Ясинець

За припущенням кандидатки філологічних наук Віри Котович назва Ясинець може бути змотивована апелятивом ясен.[9] У минулому село згадується як Ясенець,[3][10][5] Ясінець,[11] Ясиново.[12] Польською мовою згадується як Jasieniec,[13][14] російською — як Ясенецъ.[4]

Село розташоване за 6 км від Дубровиці та 147 км від Рівного.[13] Площа села — 0,69 км².[1] Поблизу села протікає річка Горинь.[1] Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація Ясинця характеризувалася як «передкризова».[15]

Сусідні населені пункти:[16]

		Лютинськ
		𝒩	Селець[7]
		𝒲    Ясинець    ℰ
		𝒮
		Дубровиця

Ясинець на мапах

Село Ясинець[ком. 1] на російській спеціальній мапі Шуберта 1826—1840 років (рос. дореф.)

Ясенець[ком. 2] на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)

Ясенець[ком. 3] на німецькій карті 1917 року (нім.)

Село вперше згадується 1610 року.[1] На початку XX століття в Ясенці було 30 домів та 222 мешканці.[13] Станом на 1906 рік у селі нараховувалося 33 двори та мешкало 165 осіб.[4] Воно входило до складу Домбровицької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії.[4][13][18] У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки.[19][20]

У 1921—1939 роки входило до складу Польщі.[21] У 1921 році Ясинець входив до складу гміни Домбровиця Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[14] 1930 року Сарненський повіт приєднаний до складу Волинського воєводства.[22] У 1936 році входив до однойменної громади, до якої також належали лісничівки Каравиця і Рівчаки та хутір Садівне.[23]

З 1939 року — у складі Дубровицького району Рівненської області УРСР. Після встановлення у 1939 році радянської влади декілька мешканців села були репресовані, серед них — Баньковські Цезарія,[24] Йосип,[24] Мойсей,[24] Михайло,[24] Василь,[25] Олег Мезян,[26] Надія та Аркадій Сікорські[27][28] — у 1940 році, Парасковія Баньковська,[25] Ольга Лясковець[29] та Роман Шафранський — у 1944 році.[30]

Під час Другої світової війни в селі діяло українське націоналістичне підпілля, деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби.[31] У жовтні 1943 року місцевою провідницею була жінка з псевдо «Береза», шефом Червого Хреста — «Марина», господарчою — «Зірниця», зв'язковою — «Рожа».[12] За даними українського націоналістичного підпілля 22 грудня 1943 року банда більшовицьких партизанів (90 осіб) під проводом «Яши» та «Карпа» при переході через села Селець та Ясинець спалила в Ясинці 10 хат, які, як вони вважали, належали «бульбівцям».[11]

У 1947 році село Ясенець разом з хуторами Рівчаки та Садівне підпорядковувалося Ясенецькій сільській раді Дубровицького району Ровенської області УРСР.[3] Пізніше село було приєднане до Селецької сільської ради (до 1973 року).[32] Рішенням Дубровицької райради депутатів трудящих від 17 червня 1950 року 4 господарства колгоспу ім. РСЧА села Ясинець були занесені у список «бандпособницьких» і підлягали вивозу за межі УРСР.[33] 1951 року ясинецький колгосп імені РСЧА, головою якого був фронтовик-офіцер О. С. Мобило, приєднано до сусіднього колгоспу імені Сталіна села Селець.[7] З 13 липня до 3 серпня 1953 року маршрутна експедиція під керівництвом М. Ломової, обстежуючи Рокитнянський та Дубровицький райони Рівенської області, серед низки інших населених пунктів відвідала Ясинець.[10] У 1960-х роках в процесі колективізації в селі знищено садибу Костянтина Олександровича Рабешка.[7]

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[34] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 4][36] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 2,67 Кі/км² (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), молока — 6,08 мКі/л (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), картоплі — 0,81 мКі/кг (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), сумарна доза опромінення — 192 мбер, з якої: зовнішнього — 35 мбер, загальна від радіонуклідів — 157 мбер (з них Cs — 146 мбер).[37]

У 2012 році відбулася газифікація сіл Ясинець і Селець у рамках програми газифікації Дубровицького району.[38]

Станом на 2017 рік населення села становить 508 осіб.[2]

На початку XX століття в Ясенці було 30 домів та 222 мешканці.[13] Станом на 1906 рік у селі нараховувалося 33 двори та мешкало 165 осіб.[4]

Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 59 будинків та 356 мешканців, з них: 170 чоловіків та 186 жінок; 318 православних, 32 римо-католики та 6 юдеїв, стільки ж (відповідно) українців (русинів), поляків та євреїв.[14]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 581 особа, з яких 285 чоловіків та 296 жінок.[39] На кінець 1993 року в Ясинці мешкало 532 жителі, з них 159 — дітей.[37]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 545 осіб.[40] Густота населення — 788,41 особи/км².[1]

У 2011 році населення села становило 540 осіб.[41]

У селі діє сільський клуб на 95 місць,[56] який станом на 2016 рік потребував капітального ремонту.[57] Діє публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 6334 книги та яка має 4 місця для читання, 1 особу персоналу, кількість читачів — 350 осіб.[58] При бібліотеці був організований клуб любителів поезії «Орлині крила».[59]

Для Ясинця, як і для багатьох інших сіл Правобережного Полісся, характерні особливі народні уявлення про лелеку (буська), які досліджувалися науковцями.[60]

Капличка в Ясинці

У першій половині XIX століття село належало до греко-католицької парафії церкви Різдва Богородиці містечка Домбровиця Ровенського повіту,[61] а в 1840-х роках та другій половині XIX століття — до приходу православної церкви Різдва Пресвятої Богородиці містечка Домбровиця Домбровицької волості.[62][18][13] Католицька громада села в 1938 році належала до парафії Домбровиці.[63]

Релігійна громада Ясинця належить до церкви святого Миколая та дому молитви в Сельці. За церковним адміністративним поділом Селецька парафія належить до Дубровицького благочиння. У селі є своя капличка та цвинтар.^{[джерело?]}

У селі діяла загальноосвітня школа I ступеня.[64] У 2011 році в ній навчалося 16 учнів (із 40 розрахованих) та викладало 4 учителі.[64] У вересні 2011 року діяльність школи, де отримати можна було лише початкову освіту, було призупинено на невизначений час районними чиновниками згідно із вказівкам верхів про укрупнення шкіл, хоча на зборах односельці на питання про закриття школи висловились негативно. Тепер діти повинні здобувати знання в Селецькій загальноосвітній школі.^{[джерело?]}

Біля села Ясинець ведеться незаконний видобуток бурштину.[65][66][67]

На території сіл Ясинець, Людині та Партизанського діє ТОВ «Ред. Мет», яка початково заявлявляло, що проводить геологічну розвідку.[68] Проте у 2014 році місцеві жителі стверджували, що під виглядом георозвідувальних робіт проводиться підготовка до промислового видобутку бурштину.[68] Згодом у 2016 році Рівненська обласна рада надала компанії дозвіл на видобуток бурштину, а у грудні 2016 року Селецька сільська рада підписала з «Ред. Мет» інвестиційну угоду на три мільйони гривень, за якою компанії надавалося право на видубуток бурштину на території, підпорядкованій сільраді.[57]

Село має дві вулиці — Садову та Івана Франка.[7] Село газифіковане.[38] В Ясинці також діють декілька магазинів, медпункт, цвинтар та капличка.^{[джерело?]} У минулому працював колгосп.[7]

• Селець

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ясинець
• с. Ясинець // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.