Голкіпер року в Україні
Голкіпер року в Україні — приз найкращому футбольному кіперу України. Має офіційну назву «Воротар Республіки». З 2016 року вручається газетою «Молодь України», перед тим — газетою «Український футбол», «Спортивною газетою», Комітетом у справах фізкультури та спорту України (від березня 1990 року — Держкомспортом), Федерацією футболу України та Міністерством спорту (щоправда, в різні роки ці організації мали різні назви). Лауреатом може стати футболіст із українським громадянством, не залежно від того, де він виступає. Три роки (1941—1943) топові списки не укладалися через Другу світову війну. У 1994—1998 роках повноцінних опитувань не було, проте редакція «Українського футболу» спромоголася виявити лауреатів за відповідний проміжок часу: задля цього були взяті до уваги загальні реєстри референдуму на визначення Футболіста року в Україні (його тоді проводила ця ж газета), звідки виокремили воротарів.
Опитування Українського науково-дослідного інституту фізкультури
1922
- 1. П. Платов («Штурм»)
- 2. С. Романенко (ТЛС)
- 3. Р. Норов («Уніон» Мк.)
1923
- 1. Р. Норов («Штурм»)
- 2. І. Типікін («Містран» О.)
- 3. В. Разорьонов (Клуб ім. Леніна Ю.)
Опитування Центрального будинку фізкультури України
1925
- 1. Р. Норов («Рабіс»)
- 2. В. Ямковий («Желдор» К.)
- 3. Ф. Димов («Желдор» Мк.)
1926
- 1. Р. Норов («Рабіс» / «Динамо» Х.)
- 2. В. Ямковий («Желдор» К.)
- 3. Ф. Димов («Желдор» Мк.)
1927
- 1. Р. Норов («Динамо» Х.)
- 2. Б. Войтенко («Райком металістів»)
- 3. К. Кравченко («Юний металіст»)
Опитування Всеукраїнської футбольної секції
1933
- 1. А. Ідзковський («Динамо»)
- 2. О. Бабкін (ХПЗ)
- 3. М. Гутарєв («Динамо» Дн.)
1934
- 1. А. Ідзковський («Динамо»)
- 2. С. Москвин («Динамо» Х.)
- 3. О. Бабкін (ХПЗ)
1935
- 1. М. Трусевич («Динамо» О.)
- 2. С. Москвин («Динамо» Х.)
- 3. А. Ідзковський («Динамо»)
1936
- 1. М. Трусевич («Динамо»)
- 2. А. Ідзковський («Динамо»)
- 3. О. Михальченко («Динамо» О.)
Опитування Футбольно-хокейної секції України
1937
- 1. А. Ідзковський («Динамо»)
- 2. О. Михальченко («Динамо» О.)
- 3. М. Трусевич («Динамо»)
1938
- 1. М. Трусевич («Динамо»)
- 2. Д. Піньков («Динамо» О.)
