Бруну Алвеш

Розпочав займатись футболом в команді рідного міста «Варзім», а потім потрапив в академію «Порту», за яку виступав до 2002 року. Однак до основної команди не пробився і наступні три сезони поспіль він виступав на правах оренди відповідно за «Фаренсе», «Віторію» з Гімарайнша і грецький «АЕК», куди його запросив Фернанду Сантуш, хороший знайомий Алвеша[3].

2005 року повернувся до «Порту» і вже за рік, у 2006 році, почав на постійній основі потрапляти до стартового складу його команди. Відіграв за основну команду клубу п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Порту», був основним гравцем захисту команди. Відіграв за клуб з Порту наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. З 2006 по 2009 рік чотири рази поспіль вигравав разом з командою національний чемпіонат Португалії, також тричі ставав володарем Кубка Португалії та двічі Суперкубка країни.

Бруну Алвеш під час виступів за «Фенербахче». 2014 рік.

3 серпня 2010 року «Порту» офіційно оголосив про те, що петербурзький «Зеніт» погодив умови про купівлю захисника за 22 мільйони євро[4]. 30 вересня 2010 року в матчі Ліги Європи 2010/11 проти свого колишнього клубу АЕК на 13-й хвилині відкрив рахунок своїм голам за «Зеніт»[5][6]. Всього відіграв за команду 71 матч в національному чемпіонаті і став чемпіоном Росії 2010 року.

5 червня 2013 року було оголошено про те, що португальський захисник покидає «Зеніт». Його новим клубом став турецький «Фенербахче»[7]. З ним він виграв чемпіонат, а також Суперкубок Туреччини.

6 червня 2016 року «Кальярі» оголосив про перехід Бруну Алвеша в італійський клуб. Угода розрахована на 2 роки[8]. 31 травня 2017 року італійський клуб оголосив про відхід Алвеша, а незабаром стало відомо, що він перебрався в шотландський «Рейнджерс»[9][10]. Станом на 20 травня 2018 року відіграв за команду з Глазго 20 матчів в національному чемпіонаті.

Протягом 2001—2004 років залучався до складу молодіжної збірної Португалії. На молодіжному рівні зіграв у 29 офіційних матчах, забив 3 голи.

Влітку 2004 року був у складі олімпійської збірної на літніх Олімпійських іграх 2004 року у Греції, де команда Бруну не зуміла вийти з групи, а він зіграв у всіх трьох матчах.

У червні 2007 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Португалії в товариській грі проти Кувейту (1:1)[11][12], а наступного року поїхав зі збірною на чемпіонат Європи 2008 року в Австрії та Швейцарії, де зіграв у одному матчі проти швейцарців (0:2)[13].

Після цього Алвеш був основним гравцем збірної у відборі на чемпіонат світу 2010 року. В матчі проти Албанії (2:1) він забив переможний гол[14], що дозволило Португалії досягти плей-оф. Там, у першій грі проти збірної проти Боснії і Герцеговини він забив єдиний гол у матчі[15]. Другий матч також закінчився мінімальною перемогою португальців, що дозволило їх команді кваліфікуватись на чемпіонат світу 2010 року у ПАР, де Алвес зіграв у всіх чотирьох матчах.

Через два роки був основним гравцем і на чемпіонаті Європи 2012 року в Україні та Польщі. Там у півфінальній грі Бруну Алвеш не забив вирішальний післяматчевий пенальті[16], через який Португалія змушена була покинути турнір. Натомість на наступному великому турнірі, чемпіонаті світу 2014 року, Португалія виступила вкрай невдало, не зумівши вийти з групи, а Алвеш зіграв у двох матчах[17].

Найвдалішим для Алвеша став наступний чемпіонат Європи 2016 року у Франції. На цьому турнірі Бруну з командою вперше в історії став чемпіоном Європи, щоправда сам футболіст зіграв на турнірі лише у півфіналі проти Уельсу через пошкодження Пепе[18]. Натомість основним Бруну Алвеш був на Кубоку конфедерацій 2017 року у Росії[19], зігравши у трьох матчах і ставши бронзовим призером турніру. Наступного року він був включений і в заявку збірної на чемпіонат світу 2018 року у Росії[20].

Після мундіалю 2018 року перестав отримувати виклики до національної команди. Всього провів у формі головної команди країни 96 матчів, забивши 11 голів.