Юр'єв Флоріан Ілліч

Флоріан Юр'єв народився в Сибірі. Його мати — Марія Іванівна Большак, представниця древнього тунгуського роду, з якою ув'язнений батько Флоріана — Ілья Юр'єв (Ілля Захар'їн-Юр'єв), інтелігент — за освітою біолог, переслідуваний радянською владою за наукову роботу з генетики, одружився під час перебування на засланні.

Флоріан закінчив Іркутське училище мистецтв, Київський художній інститут (графік, 1956), аспірантуру Московського поліграфічного інституту (спеціальність — мистецтвознавство) (1974), докторантуру Львівського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова (1980).

Флоріан Юр'єв з донькою

Скрипковій справі навчався:

• у місті Києві у майстрів Феодосія Драпія, Никифора Лупича, Івана Бітуса;
• у місті Москва у майстра Юрія Почекіна;
• в Італії у представника кремонської школи майстра Джиобатта Морассі;
• в штаті Нью-Джерсі (США) у відомого майстра Романа Маца.

Композиції навчився в класах видатних українських композиторів народного артиста СРСР Андрія Яковича Штогаренка, Юдіф Григорівни Рожавської.

Клас вокалу проходив у видатного соліста-вокаліста, провідного баса Київської опери, педагога Київської консерваторії, заслуженого діяча мистецтв України Олександра Олександровича Гродзинського.

Скульптура Флоріана Ілліча Юр'єва роботи скульптора Бориса Довганя

• 1956—1976 — кар'єра від старшого до головного архітектора інституту Київпроект;
• 1976—1991 — викладач, доцент Київського відділення Українського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова (тепер — Українська академія друкарства), графічний факультет. Юр'єв, як талановитий педагог, виховав понад 300 учнів: самобутніх, яскравих, вдячних. Серед них вирізняється Микола Залевський, випускник 1976 року, який згодом оселився в Америці. Своїми непересічними творами шанують вчителя Юрій Новіков, Стефан-Арпад Мадяр, Михайло Мастикаш та інші.[2];
• Захистив кандидатську дисертацію 1974 року, представив до захисту докторську дисертацію 1980 року, але через ідеологічні мотиви — «за намагання науково обґрунтувати абстракціонізм» — вона не була допущена до захисту[3]. Продовжував створювати кольорові композиції й працювати над невизнаною теорією в умовах андеграунду.
• 1991 — по сьогодні — Інститут екогігієни та токсикології ім. Л. І. Медведя АМН України, науковий співробітник.

• Національна спілка архітекторів України (1956);
• Національна спілка художників України (1970);
• Національна всеукраїнська музична спілка (1992);
• Почесний член «Союзу скрипкових майстрів-художників Росії»;
• Член Міжнародної асоціації кольористів.

• Засновник та віцепрезидент Міжнародної Академії «Modus coloris»;
• Голова Асоціації майстрів-художників по виготовленню смичкових музичних інструментів Національної всеукраїнської музичної спілки;
• Очільник науково-дослідної лабораторії Національної всеукраїнської музичної спілки[4].

Герб Києва (1969)

Найбільш відомими його роботами є:

• Герб Києва[5] — геральдичний символ столиці УРСР міста-героя Києва (затверджений 1969 року).
• Проєкт мікрорайону «Нивки-3» масиву «Нивки» у Києві;
• Будинок Український інститут науково-технічної та економічної інформації МОН України (біля станції метро «Либідська», відомий у Києві і Україні як «Літаюча тарілка»)[6].

«Літаюча тарілка», збудована 1978 року за проєктом архітектора Юр'єва, яка й досі вражає своєю оригінальністю — символ нескореної творчої вдачі митця, його протесту проти сірості, одноманітності та примітивізму епохи типового проєктування.

Проєктуючи конференц-зал Інституту інформації, Юр'єв передбачав, що, завдяки світлодинамічній установці, він буде використовуватися і як «Світлотеатр», у якому будуть об'єднані музика, світло і колір.

За проєкт цієї споруди Флоріан Юр'єв одержав нагороду «За новаторство в архітектурі».

• 
  Будинок у Києві «Літаюча тарілка» архітектора Юр'єва Ф. І. (ракурс справа)
• 
  Будинок у Києві «Літаюча тарілка» архітектора Юр'єва Ф. І. (ракурс зліва)
• 
  Проєкт конференц-залу (Світлотеатру)

• Пам'ятники: Папі Римському Івану Павлу ІІ у Києві (2002), «Художники-жертви репресій» (1996)[7], поету-дисиденту Василю Стусу та співаку Борису Гмирі[8], а також (в співавторстві зі скульптором Борисом Довганем) меморіали загиблим воїнам та приблизно 100 пам'ятників на місці поховання видатних державних, громадських і творчих діячів України[9] та меморіальні дошки на будинках[10].