- 3. А. Ідзковський («Динамо»)
1939
- 1. М. Трусевич («Динамо»)
- 2. А. Ідзковський («Динамо»)
- 3. К. Скрипченко («Стахановець»)
1940
- 1. М. Трусевич («Динамо»)
- 2. К. Скрипченко («Стахановець»)
- 3. А. Ідзковський («Динамо»)
1944
- 1. А. Ідзковський («Динамо»)
- 2. М. Скороход («Локомотив»)
- 3. Є. Королевич («Стахановець»)
1945
- 1. А. Ідзковський («Динамо»)
- 2. Є. Королевич («Стахановець»)
- 3. М. Скороход («Локомотив»)
1946
- 1. А. Зубрицький («Динамо»)
- 2. В. Близинський («Харчовик»)
- 3. М. Скороход («Локомотив»)
Опитування Секції футболу України
1947
- 1. А. Зубрицький («Динамо»)
- 2. В. Близинський («Харчовик»)
- 3. М. Уграїцький («Локомотив»)
1948
- 1. М. Уграїцький («Локомотив»)
- 2. Г. Сухих («Шахтар»)
- 3. А. Зубрицький («Динамо»)
1949
- 1. М. Уграїцький («Локомотив»)
- 2. А. Зубрицький («Динамо»)
- 3. В. Близинський («Харчовик»)
Опитування Комітету фізкультури та спорту України
1950
- 1. М. Уграїцький («Локомотив»)
- 2. А. Зубрицький («Динамо»)
- 3. В. Близинський («Харчовик»)
1951
- 1. Є. Пєстов («Шахтар»)
- 2. Ю. Петров («Шахтар»)
- 3. О. Макаров («Динамо»)
1952
- 1. О. Макаров («Динамо»)
- 2. О. Браховецький («Локомотив»)
- 3. Ю. Петров («Шахтар»)
1953
- 1. М. Уграїцький («Локомотив»)
- 2. Є. Лемешко («Динамо»)
- 3. В. Г. Чанов («Шахтар»)
1954
- 1. О. Макаров («Динамо»)
- 2. М. Уграїцький («Локомотив»)
- 3. В. Г. Чанов («Шахтар»)
1955
- 1. О. Макаров («Динамо»)
- 2. В. Г. Чанов («Шахтар»)
- 3. М. Гарбузников («Шахтар»)
1956
- 1. О. Макаров («Динамо»)
- 2. Є. Лемешко («Динамо»)
- 3. М. Гарбузников («Шахтар»)
1957
- 1. Є. Лемешко («Динамо»)
- 2. В. Г. Чанов («Шахтар»)
- 3. О. Макаров («Динамо»)
1958
- 1. В. Г. Чанов («Шахтар»)
- 2. О. Макаров («Динамо»)
- 3. М. Уграїцький («Авангард»)
1959
- 1. В. Г. Чанов («Шахтар»)
- 2. А. Гаваші («Спартак» Уж. + «Динамо»)
- 3. М. Уграїцький («Авангард»)
1960
- 1. О. Макаров («Динамо»)
- 2. Б. Стрелков («Шахтар»)
- 3. М. Уграїцький («Авангард»)
1961
- 1. О. Макаров («Динамо»)
- 2. М. Уграїцький («Авангард»)
- 3. А. Гурбич («Чорноморець»)
1962
- 1. М. Уграїцький («Авангард»)
- 2. Б. Стрелков («Шахтар»)
- 3. Б. Разинський («Динамо»)
1963
- 1. В. Банников («Динамо»)
- 2. Б. Стрелков («Шахтар»)
- 3. Л. Колтун («Авангард»)
1964
- 1. В. Банников («Динамо»)
- 2. Ю. Коротких («Шахтар»)
- 3. В. Гургач (СКФ)
1965
- 1. В. Банников («Динамо»)
- 2. Ю. Коротких («Шахтар»)
- 3. О. Савченко («Авангард»)
1966
- 1. Є. Рудаков («Динамо»)
- 2. В. Банников («Динамо»)
- 3. Ю. Коротких («Шахтар»)
1967
- 1. В. Банников («Динамо»)
- 2. Є. Рудаков («Динамо»)
- 3. Ю. Коротких («Шахтар»)
1968
- 1. Ю. Дегтярьов («Шахтар»)
- 2. Є. Рудаков («Динамо»)
- 3. О. Ткаченко («Зоря»)
1969
- 1. Є. Рудаков («Динамо»)
- 2. О. Ткаченко («Зоря»)
- 3. В. Турпак («Карпати»)
1970
- 1. О. Ткаченко («Зоря»)
- 2. О. Прохоров («Металург» З. + «Динамо»)
- 3. Є. Рудаков («Динамо»)
1971
- 1. Є. Рудаков («Динамо»)
- 2. В. Гургач («Металург» З.)
- 3. В. Самохін («Кривбас»)
1972
- 1. Є. Рудаков («Динамо»)
- 2. О. Ткаченко («Зоря»)
- 3. В. Самохін («Динамо»)
1973
- 1. Є. Рудаков («Динамо»)
- 2. О. Ткаченко («Зоря»)
- 3. Ю. Дегтярьов («Шахтар»)
1974
- 1. Є. Рудаков («Динамо»)
- 2. Л. Колтун («Дніпро»)
- 3. В. Кириченко («Спартак» І.-Ф.)
