Населення Чорногорії

Населення Чорногорії. Чисельність населення країни 2015 року становила 647,1 тис. осіб (168-ме місце у світі)[1]. Чисельність чорногорців стабільно зменшується, народжуваність 2015 року становила 10,42 ‰ (188-ме місце у світі), смертність — 9,43 ‰ (57-ме місце у світі), природний приріст — -0,42 % (221-ше місце у світі) .

Населення Чорногорії
Файл:Montenegro demography.svg
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 647,1 тис. осіб осіб
Густота 46,5 особи/км²
Природний рух
Природний приріст -0,42 %
Народжуваність 10,42 
Смертність 9,43 
Вікова структура
  до 14 років 15,18 %
  15–64 років 70,41 %
  старіші за 65 років 14,41 %
Статева структура
загалом 0,99 чол./жін.
при народженні 1,06 чол./жін.
до 15 років 0,96 чол./жін.
15–64 років 1,17 чол./жін.
після 65 років 0,66 чол./жін.
Етнічні групи
Нація чорногорці
Найбільший етнос чорногорці
Нацменшини серби, бошняки, албанці
Мови
Офіційна сербська, чорногорська
Також у побуті боснійська, албанська, сербохорватська

Природний рух

Відтворення

Народжуваність в Чорногорії, станом на 2015 рік, дорівнює 10,42 ‰ (188-ме місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 39,4 % (станом на 2005 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 26,3 року (оцінка на 2010 рік)[1].

Смертність в Чорногорії 2015 року становила 9,43 ‰ (57-ме місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року був негативним і становив -0,42 % (депопуляція) (221-ше місце у світі)[1].

Природний рух населення Чорногорії в 1947—2012 роках[2]

Вікова структура

Віково-статева піраміда населення Чорногорії, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Чорногорії становить 40,2 року (48-ме місце у світі): для чоловіків — 39,3, для жінок — 41,3 року[1].

Вікова структура населення Чорногорії, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 15,18 % (48 138 чоловіків, 50 095 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 10,27 % (30 681 чоловік, 35 776 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 47,02 % (164 104 чоловіка, 140 141 жінки);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 13,12 % (42 354 чоловіка, 42 541 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 14,41 % (37 040 чоловіків, 56 201 жінка)[1].
Динаміка вікової структури населення Чорногорії
Рік
перепису
до 15 років 15—64 років > 65 років
192137,7 %56,3 %6,0 %
193136,5 %57,2 %6,3 %
194838,3 %54,4 %7,4 %
195335,5 %57,1 %7,4 %
196136,4 %56,5 %7,1 %
197131,9 %60,4 %7,6 %
198127,5 %64,3 %8,2 %
199125,3 %66,5 %8,2 %
200320,6 %67,5 %12,0 %
201119,2 %68,1 %12,8 %

Шлюбність — розлучуваність

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 5,7; коефіцієнт розлучуваності — 0,8; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік 14 (дані за 2011 рік)[3][4]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 32,7 року, жінки — 28,6 року, загалом — 30,7 року (дані за 2014 рік)[5].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 46,5 особи/км² (166-те місце у світі)[1]. Найбільш густонаселені південь і південний захід країни, що виходять до Адріатичного моря; найменш населена частина країни — гірський крайній схід.

Динаміка густоти населення Чорногорії
Рік
перепису
Чисельність Густота населення
(осіб/км²)
1921311 34122,5
1931360 04426,1
1948377 18927,3
1953419 87330,4
1961471 89434,2
1971529 60438,3
1981584 31042,3
1991615 03544,5
2003620 14544,9
2011620 02944,9

Урбанізація

Чорногорія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 64 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,34 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Подгориця (столиця) — 165,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1].

Міграції

Біженці й вимушені переселенці

У країні мешкає 3,26 осіб без громадянства[1].

Чорногорія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[6].

