Торпеда Вайтгеда

Торпеда Вайтгеда — серія торпед британського інженера Роберта Вайтгеда[1], що стояли на озброєнні усіх великих флотів світу. Вайтгед вдосконалив розробку австро-угорського фрегаттен-капітана Джованні Лаппіса (нім. Giovanni Luppis) і біля 1866 розробив самохідну торпеду, яку приводив у рух мотор, що працював на стисненому повітрі. Перша торпеда при довжині 3,35 м, діаметрі 356 мм мала масу близько 136 кг при 8 кг вибухівки і дальність дії 640 м при швидкості 6 вузлів.

Торпеда Вайтгеда

Роберт Вайтгед біля своєї торпеди. 1875
Тип торпеда
Історія виробництва
Розробник Роберт Вайтгед
Торпеда Вайтгеда у Вікісховищі

Торпеда вперше була використана 29 травня 1877, коли британський фрегат «HMS Shah» спробував торпедувати перуанський монітор «Huаscar». 16 січня 1878 в ході Російсько-турецької війни два катери вперше потопили турецький пароплав «Intibah». Під час Громадянської війни в Чилі 23 квітня 1891 торпедні катери вперше затопили з відстані 100 м військовий корабель — панцирний фрегат Blanco Encalada[2]. В час Другої світової війни німецький важкий крейсер Blücher був затоплений 9 квітня 1940 з фортеці Оскарборг двома ще австро-угорськими торпедами Вайтгеда.

Роберт Вайтгед

Історія

Невідомий сьогодні австро-угорський офіцер берегової артилерії намагався використати проти ворожих кораблів човен з вибухівкою, що приводився в рух паровою машиною і мотузками керувався з берега. Після його смерті ідея зацікавила капітана Джованні Луппіса, який розробив дві моделі, остання з яких «6m» приводилась в рух годинниковим механізмом. У 1860 він показав модель «6m» імператору Францу Йосифу I, але флотська комісія її відхилила через недовершене керування і малу швидкість. Мер Фіуми Джованні Джотта познайомив Луппіса з британським інженером-механіком Робертом Вайтгедом. Вони уклали угоду і до 1864 в основному була розроблена концепція торпеди, що могла пересуватись під водою за допомогою мотора на стисненому повітрі, автоматично контролюючи глибину, напрямок.

21 грудня 1866 морська комісія схвалила торпеду Whiteheads-Luppis’ і доручила розпочати дослідне виробництво. На 1868 Вайтгед розробив дві модифікації торпеди з різною вагою вибухової речовини і систему контролю глибини і напрямку[3]. Завдяки цьому австрійський флот купив 1869 права на торпеду Вайтгеда, швидкість якої на 1877 довели до 18 вузлів при дальності 830 метрів. Одночасно Вайтгед зберіг право продажу торпеди іншим країнам і після демонстраційних запусків право на неї 1871 купив Royal Navy. Згодом торпеди почали купувати флоти інших держав. З 1880-х років розпочали розгортання торпедних човнів під торпеди Вайтгеда, розробляти проекти їхнього застосування з підводних човнів. Але залишалась проблема відхилення від курсу через вітер, хвилі. Її вирішував гіроскоп австрійський інженер Людвіга Обрі[4], права на який купив 1896 Вайтгед.

Серійне виробництво торпед розпочали 1872 у британському Королівському арсеналі[5] Вулвича[6]. Американська компанія E. W. Bliss[7] купила права і 1892 розпочала виготовлення торпед для флоту США. Завод Stabilimento Tecnico di Fiume відкрили 1873, але через два роки він збанкрутував. Тому Роберт Вайтгед реорганізував її 1875 у Torpedo-Fabrik von Robert Whitehead (згодом Whitehead & Co.). Після смерті 1905 Роберта Вайтгеда спадкоємці продали підприємство компаніям Vickers Limited і Armstrong Whitworth, які володіли нею до початку війни.

  • Схема торпеди. 1891
  • Гіроскоп Обрі. 1895
  • Аргентинські моряки біля торпеди Вайтгеда. Фіума. Австро-Угорщина. 1888
  • Торпеда Вайтгеда Mark III. Род-Айленд. 1894
  • Фабрика Whitehead & Co. Фіуме. 1910

Флоти-оператори

Модифікації
Модель (рік виробництва)Довжина, мМатеріал корпусуВага торпеди, фунтВага вибухової речовини, фунтШвидкість ходу, вузлівДальність ходу, ярдВартість (фунт стерлінгів)
356-мм (1866)265187200
356-мм (1868)346407200
406-мм (1868)650677?600
356-мм (1875)[8]5302618600
381-мм (1882)5,7Сталь чи бронза9049421800350 (С)[9], 380 (Б)
356-мм (1882)[10]498 ?24400
356-мм (1883) (збільшено 14")11720800
356-мм (1883)[11]5814421650
305-мм (1883)2723321200
356-мм MkV (1886)[12]6605824600
457-мм (1890) Mk 1B123619830800 при 27,5 вузлах
457-мм (1892) Mk 284511830800 при 27 вузлах
457-мм (1893) Mk 2 (Тип C)12321321500 при 28,5 вузлах
457-мм (1906)1609220351000
457-мм (1908)1609253421090 на 42 вуз.,
2190 при 34 вузл.
4370 на 28 вузл.
457-мм RGF Mk VII (1908)1553200415500 на 41 вузл.,
3000 при 34 вузл.
457-мм (1911)1620253421090 на 42 вуз.,
6560 при 27 вузл.
457-мм (1911)1743220446560 на 31 вуз.,
2190 при 44 вузл.

Подальші розробки

Вайтгедом було розроблено ряд торпед для ВМС США. Компанія E. W. Bliss Company з Брукліну 1892 розпочала виготовленя 100 Whitehead Mark 1 torpedo[13] з гіроскопом Людвіга Обрі[4], 1892 Whitehead Mark 1B torpedo[14], 1893 Whitehead Mark 2 torpedo[15], 1893 Whitehead Mark 2C torpedo[16].

Примітки
  1. Альманах УНС 1917
  2. Chilean ironclad Blanco Encalada (англ.)
  3. Pendulum-and-hydrostat control (англ.)
  4. Ludwig Obry (англ.)
  5. Royal Arsenal (нім.)
  6. Woolwich (нім.)
  7. E. W. Bliss Company (англ.)
  8. Британського виробництва
  9. С — сталь, Б — бронза.
  10. Замовлення флоту Росії
  11. Німецька модифікація (модель Шварцкопфа)
  12. Британське виробництво
  13. Whitehead Mark 1 torpedo (англ.)
  14. Whitehead Mark 1B torpedo (англ.)
  15. Whitehead Mark 2 torpedo (англ.)
  16. Whitehead Mark 2C torpedo (англ.)

Джерела
  • Delgado, James P. (2011). Silent Killers: Submarines and Underwater Warfare. Osprey Publishing. стор. 74. ISBN 978-1-84908-365-2 (англ.)
  • Gray, Edwyn. The Devil's Device: Robert Whitehead and the History of the Torpedo, Annapolis: Naval Institute Press, 1991 310pp, ISBN 0-87021-245-1 (англ.)
  • Wilson, H. W. Ironclads in action;: A sketch of naval warfare from 1855 to 1895, London: Sampson Low, Marston and Company, 1895, Fourth Edition 1896 (Two Volumes), pre ISBN (англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.