1975
- 1. Є. Рудаков («Динамо»)
- 2. Ю. Дегтярьов («Шахтар»)
- 3. О. Ракитський («Карпати»)
1976
- 1. О. Ракитський («Карпати»)
- 2. Ю. Дегтярьов («Шахтар»)
- 3. Є. Рудаков («Динамо»)
1977
- 1. Ю. Дегтярьов («Шахтар»)
- 2. В. Юрковський («Динамо»)
- 3. О. Дегтярьов («Чорноморець»)
1978
- 1. Ю. Дегтярьов («Шахтар»)
- 2. Ю. Роменський («Чорноморець»)
- 3. В. Юрковський («Динамо»)
1979
- 1. Ю. Роменський («Динамо»)
- 2. Ю. Дегтярьов («Шахтар»)
- 3. І. Жекю («Чорноморець»)
1980
- 1. Ю. Роменський («Динамо»)
- 2. Вік. Чанов («Шахтар»)
- 3. І. Жекю («Чорноморець»)
1981
- 1. М. Михайлов («Динамо»)
- 2. Вік. Чанов («Шахтар»)
- 3. І. Жекю («Чорноморець»)
1982
- 1. Вік. Чанов («Динамо»)
- 2. В. Єлінскас («Чорноморець»)
- 3. Ю. Дегтярьов («Шахтар»)
1983
- 1. В. Єлінскас («Шахтар»)
- 2. С. Краковський («Дніпро»)
- 3. М. Михайлов («Динамо»)
1984
- 1. С. Краковський («Дніпро»)
- 2. Ю. Роменський («Чорноморець»)
- 3. Вік. Чанов («Динамо»)
1985
- 1. М. Михайлов («Динамо»)
- 2. С. Краковський («Дніпро»)
- 3. В. Єлінскас («Шахтар»)
1986
- 1. Вік. Чанов («Динамо»)
- 2. Ю. Сивуха («Металіст»)
- 3. С. Краковський («Дніпро»)
1987
- 1. В. Городов («Дніпро»)
- 2. Вік. Чанов («Динамо»)
- 3. В. Гришко («Чорноморець»)
1988
- 1. Вік. Чанов («Динамо»)
- 2. В. Городов («Дніпро»)
- 3. І. Кутєпов («Металіст»)
1989
- 1. Вік. Чанов («Динамо»)
- 2. В. Городов («Дніпро»)
- 3. В. Гришко («Чорноморець»)
Інші претенденти |
---|
|
Опитування Держкомспорту України
1990
- Вік. Чанов («Динамо») — 48 очок (14 перших місць + 2 другі + 2 треті)
- І. Кутепов («Металіст») — 32 (3+8+7)
- В. Гришко («Чорноморець») — 28 (1+8+9)
Тріумфатором стартового референдуму вийшов легендарний Віктор Чанов — воротар ефектний, із хорошою статистикою, ось і тринадцяте чемпіонство кияни здобули багато в чому завдяки йому — впродовж першості він не допустив жодної помилки.
1991
- І. Кутепов («Динамо») — 43 (9+7+2)
- В. Гришко («Чорноморець») — 41 (9+5+4)
- В. Городов («Дніпро») — 24 (0+6+12)
Вихованець первомайської ДЮСШ Ігор Кутєпов, який обрав начебто нехитру методу поводження в «рамці», останнього союзного сезону, попри молодість, був у знекровленому «Динамо» серед найстарших, відзначившись кількома відбитими пенальті.
Опитування «Спортивної газети»
1992
- О. Помазун («Металіст») — 50 (10+7+1, 17 місце в рейтингу оцінювання)
- І. Кутепов («Динамо») — 34 (1+5+1, 2)
- О. Колесов («Таврія») — 34 (4+2+2, 6)
Інші претенденти |
---|
|
За підсумком першого національного чемпіонату кіпером № 1 визнали одного з його героїв — харків'янина Олександра Помазуна, яскравого представника «втраченого покоління» дев'яностих, гравця сміливого, дещо авантюрного, здатного на шалені сейви.