Расово-етнічний склад

Етнічний склад (2011 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
чорногорці
 
45.0%
серби
 
28.7%
бошняки
 
12.0%
албанці
 
4.9%
цигани
 
1.0%
хорвати
 
1.0%
інші
 
7.5%

Головні етноси країни: чорногорці — 45 %, серби — 28,7 %, бошняки — 8,7 %, албанці — 4,9 %, мусульмани — 3,3 %, цигани — 1 %, хорвати — 1 %, інші — 7,5 % населення (оціночні дані за 2011 рік)[1]. Переважна більшість (понад 90 %) населення Чорногорії слов'янського походження. Слов'янське населення Чорногорії використовує велику різноманітність етнічних ідентичностей, щоб описати свою етнічну приналежність. Протягом перших десятиліть після Другої світової війни більшість слов'янських народів ідентифікували себе як чорногорці, з менш ніж 2 % сербів і менше 2 % хорватів в 1948 році. Протягом останніх десятиліть існування Югославії до 5 % населення оголосили себе югославами. Під час і після югославських воєн, етнічна ідентичність сербів (і взагалі політичний вплив Сербії) став все більш і більш важливим в Чорногорії і в перепису 2003 року майже третина населення ідентифікували себе як сербів. Серби живуть в основному уздовж кордонів з Боснією і Сербією, в той час як чорногорці живуть в центрі країни. Слов'янське населення в більшості православні християни, але є також велика мусульманська меншина, як в Боснії і Герцеговині. Хоча більшість слов'янських мусульман спочатку також ідентифікували себе як чорногорці, поступово з плином часу все більше і більше слов'яни-мусульмани почали використовувати мусульманина як етнічної ідентичності, а не тільки релігійної ідентичності. Після югославських воєн становище змінилося знову і при переписах 2003 і 2011 років найбільш слов'ян-мусульман оголосили себе боснійцями, тому що вони мають стосунки з боснійцями в Боснії і Герцеговині та в основному живуть на північному сході Чорногорії.

