Матрична механіка
Матрична механіка — математичний формалізм квантової механіки, розроблений Вернером Гайзенберґом, Максом Борном та Паскуалем Йорданом у 1925.
Квантова механіка |
---|
Вступ · Історія Математичні основи |
Фундаментальні поняття Вектор стану · Хвильова функція · Суперпозиція · Заплутаність · Вимірювання · Невизначеність · Виключення Паулі · Дуалізм · Декогеренція · Теорема Еренфеста · Тунелювання |
Експерименти Дослід Девіссона — Джермера · Дослід Штерна-Герлаха · Кіт Шредінгера · Дослід Поппера · Дослід Юнга · Перевірка нерівностей Белла · Фотоефект · Ефект Комптона · Ефект Рамзауера |
Інтерпретації Багатосвітова · Байєсівська · Бомівська механіка · Відносна · Копенгагенська · Об'єктивний колапс · Статистична · Стохастична · Теорія прихованих параметрів · Теорія узгоджених історій · Транзакційна |
Наближені методи |
Відомі науковці |
Матрична механіка була першою незалежною та послідовною квантовою теорією. Вона розвиває ідеї теорії Бора, зокрема відповідає на питання, як відбуваються квантові стрибки. Основна ідея матричної механіки полягає в тому, що фізичні величини, які характеризують частинку, описуються матрицями, що змінюються в часі. Такий підхід цілком еквівалентний хвильовій механіці Ервіна Шредінгера та є основою для бра-кет нотації Дірака для хвильової функції.
Математичний апарат
В матричні механіці вважається, що фізична система може перебувати в одному із дискретного набору станів n або в суперпозиції цих станів, тож загалом стан квантовомеханічної системи задається вектором стану: скінченною або нескінченною сукупністю комплексних чисел
- ,
а кожній фізичній величині A, які можна спостерігати на експерименті відповідає певна матриця
Реальним фізичним величинам відповідають самоспряжені матриці, для яких
- .
Особливе місце посідає матриця енергії H.
Комплексні величини задають амплітуду ймовірності того, що квантовомеханічна система перебуває в стані n.
Діагональні елементи матриці A відповідають значенням фізичної величини, коли вона перебуває в певному стані, а недіагональні елементи описують ймовірність переходів системи із одного стану в інший.
Рівняння руху
Матриця, яка описує фізичну величину, задовольняє рівнянню руху
- ,
де часткова похідна задає явну залежність фізичної величини від часу, а квадратні дужки означають комутатор матриць A та H. В цій формулі i — уявна одиниця, — зведена стала Планка.
Якщо матриця A відома в початковий момент часу, то, розв'язуючи дане рівняння, можна визначити її в будь-який момент часу.
Еквівалентність матричної механіки та хвильової механіки
Як показав Джон фон Нойман, матрична механіка повністю еквівалентна хвильовій механіці Шредінгера. Еквівалентність випливає з того, що в хвильову функцію можна розкласти в ряд, використовуючи певний ортонормований базис функцій :
- .
Коефіцієнти цього розкладу задаватимуть вектор стану.
Матриця, яка відповідає певній фізичній величині A задається матричними елементами оператора
- .
Зважаючи на еквівалентність формулювань, у сучасній квантовій механіці матричний підхід використовується на рівних із описом за допомогою хвильових функцій.
Див. також
Література
- Грин Х. Матричная квантовая механика. — М. : Мир, 1968. — 164 с.