• 
  Барельєф Тараса Шевченка, створений Юр'євим до 200-ліття з дня народження поета
• 
  «Художники-жертви репресій»
• 
  Надгробок Миколи Матеюка
• 
  Меморіальна дошка Борису Антоненку-Давидовичу (Київ)

З кінця 1950-х років, поряд з діяльністю архітектора та заняттям музикою, Ф. Юр'єв починає працювати над своєю теорією «музики кольору», де теоретичний аналіз колірного сприйняття та його віддзеркалення в мистецтві поєднувався із проблематикою «кольоромузики», синтезу звуку та зображення[11].

Сторінка книги Ф. Юр'єва про кольористику

1962 року він підготував до друку монографію «Музика кольору», яка через звинувачення в «абстракціонізмі» вийшла у світ лише через десять років.

Тоді ж, у 1962-му, було знищено багато малярських робіт художника, що через колірні сполучення та гармонії підтверджували й демонстрували його теоретичні дослідження колоризму.

Зокрема, одним із перших у світі він довів органічну природу кольоросприйняття, що забезпечується наявністю двох кольорових та одного чорно-білого каналів бачення у зорових нервах людини.

Відкинута офіційною радянською наукою, ця теорія через десятиліття була підтверджена дослідженнями англійських вчених-фізіологів, що на початку 1980-х pp. отримали за неї Нобелівську премію.

Флоріан Юр'єв розглядав кольоропис як самостійний спосіб художнього мислення, де колірні гармонії за своїми засадами близькі до гармоній музичних. Звідси ж — ідея музики кольору.

У своїх художніх картинах цього напрямку Юр'єв постає і як художник, і як вчений-кольорознавець і як музикант[12].

• 
  Йоган-Себастьян Бах
• 
  Ігор Стравінський
• 
  Арнольд Шонберг

Йому належить і оригінальний метод колірної фонетичної транскрипції, який може бути застосований до всіх мов, а також для колірного запису музичних творів. У ній художник поєднував звуки, зображення та слова, додаючи до кольору та музики мистецтво поезії.

Сім слів Спасителя на хресті

Про це в одному з інтерв'ю розповів сам автор: «Цей метод виник з мого захоплення поезією. Я писав вірші, тож спробував структурувати їх за допомогою кольору. Колірні рядки складались у картину. Час перетворювався на простір. Якщо вірш розгортається в часі, то його колірний еквівалент можна осягнути миттєво, єдиним поглядом! Я почав перекладати на кольори вірші інших поетів. Виявилося, що кожний великий поет має свій характерний набір кольорів»[13].

Свої колірні композиції він називає «модусами», наголошуючи на їхній «інструментальній» функції — як засобу осягнення твору, як шляху, що поєднує візуальні, символічні, комунікативні, емоційно-виразні складові.

Флоріан Юр'єв ввів до мистецтвознавства терміни: «кольоропис», «цветопись», «colour writing», «modus coloris», «музыка цвета» («music of color»).

Кольористичну концепцію «колір-образ» («цвет-образ», «modus coloris») Юр'єв доповідав на трьох міжнародних форумах кольористів: у Москві (Росія, 1947), Прінстоні (США, 1992) та Будапешті (Угорщина, 1993) і отримав загальне схвалення та нагороди.

Флоріан Ілліч Юр'єв був засновником і віцепрезидентом Міжнародної академії «MODUS COLORIS», яка офіційно зареєстрована в Україні.

Понад 20 років Юр'єв читав курс «Художнє кольоробачення» в Поліграфічному інституті.

1998 року ім'я Флоріана Юр'єва було занесено в два престижні довідники: «Міжнародний директорій видатних внесків у сучасне суспільство» Американського біографічного інституту та енциклопедію «Хто є хто між інтелектуалів» Міжнародного біографічного центру в Кембриджі (Велика Британія) — таким чином підтвердивши його досягнення в галузі кольористики, архітектури, живопису, музики та музичної акустики.

Ще студентом Іркутського художнього училища Флоріан Юр'єв написав музичну фантазію «Боярин Орша» для альта, виконав її у 1948 році на олімпіаді молодих музикантів Східного Сибіру і отримав першу премію.

З кінця 1950-х Ф. Юр'єв починає працювати над своєю теорією «музики кольору», де теоретичний аналіз колірного сприйняття та його віддзеркалення в мистецтві поєднувався із проблематикою «кольоромузики», синтезу звуку та зображення.

1962 року він підготував до друку монографію «Музика кольору», яка через звинувачення в «абстракціонізмі» вийшла у світ лише через десять років

Ідеями «світлотеатру» були пройняті і його концерти «музики кольору», що з успіхом пройшли у Києві в 1964, 1965 та у 1972 роках.

Юр'єву належить і оригінальний метод колірної фонетичної транскрипції, який може бути застосований для колірного запису музичних творів. У ній Юр'єв поєднував звуки, зображення та слова, додаючи до кольору та музики мистецтво поезії.

2006 року з ініціативи меценатського культурологічного проєкту ЕКОГІНТОКС вийшла книга «Флоріан Юр'єв. Ріка часів»[14], присвячена його творчості музиканта та скрипкового майстра. У ній надруковано його вокально-інструментальну сюїту, над якою він працював з 1950-х рр., поклавши на музику поряд із своїми віршами сонети Шекспіра, поезії Тараса Шевченка, Франсуа Війона, Павла Тичини, Олександра Блока, Івана Драча, Бориса Олійника …

Флоріану Юр'єву належить також світлосимфонія «Жар-птиця».

