Аеропорт (станція метро, Москва)

«Аеропорт» (рос. Аэропорт) — станція Замоскворіцької лінії Московського метрополітену. Розташована під Ленінградським проспектом між станціями «Сокіл» і «Динамо». Виходи знаходяться на території району «Аеропорт» Північного адміністративного округу міста Москви і один вихід (через підземний перехід під Ленінградським проспектом) на територію «Хорошевського» району цього ж округу.

Аеропорт
Замоскворіцька лінія
Загальні дані
Тип Односклепінна мілкого закладення
Глибина закладення 10 м
Кількість 1
Тип пряма
Форма острівна
Довжина 155 м
Ширина 8 м
Дата відкриття 11 вересня 1938 року
Архітектор(и) Б. С. Віленський, В. А. Ершов(рос.) за участі Т. Вайнера(рос.), В. Сдобнова(рос.)
Архітектор(и) вестибюлів Б. С. Віленський, В. А. Ершов(рос.)
Інженер(и)-конструктор(и) Н. И. Кабанов(рос.)
Будівельник(и) Дистанція № 17 Мосметробуду
Пересадка на А: 105, 412, 456, 456к, 904, 904к, 905, м1, т6, т43, т65, т70, т82, т86, н1, н12
Виходи до Ленінградський проспект
Час відкриття 5.20
Час закриття 1:00
Код станції 037
Замоскворіцька лінія
Легенда
 Ховрино
Оборотні тупики
 Річковий вокзал
 Водний стадіон
Войковська
Сокіл
 Аеропорт
Динамо
   
Білоруська
 Маяковська
Тверська
Театральна
   
Новокузнецька
   
Павелецька
   
Автозаводська
Коломенська
Каширська
Кантемировська
 Царицино
 Орєхово
 Домодєдовська
Красногвардійська
Алма-Атинська

Відкрита 11 вересня 1938 року. Названа по колишньому Центральному московському аеродрому, який був розташований на Ходинському полі[1].

«Аеропорт» — перша односклепінна станція московського метро, побудована повністю відкритим способом (включаючи похилі ходи і вестибулі), а також друга споруджена односклепінна станція Московського метрополітену (після «Бібліотеки ім. Леніна»).

Технічна характеристика

Конструкція станції — односклепінна станція мілкого закладення (глибина закладення — 10 м).

Колійний розвиток

Станція без колійного розвитку.

Пересадки
  • Автобуси: 105, 412, 456, 456к, 904, 904к, 905, м1, т6, т43, т65, т70, т82, т86, н1, н12

Оздоблення

В оздобленні станції архітектори намагалися висловити тематику радянської авіації. Через склепіння станції проходять довгі вузькі рельєфні смуги, що нагадують стропи парашута. Вони перетинаються між собою і надають додаткове відчуття простору і легкості.

Нижня частина колійних стін оброблена чорним діабазом. Над ним розташовані рельєфні віялоподібні вставки, оздоблені мармуроподібним вапняком[2] «Біюк-Янкой» і фіолетовим мармуром. Між цими вставками стіни оздоблені рожевим мармуром. Гармонійне поєднання матеріалів різного кольору і фактури додає колійним стінам особливу декоративну виразність[3].

Над колійними стінами розташовані чавунні вентиляційні решітки ромбоподібної форми. Вони вписані в перетинку «парашутних стропів». На стелі знаходиться низка конічних люстр для люмінесцентних ламп, що дають рівномірно розсіяне світло. Спочатку люстри складалися з напівкруглих світильників, закріплених навколо одного кулястого плафона. Але вони давали замало освітлення і тому були замінені.

Підлога станції викладена сірим гранітом. Спочатку платформа була вкрита асфальтом, а по її центру йшла візерунчаста доріжка, набрана з мармуру. По центру станції встановлено п'ять двосторонніх дерев'яних лав. Над їх спинками закріплені інформаційні щити і покажчики.

Торці станційного залу з'єднуються з двома аванзалами широкими сходами, що проходять в арках, оздоблених декоративними металевими ґратами. Кожен аванзал має прямокутну форму. Виокремлюється центральна частина з позначеним на стелі кільцем, яке підтримують чотири багатогранні колони, оздоблені оніксом. На стелі складний ліпний малюнок. Стіни аванзалу оздоблені темно-жовтим мармуроподібним вапняком «Біюк-Янкой»; пілястри — з чорного мармуру «давалу».

Аванзали сполучаються сходами з двома наземними вестибюлями, що виходять на Ленінградський проспект. Вони вбудовані у дві житлові будівлі, споруджені в 1938 за проектом архітектора С. М. Кравеца (в 1954 ці будинки були з'єднані).

Зовні вестибюль є лоджією з трьома арками, що спираються на квадратні колони, оздоблені лабрадоритом. Через бічні арки здійснюється вхід і вихід пасажирів. Від них до кас ведуть двоє сходів. В інтер'єрі вестибюля архітектори також намагалися досягти ефекту легкості і легкості. Висока стеля з мереживним ліпленням, підтримується двома восьмигранними колонами оздобленими мармуроподібним вапняком. Верхню частину колон прикрашають ліпні капітелі та ґратчасті розтруби. Центром композиції вестибюля є касова ніша. Біля неї два сходові марші з'єднуються, і далі до аванзалу ведуть одні широкі сходи.

Ресурси Інтернету

Примітки
  1. Аеропорт, станція метро. Імена московських вулиць. Топонімічний словник. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 2 ноября 2010.
  2. Аеропорт. paleometro.ru. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 2 листопада 2010 р..
  3. Архітектура московського метро. metro.ru. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 26 листопада 2010 р..
Попередня станція Лінія Наступна станція
Сокіл   Замоскворіцька лінія   Динамо
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.