Альберт Кессельрінг

Альберт Кессельрінг народився в Марктстефті, Баварія, 30 листопада 1885 року в родині Карла Адольфа Кессельрінга, шкільного вчителя і члена міської ради, та Розіни Кессельрінг, його кузини. Дитинство Альберт провів у Марктстефті, де його родичі керували пивоварним заводом з 1688 року.

Закінчивши в 1904 році класичну середню школу в Байройті, Кессельрінг вступив у чині фанен-юнкера до складу 2-го баварського полку піхотної артилерії. Полк базувався в Меце і відповідав за підтримку його фортів. Кессельрінг залишався в полку до 1915 року, за винятком періодів навчання: у 1905–1906 роках він вчився у військовій академії, після закінчення курсу отримав чин лейтенанта; у 1909–1910 роках пройшов навчання в артилерійському училищі в Мюнхені.

У 1910 році Кессельрінг одружився з Луїзою Анною Пауліною (Ліні) Кейсслер, дочкою аптекаря з Байрейту. У 1912 році він закінчив навчання на спостерігача рекогносцирувального аеростата.

Кесельрінг (ліворуч) разом з Вільгельмом Шпейделем та Германом Ґерінґом

Кессельрінг служив як на Західному, так і на Східному фронтах Першої світової війни. На початку війни до кінця 1914 року він служив разом зі своїм полком у Лотарингії, поки він не був переведений на посаду ад'ютанта командира 1-го баварського полку піхотної артилерії (6-та армія).

19 травня 1916 року йому було присвоєне звання гауптмана. У 1916 році Кессельрінг був знову переведений до 3-го баварського полку піхотної артилерії на попередню посаду, на якій він проявив себе в битві при Аррасі під час британського наступу.

За свої заслуги на Західному фронті Кессельрінг був нагороджений Залізним хрестом 2-го і 1-го класів. У 1917 році він був направлений у Генеральний штаб, служив на Східному фронті в штабі 1-ї баварської піхотної дивізії. У січні 1918 року Кессельрінг повернувся на Західний фронт як штабний офіцер 2-го і 3-го баварських корпусів.

Післявоєнне скорочення армії не торкнулося Кессельрінга, він залишався служити в рейхсвері, капітаном до 1933 року. Спочатку, в 1919–1922 роках Кессельрінг командував артилерійською батареєю 24-го артилерійського полку.

1 жовтня 1922 року його перевели до навчального департаменту міністерства рейхсверу в Берліні. Під час роботи в міністерстві Кессельрінг займався організацією армії, скорочував штабний контингент для збільшення боєздатності військ при обмежених ресурсах. Він допоміг реорганізувати артилерійський департамент, заклавши фундамент для майбутніх наукових досліджень і розробок у військовій справі.

Він брав участь в таємних військових навчаннях 1924 роки в СРСР, а також в розробці так званого «Великого плану» армії з 102 дивізій, що розробляється в 1923–1924 роках. У 1929 році Кессельрінг повернувся до Баварії як командувач 7-го військового округу. Потім він ненадовго повернувся до роботи в міністерстві і отримав у 1930 році звання оберст-лейтенанта. У 1931–1933 роках Кессельрінг командував дивізіоном 4-го артилерійського полку в Дрездені.

1 жовтня 1933 року Кессельрінг був звільнений з армії в запас в званні оберста та призначений начальником адміністративного департаменту Рейхскомісаріата авіації (нім. Reichskommissariat für die Luftfahrt), попередника Рейхсміністерства авіації (нім. Reichsluftfahrtministerium), де він брав участь у відновленні авіаційної промисловості країни та одночасно таємно займався відтворенням німецьких ВПС.

З жовтня 1934 — генерал-майор.

