Генералізований тривожний розлад

Генералізований тривожний розлад (Generalized Anxiety Disorder, GAD) — психічний розлад, різновид неврозу, що характеризується загальною стійкою тривогою, не пов'язаною з певними об'єктами або ситуаціями. Часто супроводжується скаргами на постійну нервозність, тремтіння, м'язова напругу, пітливість, серцебиття, запаморочення і дискомфорт у ділянці сонячного сплетіння. Нерідко присутній страх хвороби або нещасного випадку, що поширюється на себе і/або близьких, непереносність «невідомості», а також інші різноманітні хвилювання, погані передчуття. У багатьох випадках пов'язаний з хронічним середовищним стресом. Є тенденції до хвилеподібного перебігу розладу і хроніфікації.

Мигдалеподібні (виділені червоним) мозкові структури, пов'язані з тривожними розладами
Генералізований тривожний розлад
Спеціальність психіатрія і психологія
Препарати Кветіапін[1], Дулоксетин[1], Пароксетин[1], Клоназепам[1], Сертралін[1], Циталопрам[1], Венлафаксин[1], Алпразолам[1], Есциталопрам[1], прегабалін[1] і Дулоксетин[2]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 6B00
МКХ-10 F41.1
MeSH D001007
 Generalized anxiety disorder у Вікісховищі

Діагноз

У 9-му перегляді Міжнародного класифікатора хвороб (МКХ) генералізованому тривожному розладу відповідає більш загальний діагноз — тривожний невроз. Згідно з МКХ-10, для діагнозу у хворих мають бути первинні прояви тривоги за період принаймні кілька тижнів поспіль, а зазвичай кілька місяців. Ці ознаки зазвичай охоплюють:

  • побоювання (турбота про майбутні невдачі, відчуття хвилювання, труднощі у зосередженні тощо);
  • моторну напруга (метушливість, головні болі напруги, тремтіння, неможливість розслабитися);
  • вегетативну гіперактивність (пітливість, тахікардія або тахіпное, епігастральній дискомфорт, запаморочення, сухість у роті тощо).

У дітей можуть бути вираженими потреба бути заспокоєними і рецидивні соматичні скарги.

Поява інших симптомів на кілька днів (особливо депресії) не виключає генералізованого тривожного розладу як основного діагнозу, але в цьому випадку симптоми не повинні відповідати повним критеріям депресивного епізоду, фобійного тривожного розладу, панічного розладу, обсесивно-компульсивного розладу.

Перед встановленням цього діагнозу необхідно попередньо усунути неврастенію.

У декого з пацієнтів з тривожними розладами причиною може бути тиреотоксикоз[3][4][5], тому для диференціальної діагностики бажано визначити рівень гормонів щитоподібної залози (Т3 і Т4) в крові:276. Стан, що нагадує генералізований тривожний розлад, може спостерігатися також при ішемічній хворобі серця, під час інтоксикації лікарськими засобами або, навпаки, швидкому їх скасуванні[6]:398.

Лікування

Під час нетяжкого генералізованого тривожного розладу, користь може принести навчання релаксації, регулярне застосування якої настільки ж ефективно, як приймання анксіолітиків (протитривожних препаратів), проте багатьом хворим не вдається застосовувати її постійно. Заохочує мотивацію навчання релаксації в групі, а декому релаксація вдається краще, якщо вона є частиною вправ йоги:137. Зазначається ефективність при тривожному розладі таких вправ, як абдомінальне дихання, прогресивна м'язова релаксація, прикладна релаксація[7], наголошується також користь різних модифікацій аутотренінгу[8].

Хворим, які страждають на гіпервентиляцію, можна допомогти двома способами. Негайна допомога — запропонувати знову вдихнути з пластикового мішка видихнуте повітря, щоб збільшити концентрацію діоксиду вуглецю в альвеолярному повітрі. Це дозволяє також ефективно продемонструвати взаємозв'язок між симптомами тривожного розладу і гіпервентиляцією. Після того, як такий взаємозв'язок стає досить очевидним, хворі можуть практикувати контрольоване дихання — спочатку під наглядом, а потім і вдома:137.

Психотерапія

У багатьох випадках при генералізованому тривожному розладі не потрібно призначати медикаменти — достатньо бесіди з лікарем, в якій дається чітке пояснення будь-яких соматичних симптомів, пов'язаних з тривогою: наприклад, слід пояснити, що прискорене серцебиття — результат перебільшеної, порівняно з нормальною, реакції на стресові події, а не ознака серцевого захворювання. Необхідно допомогти хворим впоратися або змиритися з будь-якою соціальною проблемою, що стосується їх розладу. Вже сама наявність чіткого плану лікування дозволяє знизити тривогу[9]:136—137.

Може застосовуватися біологічний зворотний зв'язок:398.

Оскільки прояви тривожного розладу часто бувають стійкими в силу того, що викликають у хворих неспокій, у таких випадках зазвичай ефективне поєднання навчання релаксації з прийомами когнітивної терапії:137. Когнітивно-поведінкова терапія є найбільш випробуваним методом серед різних методик психотерапії, що використовуються для лікування тривожних розладів, і одним з найбільш ефективних методів, що перешкоджають виникненню рецидивів тривожної симптоматики.

