Лутига прибережна

Лутига прибережна[1][2], лутига берегова[2] (Atriplex littoralis L.) — вид рослин з роду лутига (Atriplex) родини амарантових (Amaranthaceae).

Лутига прибережна
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Щирицеві (Amaranthaceae)
Рід: Лутига (Atriplex)
Вид:
Лутига прибережна (A. littoralis)
Біноміальна назва
Atriplex littoralis
Синоніми

Atriplex hastata var. littoralis (L.) Farw.
Atriplex hastata subsp. littoralis (L.) S.Pons
Atriplex littoralis var. japonica Koidz.
Atriplex marina L.
Atriplex maritima Pall.
Atriplex patula var. littoralis (L.) A.Gray
Atriplex patula subsp. littoralis (L.) H.M.Hall & Clem.
Atriplex salicina Pall.
Atriplex salina Siev.
Atriplex serrata Huds.
Atriplex subcordata var. japonica (Koidz.) Honda
Atriplex sulcata Michx. ex Schult.
Chenopodium littorale Thunb.

Загальна біоморфологічна характеристика
Ілюстрація лутиги прибережної у книзі Яна Копса «Flora Batava», Volume 5 (1828)
Квітки і листя лутиги прибережної
Плоди лутиги прибережної
Природне середовище лутиги прибережної

Однорічна рослина 20-105 см заввишки. Стебло прямостояче, гіллясте, гілки спрямовані косо вгору. Листки чергові, лінійні або лінійно-ланцетні, 3-8 см завдовжки, 0,1-0,8 см завширшки, цілокраї або дрібнозубчасті по краю. Квітки в довгих, переривчастих колосках, що утворюють волоть з вгору спрямованими гілками. Приквітки яйцеподібно-ромбічні, густо покриті зовні і зсередини білими членистими волосками, на спинці і по краях з численними гострими горбиками. Чоловічі квітки п'ятичленні, жіночі укладені в два. Насіння чорне, 1,4 мм в діаметрі (переважно) і коричневе, 1,8-2,0 мм в діаметрі. Цвіте в липні-вересні.

Число хромосом: 2n = 36.

Поширення

Інтродукована в інших регіонах.

В Україні зустрічається в районі Дніпра, на узбережжі Азовського моря[3]., в Південній Бессарабії, де є зникаючим видом, головним чином внаслідок розорювання і надмірного випасання худоби[4].

Західно-сибірські рослини відрізняються від зразків з північного морського узбережжя Європи, звідки був описаний Atriplex littoralis і можливо заслуговують виділення в самостійний вид.

Екологія

Росте на морських узбережжях, річкових обривах, терасах, по солончаках, засолених степах, на берегах озер, іноді як бур'ян. Мешкає на дуже засолених ґрунтах, які вологі навесні і влітку сильно висушуються. Потребує підвищеного вмісту азоту.

Застосування

Стебла придатні для отримання синьої фарби. Листя навесні вживають замість шпинату, для щей і других страв, маринадів та квашень.

З лікувальною метою використовуються трава (стебла, листя, квіти), насіння. Рослина містить алкалоїди, бетаціани. На Кавказі настій трави п'ють як сечогінний. Відвар насіння використовують як блювотний і проносний.

Способи застосування
  1. 2 столові ложки сухої подрібненої трави на 2 склянки окропу, настоювати 1 годину, процідити. Приймати по 1/3 склянки 3 рази на день до їди як сечогінний.
  2. 1 чайна ложка насіння на 0,5 л води, кип'ятити 3-4 хвилини, настоювати 1 годину, процідити. Приймати по 1-2 столових ложки 1-2 рази на день до їди як проносне.

Примітки
  1. Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка веб-ресурсу: Третяк Платон Романович
  2. Atriplex littoralis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. Коломійчук В. П. Географічний аналіз флори берегової зони Азовського моря // pISSN 2225-5486, eISSN 2226-9010. Біологічний вісник МДПУ. 2012. № 2
  4. Дубина Д. В., Вакаренко Л. П., Устименко П. М. Екомережа південної Бессарабії. // Чорноморський ботанічний журнал — 2007 — том 3, № 2 (2007)

Див. також

Література
  • Флора СССР, Т. 6. Ред. Комаров В. Л., Шишкин Б. К. Москва-Ленинград: АН СССР, 1936. 954 с. (рос.)
  • Ломоносова М. Н., Большаков Н. М., Красноборов И. М., Кашина Л. И., Турицина Н. Н., Гельтман Д. В., Шемберг М. П. Флора Сибири (в 14 томах). Том 5. Salicaceae — Amaranthaceae. Под ред. д-ра биол.наук, проф. Кроасноборова И. М., д-ра биол. наук Малышева Л. И. — Новосибирск, Наука. Сиб. отделение, 1992. — 312 с. ISBN 5-02-028894-2 (рос.)
  • Aellen, P. 1939. Die Atriplex-Arten des Orients. Bot. Jahrb. Syst. 70:52-53. (нім.)
  • Aldén, B., S. Ryman & M. Hjertson. 2009. Våra kulturväxters namn — ursprung och användning. Formas, Stockholm (Handbook on Swedish cultivated and utility plants, their names and origin). (швед.)
  • Bassett, I. J. et al. 1983. The genus Atriplex in Canada. Monogr. Res. Branch Canada Dept. Agric. 31:1-72. (англ.)
  • Botanical Society of the British Isles. BSBI taxon database (on-line resource). (англ.)
  • Boulos, L. 1995. Flora of Egypt checklist. (англ.)
  • FNA Editorial Committee. 1993-. Flora of North America. (англ.)
  • Täckholm, V. 1974. Students' flora of Egypt, ed. 2. (англ.)
  • Tutin, T. G. et al., eds. 1964–1980. Flora europaea. (англ.)
  • Tutin, T. G. et al., eds. 1993. Flora europaea, second edition. (англ.)
  • Flora of North America Editorial Committee, e. 2003. Magnoliophyta: Caryophyllidae, part 1. Fl. N. Amer. 4: i-xxiv, 1-559. (англ.)
  •  Gibbs Russell, G. E., W. G. M. Welman, E. Retief, K. L. Immelman, G. Germishuizen, B. J. Pienaar, M. Van Wyk & A. Nicholas. 1987. List of species of southern African plants.Mem. Bot. Surv. S. Africa 2(1-2): 1-152(pt. 1), 1-270(pt. 2). (англ.)
  •  Gleason, H. A. & A.J. Cronquist. 1991. Man. Vasc. Pl. N.E. U.S. (ed. 2) i-910. New York Botanical Garden, Bronx. (англ.)
  •  Wright, C. H. 1912. Chenopodiaceae. Flora Capensis 433–454. (англ.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.