Болградський район (1940—2020)

Площа району становила 1 465 км².

Водний фонд Болградського району становив 5167 га. Площа озера Ялпуг на території району — 3854 га. Озеро є єдиним джерелом питної води для міста Болград. На території району розташовані 20 ставків і 5 водосховищ. Територією району протікають 4 малі річки: Ялпуг, Великий Катлабух, Малий Катлабух і Ташбунар. Загальна протяжність малих річок і струмків на території району — 378 км. Для забезпечення господарських і питних потреб населення в районі є 49 артезіанських свердловин, 241 шахтний колодязь загального користування й 11 каптажів.

На території району створені ландшафтні заказники місцевого значення Виноградівка та Тополине, ентомологічний заказник місцевого значення Жовтневий.

Районом проходить залізниця Рені—Кишинів, автодороги державного значення E87 (Одеса—Рені), Ізмаїл—Кишинів (Молдова).

Район межує: на півночі — з Тарутинським районом, на сході — з Арцизьким, на півдні — з Ізмаїльським і Ренійським районами Одеської області, на заході — з Республікою Молдова.

Молдова	Молдова	Тарутинський район
Молдова		Арцизький район
Ренійський район	Ізмаїльський район	Ізмаїльський район

• 
  Берег озера Ялпуг
• 
  Долина р. Малий Катлабуг
• 
  Долина р. Великий Катлабуг біля с. Городнє

На початку XIX століття тисячі болгар, рятуючись від турецького гніту, втікали в Буджак, приєднаний 1812 року до Російської імперії. На цих землях болгарські поселенці знаходили нову батьківщину, мали змогу мирно жити й працювати. Їх наділяли землею, давали позики на облаштування господарства, звільняли на 10 років від державних податків. В господарстві переважало хліборобство і вівчарство.

У 1818 році було утворено Бессарабське болгарське управління задунайськими переселенцями. У зв'язку з цим населені пункти, утворені до того часу, увійшли до складу Ізмаїльського округу Болгарського уводу.

За ініціативою графа Івана Інзова у 1821–1823 роках було засновано місто Болград, яке стало центром болгарських колоній і водночас — важливим торговим і ремісничим центром цілої Бессарабії.

Болградський район утворено 1940 року, після того, як Буджак був приєднаний до складу СРСР. Перед тим ці землі входили до складу Румунії (1918—1940).

На території району розташовані 22 населені пункти.

У районі 21 територіальна громада, інтереси яких представляють районна, міська та 18 сільських рад.

Адміністративним, господарським і культурним центром району є місто Болград, засноване у 1821 році бессарабським генерал-губернатором Іваном Інзовим. Розташоване воно на східному березі озера Ялпуг, за 7 кілометрів від однойменної залізничної станції та за 234 км — від обласного центру м. Одеса.

Районний центр сполучений з усіма населеними пунктами району дорогами з твердим покриттям.

• 
  Вид на Банівку
• 
  Центральна вулиця, Владичень
• 
  Типовий албанський будинок, Каракурт
• 
  Околиці Криничного

Основною економічною діяльністю Болградського району є виробництво та переробка агропродовольчої продукції, яка використовує сезонні робочі сили.

Станом на 2006 рік робоча сила становила 63,6 % жителів району. Водночас частка пенсіонерів у населенні району становила 28,4 % (20,145 осіб). Більшість людей працювали в сільському господарстві або в харчовій промисловості.

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Болградського району було створено 36 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 32,05 % (проголосували 17 293 із 53 964 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Сергій Тігіпко — 35,70 % (6 173 виборців); Петро Порошенко — 27,65 % (4 781 виборців), Михайло Добкін — 9,87 % (1 706 виборців), Петро Симоненко — 6,79 % (1 174 виборців), Юлія Тимошенко — 5,38 % (931 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 4,39 %.[4]

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[5]:

Чисельність населення Болградського району на 1 березня 2004 року становила 70 817 осіб, у тому числі в м. Болграді проживало 15 968 осіб, у селах — 54 849 осіб. Чоловіків усього 33 714, жінок — 37 103. У районі нараховувалось 20 145 пенсіонерів.

Із загальної чисельності населення трудові ресурси в 2006 році склали 63,6 %. Основою економіки району є виробництво і переробка сільськогосподарської продукції, що обумовлює сезонність використання трудових ресурсів.

