Водно-болотні угіддя міжнародного значення в Україні

Земельні угіддя, в тому числі зазначені угіддя, розглядаються та обліковуються, як земельні ресурси та як обмеження у використанні землевласниками та землекористувачами. Згідно форм статистичної звітності Наказ «Про затвердження форм адміністративної звітності з кількісного обліку земель (форми № 11-зем, 12-зем, 15-зем, 16-зем) та Інструкцій щодо їх заповнення»[1]об’єднанні в групу «Води». Води включають: «природні водотоки», «штучні водотоки», «озера, прибережні замкнуті водойми, лимани», «ставки», «штучні водосховища». Але «болота» віднесені до групи «землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом». В статистичній звітності ведеться облік «водоохоронних обмежень» — це площі прибережних захисних смуг вздовж річок, навколо водойм та на островах, прибережних захисних смуг вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах, берегових смуг водних шляхів, смуг відведення.

Згідно статті 36 Закону України «Про державний земельний кадастр» на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про земельні угіддя.

Вважається, що офіційна дата набрання чинності Рамсарської конвенції для України – 15 листопада 1997 року. Це пояснюється тим, що ще у 1975 році, коли Україна була у складі СРСР статус водно-болотних угідь міжнародного значення було надане чотирьом водно-болотним угіддям України – Ягорлицькій, Тендрівській та Каркінітській затокам та Дунайським плавням, загальна площа яких складала 211 000 га. Україну було визнано правонаступницею СРСР, щодо участі в Рамсарській конвенції – 29 жовтня 1996 року. З метою реалізації положень Закону України «Про участь України в Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів» від 1996 року, у 2002 році постановою Кабінету Міністрів України був затверджений «Порядок надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення». Саме він визначив процедуру надання водно-болотним угіддям статусу міжнародних, відповідно до критеріїв Рамсарської конвенції. Також він передбачає, що на всі водно-болотні угіддя що мають статус міжнародних складаються паспорти, відбувається забезпечення встановлення необхідних знаків на їх межах, крім того межі повинні наноситись на плани та карти  відповідних земельних ділянок.

Згідно списку водно-болотних угідь міжнародного значення, що було опубліковано 2 лютого 2020 року на офіційному сайті Рамсарської конвенції в Україні 50 водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення загальною площею 802 604 га. За кількістю комплексів, що входять до даного списку Україна разом із Францією займають 5 місце в Європі та 8 у світі  

На території України 50 водно-болотних угіддя, офіційно визнаних Рамсарською конвенцією.[2] [3] [4]

Деякі водно-болотні угіддя погоджені розпорядженням Кабінету Міністрів України і подані на розгляд Секретаріату Рамсарської конвенції. До них належать:

Ряд водно-болотних угідь є перспективними для визнання Рамсарською конвенцією. До таких належать:

• Рамсарська конвенція

• Водно-болотні угіддя України
• Постанова Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. № 1287 «Про порядок надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення»

• Водно-болотні угіддя України / за ред. Марушевського Г.Б., Жарук І.С. – К.: Чорноморська програма "Ветландс Інтернешнл", 2006. – 312 с.

• Водно-болотяні угіддя України. Довідник / Під ред. Марушевського Г. Б., Жарук І. С. — К.: Чорноморська программа Ветландс Интернешнл, 2006. — 312 с.