1993
- І. Кутепов («Динамо») — 62 (12+4+1, 1)
- О. Помазун («Металіст») — 48 (5+7+3, 2)
- М. Медін («Дніпро») — 20 (1+1+3, 6)
Інші претенденти |
---|
|
Ігор Кутепов належав до т. зв. «рудаковського» типажу «брамарів», надаючи перевагу спокійній виваженості перед будь-якими діями «на публіку»; проявилося це й тоді, коли столичний гранд завоював дебютний комплект українських золотих медалей.
Опитування газети «Український футбол»
1994
- 1/2. О. Шовковський («Динамо»)
- 2/12. Д. Тяпушкін («Нива» Т. + «Спартак» (Р.))
- 3/16. Д. Шутков («Шахтар»)
Інші претенденти |
---|
|
Чи не одразу з феноменальним стартом у Європі Олександр Шовковський — найкращий голкіпер незалежної України — окреслив свої, тісно переплетені, чесноти й недоліки: небачена реакція та нервозність, «читання» гри і паніка при верхових подачах.
1995
- 1/3. О. Суслов («Чорноморець»)
- 2/9. О. Шовковський («Динамо»)
- 3/22. Д. Шутков («Шахтар»)
Інші претенденти |
---|
|
Олег Суслов вважався воротарем без слабких місць: надійний, легко керував оборонцями і брав пенальті, чудово рухався на лінії й добре — на виходах; став героєм у польській Лодзі, коли власноруч вивів одеситів до наступного етапу Кубка УЄФА.
1996
- 1/2. О. Суслов («Чорноморець»)
- 2/8. І. Близнюк («Зірка-НІБАС» + «Дніпро»)
- 3/21. А. Ковтун («Динамо» + «Ворскла»)
Інші претенденти |
---|
|
На середину декади до перерахованих «плюсів» Олега Суслова додався ще один — уміння пробивати 11-метрові удари, в іншому ж змін не було: відмінні дії на всіх рівнях, чотири сезони поспіль без замін у чемпіонаті, а далі… австрійська безвість.
1997
- 1/4. О. Шовковський («Динамо»)
- 2/9. І. Близнюк («Дніпро»)
- 3/20. Д. Шутков («Шахтар»)
Якось непомітно Олександр Шовковський освоїв функції основного в національній футбольній дружині, виконуючи їх практично бездоганно — йому невиходом до Франції не дорікали, зате по ділу хвалили за потрапляння киян у чвертьфінал євроліги.
1998
- 1/4. О. Шовковський («Динамо»)
- 2/19. О. Лавренцов («Кривбас»)
- 3/35. А. Баталов («Полісся»)
Інші претенденти |
---|
Тепер, уже беззастережний «№ 1» у нас, Олександр Шовковський зміг піднятися до статусу одного з провідних стражів воріт континенту: «квитком» у цей елітний клуб стала незабутня серпнева драма у Празі; успішно підтвердив реноме в наступні місяці.
1999
- О. Шовковський («Динамо») — 544 (162+21+16)
- Ю. Вірт («Шахтар») — 293 (22+86+55)
- О. Лавренцов («Кривбас») — 260 (19+70+63)
Інші претенденти |
---|
|
Тогорічний листопад для Олександра Шовковського був майже трагічний, утім, окрім прикрих епізодів, запам'яталися його яскраві виступи проти французів і росіян, «Байєра» й «Лаціо», отож чільна сходинка «СаШо» в конкурсі — заслужена.
2000
- Ю. Вірт («Шахтар») — 532 (131+61+17)
- О. Шовковський («Динамо») — 405 (67+85+34)
- М. Левицький («Чорноморець» (Р.) + «Сент-Етьєн» (Фр.) — 141 (7+33+54)
Інші претенденти |
---|
|
Хоч і невисокий (із «фахової» точки зору), зате пластичний, спроможний миттєво реагувати на зрадливу траєкторію м'яча, дебютний репрезентант «Шахтаря» Юрій Вірт «на рівні» тримався не надто довго, увійшовши до анналів грою в Лізі чемпіонів.