Ефективна і техніка систематичної десенсибілізації, коли пацієнтки та пацієнти створюють живі уявні образи страшних ситуацій, пов'язані з найбільш тривожними для них думками, намагаючись уявити найгірший варіант подій, і утримують ці образи перед уявним поглядом як мінімум 25-30 хвилин, а потім намагаються представити якомога більше альтернатив лякаючому варіанту розвитку ситуації. При регулярному використанні цієї техніки рівень тривоги поступово знижується[10]:276,278.

Результати довготривалих спостережень свідчать про помітне зниження споживання транквілізаторів пацієнтами, які раніше їх приймали, в період проспективного спостереження після психотерапевтичного втручання:247.

Медикаментозна терапія

Призначати ліки при генералізованому тривожному розладі слід вибірково. Вони можуть застосовуватися, зокрема, для того, щоб швидко взяти під контроль симптоми, поки не проявиться ефект менш швидкодіючих заходів. Ліки також можуть знадобитися невеликій частини хворих, стан яких не поліпшився після застосування інших засобів лікування. Існує тенденція занадто часто і занадто надовго призначати ліки при тривожному розладі, якої слід уникати.

Бензодіазепіни

Медикаментозну терапію часто починають з призначення транквілізаторів бензодіазепінового ряду[11]. В амбулаторних умовах використовують гідазепам, тофізопам (грандаксин), в умовах стаціонару — феназепам, діазепам (сибазон), алпразолам, лоразепам та інші. Бензодіазепіни не слід призначати на термін більше кількох тижнів внаслідок ризику розвитку залежності. У практичній діяльності призначаються терміном 2-4 тижні на розсуд лікаря і далі переходять до лікування засобами першої лінії антидепресантами[джерело?].

Генералізований тривожний розлад має тенденцію до хронічного перебігу і, як правило, вимагає тривалої терапії. Хоча при короткостроковому лікуванні ефективність бензодіазепінів становить 65-75 % (і їх терапевтична дія проявляється вже в перший тиждень лікування), при тривалому лікуванні бензодіазепіни малоефективні. Це пов'язано як з виснаженням протитривожної дії, так і з тим, що бензодіазепіни не знімають депресивну симптоматику[12].

Скасування бензодіазепінів може становити серйозну проблему, що ускладнить перебіг розладу. Хворі зазвичай добре переносять повільне зниження дозування (приблизно на 25 % на тиждень). Слід обирати такий темп зниження дози, який дозволив би уникнути посилення тривоги або синдрому відміни.

Антидепресанти

Терапія антидепресантами цього тривожного розладу є ефективною та безпечною, в основному застосовують СІОЗС та СІОЗсН : пароксетин, сертралін, есциталопрам, венлафаксин, дулоксетин, флуоксетин, додатково можуть використовувати тразодон, мелітор (агомелатин), рідше трициклічні антидепресанти іміпрамін[джерело?].

Протиепілептичні засоби

Прегабалін згідно останніх клінічних протоколів і досліджень рекомендується, як засіб комбінованої або монотерапії при даному розладі[джерело?].

Анксіолітики

При недостатньому ефекті антидепресантів рекомендують додати протитривожні препарати: буспірон, гідроксизин, атиповий нейролептик кветіапін[джерело?].

Снодійні

При незначних порушеннях сну доксиламін, при тяжчих порушеннях — залеплон або зопіклон[джерело?].

Див. також

Примітки
  1. Drug Indications Extracted from FAERS — doi:10.5281/ZENODO.1435999
  2. Inxight: Drugs Database
  3. Голубев В.Л., Вейн А.М. Неврологические синдромы. Руководство для врачей. — 5000 прим. — ISBN 5-94501-008-1.
  4. Сапронов Н.С., Масалова О.О. Нейрофизиологические эффекты тиреоидных гормонов // Психофармакология и биологическая наркология. — 2007. — Т. 7, № 2. — С. 1533—1541.
  5. Байкова И.А., Головач А.А., Терещук Е.И. Клиника и современная терапия тревожных расстройств.
  6. Внутренние болезни. В 10 книгах. Книга 10. Пер. с англ. — ISBN 5-225-00640-Х, 0-07-100134-4.
  7. Hoyer J., Van , der Heiden C., Portman M. E. (2011). Psychotherapy for Generalized Anxiety Disorder. Psychiatric Annals 41 (2): 87–94. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 червня 2017.
  8. Городничев А.В. Биологические методы терапии психических расстройств (доказательная медицина — клинической практике). — 1000 екз. — ISBN 978-5-91579-075-8.
  9. Гельдер М., Гэт Д., Мейо Р. Оксфордское руководство по психиатрии: Пер. с англ. — Т. 1. — 1000 прим. — ISBN 966-7267-70-9, 966-7267-73-3.
  10. {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-5-94723-046-8.
  11. Погосова Г. В. {{{Заголовок}}}.
  12. Городничев А.В. Биологические методы терапии психических расстройств: (доказательная медицина--клинической практике). — 1000 екз. — ISBN 978-5-91579-075-8.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.