченко схвалює інфляцію («Діло в тому, що інфляція не є бідою. Інфляція є природним інструментом подолання економічної кризи. І штучне стримування грошової маси, інфляції, на руку тільки тім спекулянтам, що працюють з доларами»), продовольче ембарго («Ці санкції [продембарго] введені правильно, коли вони були введені, я їх відразу підтримав.[72] Я вважаю, що міжнародні спекулянти, знищуючи російське сільське господарство і внутрішнє сільгоспвиробництво, завалюють Росію продукцією чужого сільгоспвиробництва, підтримують чужі країни і просто висмоктують з нашого населення гроші… А ми що, самі не можемо виробляти молочні продукти? Ось і навчимося») зі знищенням «санкційних» продуктів («Ну, ось я, припустимо, бачив в інтернеті репортаж про знищення там кількадесятьох тонн польського сала.[73] Вам шкода польського сала? Ви вважаєте, що польське сало за будь-яких обставин потрапити до соціально незахищених росіян?»).[74]
Добре відгукується про Фонд Карнеги, у якому працював: «Є ЗМІ, припустімо, які мають західне походження, ось „Карнеги“, наприклад.[75] Мені дуже подобається „Карнеги“, загину проти того, щоб його подвергали якимось репресіям.»[76]
Шевченко вітає дезурбанизацию: «переїзд російського населення у село приведе до стабільності, у кожній сім'ї буде по п'ять дітей».[77] Геїв між тим називає «зброєю антихриста»[78]
У 2017 р. Шевченко рішуче висловився у захист російського олігарха Сулеймана Керимова[79], арештованого у Ніцці. Керимов, на думку Шевченко, — «один із стовпів російського легального, респектабельного бізнесу».[80]
30 січня 2018 року в ефірі радіо «Комсомольська правда» Н. Сванідзе вступив у спір з М. Шевченко щодо відповідальності І. Сталина за катастрофічні поразки Радянської армії на початку Першої Світової войни в СРСР.[81] У ході спору Сванідзе пообіцяв ударити Шевченко, а той встав і запропонував зробити це. Сванідзе ударил Шевченко по обличчю, а той кількома ударами у відповідь повалил Сванидзе на пол студії.[82]
У травні 2018 року заявив про вихід із Ради при Президенті РФ з прав людини у знак протесту на відмову даного органу обговорювати публічні массові арешти та побиття у Москве невідомими озброєними формуваннями митингарів під час акції «Він нам не цар» 5 травня 2018 р.[83] Його рішення публічно підтримав відомиі телеведучій Володимир Познер, назвавши Раду «декоративним органом, який за час свого існування не схвалив жодного рішення».[84] Пізніше Шевченко заявив, що влада готує «козаків» для придушення мирних протестів та назвав їх «чоррносотенцями»: «Ми з подивом дізнаємося, що в Москві є якісь станиці та хутори, які представляють ось ці озброєні люди у формі. Ніколи в Москві не було жодного козацтва. Козаки були на Дону, на Кубані, на Тереку, у Сибіру, на Яїку. Центральна Росія — Москва, Петербург та інші міста й села Центральної Росії — ніколи не знали жодного козацтва. Тобто ми маємо справу з чорносотенними бойовиками фашистського спрямування».[85]
Виступає проти пенсійної реформи у Росії.[86]
На думку Шевченко «ліві є по суті лібералами, ми виступаємо за свободу… не через розвиток капіталізму і великого капіталу, а через підпорядкування капіталізму і великого капіталу інтересам народу… ми повинні вирвати з пазурів колоніального капіталу нашу Батьківщину!».[87] «Я вітаю конфлікт з Заходом, розрив зв'язків з Заходом. Чим більше моя країна розірве фінансових, інформаційних, економічних, політичних чи воєнних зв'язків з Заходом, тим ліпше».[88]