• 
  Свідоцтво про авторство і перша сторінка книги Ф. Юр'єва «Ріка часів»
• 
  Кольоромузика Ф. Юр'єва (приклад)
• 
  Розшифровка музики О. Скрябіна (фрагмент)
• 
  Кольоропис поезії «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами» Т. Шевченка
• 
  Кольоропис поезії Бориса Олійника

Найбільша виставка картин Ф. Юр'єва як художника, якщо взагалі можна виділити окремо (від архітектора, музиканта-композитора, поета чи скрипкового майстра) цю грань творчості митця, відбулася 2001 року в будинку Спілки архітекторів України в Києві.

«За картинами Юр'єва можна було спостерігати, який шлях пройшов художник — від полутонів лірично-реалістичного сприйняття довколишнього світу до чистих кольорів та чітких ліній філософського, узагальненого погляду на історію та сучасність» і «… до народження та утвердження нового напрямку сучасного живопису, який сам його автор та засновник — Флоріан Юр'єв — називає „кольоротворні образи“. В картинах цього напрямку Юр'єв постає і як художник, і як вчений-кольорознавець»[15]

Обидва напрямки зображувального мистецтва були в творчості Юр'єва до самої смерті.

У радянський період, період боротьби з «абстракціонізмом», частина творів Юр'єва була знищена — хоча художник уникає цього терміну, вживаючи слова: «…непредметний стиль».

«Предметний стиль»:

• 
  Портрет діда (студентська робота)
• 
  Портрет народного артиста УРСР А. Баженова
• 
  Натюрморт
• 
  Донька Тетяна
• 
  Віолончелістка Ірина
• 
  Чашка чаю

Стиль «кольоротворні образи»:

• 
  Авраам - батько трьох релігій (юдаїзму,ісламу та християнства)
• 
  Трійця кольорозавітна
• 
  Гармонія сфер
• 
  Кольорообраз Вінсента ван Гога
• 
  Кольорообраз Василя Стуса
• 
  Кольорообраз вождя
• 
  Кольорообраз Марії Приймаченко
• 
  Кольорообраз Народ і партія - єдині
• 
  Кольорообрази Мандельштама та Маяковського
• 
  Хрест розп'яття на звізді
• 
  Душа Майлс Дейвіса

Флоріан Юр'єв понад тридцять років присвятив вивченню класичної італійської традиції виготовлення скрипок, відродженню цієї традиції в Україні.

Його вчителями були Юрій Почекін, представник кремонської школи Джіобатта Морассі.

Мало хто володів таким об'ємом енциклопедичних знань в галузі скрипкового дизайну.

Протягом 10 років він читав в Інституті підвищення кваліфікації працівників культури курс: «Історія скрипкового мистецтва. Видатні майстри 16-20століть».

Він був головою Асоціації скрипкових майстрів-художників, постійним членом експертної комісії Міністерства культури та мистецтв України.

Скрипка «Ольга».

Юр'єв доводив, що потрібно зберегти акустичні якості класичних інструментів та розвивати їх відповідно до вимог нової музики, нових виконавців, в умовах акустики великих залів.

Цим і займається науково-дослідна лабораторія акустики смичкових інструментів, керівником якої був Флоріан Юр'єв.

Презентація перших чотирьох інструментів (двох скрипок, альта і віолончелі), виготовлених Юр'євим у 1999—2003 роках відбулася 2004-го року у Київській консерваторії квартетом артистів імені М. Лисенка.

Свої скрипки і віолончелі Флоріан Юр'єв називав «модусами», що носять імена відомих осіб (композиторів, артистів, …).

Їхнє досконале звучання підтверджене відомими музикантами: О. Криса, О. Макаренко, А. Баженов, Г. Сафонов, Б. Которович та іншими.

Інструменти Юр'єва мають не тільки звукову та акустичну довершеність, а й вишукану естетичність форми, головки інструментів завершують скульптури.

Флоріан Юр'єв пропонував як результат своїх наукових досліджень (нові технології) використовувати для створення музичних інструментів не рідкісні породи дерев («хазефіхте» — альпійська ялина), як це відбувається зараз і було раніше, а загально доступну спеціально оброблену деревину та штучні матеріали.

19 грудня 2009 року в залі Національної опери України відбувся концерт камерного симфонічного оркестру «Київ-Класик» під диригуванням заслуженого діяча мистецтв, професора Германа Макаренка, де було презентовано ансамбль з 12 смичкових інструментів, створених Флоріаном Юр'євим — це був підсумок майже 20-річної роботи[16].

Станом на 2014 рік Флоріаном Юр'євим було створено 25 музичних інструментів (скрипки, альти, віолончелі, контрабас). В інструменти втілені науково-технологічні та художні інновації, винайдені особисто майстром Юр'євим. Ним отримано на свої винаходи 7 патентів (5 українських та 2 міжнародних).