Чисельність основних етносів Чорногорії за общинами[7]
ОбщинаУсьогочорногорці %серби %бошняки %албанці %слов'яни-мусульмани %роми %хорвати %інші %не вказали %
Чорногорія62002927886545,0 %17811028,7 %536058,6 %304394,9 %205373,3 %62511,0 %60211,0 %160312,6 %301704,9 %
Андрієвиця5071164632,5 %313761,9 %00,0 %10,0 %70,1 %00,0 %20,0 %831,6 %1953,8 %
Бар420481955346,5 %1065625,3 %21535,1 %25156,0 %32367,7 %2030,5 %2540,6 %13813,3 %20975,0 %
Беране33970883826,0 %1459243,0 %602117,7 %700,2 %19575,8 %5311,6 %420,1 %6692,0 %12503,7 %
Бієло-Полє46051880819,1 %1656236,0 %1259227,3 %570,1 %598513,0 %3340,7 %410,1 %7201,6 %9522,1 %
Будва19218926248,2 %724737,7 %820,4 %1000,5 %1130,6 %330,2 %1670,9 %10645,5 %11506,0 %
Даниловград184721185764,2 %500127,1 %160,1 %810,4 %380,2 %280,2 %550,3 %3622,0 %10345,6 %
Жабляк3569180050,4 %147441,3 %00,0 %00,0 %40,1 %00,0 %20,1 %742,1 %2156,0 %
Колашин8380481257,4 %299635,8 %00,0 %00,0 %180,2 %00,0 %70,1 %2242,7 %3233,9 %
Котор226011104748,9 %691030,6 %290,1 %1020,5 %640,3 %740,3 %15536,9 %8763,9 %19468,6 %
Мойковац8622509759,1 %305835,5 %80,1 %00,0 %40,0 %160,2 %20,0 %1071,2 %3303,8 %
Никшич724434614963,7 %1833425,3 %1940,3 %730,1 %4210,6 %4830,7 %1490,2 %17942,5 %48466,7 %
Плав131088226,3 %209816,0 %680351,9 %247518,9 %7275,5 %00,0 %50,0 %710,5 %1070,8 %
Плужине324690227,8 %213165,7 %00,0 %00,0 %00,0 %00,0 %20,1 %100,3 %2016,2 %
Плєвля30786749424,3 %1756957,1 %21286,9 %170,1 %17395,6 %120,0 %160,1 %3631,2 %14484,7 %
Подгориця18593710664257,4 %4324823,3 %36872,0 %95385,1 %41222,2 %39882,1 %6640,4 %51562,8 %88924,8 %
Рожає229644011,7 %8223,6 %1926983,9 %11585,0 %10444,5 %00,0 %60,0 %1920,8 %720,3 %
Тиват14031466633,3 %443531,6 %960,7 %970,7 %1140,8 %350,2 %230416,4 %10097,2 %12759,1 %
Ульцинь19921247812,4 %11455,7 %4492,3 %1407670,7 %7703,9 %1590,8 %450,2 %3741,9 %4252,1 %
Херцег-Новий308641039533,7 %1509048,9 %740,2 %410,1 %1600,5 %2580,8 %6622,1 %12764,1 %29089,4 %
Цетинє166571508290,5 %7274,4 %40,0 %380,2 %120,1 %970,6 %420,3 %1981,2 %4572,7 %
Шавник2070111453,8 %87842,4 %00,0 %00,0 %20,1 %00,0 %10,0 %281,4 %472,3 %
Динаміка етнічної картини Чорногорії згідно з офіційними переписами
Етнічна група Перепис
1948 року
Перепис
1953 року
Перепис
1961 року
Перепис
1971 року
Перепис
1981 року
Перепис
1991 року
Перепис
2003 року
Перепис
2011 року
Чисельність  % Чисельність  % Чисельність  % Чисельність  % Чисельність  % Чисельність  % Чисельність  % Чисельність  %
Чорногорці34200990,736368686,638398881,435563267,240048868,538064761,926766943,227886545,0
Серби67071,8138643,3140873,0395127,5194073,3574539,319841432,017811028,7
Хорвати68081,898142,3106642,391921,769041,262441,068111,160210,9
Югослави15590,3109432,1312435,3261594,318600,311540,2
Мусульмани3870,164241,5306656,57023613,37808013,48961414,6246254,0205373,3
Боснійці481847,8536058,6
Албанці194255,1234605,6258035,5356716,7377356,5404156,6311635,0304394,9
Цигани1620,02300,11830,03960,114710,332820,526010,452510,8
Македонці1330,03620,15930,17230,18750,110720,28190,19000,1
Інші15580,420330,543520,972991,481071,4101491,73799926,13054744,9
Загальна 377189 419873 471894 529604 584310 615035 6201453 620029

1Джерело: Статистичне управління Чорногорії.

2 У тому числі 415 словенців (0,07 %), 362 угорців (0,06 %), 240 росіян (0,03 %), 225 циган (0,04 %), 127 італійців (0,02 %), 118 німців (0,02 %), інші (2180 0,31 %), немає відповіді 26906 (4,34 %), регіональної приналежності 1258 (0,2 %), невідомі 6168 (0,99 %)

3 Загальна чисельність населення, в тому числі діаспора 672 656 осіб (чорногорці — 273,3 тис. (40,64 %), серби — 201,89 тис. (30,01 %), боснійці — 63,27 тис. (9,41 %), албанці — 47,68 тис. (7,09 %), мусульмани — 28,71 тис. (4,27 %), хорвати — 7,06 тис. (1,05 %).

