Сорафеніб

Сорафеніб (англ. Sorafenib, лат. Sorafenibum) — синтетичний лікарський препарат, який належить до групи інгібіторів тирозинкінази та Raf-серин/треонінкінази[1][2][3], що застосовується перорально.[4][5] Сорафеніб розроблений у співпраці компаній «Bayer» та «Onyx Pharmaceuticals»[6], та уперше схвалений FDA у 2005 році.[7]

Сорафеніб
Систематизована назва за IUPAC
4-[4-[[4-chloro-3-(trifluoromethyl)phenyl]carbamoylamino]
phenoxy]-N-methyl-pyridine-2-carboxamide
Класифікація
ATC-код L01EX02
PubChem 216239
CAS 284461-73-0
DrugBank
Хімічна структура
Формула C21H16ClF3N4O3 
Мол. маса 464,825 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 38-49%
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 25-48 год.
Екскреція фекалії (77%), Нирки (19%)
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата НЕКСАВАР®,
«Байєр Фарма АГ»/«Байєр Хелскер Мануфактурінг С.Р.Л.», Німеччина/Італія
UA/7141/01/01
19.10.2012-19/10/2017

Фармакологічні властивості

Сорафеніб — синтетичний лікарський засіб, який належить до групи інгібіторів протеїнкіназ. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні ферментів тирозинкінази та Raf-серин/треонінкінази великої кількості клітинних рецепторів. Це призводить до пригнічення фосфорилювання рецепторів клітин, наслідком чого є порушення процесів мітозу та проліферації клітин, а також зниження ангіогенезу в пухлині. Оскільки мітотична активність є більшою в пухлинних клітин, то сорафеніб переважно блокує ріст та проліферацію пухлинних клітин, а також метастазування пухлини.[8][1][2] Біологічною мішенню сорафенібу є білки DDR2, RAF1, KIT, KDR, FGFR1, FLT3, CDK8, CDK19 та PDGF-R.[7][4][5] Сорафеніб застосовується для лікування раку нирки, як розповсюдженого, так і метастатичного, первинного раку печінки[7][4][5], у Європейському Союзі препарат отримав схвалення для лікування місцево-розповсюдженого або метастатичного диференційованого раку щитоподібної залози.[9] Сорафеніб у клінічних дослідженнях виявив значну ефективність при застосуванні у випадку раку нирки, проте його ефективність та кількість побічних ефектів при його застосуванні у порівнянні з препаратом цієї ж групи сунітинібом є суперечливою[10][3][11], а згідно досліджень, проведених у Великій Британії, сорафеніб не рекомендований для лікування раку печінки, оскільки він не відповідає стандартам співвідношення ціна/якість.[12] Хоча кількість побічних ефектів при застосуванні сорафенібу є досить значною, більшість із них є легкими та помірними.[1][2][13]

Фармакокінетика

Сорафеніб добре, але не повністю та відносно повільно всмоктується після перорального застосування, біодоступність препарату становить 38—49 %. Максимальна концентрація препарату в крові досягається протягом 3 годин після прийому препарату. Сорафеніб майже повністю (на 99 %) зв'язується з білками плазми крові, спостерігається також ентерогепатична циркуляція препарату. Препарат проходить через плацентарний бар'єр, даних за виділення в грудне молоко людини немає. Сорафеніб метаболізується у печінці з утворенням переважно активного метаболіту. Виводиться препарат переважно (на 77 %) із калом, частково із сечею, як у незміненому вигляді, так і у вигляді метаболітів. Період напіввиведення сорафенібу становить 25—48 годин, і цей час може змінюватися у хворих із важким порушенням функції печінки.[7][4][5]

Покази до застосування

Сорафеніб застосовують для лікування раку нирки, як розповсюдженого, так і метастатичного, та первинного раку печінки.[4][5]

Побічна дія

Хоча при застосуванні сорафенібу побічні ефекти спостерігаються відносно часто, у переважній більшості випадків вони є легкими або помірними.[1][2][13] Найчастішими побічними ефектами сорафенібу є діарея, підвищена втомлюваність, стоматит, нудота, блювання, артеріальна гіпертензія, долонно-підошовний синдром, шкірний висип.[1][2][13] Серед інших побічних ефектів препарату найчастішими є[4][5]:

Протипокази

Сорафеніб протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, при вагітності та годуванні грудьми, особам віком до 18 років.[4][5]

Форми випуску

Сорафеніб випускається у вигляді таблеток по 0,2 г.[7][14]

Примітки

  1. Безопасность и переносимость сорафениба при лечении распространенного рака почки (рос.)
  2. Нексавар: побочные эффекты и способы их коррекции (рос.)
  3. Побочные эффекты сорафениба, сунитиниба и темсиролимуса и их лечение у больных метастатическим почечно-клеточным раком (рос.)
  4. https://compendium.com.ua/akt/83/106036/sorafenibum/ (рос.)
  5. https://www.vidal.ru/drugs/molecule/1790 (рос.)
  6. FDA Approves Sorafenib for Patients With Inoperable Liver Cancer (англ.)
  7. Nexavar (англ.)
  8. Опыт применения сорафениба у больных распостраненным раком почки. Архів оригіналу за 26 квітня 2016. Процитовано 8 січня 2018.
  9. Сорафениб рекомендован к одобрению в Европейском Союзе для лечения пациентов с дифференцированным раком щитовидной железы (рос.)
  10. Сорафениб не лучше сунитиниба в первой линии терапии метастатического рака почки: результаты рандомизированных исследований SWITCH и CROSS-J-RCC (рос.)
  11. Сорафениб — первый таргетный агент для лечения метастатического рака почки (рос.)
  12. NICE НЕ РЕКОМЕНДУЕТ ПРЕПАРАТ НЕКСАВАР (СОРАФЕНИБ) ДЛЯ ЛЕЧЕНИЯ РАКА ПЕЧЕНИ Архівовано 9 січня 2018 у Wayback Machine. (рос.)
  13. Сорафениб в первой линии терапии распространенного рака почки. Х Юбилейный конгресс Российского общества онкоурологов. Сателлитный симпозиум компании «Байер» (рос.)
  14. https://www.vidal.ru/drugs/molecule-in/1790 (рос.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.