У галузях економіки зайнято 51,5 % трудових ресурсів, з них у сільському господарстві — 70 % від зайнятого в галузях економіки.

Національний склад населення району за переписом населення 2001 року[6]

• болгари — 60,8 %
• гагаузи — 18,7 %
• росіяни — 8,0 %
• українці — 7,5 %
• албанці — 2,1 %
• молдовани — 1,5 %.

На території району визнані регіональними російська, болгарська та гагаузька мови.[7]

Етномовний склад населених пунктів району (рідна мова населення)[8]

• Адабаш Ірина Леонідівна (нар. ???, Ізмаїл) — радянська й українська льотчиця-спортсменка, абсолютна чемпіонка світу з вищого пілотажу.
• Азарова Світлана Анатоліївна (нар. 9 січня 1976, Ізмаїл) — український, нідерландський композитор, педагог.
• Артур Вейтояну (рум. Arthur Văitoianu; нар. 14 квітня 1864, Ізмаїл — пом. 17 червня 1956) — генерал румунської армії Першої світової війни, політичний діяч. Прем'єр-міністр Королівства Румунія восени 1919 року.
• Бошков Віталій Михайлович (нар. 10 жовтня 1968, Кубей) — поет.
• Аґура Георгій (болг. Георги Василев Агура; нар. 8 лютого 1853, Криничне — пом. 10 лютого 1915) — болгарський військовик, генерал-лейтенант.
• Говорова Олена Іванівна (нар. 18 вересня 1973, Ізмаїл) — українська легкоатлетка, бронзовий призер Олімпійських ігор 2000
• Аґура Димитар (болг. Димитър Агура; нар. 26 жовтня 1849, Криничне — пом. 11 жовтня 1911) — болгарський історик, ректор Софійського університету.
• Ждаха Амвросій Андрійович (нар. 6 грудня 1855, Ізмаїл — пом. 8 вересня 1927) — український ілюстратор і художник. Першим з українських графіків розпочав працю над комплексним оформленням «Кобзаря» Тараса Шевченка
• Константинеску Герасим (рум. Gherasim Constantinescu; нар. 22 березня 1902, Криничне — пом. 3 липня 1979) — румунський вчений в області виноградарства. Доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент АН СРР і Академії сільського і лісового господарства СРР, член Італійської академії винограду і вина.
• Куртєв Віктор Владиславович (нар. 5 вересня 1979, Криничне) — український підприємець та громадський діяч.
• Майнов Руслан (болг. Руслан Мъйнов; нар. 15 листопада 1976, Ізмаїл) — болгарський співак та актор.
• Порошенко Петро Олексійович (нар. 26 вересня 1965, Болград) — п'ятий президент України.
• Плачков Іван Васильович (нар. 23 листопада 1957, Криничне) — український політик. Кандидат технічних наук. Голова наглядової ради «Київенерго». Власник виноробної торгової марки «Колоніст».
• Станєва Тетяна Іванівна (нар. 11 серпня 1984, Криничне) — українська краєзнавиця, культурна діячка і організаторка масових заходів.
• Химченко Георгій Максимович (нар. 20 серпня 1898, Ізмаїл — пом. невідомо) — радянський і український кінооператор.
• Царьов Вадим Юрійович (нар. 2 травня 1949, Ізмаїл) — російський філософ, історик культури, публіцист, автор радіопрограм і художньо-документальних телефільмів; член Спілки письменників Росії.
• Шишман Іван Іванович (болг. Иван Шишман; 31 липня 1963, Ізмаїл) — український болгарський художник, заслужений художник України, доцент кафедри образотворчого мистецтва в Ізмаїльському державному гуманітарному університеті.
• Чеботар Сурадж Іванович (нар. 16 лютого 1977, Ізмаїл) — український спортсмен-пауерліфтер, майстер спорту України міжнародного класу.
• Чембержі Михайло Іванович (нар. 15 липня 1944, Ізмаїл — пом. 5 березня 2018) — український композитор, педагог, учений, громадський діяч, ректор Київської дитячої академії мистецтв. Заслужений діяч мистецтв України, народний артист України.
• Чистякова Галина Валентинівна (нар. 26 липня 1962, Ізмаїл) — радянська, російська і словацька легкоатлетка. Рекордсменка світу в стрибках у довжину. Заслужений майстер спорту СРСР.

• Болградський район // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Болградський район — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)