2001
- В. Рева (ЦСКА + «Динамо») — 512 (102+78+50)
- Ю. Вірт («Шахтар») — 471 (92+74+47)
- М. Левицький («Спартак» (Р.)) — 243 (32+50+47)
Інші претенденти |
---|
|
Особливий час для Віталія Реви: навесні він успішно захищав останній рубіж столичних «армійців», у пам'ятному поєдинку самотужки перекресливши надії Донбасу на «золото», а восени був «світлою плямою» європейського виступу сусідів-динамівців.
2002
- В. Рева («Динамо») — 772 (232+32+12)
- М. Медін («Дніпро») — 424 (30+126+82)
- Д. Шутков («Шахтар») — 243 (16+72+51)
Інші претенденти |
---|
|
Віталій Рева — цілеспрямований, стабільний «перший номер» віце-чемпіона країни й національної збірної, компенсуючи брак зросту зосередженістю, класно провів цілий рік (як за «синьо-жовтих», так і «блакитно-білих»), «змазавши» хіба що кінцівку.
2003
- О. Шовковський («Динамо») — 812 (244+35+10)
- М. Медін («Дніпро») — 262 (16+87+40)
- А. Куслій («Дніпро») — 231 (16+63+57)
Інші претенденти |
---|
|
Остаточно вилікувавши травму плеча, Олександр Шовковський зміцнів психологічно, набув упевненості та досвіду, не розучився ловити «мертві» м'ячі й загалом сформувався як спортсмен; у результаті — рівний сезон, зокрема, в євролізі.
2004
- О. Шовковський («Динамо») — 1728 (552+33+6)
- В. Кернозенко («Дніпро») — 903 (33+359+86)
- В. Рева («Динамо») — 239 (4+61+105)
Якщо в другому колі тринадцятого чемпіонату Олександр Шовковський «чергував» із колегою «вахту» в київській «рамці», то з новим тренером уже капітан і пенальтист — знову оплот її редуту й авторитет у складі колективу зі тризубом на грудях.
2005
- О. Шовковський («Динамо») — 1542 (486+40+4)
- М. Старцев («Таврія» + «Кривбас») — 590 (17+202+135)
- Д. Шутков («Шахтар») — 407 (9+140+100)
Період розквіту Олександра Шовковського: долаючи схильність до надмірного хвилювання, відшліфував власні переваги (передусім — «котячу» реакцію), зачарувавши загал — одні показники у збірній (п'ять поєдинків «на нуль» із восьми) чого варті.
2006
- О. Шовковський («Динамо») — 387 (95+45+12)
- Б. Шуст («Шахтар») — 324 (64+50+32)
- А. П'ятов («Ворскла») — 134 (10+34+36)
Інші претенденти |
---|
|
Увійшовши в історію мундіалів, коли зостався «сухим» за підсумком післяматчевих 11-метрових, Олександр Шовковський ніби підсумував «золотий» етап кар'єри, і навіть подальший спад не скасував рекордне, восьме, звання «Воротаря Республіки».
2007
- А. П'ятов («Ворскла» + «Шахтар») — 368 (87+42+23)
- В. Кернозенко («Дніпро») — 247 (36+53+33)
- О. Шовковський («Динамо») — 199 (33+31+38)
Інші претенденти |
---|
|
Андрій П'ятов, іще вчора запасний кіпер «Ворскли», непомітно виріс у незамінного в «Шахтарі» й кандидата до лав «синьо-жовтої» репрезентації, причому його дебют у Донецьку виявився казковим: півтисячі «сухих» хвилин в офіційних зустрічах.
2008
- А. П'ятов («Шахтар») — 406 (84+58+38)
- С. Богуш («Металург» З. + «Динамо») — 380 (71+67+33)
- О. Горяїнов («Металіст») — 290 (39+51+71)
Інші претенденти |
---|
|
Унаслідок спаду форми конкурентів Андрій П'ятов отримав нагоду «захопити» позицію у «старті» головної команди держави, чим і скористався: один пропущений м'яч у п'яти матчах, чотири гри «на нуль» плюс беззаперечне місце в основі «гірників».