4 Включно з: 354 словенців (0,05 %), 337 угорців (0,05 %), 946 росіян (0,15 %), 2054 циган (0,33 %), 135 італійців (0,02 %), 131 німців (0,02 %), 197 горанців (0,03 %), 194 турків (0,03 %), інші (8090 1,30 %), регіональна приналежність 1202 (0,2 %), невідомі 30170 (4,8 %)

Українська діаспора

Мови

Мови Чорногорії (2012 рік)[1]
Мова: Відсоток:
сербська
 
42.9%
чорногорська
 
37%
боснійська
 
5.3%
албанська
 
5.3%
сербохорватська
 
2%
інші
 
3.5%

Офіційні мови[8]: сербська — володіє 42,9 % населення країни, чорногорська — 37 %. Інші поширені мови: боснійська — 5,3 %, албанська — 5,3 %, сербохорватська — 2 %, інші мови — 3,5 % (дані на 2011 рік). Чорногорія, як член Ради Європи, 22 березня 2005 року підписала (в складі союзної держави Сербія і Чорногорія) і ратифікувала 15 лютого 2006 року Європейську хартію регіональних мов (набрала чинності 6 червня 2006 року). Регіональними мовами визнані: албанська, циганська[9].

Чисельність носіїв мови за общинами[7]
Общинаусьогосербська %чорногорська %боснійська %албанська %сербохорватська %циганська %хорватська %російська %інша %не вказали %усього
Чорногорія59528126589544,67 %22925138,51 %367396,17 %326715,49 %125592,1 %51690,9 %27910,5 %10260,2 %91801,5 %247484,2 %620029
Андрієвиця4937390379,06 %97319,71 %10,02 %50,10 %300,6 %00,0 %10,0 %10,0 %230,5 %1342,7 %5071
Бар405561629940,19 %1821744,92 %9812,42 %27386,75 %10102,5 %1970,5 %1510,4 %2710,7 %6921,7 %14923,7 %42048
Беране330391862556,37 %977829,60 %32899,95 %2450,74 %2160,7 %5261,6 %170,1 %90,0 %3341,0 %9312,8 %33970
Бієло-Полє453132071745,72 %1697237,46 %637814,08 %480,11 %4331,0 %3010,7 %100,0 %90,0 %4451,0 %7381,6 %46051
Будва18383997454,26 %668436,36 %790,43 %2441,33 %5192,8 %290,2 %840,5 %2431,3 %5272,9 %8354,5 %19218
Даниловград17714853548,18 %814145,96 %150,08 %780,44 %5313,0 %150,1 %270,2 %270,2 %3451,9 %7584,3 %18472
Жабляк3434217763,40 %115633,66 %00,00 %00,00 %601,7 %00,0 %10,0 %00,0 %401,2 %1353,9 %3569
Колашин8174488159,71 %305237,34 %30,04 %00,00 %1371,7 %00,0 %40,0 %60,1 %911,1 %2062,5 %8380
Котор21007957545,58 %869341,38 %290,14 %1630,78 %11685,6 %310,1 %6863,3 %630,3 %5992,9 %15947,6 %22601
Мойковац8365477957,13 %333139,82 %80,10 %00,00 %1211,4 %170,2 %20,0 %20,0 %1051,3 %2573,1 %8622
Никшич679323291548,45 %3169546,66 %710,10 %5530,81 %13422,0 %4020,6 %450,1 %300,0 %8791,3 %45116,6 %72443
Плав12999261120,09 %183814,14 %609346,87 %239518,42 %90,1 %00,0 %40,0 %10,0 %480,4 %1090,8 %13108
Плужине3096261384,40 %45914,83 %10,03 %00,00 %170,5 %00,0 %10,0 %20,1 %30,1 %1504,8 %3246
Плєвля295822078770,27 %719924,34 %10203,45 %220,07 %2550,9 %380,1 %80,0 %50,0 %2480,8 %12044,1 %30786
Подгориця1784167654142,90 %7883744,19 %16480,92 %102765,76 %42412,4 %33671,9 %2580,1 %1500,1 %30981,7 %75214,2 %185937
Рожає2280310264,50 %396717,40 %1663172,93 %10554,63 %130,1 %00,0 %40,0 %30,0 %1040,5 %1610,7 %22964
Тиват12930549342,48 %431933,40 %480,37 %4013,10 %8766,8 %170,1 %11679,0 %570,4 %5524,3 %11018,5 %14031
Ульцинь19666238512,13 %213810,87 %3491,77 %1435272,98 %1230,6 %420,2 %280,1 %90,0 %2401,2 %2551,3 %19921
Херцег-Новий287321898666,08 %722425,14 %840,29 %670,23 %11784,1 %1820,6 %2710,9 %1270,4 %6132,1 %21327,4 %30864
Цетинє16177187411,58 %1379785,29 %50,03 %290,18 %2561,6 %50,0 %220,1 %100,1 %1791,1 %4803,0 %16657
Шавник2026119959,18 %78138,55 %10,05 %00,00 %241,2 %00,0 %00,0 %10,0 %201,0 %442,2 %2070

