Географія Лаосу
Лаос — південносхідноазійська країна, що знаходиться на Індокитайському півострові й не має виходу до моря .svg.png.webp){kind=small}
. Загальна площа країни 236 800 км² (84-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 230 800 км², а на поверхню внутрішніх вод — 6 тис. км²[1]. Площа країни майже у 3 рази менша за площу України.
Географія Лаосу  | |
|---|---|
 Географічне положення Лаосу | |
| Географічне положення | |
| Континент | Азія |
| Регіон | Південно-Східна Азія |
| Координати | 18°00′ пн. ш. 105°00′ сх. д. |
| Територія | |
| Площа | 236 800 км² (84-те) |
| • суходіл | 98 % |
| • води | 2 % |
| Морське узбережжя | 0 км |
| Державний кордон | 5274 км |
| Рельєф | |
| Тип | гористий |
| Найвища точка | гора Пхубіа (2817 м) |
| Найнижча точка | Меконг (70 м) |
| Клімат | |
| Тип | субекваторіальний |
| Внутрішні води | |
| Найдовша річка | Меконг ( км) |
| Найбільше озеро | [[_]] ( км²) |
| Інше | |
| Природні ресурси | деревина, гідроенергія, гіпс, руди кольорових металів, золото, коштовне каміння |
| Стихійні лиха | повіді, посухи |
| Екологічні проблеми | нерозміновані території, знеліснення, ерозія ґрунтів |
Назва
Офіційна назва — Лаоська Народно-Демократична Республіка, Лаос, ЛНДР (лаос. ສາທາລະນະລັດ ປະຊາທິປະໄຕ ປະຊາຊົນລາວ, ປະເທດລາວ Саталаналат Пахатіпатай Пахахон Лоа, Патет Лао)[2]. Назва країни походить від етноніму лаосців — «лао» (лаос. ລາວ) з часів французького панування у XIX сторіччі[3]. Сам етнонім походить, можливо, від давнього індійського імені Лава (लव), одного з двох синів-близнюків бога Рами. Термін може походити також від давньокитайської назви тайської етнічної групи, до якої належать і лаосці — Ай-Лао (лаос. ອ້າຽລາວ, кит. 哀牢, в'єт. ai lao). Давня назва країни — Лан Ханґ (лаос. ລ້ານຊ້າງ), що означає Землю мільйона слонів. Інша назва країни — Муанґ Лао (лаос. ເມືອງລາວ) означає країну народу лао.
Історія дослідження території
Географічне положення
Карта Лаосу від ООН (англ.)
Порівняння розмірів території Лаосу та США
Лаос — південносхідноазійська країна, що межує з п'ятьма іншими країнами: на північному заході — з М'янмою (спільний кордон — 238 км), на півдні — з Камбоджею (555 км), на півночі — з Китаєм (475 км), на заході — з Таїландом (1845 км), на сході — з В'єтнамом (2161 км)[1]. Загальна довжина державного кордону — 5274 км[1]. Державний кордон проходить в основному по гребенях гір, а значна дільниця кордону з Таїландом річкою Меконг. Країна не має виходу до вод Світового океану[4][5].
Крайні пункти
Геологія
Гори складені переважно гранітами, гнейсами і порізані глибокими ущелинами, по яких протікають численні річки. Гірські хребти чергуються з плато складеними, пісковиками і вапняками.
Корисні копалини
Надра Лаосу багаті на ряд корисних копалин: гіпс, олово, золото, коштовне каміння[7].
Сейсмічність
Рельєф
Лаос — переважно гірська країна. Середні висоти — 710 м; найнижча точка — уріз вод річки Меконг (70 м); найвища точка — гора Пхубіа або Біа (2817 м). Гори порізані глибокими ущелинами, по яких протікають численні річки. Гірські хребти чергуються з плато, на півночі — плато Сіангкхуанг (висота до 2820 м), на сході — південно-західні схили хребта Чионгшон, на півдні — плато Боловен. Вздовж річки Меконг, однієї з найбільших азійських річок, розташована низовина.
Рельєф Лаосу
Рельєф Лаосу
Гіпсометрична карта Лаосу
Супутниковий знімок поверхні країни
Карта країни (англ.)
Гора Пхубіа
Типовий гірський рельєф
Острови
Клімат
Територія Лаосу лежить у субекваторіальному кліматичному поясі[8]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[9]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[9]. Зволоженя достатнє, у літньо-осінній період з морів та океанів часто надходять руйнівні тропічні циклони, вдалині від моря взимку може відзначатись більш сухий сезон[9]. Виділяють три сезони: чітко виражений вологий спекотний — з травня по жовтень, сухий прохолодний — з листопада по лютий, і спекотний сухий — в березні-квітні. Мусон вторгається практично одночасно на всю територію Лаосу.
Сонячна радіація (англ.)
Кліматична карта Лаосу (за Кеппеном)
Кліматограма Вьєнтьяна
Лаос є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].
Внутрішні води
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 333,5 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 3,1 тис. км² зрошуваних земель[1].
Гідрографічна мережа Лаосу
Річка Меконг
Річка Нам-Нгум
Річки
Річки країни належать басейну Південнокитайського моря Тихого океану. Найбільші річки: Меконг, що місцями судноплавна, та її притоки Тха, У, Лик, Нгум, Бангфай, Бангхіанг, Дон, Конг, Тхен.
Озера
Болота
Рослинність
Земельні ресурси Лаосу (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 10,6 %,
- орні землі — 6,2 %,
- багаторічні насадження — 0,7 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 3,7 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 67,9 %;
- інше — 21,5 %[1].
Тваринний світ
У зоогеографічному відношенні територія країни належить до Індокитайської провінції Індійсько-Індокитайської підобласті Індо-малайської області[9].
Охорона природи
Лаос є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН з боротьби з спустелюванням (UNCCD),
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
- Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),
- Конвенції з міжнародного морського права,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару[1].
Стихійні лиха та екологічні проблеми
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: повіді, посухи[1].
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- нерозміновані території;
- знеліснення;
- ерозію ґрунтів;
- більшість населення країни не має доступу до якісних ресурсів питної води.
Фізико-географічне районування
У фізико-географічному відношенні територію Лаосу можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
Див. також
Примітки
- Laos, Geography. Factbook.
- Котляков В. М., 2006.
- Поспелов Е. М., 2005.
- Атлас світу, 2005.
- Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 7 November. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- Лаос // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ФГАМ, 1964.
- Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
- Лаос // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Література
Українською
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Лаос // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Фізична географія материків та океанів : підруч. для студ. вищ. навч. закл. : у 2 т / за ред. П. Г. Шищенка. — К. : Видавництво Київського нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2009. — Т. 1. : Азія. — 643 с. — ISBN 978-966-439-257-7.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
Англійською
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
Російською
- (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейн. — Л. : Гидрометеоиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Лаос // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
- (рос.) Пфеффер П. Азия. — М. : Прогресс, 1982. — 316 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
Посилання
Вікісховище : Атлас Лаосу.- Карти Лаосу : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- Laos : [англ.] : [арх. 11 квітня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 7 November. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Добірка публікацій про Лаос : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Лаосу.