2009
- А. П'ятов («Шахтар») — 538 (129+66+19)
- О. Шовковський («Динамо») — 454 (69+111+25)
- О. Горяїнов («Металіст») — 224 (20+28+108)
Інші претенденти |
---|
|
Суть майстерності Андрія П'ятова в простоті й економії рухів; видатного для нашого футболу року серйозно помилився тричі — у Стамбулі (травень), Дніпропетровську (жовтень) і Белграді (грудень), «перекривши» це загальною стабільністю.
2010
- А. П'ятов («Шахтар») — 250 (70+17+6)
- М. Коваль («Металург» З. + «Динамо») — 102 (8+27+24)
- А. Дикань («Терек» (Р.) + «Спартак» (Р.)) — 98 (14+21+14)
Інші претенденти |
---|
|
Сильні та слабкі сторони Андрія П'ятова традиційні для нашої школи: добра гра на лінії, погана — на виходах, із цим «багажем» йому суджено йти далі, саме він уособлював донеччанина восени, коли «Шахтар» вийшов у плей-офф чемпіонської Ліги.
2011
- 1. О. Шовковський («Динамо») — 241 (67+14+12)[1]
- 2. О. Рибка («Оболонь» + «Шахтар») — 156 (20+39+18)
- 3. А. Дикань («Спартак» (Р.)) — 113 (3+36+32)
Інші претенденти |
---|
|
П'ятирічка знадобилась Олександрові Шовковському, аби повернутися на трон і таки підняти «стелю» рекорду до цифри «9»: перемогу вінценосному києводинамівцю забезпечив добротний сезон із єдиною «просадкою», що трапилася під час бабиного літа.
2012
- 1. А. П'ятов («Шахтар») — 356 (95+29+13)
- 2. О. Шовковський («Динамо») — 146 (26+28+12)
- 3. О. Горяїнов («Металіст») — 138 (13+34+31)
Інші претенденти |
---|
|
Будьмо відверті: лише надлюдський збіг обставин — ідеться про дискваліфікацію клубного конкурента й травму партнера по репрезентації — Андрій П'ятов «чкурнув із небуття», ніби відчеканивши своє право бути національним «№ 1».
2013
- 1. А. П'ятов («Шахтар») — 275 (69+26+16)
- 2. Д. Безотосний («Чорноморець») — 151 (17+39+22)
- 3. О. Шовковський («Динамо») — 133 (29+14+18)
Інші претенденти |
---|
|
2014
- 1. Д. Бойко («Дніпро») — 237 (50+34+19)
- 2. А. П'ятов («Шахтар») — 224 (46+35+16)
- 3. М. Шевченко («Зоря») — 101 (10+18+35)
Інші претенденти |
---|
|
2015
- 1. О. Шовковський («Динамо») — 77 (17+9+8)
- 2. Д. Бойко («Дніпро») — 49 (7+9+10)
- 3. А. П'ятов («Шахтар») — 43 (5+11+6)
Інші претенденти |
---|
|
Опитування газети «Молодь України»
2016
- 1. А. П'ятов («Шахтар») — 111
- 2. О. Шевченко («Зоря») — 34
- 3. Є. Боровик («Чорноморець») — 32
Інші претенденти |
---|
|
2017
- 1. А. Лунін («Дніпро» + «Зоря») — 23 (5+4+0)
- 2. А. П'ятов («Шахтар») — 20 (4+4+0)
- 3. О. Бандура («Сталь» К-е + «Верес») — 6 (1+1+1)
Інші претенденти |
---|
|
2018
- 1. Ю. Паньків («Олександрія») — 19
- 2. Є. Паст («Зірка» + «Десна») — 17
- 3. Д. Бойко («Динамо») — 14
Інші претенденти |
---|
|
2019
- 1. А. П'ятов («Шахтар») — 75 %
- 2. Ю. Паньків («Олександрія») — 11 %
- 3. Р. Худжамов («Маріуполь») — 8 %
Інші претенденти |
---|
|
2020
- 1. Є. Паст («Десна»)
- 2. Г. Бущан («Динамо»)
- 3. М. Шевченко («Зоря»)
Інші претенденти |
---|
|
Багаторазові переможці