Щодо Криму сприймає його окупацію позитивно, вважає його російською територією. Коментуючи у грудні 2018 р. ситуацію навколо Матроського бульвару («серця історії міста»), заявив, що «вже другий губернатор намагається зламати об коліно дух Севастополя» і оцінив дії виконавчої влади, що перешкоджають його реконструкції, як «політичний маразм».[89]
Є шанувальником соціалізму Нестора Махно, який «допоміг більшовикам розбити українських націоналістів і Денікіна».[90]
Схвалює воєнне присутність РФ у ЦАР, вважає що це важливіша країна Африці: «Це буквально розсипи алмазів, розсипи золота і уранові родовища. ЦАР — одна з найбагатших на корисні копалини країн в Африці». В інтерв'ю заявляв, що це дозволяє проводити політику в усіх навколишніх країнах, відразу стаючи оператором по всій Західній і Центральній Африці.[91] Вітає відправлення російських ЧВК у Лівію «з точки зору захисту національних інтересів нашого народу»: «якщо би відправлення воєнних підрозділів було в інтересах руського народу, ось він від цього богатів та процвітав би… Від цього у нього збільшувалося би там внутрішнє виробництво і з'являлися би #нові ринки збуту.»[92]
Схвалює діяльність ЧВК «Вагнера».[93]
Виступає за відродження звичаю кровной помсти у Росії.[94]
З оптимізмом сприйняв результати президентських виборів в Україні та перемогу В.Зеленського.[95]
Оцінки
По свідоцтву Дарьи Митиной, «Макс Шевченко — це людина, у якох немає поглядів, він однаково пристрастно, однаково переконливо може відстоювати будь-яку позицію».[96]
Публіцист Олександр Скобов називав Шевченко фашистом «з певним налітом лівизны»[97].
На думку письменника і публіциста Д. Л. Быкова, висловленому у газеті «Собеседник», серед лібералів Шевченко має репутацію фундаменталіста, його регулярно називають «людожером, провокатором і фанатиком», а також, «Шевченко займає у оцінці близькосхідної ситуації радикальну позицію» у підтримку ісламістського руху Хамас і проти Израиля. Аналогічної думки про Шевченко дотримується у статті в журналі «Континент» публіцист Т. Боярский.[98]. Завідувач відділом «Независимой газеты» Олександр Шерман вважає позицію Шевченко упередженої і стверджує, що Шевченко спотворює факти, описуючи арабо-ізраїльський конфлікт[99]. Публіцист Л. А. Радзиховский у газеті «Єврейське слово» висловив думку, що «Шевченко став, можна сказати, неофіційним послом Хамас у Росії».[100] Заяву Шевченка про те, що ідеологія Хамас тотожня до християнських демократів, розкритикував філософ и політолог Олександр Дугін[101]:
…Замечательные люди дикторами у нас работают на Первом канале, утверждающие, что «Хамас» — это аналог социал-демократии, христианской демократии. Конечно, это исламистское движение, ваххабитское движение, фундаменталистское движение. Мы знаем даже программу партии «Хамас». Смысл её сводился: ислам — наше решение. Вот с какими программами эта партия победила на выборах. И я просто удивлюсь некоей пристрастности наших людей, которые настолько любят фундаментальный исламизм, работая на Первом канале, что уже для этого утверждают самые нелепые вещи.
…На Першому каналі у нас працюють дикторами чудові люди, які стверджують, що «Хамас» — це аналог соціал-демократії, християнської демократії. Звичайно, це ісламістський рух, ваххабитский рух, фундаменталістський рух. Ми знаємо навіть програму партії «Хамас». Сенс її зводився до того, що іслам — наше рішення. Ось з якими програмами ця партія перемогла на виборах. І я просто дивуюся якоїсь упередженості наших людей, які настільки люблять фундаментальний ісламізм, працюючи на Першому каналі, що вже для цього стверджують найбезглуздіші речі.