Релігії

Релігії в Чорногорії (2015 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
православні
 
72.1%
мусульмани
 
19.1%
католики
 
3.4%
атеїсти
 
1.2%
інші
 
1.5%
агностики
 
2.6%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: православ'я — 72,1 %, іслам — 19,1 %, католицтво — 3,4 %, атеїсти — 1,2 %, інші — 1,5 %, не визначились — 2,6 % (станом на 2011 рік)[1].

Чисельність вірян відповідних релігій і конфесій по общинах[7]
ОбщинаНаселення загаломправославні %мусульмани %католики %атеїсти %інші християни %агностики %буддисти %інші %не вказали %Усього
Чорногорія60384944685874,00 %11847719,62 %212993,53 %76671,27 %26420,4 %4510,1 %1180,0 %63371,0 %161802,7 %620029
Андрієвиця4991490998,36 %80,16 %60,12 %50,10 %60,1 %00,0 %00,0 %571,1 %801,6 %5071
Бар409192445259,76 %1267130,97 %30437,44 %4151,01 %1350,3 %340,1 %70,0 %1620,4 %11292,8 %42048
Беране334032328769,72 %950228,45 %810,24 %1000,30 %690,2 %10,0 %30,0 %3601,1 %5671,7 %33970
Бієло-Полє456292466254,05 %1964043,04 %790,17 %800,18 %1430,3 %50,0 %10,0 %10192,2 %4220,9 %46051
Будва186351694790,94 %6543,51 %4322,32 %3421,84 %1160,6 %220,1 %110,1 %1110,6 %5833,1 %19218
Даниловград179621704794,91 %2621,46 %1400,78 %1871,04 %800,4 %60,0 %50,0 %2351,3 %5102,8 %18472
Жабляк3490334595,85 %50,14 %60,17 %320,92 %150,4 %10,0 %00,0 %862,5 %792,3 %3569
Колашин8232779594,69 %450,55 %280,34 %790,96 %330,4 %10,0 %00,0 %2513,0 %1481,8 %8380
Котор215331763481,89 %3751,74 %265812,34 %4592,13 %1340,6 %320,1 %40,0 %2371,1 %10685,0 %22601
Мойковац8453825097,60 %250,30 %80,09 %740,88 %230,3 %00,0 %00,0 %730,9 %1692,0 %8622
Никшич699506619894,64 %17322,48 %2220,32 %7351,05 %2560,4 %360,1 %60,0 %7651,1 %24933,6 %72443
Плав13045281521,58 %1004677,01 %1240,95 %60,05 %260,2 %10,0 %00,0 %270,2 %630,5 %13108
Плужине3185315298,96 %00,00 %20,06 %270,85 %30,1 %00,0 %00,0 %10,0 %611,9 %3246
Плєвля300202434681,10 %503916,79 %240,08 %1270,42 %510,2 %20,0 %10,0 %4301,4 %7662,6 %30786
Подгориця18135414557580,27 %2088311,52 %79474,38 %36982,04 %10130,6 %2250,1 %520,0 %19611,1 %45832,5 %185937
Рожає2291610554,60 %2180595,15 %110,05 %30,01 %280,1 %00,0 %00,0 %140,1 %480,2 %22964
Тиват13156905768,84 %7165,44 %287021,82 %2391,82 %1471,1 %190,1 %40,0 %1040,8 %8756,7 %14031
Ульцинь19694296415,05 %1430872,65 %219611,15 %530,27 %1160,6 %30,0 %30,0 %510,3 %2271,2 %19921
Херцег-Новий290372601289,58 %6222,14 %12674,36 %7512,59 %1850,6 %520,2 %110,0 %1370,5 %18276,3 %30864
Цетинє161991534994,75 %1270,78 %1530,94 %2411,49 %540,3 %110,1 %100,1 %2541,6 %4582,8 %16657
Шавник2046200798,09 %120,59 %20,10 %140,68 %90,4 %00,0 %00,0 %20,1 %241,2 %2070