Голкіпер | Кількість перемог | Роки |
---|---|---|
Олександр Шовковський | 10 | 1994, 1997, 1998, 1999, 2003, 2004, 2005, 2006, 2011, 2015 |
Андрій П'ятов | 8 | 2007, 2008, 2009, 2010, 2012, 2013, 2016, 2019 |
Євген Рудаков | 7 | 1966, 1969, 1971, 1972, 1973, 1974, 1975 |
Олег Макаров | 6 | 1952, 1954, 1955, 1956, 1960, 1961 |
Роман Норов | 5 | 1923, 1924, 1925, 1926, 1927 |
Олександр Бабкін | 5 | 1928, 1929, 1930, 1931, 1932 |
Антон Ідзковський | 5 | 1933, 1934, 1937, 1944, 1945 |
Микола Трусевич | 5 | 1935, 1936, 1938, 1939, 1940 |
Микола Уграїцький | 5 | 1948, 1949, 1950, 1953, 1962 |
Віктор Чанов | 5 | 1982, 1986, 1988, 1989, 1990 |
Віктор Банніков | 4 | 1963, 1964, 1965, 1967 |
Юрій Дегтерьов | 3 | 1968, 1977, 1978 |
Цікаві факти
- лауреатом опитування були 33 кіпери з 12 клубів;
- найстарший лауреат — Олександр Шовковський (40 років у 2015-му);
- наймолодший лауреат — Андрій Лунін (18 років у 2017-му);
- за кількістю перемог лідерами є Олександр Шовковський (10) і київське «Динамо» (52);
- за кількістю перемог поспіль лідерами є Роман Норов, Олександр Бабкін і Євген Рудаков (по 5);
- найбільшу відстань між дебютною та останньою перемогами має Олександр Шовковський (21 рік: 1994 і 2015);
- за кількістю потраплянь у призову трійку лідером є Олександр Шовковський (16 = 10 перших місць + 4 другі + 2 треті), не набагато відстав Антон Ідзковський (14 = 5 + 5 + 4);
- у 1992 і 1993 роках, коли топ-воротаря держави визначала «Спортивна газета», відповідне опитування проводилося за результатами сезону, тобто влітку, маючи специфічну модель: окрім традиційного анкетування респондентів, враховувався рейтинг голкіперів за виставленими «СГ» оцінками, згідно з яким «страж воріт», розмішений на вершині, здобував кількість балів, прямо протилежну його місцю (наприклад, 1993-го № 1 у рейтингу Ігор Кутепов отримав 17 очок, оскільки до підсумкового оцінювання газета допустила 17 кіперів).
Примітки
Джерела
- Анатолій Скоробагатько. Спортивні опитування: Україна та світ. — К.: [самвидав], 2001. — 82 с.
- Газета «Український футбол» за 2 листопада 2010 року, № 162-163
- Газета «Український футбол» за 17 грудня 2010 року, № 189
- Газета «Український футбол» за 18 грудня 2012 року, № 136
- Газета «Молодь України» за 9 серпня 2013 року, № 15-16
- Газета «Копейка» (Біла Церква) за 13 листопада 2013 року, № 46
- Газета «Український футбол» за 13 грудня 2013 року, № 102
- Газета «Молодь України» за 19 червня 2014 року, № 19-20
- Газета «Український футбол» за 19 грудня 2014 року, № 97
- Газета «Український футбол» за 31 січня 2017 року, № 5-6
- Газета «Копійка» (Біла Церква) за 1 листопада 2017 року, № 43
- Газета «Український футбол» за 7 листопада 2017 року, № 85-86
- На зеленій мураві. Ретроспективний альманах газети «Український футбол» / К.: [самвидав], 2017. — С. 1
- Газета «Молодь України» за 29 листопада 2018 року, № 37-38