Політолог і політичний географ Д. Б. Орешкин у «Еженедельном журнале» розкритикував і спростував заяву Шевченко в ефірі «Эха Москвы» про те, що буцімто під час сталінський репресій не було массових судових процесів, у яких би підсудними було 58 людей, як у справі про терористичний акт в Нальчику у 2005 році. Орешкін вказує, що по одній тільки справі «Всеукраїнського центрального блоку» восени 1937 року в Соловецькому таборі засуджені і розстріляні 134 людини, навіть якщо не брати до уваги масові позасудові розправи.[102][103]
27 липня 2011 року Російський єврейський конгрес звернувся з листом до Громадської палати РФ із закликом виключити Максима Шевченка з її лав та направив лист керівництву «Першого канала» із закликом припинити співпрацю з Максимом Шевченком, прибравши з нічного ефіру випуски його щотижневого ток-шоу «Судите сами». Пізніше конгрес звернувся до редакції радіо «Эхо Москви» із закликом ввести мораторій на ефіри за участю Шевченка.[104] Це відбулося після того, як тележурналист назвав А. Брейвика, який скоїв у Норвегии подвійної терористичний акт, «крайнім любителем політики Израиля». Розвиваючи свою думку, він підкреслив: «Політика держави Ізраїль по щодо палестинців… нагадує у багатьох моментах нацистську політику у Німеччині щодо євреїв». Головний редактор радіостанції «Эхо Москвы» А. А. Венедиктов у свою чергу відмовився призупиняти співпрацю, пояснюючи це тим, що «свобода слова важливіша, ніж образливі і провокаційні заяви по відношенню до будь-якої держави».[105]
Про розпад СРСР:
Біловезька угода 1991 року, що була підписана у маленькому партійному будиночку у Беловежській пущі Ельциным, Кравчуком і Шушкевичем, — було, є і залишається кричущим прикладом зради інтересів народів заради інтересів, бажань і сподівань вузької групи номенклатури і бюрократії.
Щодо президентських виборів у США 2008:
… я тут побився об заклад з багатьма — впевнений, що Маккейн переможе у вівторок.[106]
Нагороди
- Вища професійна нагорода Союзу журналістів Росії «Золоте перо Росії» (2008).
- Подяка Президента Російської Федерації (23 квітня 2008) — «за інформаційне забезпечення і активну громадську діяльність з розвитку громадянського суспільства у Російський Федерації».[107]
- Срібна кнопка YouTube, якою нагороджують за досягнення каналом відзначення у 100 000 (сто тисяч) підписників чи більше (2017).
Книги
- Шевченко М. Л., «Сквозь мутное время. Русский взгляд на необходимость сопротивления духу века сего». {{{Заголовок}}}. — М. : Центрполиграф, 2013. — 320 с. — 3000 прим. — ISBN 978-5-227-04755-7.
Примітки
- Особое мнение. Максим Шевченко. 22.05.2008
- Максим Шевченко в Амурской области на YouTube
- Азар И. «Собянин по происхождению — коренной евразиец». // Лента.ру, 30.07.2013
- Максим Шевченко: Две страны с одной историей. // Правда.ру, 24.12.2013
- Вот и у меня вопрос возник. Мне сказали: «Ты — русский». Хотя у меня отец украинец. Отец Чаплин и Максим Шевченко против 'быдла с голыми животами' // You Tube
- . «У меня отец был геофизиком. Он работал в советском одном из ведущих институтов, добывал для страны нефть и газ. Мой отец работал в Туркмении, мой отец работал на Мангышлаке, в Сибири, на Печорских месторождениях.» — Максим Шевченко: Мой отец был геофизиком. // You Tube
- Еврей по отцу
- Итоговый стрим (22.08.2018) Обман Орловой, враньё Путину, Владимирская область, КПРФ на YouTube
- Шевченко: «Мы давно знакомы со Станиславом. Более того мы даже учились в одной школе.» — Шевченко vs Белковский // Russia.ru
- Белковский: «Я рад тому, что, скажем, Максим Шевченко, с которым учились в одной школе, находится на „Эхе Москвы“, потому что мне интересна точка зрения Максима Шевченко тоже, безусловно, а не только своя.» — Белковский о перевороте «Спартака», о том, что общего у Мозгового и Немцова // Телеканал «Дождь», 24.05.2015
- Станислав Белковский. «Пушкин и Брежнев. Русское царство». 27 ноября. Инфосправка // Полит.ру, 12.1.2015
- Максим Шевченко // Официальный сайт Первого канала
- Максим Шевченко. Ищите смысл и уходите от шаблонов. // Православие и мир, 30.11.2010
- Список публикаций.