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 98,7 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,5 % — серед чоловіків, 98 % — серед жінок[1].

Дані про державні витрати на освіту у відношенні до ВВП країни, станом на 2015 рік, відсутні. Середня тривалість освіти становить 15 років, для хлопців — до 15 років, для дівчат — до 15 років (станом на 2010 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,11 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 4 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 6,4 % ВВП країни (65-те місце у світі)[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 7 випадків на 100 тис. народжень (160-те місце у світі)[1].

Чорногорія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні середній. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, Крим-Конго геморагічна гарячка (станом на 2016 рік)[1].

Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 21,4 % (79-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 1 % (оцінка на 2013 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 99,2 % в сільській місцевості; загалом 99,7 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 98 %, в сільській місцевості — 92,2 %, загалом по країні — 95,9 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне положення

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 47,7 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 27,6 %; частка осіб похилого віку — 20,2 %, або 5 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2013 року перебувало 8,6 % населення країни[1]. Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 418 тис. унікальних інтернет-користувачів (136-те місце у світі), що становило 64,6 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2014 року становили 263,2 тис. осіб (166-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 5,3 %; промисловість і будівництво — 17,9 %; сфера послуг — 76,8 % (станом на 2014 рік)[1]. 8,52 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (10 % загальної кількості) 2005 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 18,5 % працездатного населення, 2013 року — 19,1 % (165-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 41,1 %, серед юнаків — 42,3 %, серед дівчат — 39,7 % (11-те місце у світі)[1].

Кримінал

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Чорногорії докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[10][11].

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 0,86 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,17 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,66 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження

Населення Чорногорії
Рік Населення Зміна
1950 397 000
1955 435 000 +9.6%
1960 467 000 +7.4%
1965 499 000 +6.9%
1970 525 000 +5.2%
1975 561 000 +6.9%
1980 583 000 +3.9%
1985 613 000 +5.1%
1990 644 000 +5.1%
1995 601 000 −6.7%
2000 613 000 +2.0%
2005 624 000 +1.8%
2010 619 000 −0.8%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[2].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • Статистичне управління Чорногорії (серб. Zavod za statistiku Crne Gore; MONSTAT).

Переписи

Переписи населення Чорногорії
Рік Населення Зміна
1921 311 341
1931 360 044 +15.6%
1948 377 189 +4.8%
1953 419 873 +11.3%
1961 471 894 +12.4%
1971 529 604 +12.2%
1981 584 310 +10.3%
1991 615 035 +5.3%
2003 620 145 +0.8%
2011 620 029 −0.0%
Джерело: Дані офіційних переписів[7].

Див. також

Примітки

  1. Montenegro : [англ.] // The World Factbook. Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. ISSN 1553-8133.
  2. World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat.  . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. Marriages and crude marriage rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division.  2011. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  4. Divorces and crude divorce rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division.  2011. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  5. Marriage indicators : [англ.] // Eurostat, European Commission.  .
  6. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  7. (серб.) Popis stanovništva, domaćinstava i stanova u Crnoj Gori 2011. godine. — Izdaje i štampa Zavod za statistiku Crne Gore — MONSTAT.
  8. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  9. European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories. : [англ.] // Council of Europe. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-підписанти Європейської хартії регіональних мов.
  10. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department.  . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  11. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC.  . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література

Українською

  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.