Джин (іслам)

Джини (араб. جن‎ — духи) — міфологічні істоти, одна з трьох категорій створених Аллахом розумних істот (дві інші — янголи і люди). За Кораном, джини створені з вогню, що не має диму, мають повітряні чи вогняні тіла, здатні приймати будь-яку личину, виконувати складні роботи. Жили на землі ще до створення Адама, зазвичай ворожі до людей[1]. Згідно з мусульманськими повір'ями вони бувають чоловічої і жіночої статі, живуть у пустелях, горах і лісах; поділяються на декілька категорій, серед них — гуль, іфріт, марід та сіілат. До джинів іноді зараховують і шайтанів.

Частина серії статей на тему:
Традиційна релігія
Зображення джинів, XVI століття
Надприродні сутності
Категорія • Портал
Частина серії статей на тему:
Іслам
Аллах
Аллах
Єдинобожність • Історія • Термінологія
Шаблони • Категорія • Портал
Джин
Частина від Авраамічні релігії і іслам
 Медіафайли у Вікісховищі

Джини в Корані
Коранічна сура «Джини», XVI ст.

Згідно з Кораном Мухаммед був посланий Аллахом до людей і до джинів. Про джинів докладно йдеться в мекканській 72 сурі Корану, яка називається «Джини». У сурі йдеться про те, що частина джинів, почувши читання пророком Корану, увірувала і стала проповідувати іслам[2]. Інші продовжували творити злі справи, йдучи за Іблісом, складаючи разом із шайтанами його воїнство. Як і всі невіруючі, вони приречені на муки в джаханнамі (пекло в ісламі)[3]. Джинам поклоняються язичники[4]. За наказом Аллаха багато джинів служили Сулейманові, вони будували для нього храм і палаци, моментально приносили трон цариці Савської[5].

Джини можуть викликати хвороби, приносити страждання, можуть шкодити людині, та можуть їй і допомагати

Джини в мусульманській традиції

Мусульманські богослови, визнаючи реальність існування джинів, не бажали докладно про них роздумувати. У мусульманській художній літературі багато оповідей про джинів, про їх любовні історії, про скарби, які вони оберігають, про спроби спокушати аскетів. Джини з їх здатністю творити чудеса були улюбленими персонажами народної літератури і фольклору мусульманського середньовіччя, зокрема казок циклу «Тисячі й однієї ночі».

Одним із головних аспектів мусульманської магії є спроби підкорити собі джинів і використовувати їхні здатності творити чудеса. Досі великою популярністю користуються книги-інструктажі з підкорення джинів.
Джини — частина доісламських вірувань Аравії, що увійшла в іслам. Для жителів Внутрішньої Аравії VI—VII ст. весь світ, що їх оточував — пустелі, гори, каміння, дерева — були населені джинами; вони переважно вважалися ворожими до людей, та їх можна було задобрити, поклоняючись їм і приносячи жертви, у них можна було шукати допомоги[6]. Джини як і шайтани допомагали віщунам (кахінам) і поетам (шаіїрам) отримувати натхнення з потойбічного світу. Одноплемінники Мухаммеда вважали його промови навіяними джинами. Коран включив джинів до мусульманської картини світу, давши ісламське пояснення тому, що для аравійців початку VII ст. було безумовною реальністю. Пізніше мусульманський образ джинів увібрав у себе багато елементів фольклорної та релігійної спадщини народів, що прийняли іслам.

Примітки
  1. (Коран: 6:112, 128—130; 15:27; 37:158; 41:29; 46:18/17; 51:56; 55:15/14)
  2. (Коран: 72:1—17); 46:29/28—32/31)
  3. (Коран: 7:38/36, 179/178; 11:119/120)
  4. (Коран: 34:41/40)
  5. (Коран: 34:12/11—14/13; 27:17, 38—42)
  6. (Коран: 6:100, 128; 37:158; 72:6)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.