Кам'янко-Струмилівський повіт
Кам'янко-Струмилівський повіт, або Кам'янецький повіт — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, Польщі, УРСР і дистрикту Галичина. Сучасний Кам'янка-Бузький район.
| Округ | Золочівський (до 1867) |
| Коронний край | .svg.png.webp){kind=small} Королівство Галичини та Володимирії |
| Країна |  Австрійська імперія.svg.png.webp){kind=small} Австро-Угорщина |
| Центр | Камʼянка Струмілова |
| Створений | 1854 |
| Площа | 1521,32 км² (1880) |
| Населення | 87 553 (1880) |
 | |
| Найбільші міста | Камʼянка Струмилова, Буськ |
Адміністративний центр — Кам'янка-Струмилівська, в які мешкало 6 556 осіб.
Географія
Територія повіту становила 1521 км². На північному заході межував зі Сокальським повітом, на заході — з Жовківським, на південному заході — зі Львівським, на півночі — з Радехівським (до 1912 р. — з Волинською губернією Російської імперії), на північному сході — з Бродівським, на сході і південному сході — Золочівським.
Рельєф переважно рівнинний.
У складі Королівства Галичини та Володимирії
Утворений у 1854 р. Під час адміністративної реформи місцевого самоврядування розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року ліквідовані округи та збільшені повіти, до Кам'янко-Струмилівського повіту приєднано Буський і Радехівський повіти, структуру яких збережено в судовій адміністрації. У 1869 р. в повіті проживало 76 246 осіб.
У 1880 р. повіт поділявся на 74 кадастральні гміни, до складу повіту входили 91 самоврядна громада-гміна (7 міських і 84 сільські), 80 фільварків і 34 окремі території. За переписом 1880 р. в повіті було 87 553 мешканці, серед них: 55 736 греко-католики, 18 944 римо-католики, 2 351 лютеранин, 16 кальвіністів і 10 506 юдеїв. У товариських стосунках користувались переважно українською мовою — 58430 осіб, польською — 25874, німецькою — 3016, іншими — 10. Територія повіту поділялась між трьома судовими повітами (Буський, Кам’янецький і Радехівський).[1]
У 1912 р. вилучено територію Радехівського судового повіту й утворено самостійний Радехівський повіт.
ЗУНР
Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром був суддя Роман Петрушевич. Головою Повітової УНРади і делегатом до УНРади обраний о. Михайло Цегельський, декан і парох у Кам’янці Струмиловій, колишній віце-маршалок повітової ради (УНДП).[2]
Під польською окупацією
| Кам'янецький повіт | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Powiat kamionecki | |||||||||||
 | |||||||||||
| Повіт на мапі воєводства
| |||||||||||
| Країна |  Польща | ||||||||||
| Воєводство | Тернопільське | ||||||||||
| Адміністративний центр | Кам'янка-Струмилівська | ||||||||||
| Населення: | 82 100 (2001) | ||||||||||
| Площа: | 1000 | ||||||||||
| Густота: | 82 | ||||||||||
| TERYT: | Код ISO: | ||||||||||
| Адмніністративний поділ | |||||||||||
| |||||||||||
| Адміністрація | |||||||||||
| |||||||||||
| - | |||||||||||
Включений до складу Тернопільського воєводства після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.
Зміни адміністративного поділу
1 січня 1925 р. із села Нагорце-Мале вилучено присілок Лодина-Нова і утворено самоврядну одиницю[3].
1 квітня 1930 р. села Батятичі, Рожанка, Костянтинівка і Зубів Міст передані з Жовківського повіту Львівського воєводства до Кам'янко-Струмилівського повіту Тарнопольського воєводства[4].
1 квітня 1932 р. села Острів і Русилів передані з Кам'янко-Струмилівського повіту Тарнопольського воєводства до Золочівського повіту того ж воєводства[5].
Розпорядженням міністра внутрішніх справ 10 квітня 1934 р. село Тишиця передане з Сокальського повіту Львівського воєводства до Кам'янецького повіту Тарнопольського воєводства[6]
1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські ґміни внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.
Міста (Міські ґміни)
Сільські ґміни
Кількість:
1920—1925 рр. — 59
1925—1930 рр. — 60
1930—1932 рр. — 64
1932—1934 рр. — 62
1934 рр. — 63
1934—1939 рр. — 8
* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.
Населення
У 1939 році в повіті проживало 89 240 мешканців (52 215 українців-грекокатоликів — 58,51 %, 12 515 українців-латинників — 14,02 %, 14 490 поляків — 16,24 %, 1 440 польських колоністів міжвоєнного періоду —1,61 %, 7 005 євреїв — 7,85 % і 1 555 німців та інших національностей — 1,74 %)[7].
Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 82 111 населення ніби-то було аж 41 693 (50,78 %) поляків при 35 178 (42,84 %) українців, 4 737 (5,83 %) євреїв і 429 (0,53 %) німців) суперечать шематизмам і даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище), та пропорціям за допольськими (австрійськими) і післяпольськими (радянським 1940 та німецьким 1943) переписами.
Радянський період
27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Львівської області[8].
17 січня 1940 р. повіт ліквідований шляхом поділу на райони — кожен із кількох ґмін:
- Кам'янко-Струмилівський — з міської ґміни Камʼянка Струмілова та сільських ґмін Камьонка Струмілова, Добротвур і Нєзнанув;
- Буський — з міської ґміни Буськ та сільських ґмін Буськ і Ґрабова;
- Дідилівський — із сільських ґмін Дзєдзілув, Желєхув Вєлькі і Мілятин Нови.
Третій Райх
Німецькою окупаційною владою 1.08.1941 відновлений Кам'янко-Струмилівський повіт, для управління яким 11.08.1941 утворено Кам'янко-Струмилівське окружне староство (нім. Kreishauptmannschaft Drohobycz). Відновлений був також і поділ на ґміни. 11 серпня 1941 року Кам'янко-Струмилівський, Радехівський та Сокальський повіти було підпорядковано Кам'янко-Струмилівському повітовому староству (нім. Kreishauptmannschaft und Gemeindeverband Kamionka-Strumilowa — «окружне староство і об'єднання гмін Кам'янка-Струмилова»). Очолював його окружний староста — крайсгауптман.
Після повторної радянської окупації на початку серпня 1944 р., радянською владою повіт знову був поділений на райони.
Примітки
- Kamionecki powiat // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 784. (пол.)
- Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД - ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ).
- Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 października 1924 r. o utworzeniu samoistnej gminy administracyjnej Łodyna-Nowa w powiecie Kamionka-Strumiłowa. (пол.)
- Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 8 listopada 1929 r. o przyłączeniu gmin wiejskich: Batiatycze, Różanka, Konstantynówka i Zubowmosty z powiatu żółkiewskiego, województwa lwowskiego do powiatu kamioneckiego w województwie tarnopolskiem. (пол.)
- Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 22 marca 1932 r. o zmianie granic powiatów kamioneckiego i złoczowskiego w województwie tarnopolskiem. (пол.)
- Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 10 kwietnia 1934 r. o zmianie granic województw: lwowskiego i tarnopolskiego. (пол.)
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 34-35
- Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)