- Премьера ток-шоу "Судите сами" на Первом канале, в студии - Максим Шевченко. Медиа-форум "Единой России". Как на РЕН ТВ исчез сюжет из программы "Неделя". Радио Свобода. 24 жовтня 2005.
- Человек из телевизора. Эхо Москвы. 29 жовтня 2005.
- Судите сами. Первый канал.
- Телезрители не включились в выборы. Предвыборные дебаты почти никто не смотрит. Коммерсантъ. 13 листопада 2007.
- Дмитрий Медведев будет агитировать в рабочем порядке. А дебаты снова пройдут не в прайм-тайм. Коммерсантъ. 29 січня 2008.
- // Труд. — 5 февраля 2008. — № 19.
- «Цивилизация-Север» с Максимом Шевченко Общественная палата Российской Федерации
- Биография Максима Шевченко на сайте Общественной палаты. Общественная палата Российской Федерации. 2011. Архів оригіналу за 18 травня 2012. Процитовано 10 березня 2012.
- Виртуально-реальный диалог о свободе и ограничениях в глобальной сети
- Грузинские пограничники не пустили в страну двух известных российских журналистов. // Newsru.com, 02.09.2009
- Максим Шевченко: Мы устраиваем мозговой штурм в эфире. Комсомольская правда. 1 лютого 2012.
- Максим Шевченко: «На пороге война: мясо будет украинское, а технология — польская». Бизнес Online. 21 березня 2018.
- Точка зрения: Максим Шевченко // «Коммерсантъ FM», 2015
- Максима Шевченко не зарегистрировали на выборы в Госдуму от Дагестана // «Новая газета», 13.08.2016
- Владимир Кара-Мурза: Новый начальник НТВ всех разгонит?. Собеседник. 5 вересня 2015.
- С осени на НТВ появятся новые общественно-политические программы. Интерфакс. 24 серпня 2015.
- Прелести Семенович. Теленеделя с Александром Мельманом. Московский комсомолец. 18 лютого 2016.
- Максим Шевченко. Особое мнение. 20.02.2014.
- Список членов Палаты (2008 год). Общественная палата Российской Федерации. 2011. Архів оригіналу за 10 квітня 2012. Процитовано 10 березня 2012.
- Список членов Палаты (2010 год). Общественная палата Российской Федерации. 2011. Архів оригіналу за 31 січня 2012. Процитовано 10 березня 2012.
- Максим Шевченко вошёл в состав Попечительского совета портала "Проект-Закона.ru. Архів оригіналу за 18 вересня 2013. Процитовано 19 травня 2011.
- Состав Анти-оранжевого комитета.
- Сердцу не прикажешь «Lenta.ru», 04.02.2012
- Владимир Кара-Мурза-ст.: "Церковный ТАСС". Сами погрязли во грехе. Собеседник. 23 липня 2016.
- Анна Байдакова. Самовыдвиженцы сдали подписи — станут ли они кандидатами? «Новая газета», № 84 от 3 августа 2016
- Байдакова А., Ребров Д., Егорова А. Испытание подписным листом «Новая газета», № 88 от 12 августа 2016
- Указ Президента Российской Федерации от 05.06.2012 г. № 776 : [арх. 15.07.2018] // Kremlin.ru. — 2012. — 5 червня. — Дата звернення: 15.07.2018. (О Совете при Президенте Российской Федерации по межнациональным отношениям.)
- Путин исключил Максима Шевченко из совета под своим руководством. РБК. 12 липня 2018. Архів оригіналу за 15 липня 2018. Процитовано 15 липня 2018.
