Довгань Борис Степанович

Народився в Києві на Пріорці, в помешканні навпроти будинку, де колись зупинявся Тарас Шевченко, а тепер там філія шевченківського музею[2].

Коли Борису було 4 роки, родина (батько, мати і троє дітей) мусила втікати від голоду — спочатку до Могильова (Білорусь), а через три роки (1935) в Новосибірськ, де 1936 року Борис пішов до школи.

В 1937 році батька, простого чоботаря, безпідставно арештували, а 1938-го (після розстрілу М. Єжова) звільнили. Батьки з дітьми 1939 року переїхали до м. Фрунзе (Киргизстан). Борис закінчив сім класів школи й курси водіїв автомобіля. Певний час працював за цією професією, а згодом (під час війни) — на взуттєвій фабриці.

В 1945 році родина повернулася до Києва, Борис далі навчався у восьмому класі школи № 8 (на Куренівці), але через рік залишив школу й вступив до технікуму річкового транспорту (тепер — коледж), де навчався на штурмана лише рік (не сподобалося).

З 1947 по 1950 навчався в Київському училищі прикладних мистецтв, де здобув фах ліпника, модельника і формувальника.

З 1950 по 1956 навчався в Київському художньому інституті (викладачі дисциплін спеціальності: І. В. Макогон, М. Г. Лисенко, І. П. Шаповал, Ю. Є. Садиленко).

Після закінчення інституту — на творчій роботі, паралельно — з 1950 по 1961 рік викладав скульптуру в Київській художній середній школі імені Тараса Шевченка (серед відомих учнів: Володимир Прядка, Валерій Швецов та інші).

Борис Довгань учасник Другої світової війни[3], член Спілки художників України з 1965 року, Почесний академік Національної академії мистецтв України з 2009 року.

Учасник українського правозахисного руху в СРСР. За правозахисну діяльність його на тривалий час було позбавлено роботи.

Біографія Бориса Довганя включена до довідника «Життя славетних» та видань Американського біографічного інституту на знак визнання його видатного внеску в прогрес ХХ століття.

Помер 30 квітня 2019 року у місті Києві.[4]

• Відновлення пам'ятника Т. Г. Шевченку (автор І. Кавалерідзе) в Ромнах (1980);
• Спільно з колегами: Володимиром Луцаком, Степаном Кириченком та Надією Клейн створює кольорову мозаїчну скульптуру «Україна» заввишки 5,5 м для декади українського мистецтва в Москві (1960);
• співавтор Герба Києва часів УРСР.

Борис Степанович Довгань у своїй майстерні (Київ, 2014)

Пам'ятники, композиції[5]:

• Пам'ятник «художникам — жертвам репресій» (1996);
• Пам'ятник Папі Римському — Івану Павлу ІІ у Києві на території посольства держави Ватикан (2002);
• пам'ятник О. Пушкіну і фонтан «Перше кохання» в Гурзуфі (1987);
• пам'ятник генералу М. Драгомирову в Конотопі;
• пам'ятник Олександру Вертинському в Києві (2019)[6].;
• композиція «Меркурій» в парку «Олександрія» в Білій Церкві Київської області (1993);
• композиція «Музика» для фонтану в сквері на вул. Архітектора Городецького (1979);
• композиція «Тетяна» в парку ім. О. Пушкіна (Київ, 1973);
• мармурові блоки з рельєфами: «Моління про чашу[7]», «Учні, які поснули», «Мадонна з немовлям» (2000–2008);
• рельєфи на будинок Українського інституту науково-технічної та економічної інформації МОН України (біля станції метро «Либідська», відомий у Києві і Україні як «Літаюча тарілка») (1970);
• барельєфи і постать юнака з книжкою в Національній бібліотеці для дітей (Київ, 1977);
• скульптурні композиції: фонтан «Земля і вода» в Новій Каховці (1979);
• барельєфи в київському готелі «Славутич» (6 м х 3 м) (два сюжети: «Київ історичний» і «Київ сучасний») та ін.

Скульптурні портрети:

• портрет Г. Сковороди в Національній бібліотеці ім. В. Вернадського у Києві (1989);
• Портрет поета-дисидента Василя Стуса (1968)[8];
• портрет перекладача Григорія Кочура;
• портрет академіка-ботаніка Миколи Холодного;
• портрет академіка В. І. Вернадського в Києві (1987);
• портрет архітектора Ф. І. Юр'єва;
• портрет вченого-хіміка Генріха Дворка;
• портрет поета-дисидента Івана Світличного;
• портрет українського композитора Леоніда Грабовського;
• портрет поета-неокласика Миколи Зерова;
• портрет поета-дисидента Юрія Кочержинського;
• портрет поета-дисидента Миколи Холодного та ін.

Меморіальні дошки і пам'ятники:

• меморіальна дошка автору слів Гімну України Павлові Чубинському в Києві (1993);
• меморіальна дошка письменнику і перекладачу Борисові Антоненку-Давидовичу;
• меморіальний пам'ятник видатній громадській та політичній діячці Славі Стецько (2007);
• меморіальний пам'ятник художнику Миколі Глущенку (1982–1986);
• меморіальний пам'ятник композитору Ігорю Шамо (1982–1986);
• меморіальний пам'ятник театральному режисерові Сергію Данченку;
• меморіальний пам'ятник диригенту Вікторові Іконнику;
• меморіальна дошка письменнику Натанові Рибаку, а також (у співавторстві з архітектором-художником Юр'євим Ф. І.) меморіали загиблим воїнам та інші пам'ятники на місці поховання видатних державних, громадських і творчих діячів України та меморіальні дошки на будинках.

• 
  Пам'ятник Івану Павлу ІІ у Києві
• 
  Пам'ятник «Художники-жертви репресій» у Києві
• 
  Надгробок на могилі Ярослави Стецько
• 
  Надгробок на могилі композитора Ігоря Шамо
• 
  Надгробок на могилі театрального режисера Сергія Данченка
• 
  Надгробок на могилі хорового диригента Віктора Іконника
• 
  Меморіальна дошка на будинку біля Художнього інституту у Києві, де жив Олександр Богомазов
• 
  Меморіальна дошка Бориса Антоненка-Давидовича
• 
  Портрет архітектора Юр’єва Ф. І.
• 
  Портрет академіка-ботаніка Миколи Холодного
• 
  «Даная під золотим дощем»
• 
  «Поцілунок Іуди»

• Почесний академік Національної академії мистецтв України (2009);
• Заслужений діяч мистецтв України (1993);
• Лауреат премії імені Василя Стуса (1990);
• Почесний диплом, який засвідчує, що Борис Довгань є серед осіб, чия біографія включена до довідника «Життя славетних» та видань Американського біографічного інституту на знак визнання видатного внеску в прогрес ХХ століття.

Підписав Лист-протест 139 (1968) на ім'я Леоніда Брежнєва, Олексія Косигіна та Миколи Підгорного з вимогою припинити практику протизаконних політичних судових процесів.

• Дружина — Довгань Ріта Костівна, журналіст;
• Донька — Довгань Катерина Борисівна, художник;
• Внучка — Довгань Стефанія Ігорівна, оперна співачка.

• Національна Академія мистецтв України
• Спілка художників України
• Виставка скульптури та живопису Бориса Довганя в Музеї шістдесятництва
• Інститут історії України
• Київська організація СХУ
• Слово «Просвіти»