У 1935 Кессельрінгу підпорядковані всі не-технічні служби люфтваффе. Після загибелі генерала В. Вефера очолив Командне управління Імперського міністерства авіації, яке 1 серпня 1936 перетворено на Генеральний штаб Верховного командування Люфтваффе (ОКЛ). З червня 1936 по травень 1937 — начальник генштабу Люфтваффе (генерал-лейтенант).

1 липня 1937 — був замінений генералом Г. Штумпфом на цій посаді, отримав звання генерал авіації і став командувачем 3-го округу ВПС (Дрезден). 4 лютого 1938 Кессельрінг став на чолі 1-го командування «Схід» (Берлін).

Кесельрінг контролює літак Siebel Fh 104

Брав участь в підготовці легіону «Кондор», що воював у Громадянській війні в Іспанії.

1 лютого 1939 на базі цього командування був сформований 1-й повітряний флот на чолі з Кессельрінгом, який, крім того, став іменуватися «командувачем люфтваффе на Сході».

Перебуваючи на чолі повітряного флоту, брав участь у кампанії проти Польщі (1939), який підтримував дії групи армій «Північ». За цю кампанію Кессельрінг нагороджений планками до Залізних хрестів (повторне нагородження) і Лицарським хрестом.

Під час кампанії проти Франції (з 10 січня 1940) командував 2-м повітряним флотом, що підтримував групу армій «В» генерала Федора фон Бока. Проводив варварські бомбардування міст, практично зрівняв із землею Роттердам.

У ході «Битви за Англію», коли 3-й повітряний флот зазнав невдачі, 19 серпня 1940 на Кессельрінга була покладена відповідальність за подальший хід битви, а також передані до складу 3-го флоту підрозділу одномоторних винищувачів. У травні 1941 флот було перекинуто на радянсько-німецький кордон, де підтримував наступ групи армій «Центр».

Із 1 грудня 1941 командувач «Авіаційного командування південний Захід», керував діями авіації в Середземномор'ї та Італії. Відповідав за планування операцій Люфтваффе в Північній Африці. Вважав за необхідне для успішного проведення операція в Північній Африці захоплення англійської бази — острова Мальта.

Кесельрінг поруч з оберстом Хіппелем. Італія. 1944

Після арешту Беніто Муссоліні Кессельрінг блискуче провів операцію з окупації Італії і змусив капітулювати Рим. 15 листопада 1943 командування було розширене і перетворене на командування на Південному Заході і групу армій «С» (в яку входили 10-та і 14-та армії). Обидві посади об'єднав у своїх руках Кессельрінг, якому тепер були підпорядковані всі німецькі збройні сили на Італійському театрі військових дій. Проводив жорстоку окупаційну політику, зокрема після підриву партизанами в березні 1944 патруля СС наказав розстріляти 335 заручників.

У лютому 1942 нагороджений Дубовим Листям до Лицарського хреста, у липні 1942 — Мечами до Лицарського хреста з Дубовим Листям, а 19 липня 1944 нагороджений Лицарським хрестом з Дубовим Листям, Мечами і Діамантами.

23 жовтня 1944 потрапив в автомобільну катастрофу, і з 24 жовтня 1944 по 13 січня 1945 його на цих постах замінював генерал Р. фон Фітінгоф-Шєєль.

З 10 березня 1945 — головнокомандувач військами Вермахту на Заході, а з 25 березня по 2 травня 1945 — головнокомандувач німецькими військами на Півдні. 22 квітня в підпорядкуванні Кессельрінга виявилися майже всі німецькі війська, що не знаходилися на радянсько-німецькому фронті.

8 травня 1945 здався в полон американцям. Утримався в Дахау.

6 травня 1947 з'явився перед Англійським військовим трибуналом за звинуваченням у страті заручників. Засуджений до страти, але в жовтні 1947 за особистого клопотання Вінстона Черчилля вирок був замінений на 20-ті річне позбавлення волі.

Вже через 5 років, 23 жовтня 1952 був достроково звільнений. Після звільнення брав активну участь в діяльності реваншистських організацій, союзах учасників війни.