Мікофенолова кислота

Мікофенолова кислота уперше виділена в 1893 році італійським ученим Бартоломео Госіо із продуктів життєдіяльності грибка Penicillium glaucum (пізніше отримав нову назву Penicillium brevicompactum). У дослідженнях у нової хімічної сполуки виявлено антибактеріальні властивості.[5] Ця хімічна сполука стала першим антибіотиком, виділеним у чистій кристалічній формі. Проте про дане дослідження на деякий час забули[11], і дана сполука була повторно відкрита в 1912 році американськими науковцями Олсбергом і Блеком у 1912 році. які й присвоїли їй назву мікофенолова кислота. У їх дослідженнях мікофенолова кислота продемонструвала виражений антибактеріальний, протигрибковий, противірусний, протипухлинний та антипсоріатичний ефект.[12] Проте у зв'язку із численними побічними ефектами мікофенолова кислота не отримала розповсюдження як антибактеріальний препарат. Із розвитком трансплантології сполукою знову зацікавились у зв'язку із її імуносупресивними властивостями. Сполуки мікофенолової кислоти досліджувались піденноафриканським ученим Ентоні Аллісоном разом із його дружиною Елсі Югуї[13], якими підтверджено імуносупресивні властивості мікофенолової кислоти та її сполук.[14][15] Ефективність мікофенолової кислоти у профілактиці реакції відторгнення трансплантату показано в дослідженнях на лабораторних пацюках.[16][17] Мікофенолова кислота упе почала випускатись двома швейцарськими компаніями — у вигляді мікофенолату натрію компанією «Novartis» під торговою маркою «Міфортік», та у вигляді мофетилу мікофенолату компанією «Roche» під торговою маркою «Селлсепт».[18]

Мікофенолова кислота — природний лікарський засіб, який отримується з продуктів життєдіяльності Penicillium stoloniferum або Penicillium echinulatum. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні ферменту інозинмонофосфатдегідрогенази.[3][6][7] Це призводить до зупинки синтезу пуринових нуклеотидів, наслідком чого є пригнічення проліферації переважно T та B-лімфоцитів, оскільки вони є найбільш залежними клітинами від синтезу новоутворених пуринових нуклеотидів.[19][7] Мікофенолова кислота також пригнічує перехід фукози та манози до глікопротеїнів, які є основою селектинів, які відповідають за прикріплення лімфоцитів до ендотелію та їх транміграції в екстравазальний простір. У результаті цього пригнічення гальмується вихід лімфоцитів до вогнища запалення, а також гальмування реакції відторгнення трансплантату.[19] Мікофенолова кислота застосовується переважно як імунодепресант у складі комбінованої імуносупресивної терапії при трансплантації органів для запобігання або лікування реакції відторгнення трансплантату[3][6][7], в тому числі ефективна для лікування та запобігання гострих кризів відторгнення.[20][19] Мікофенолова кислота як цитостатик може застосовуватися для лікування ревматологічних захворювань, зокрема, системних васкулітів.[21] Препарат також застосовується для лікування стероїд-резистентного нефротичного синдрому, у тому числі у дітей.[10] Описаний позитивний досвід застосування препаратів мікофенолової кислоти при апластичній анемії.[9] Мікофенолова кислота застосовується як у вигляді натрієвої солі, так і у вигляді етеру мофетилу мікофенолату[3][7], проте, згідно клінічних та фармако-економічних досліджень, ефективнішим є застосування препарату у вигляді мофетилу мікофенолату.[4]

Мікофенолова кислота застосовується у комбінації з циклоспорином та глюкокортикоїдними гормонами для профілактики реакції відторгнення трансплантату.[3][6][7]

При застосуванні мікофенолової кислоти побічні ефекти спостерігаються досить часто.[20] Серед побічних ефектів мікофенолової кислоти найчастішими є[3][6][7]:

• Алергічні реакції та з боку шкірних покривів — свербіж шкіри, гіпертрихоз, алопеція, акне, виразки на шкірі, злоякісні новоутвори на шкірі.
• З боку травної системи — гіпертрофія ясен, гінгівіт, виразковий стоматит, нудота, блювання, діарея або запор, езофагіт, біль у животі, проктит, гастроетрерит, гепатит, шлунково-кишкові кровотечі.
• З боку нервової системи — запаморочення, депресія, парестезії, тремор, сонливість, кон'юнктивіт, катаракта, амбліопія.
• З боку серцево-судинної системи — артеріальна гіпертензія або гіпотензія, стенокардія, фібриляція передсердь, тахікардія.
• З боку опорно-рухового апарату — артралгії, міалгії, спазми м'язів, міастенія.
• З боку дихальної системи — кашель, задишка, фарингіт, синусити, бронхоспазм, набряк легень, плевральний випіт, приступ бронхіальної астми.
• З боку сечостатевої системи — некроз канальців нирок, дизуричні явища, альбумінурія, гематурія, гідронефроз, пієлонефрит.
• Інфекційні ускладнення — сепсис, інфекції сечових шляхів, кандидоз травних шляхів, аспергільоз, герпетичні та цитомегаловірусні інфекції, грипоподібний синдром.
• З боку ендокринної системи та обміну речовин — гіперглікемія (з імовірністю розвитку цукрового діабету), порушення функції паращитовидних залоз, гіперхолестеринемія, гіпопротеїнемія, збільшення маси тіла, гіпофосфатемія, гіпер- або гіпокаліємія, гіпер- або гіпокальціємія, гіперволемія, ацидоз.
• Зміни в лабораторних аналізах — анемія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз, лейкопенія, поліцитемія, панцитопенія, підвищення рівня креатиніну та сечовини в крові, підвищення рівня сечової кислоти в крові, підвищення рівня білірубіну в крові, підвищення рівня активності ферментів печінки в крові.
• Інші побічні ефекти — лімфопроліферативні захворювання, екхімози, зниження потенції.

Мікофенолова кислота протипоказана при підвищеній чутливості до препарату та його сполук, вагітності та годуванні грудьми. З обережністю препарат застосовують при загостренні хронічних захворювань травної системи.[3][6][7]

Мікофенолова кислота випускається у вигляді натрію мікофенолату в таблетках по 0,18 та 0,36 г[22]; та у вигляді мофетилу мікофенолату в таблетках та желатинових капсулах по 0,25 та 0,5 г.[23]

• Драннік Г. М. та ін. Клінічна імунологія та алергологія. — Київ : Здоров'я, 2006. — С. 659. — ISBN 5-311-01314-1.

• Мікофенолат натрію на сайті mozdocs.kiev.ua
• Мофетилу мікофенолат на сайті mozdocs.kiev.ua
• Мікофенолова кислота на сайті rlsnet.ru (рос.)