- ЗАЧЕСТНЫЙБИЗНЕС — проверка контрагента 774302403470
- Иван Зуев. Максим Шевченко — об обновлении «Левого фронта» и выборах президента: «Против нас будет работать вся машина власти» Накануне.ру, 10.2017
- СМИ России: бойкот выборов могут запретить законодательно Русская служба Би-би-си, 15.01.2018
- Заступившийся за Сталина журналист Максим Шевченко стал доверенным лицом Павла Грудинина
- П.Грудинин, С.Удальцов, М.Шевченко на съезде Левого фронта — YouTube
- Результаты Выборов 2018. Новости дня. Шевченко рассказал, почему стал доверенным лицом Грудинина — Свободная Пресса — Итоги Выборов 2018
- Штаб кандидата в мэры Москвы от КПРФ возглавят Шевченко, Прилепин и внук Зюганова. ТАСС. 8 червня 2018. Архів оригіналу за 22 серпня 2018. Процитовано 22 серпня 2018.
- КПРФ выдвинула Максима Шевченко кандидатом в губернаторы Владимирской области. Коммерсантъ. 16 червня 2018. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 18 червня 2018.
- Постановление № 312 : [арх. 06.08.2018] // Избирательная комиссия Владимирской области. — Дата звернення: 06.08.2018. (Об отказе в регистрации кандидата на должность Губернатора Владимирской области Шевченко Максима Леонардовича.)
- Степанов, Иван (6 серпня 2018). Кого зарегистрировал избирком. Владимирские ведомости. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- Максим Шевченко: об Орловой, о разрухе в области, о мусорных авантюрах на YouTube
- Произвол Владимирских людоедов на YouTube
- Журналист Максим Шевченко стал членом двух комитетов заксобрания Владимирской области : [арх. 22.02.2019]. — ТАСС, 2018. — 5 жовтня. — Дата звернення: 22.02.2019.
- Максим Шевченко, биографическая справка газеты «Взгляд»
- Приплыли. Процитовано 14 жовтня 2015.
- Жена Шевченко: неевреи ЦАХАЛа ненавидят палестинцев. Процитовано 14 жовтня 2015.
- Максим Шевченко: Надежда Кеворкова насильно удерживается на территории Израиля. Процитовано 14 жовтня 2015.
- Больной пневмонией Максим Шевченко пожаловался на бездействие медиков. versia.ru (рос.). Процитовано 23 квітня 2020.
- Російський пропагандист Шевченко: Зробити тест на коронавірус складніше, ніж поставити запитання Путіну. gordonua.com. Процитовано 23 квітня 2020.
- «Все тесты - разводка, а статистика занижается!» Максим Шевченко о подробностях своего коронавируса. Национальная Служба Новостей - НСН (рос.). Процитовано 23 квітня 2020.
- Особое мнение: Максим Шевченко / echo.msk.ru
- Максим Шевченко: России пора прекращать следовать в охвостье американского империализма // Собеседник, 03.04.2014
- Внутренние враги России / russia.ru
- РСН Эфир:18:03 — 18:40 (пн — чт) Шевченко Максим: «Легенда о геноциде русских, которая так устоялась в Интернете, на самом деле, не имеет достаточно внятного подтверждения».
- Максим Шевченко, интервью старообрядческому СМИ.
- Максим Шевченко — Особое мнение — Эхо Москвы, 03.12.2014
- Максим Шевченко: Война не должна ограничиваться пространством двух анклавов — Блоги — Эхо Москвы, 08.02.2018
- http://abnews.ru/2015/03/22/shevchenko-rossiya-boretsya-ne-s-fashizmom-a-s-liberal-fashizmom/
- MediaSapiens (2 жовтня 2015). Максим Шевченко попросив Путіна створити групу з розслідування вбивств журналістів. ms.detector.media (укр.). Процитовано 23 квітня 2020.
- Максим Шевченко — Особое мнение — Эхо Москвы, 01.01.2015
- Максим Шевченко — Особое мнение — Эхо Москвы, 30.07.2015
- Максим Шевченко — Особое мнение — Эхо Москвы, 13.08.2015
- Фонд Развития Гражданского Общества
- Максим Шевченко — Особое мнение — Эхо Москвы, 05.10.2017
- Русские обгонят кавказцев по рождаемости
- Максим Шевченко - Геи как оружие Антихриста - видео на Вокруг.ТВ. www.vokrug.tv (англ.). Процитовано 23 квітня 2020.
