Даріо Шимич

Вихованець футбольної школи клубу «Динамо» (Загреб).

У дорослому футболі дебютував 1992 року виступами за команду клубу «Кроація», як на той час називалося загребське «Динамо», в якій провів сім сезонів, взявши участь у 140 матчах чемпіонату. За цей час п'ять разів виборював титул чемпіона Хорватії.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу італійського клубу «Інтернаціонале», до складу якого приєднався 1999 року. Відіграв за «нераззуррі» наступні три з половиною сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Інтернаціонале», був основним гравцем захисту команди.

2002 року уклав контракт з іншим міланським клубом, «Міланом», у складі якого провів наступні шість років своєї кар'єри гравця. За цей час додав до переліку своїх трофеїв титул володаря Кубка Італії, ставав чемпіоном Італії, володарем Суперкубка Італії з футболу, переможцем Ліги чемпіонів УЄФА (двічі), володарем Суперкубка УЄФА (двічі), клубний чемпіон світу.

Протягом 2008—2010 років захищав кольори команди клубу «Монако».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Динамо» (Загреб), до якого повернувся 2010 року. Провів за свою «рідну» команду два матчі в рамках тогорічного розіграшу Ліги чемпіонів та одну гру на Суперкубок Хорватії, після чого прийняв рішення про завершення кар'єри гравця.

1996 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Хорватії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 13 років, провів у формі головної команди країни 100 матчів (найкращий результат серед усіх гравців національної команди), забивши 3 голи.

У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 1996 року в Англії, чемпіонату світу 1998 року у Франції, на якому команда здобула бронзові нагороди, чемпіонату світу 2002 року в Японії і Південній Кореї, чемпіонату світу 2006 року у Німеччині, а також чемпіонату Європи 2008 року в Австрії та Швейцарії.