- Арест Керимова — атака на Россию — YouTube
- Максим Шевченко — Особое мнение — Эхо Москвы, 23.11.2017
- Члени Ради з прав людини при президенті РФ Шевченко і Сванідзе побилися у прямому ефірі. Відео. gordonua.com. Процитовано 23 квітня 2020.
- Эхо Москвы 30.01.18 Сванидзе и Шевченко подрались в эфире радио «Комсомольская правда»
- Максим Шевченко: Я выхожу из Совета по развитию гражданского общества и правам человека при президенте. Эхо Москвы. 10 травня 2018. Архів оригіналу за 10 травня 2018. Процитовано 10 травня 2018.
- Познер підтримав рішення Шевченка про вихід зі складу Ради з прав людини при президентові РФ. gordonua.com. Процитовано 23 квітня 2020.
- Журналіст Шевченко: Ніколи в Москві не було жодного козацтва. Ми маємо справу з чорносотенними бойовиками фашистського спрямування. gordonua.com. Процитовано 23 квітня 2020.
- Все на бой с пенсионной реформой
- Максим Шевченко: Уроки выборов для левого движения. YouTube. Левый Фронт. 17 вересня 2019. Процитовано 9 червня 2021.
- https://echo.msk.ru/programs/personalno/2088752-echo/
- Журналист и политик Максим Шевченко назвал ситуацию в Севастополе «политическим маразмом». НТС Севастополь.
- Шевченко: Махно помог большевикам разбить Деникина инационалистов. Украина.Ру.
- Максим Шевченко — Особое мнение — Эхо Москвы, 02.08.2018
- Максим Шевченко — Особое мнение — Эхо Москвы, 11.10.2018
- https://echo.msk.ru/blog/partofair/2541691-echo/
- Максим Шевченко — Особое мнение — Эхо Москвы, 22.08.2018
- Шевченко Максим: "Мне Зеленский очень симпатичен".
- Как «вирус Шевченко» угробил кампанию Грудинина — YouTube
- Ресурс заблокирован — Resource is blocked
- Ложь в особо крупных размерах // «Континент», 30.05.2011
- Шерман А. Об израильских репортажах. // Независимая газета, 11.11.2000
- Радзиховский Л. А.Я сам — (неразб.) // «Еврейское слово», № 05 (423), 2009.
- Кремль готов к сотрудничеству с «Хамасом» // Радио Свобода, 11.02.2006
- Особое мнение // «Эхо Москвы», 24.06.2010
- Орешкин Д. Б. Максим Шевченко как диагноз. // Еженедельный журнал, 22.07.2010
- Сбор подписей в поддержку Максима Шевченко. // Информационное издание Всетатарского общественного центра, 12.08.2011
- Юрий Васильев. Максим Шевченко не пересек красную линию «Радио Свобода», 29.07.2011
- Бычкова О. Е. (30 жовтня 2008). Максим Шевченко, журналист. Эхо Москвы. Процитовано 3 червня 2016. Проігноровано невідомий параметр
|description=
(довідка) - РАСПОРЯЖЕНИЕ О поощрении. Электронный фонд правовой и нормативно-технической документации. 23 квітня 2008.
Джерела
- Інтерв'ю Максима Шевченко о житті #і професійної діяльності
- Блог Максима Шевченко у Гайдпарке
- Александр Риман. М. Шевченко: «Когда евреи будут в газовой камере, за них надо заступаться»… Но не раньше (неопр.). — статья на сайте Zman.com (24.09.2011).
- Максим Шевченко на радіо Ехо Москви
- «Не хочу, щоб следователь, прокурор або суддя вирішували, нам говорити». Лекція Максима Шевченко о конформистах #і журналістах. // tvrain.ru Опубліковане у 20:12 22 серпня 2014. Перевірене 23.08.2014 г.